16. Кримінологічна теорія "конфлікту" (У. Чемблисс. Е. Волд, Д. Дарендорф) і сучасна віктимологія.

Діалектична теорія конфлікту Ральфа Дарендорфа.

Дарендорф аналізує соціальну організацію будь-якого рівням починаючи з індивіда невеличкий групи чи установам до суспільства загалом, що він називає " імперативно координованої асоціацією " . З цією організації характерно чіткий поділ ролей і статусів її, а основними рольовими позиціями, відповідно до Дарендорфу, є позиції, зумовлені диференціацією владних відносин. Тобто будь-який організації індивіди і групи виконують певні ролі відповідно до свого приналежності владним стратам.

Далі Дарендорф говорить про томі що у організації відносин влади прагнуть стати узаконеними. Отже, їх можна як відносини авторитету, де деякі індивіди чи групи мають загальновизнане, узаконене чи нормативне право властвовать.

Упорядковане функціонування організації підтримується з допомогою процесів, створюють відносини авторитету і власти.

Проте, влада і авторитет - дефіцитні ресурси. За них боротьба і між подгруппами організації. Звідси основними джерелами конфлікту, й змін - у організації є дефіцит влади й авторитета,

Особливості перебігу конфлікту залежить від того як ставиться і належність до влади й авторитету різних рольових під - груп, і личностей.

Дарендорф зазначає, що у будь-яку організації можна назвати два основних типи ролей - правлячих і більше управляючих. Правлячі зацікавлені у збереженні свого положенням а управляючі - перерозподілу влади - чи авторитету. При певних умов усвідомлення цієї протилежності інтересів зростає й організація ділиться на дві конфліктуючі групи. Рішення конфлікту тягне у себе перерозподіл влади. Але перерозподіл влади узаконює нові групи правлячих і керованих ролей, що знову починають конкурувати друг з одним. Отже, розвиток організації - це ланцюг повторюваних конфліктів щодо відносин власти.

Проведемо з порівняльного аналізу теоретичних положень і Дарендорфа як представників одного наукового течения.

По-перше, цих двох теоретиків схожі моделі розгортання конфліктної ситуації та соціальної. реорганізації. Ці моделі можна уявити схематично так (см. верхняя частина рисунка).

По-друге, при зовнішньої схожості загальних моделей виникнення та розвитку конфліктів вичитав і Дарендорфа істотно різняться підходи до джерелам конфлікту. Маркс як джерело називає - нерівномірність розподілу власності та відповідній частки влади, тобто. під час першого чергу економічну причину. Дарендорф джерелами називає - рольові взаємини спікера та нерівномірний розподіл влади, що з рольових позицій, і який завжди пов'язаної як в Маркса із часткою власності, тобто називає внутриорганизаци- онные субкультурные причины.

По-третє, з різних підходів до причин конфлікту різняться і конкретні, виражені у конкретних емпіричних категоріях, схеми виникнення конфлікту (див. рисунок)

Дарендорф спробував з'ясувати, які умови викликають перетворення звичайних груп у конфліктні групи, і навіть які умови впливають на гостроту конфлікту, ступінь і темп змін, викликаних конфліктом. Відповіді ці запитання зведені в узагальнюючу таблицу.

Положення схемы

Дарендорфа:

1. Чим більше члени підгруп у створенні можуть усвідомити свої інтереси й утворити конфліктну групу, то з більшою ймовірністю станеться конфликт.

2. Чем більше розподіл авторитету пов'язані з розподілом інших винагород, тим гостріше конфликт.

3. Чим менший мобільність між підлеглими і пануючими групами, тим гостріше конфликт.

4. Чим більший зубожіння підлеглих переключається з абсолютного на відносний рівень порівняння, тим паче насильницьким є конфликт.

5. Чим менший конфліктні групи здатні приходити до угод, тим паче насильницький конфликт.

6. Чим гостріше конфлікт, тим більше вона викликає структурні зміни і реорганизаций.

7. Чим більше насильницьким є конфлікту то вище темпи структурні зміни і реорганизаций.

У сучасній конфліктологічній теорії використовуються різні схеми причин і факторів конфліктності, зокрема виділяють: діалектичну теорію конфлікту, що коріниться у марксових концепціях, і конфліктний функціоналізм, що надихається зіммелівськими ідеями.

Вихідні тези, які є основою конфліктного підходу, такі:

§ в усіх соціальних системах можна знайти нерівномірний розподіл обмежених за кількістю цінних ресурсів;

§ нерівний доступ до благ закономірно і неминуче породжує конфлікти інтересів різних частин системи;

§ конфлікти інтересів рано чи пізно викликають відкрите зіткнення між тими, хто володіє, і тими, хто не володіє цінними ресурсами;

§ конфлікти спричиняють реорганізацію соціальної системи, створюючи нові види нерівності, що, в свою чергу, слугуватиме поштовхом для нових конфліктів та змін і т. д.