18. Механізм дії і використання економічних законів.

Економічна теорія вивчає закони, які виражають причинно-наслідкові взаємозв’язки і взаємозалежності. що виникають у сферах виробництва, розподілу, обміну та спож-ня.

Економічний закон виявляє суттєві, стійки і необхідні причинно-наслідкові зв’язки і взаємозалежності даного економічного процесу.

 Ек. закони розкривають взаємозв'язок, внутрішню залежність кількох або багатьох однопорядкових явищ. Крім того, в законах фіксується динаміка, процеси руху й розвитку ек. життя.

Ек. закони хар-ся такими особливостями: вони мають сутнісний х-р; виявляються через прак­тичну діяльність людей. Тому ек. закони діють не так безумовно, як закони природи; вони проявляються як основні пануючі тен­денції ек. розвитку сусп-тва.

Форми вияву ек. закону — це рез-т дії його причинно-наслідкового зв'язку. Це те, що можна спостерігати на поверхні розвитку ек. явищ. Зміст ек. закону містить його кількісне вираження, або, інакше кажучи, математичну модель закону.

Ек. закони математично виявляються у різних формулах функціональної залежності. Визначення кількісного вираження ек. закону має дуже важливе значення Воно дає можл-ть наочно побачити, як розвиваються ек. процеси; своєчасно виявити недоліки і вжити відповідних заходів щодо усунення їх.

Типи: осн., загальний, особливий.

Пізнання ек. законів дає змогу визначити основні тенденції ек. розвитку сусп-тва, передбачити його перспективу. Є два шляхи пізнання ек. законів: через виявлення нових законів і через поглиблення розкриття змісту, механізму дії та взаємодії законів. Пізнання ек. законів сприяє правильному їх використанню в господарській д-сті.

Механізм використання ек. законів містить комп­лекс заходів, спрямованих на подолання ек. суперечностей, розробку форм, принципів і методів використання ек. за­конів з метою ефективного ведення господарства Цей механізм охоплює дії державних органів, які розробляють на основі ек. законів правила господарювання, д-сті різних ринкових стр-р (бірж тощо), підприємців, фірм як основних ланок господарства

Розрізняють три рівні використання ек. законів: економіко-теоретичний (вчити всіх), безпосередньо управлінський (дії держави) і практичний (дії п-ств).

19. Фактор влади в економічних відносинах:

Сучасна ринкова економіка неможлива без ефективного механізму її взаємодії з державою, органами законодавчої і виконавчої влади. Більш того, такий механізм став одним із суттєвих ознак високорозвинутого демократичного суспільства. Держава через свою особливу роль у суспіль­стві за всіх часів тією чи іншою мірою втручалася в економічні процеси..

На свою користь держава вилучала певну частину суспільного продукту для утримання державної машини. Держава може втручатися в економіку прямо або опосередковано.

Активне втручання держави в суспільне відтворення викликане необхідністю підтримання умов саморегулювання економіки, забезпечення ефективності функціонування ринку. Держава захищає ринок від монополізації.

Необхідність державного втручання зумовлена й тим, що певна економічна діяльність є невигідною для суб’єктів господарювання.   Функції держави:

1. Забезпечення правової бази та суспільної атмосфери.

2. Захист конкуренції.

3. Перерозподіл доходу та нац багатства.

4. Коригування розподілу ресурсів.

5. Стабілізація економіки.

6. Виправлення вад ринкової системи.

20. Власність як економічна категорія. Власність — це не річ, а відносини між людьми з приводу виробництва і привласнення речей—продуктів праці. Це — ставлення індивідів один до одного і відповідно їх відношення до матеріалу, знарядь і продуктів праці.

Для виникнення відносин власності потрібно, щоб були контр­агенти цих відносин, тобто люди, речі та послуги, з приводу яких можуть виникати відносини між людьми щодо їх привласнення. Отже, відносини власності повинні характеризуватись суб’єктами та об’єктами.

Суб’єкти власності — це індивіди, фізичні особи, які в процесі відчуження—привласнення матеріальних благ і послуг можуть вступати між собою у відносини з цього приводу. Це, як правило, юридично самостійні, економічно відособлені учасники суспільного виробництва.

Об’єктами власності може служити все розмаїття націо­нального багатства, включаючи землю з її надрами, водний і повітряний простір, а також твори інтелектуальної праці.

До найбільш характерних ознак власності слід віднести такі: 1) власність — це соціально-економічні, виробничі відносини між людьми; 2) власність — це результат суспіль­ного розвитку; 3) власність — це відносини щодо присвоєння матеріальних благ; 4) оскільки матеріальні блага виробляються за допомогою засобів виробництва, то першість належить відносинам щодо присвоєння виробництва; 5) за певних умов засоби виробництва можуть відчужуватися від безпосеред­нього виробника; 6) у реальній дійсності власність завжди виступає в конкретно-історичній формі; 7) на поверхні економічного життя відносини власності виступають насамперед як право власності.

Людське суспільство, зрештою, організовується в різні форми державного устрою, щоб регулювати суспільні відносини між людьми, у тому числі й економічні. Таке регулювання здійснюється законодавчими актами. Власність, як певні економічні відносини, теж регулюється юридичними актами держави, економічним правом. Тому відносини власності виступають у формі права власності, яке реалізується в дії трьох атрибутівКатегорії «володіння», «розпорядження» і «користування» виступають особливими формами прояву соціальної ролі суб’єктів власності. Володіння - це категорія, що характеризує необмежену в часі належність об’єкта власності певному суб’єкту, фактичне панування суб’єкта над об’єктом власності.

Розпорядження — це здійснюване самим власником або делеговане ним іншим економічним суб’єктам право прийняття управ­лінських рішень з приводу функціонування і реалізації об’єкта власності.

Користування означає процес виробничого застосування і спо­живання корисних властивостей об’єкта власності.

.