5.1. Посадка особового складу в бойову машину
5. 1. Посадка особового складу в бойову машину Перед посадкою на техніку згідно визначеного порядку здійснення маршу («по-похідному» або «по-бойовому») перевіряється чи поставлена зброя на запобіжник та призначаються спостерігачі, за сигналом або командою командира взводу (відділення). За командою (сигналом) «ДО МАШИНИ» особовий склад, що перевозиться у бойовій машині піхоти та в бронетранспортері, а також на автомобілі та десантом на танку (БМП, БТР), шикується біля машин, як зображено на рисунку Під час посадки з бортів особовий склад підрозділу шикується головами колон на рівні посадочних люків або задніх коліс (катків) машин. Посадка особового складу на машини може здійснюватися: у бойові машини піхоти – через люки та задні двері; у бронетранспортери – через праві та ліві борти й люки; на автомобілі – через праві, ліві та задні борти; в автомобілі із закритим кузовом – через задній борт; на інші машини - з урахуванням розташування люків (дверей). Під час посадки використовуються колеса, гусениці та підніжки. Зброя під час посадки береться якнайзручніше, за винятком ротних кулеметів та іншої важкої зброї, які передаються військовослужбовцям, що сіли або стоять позаду. Закінчивши посадку, військовослужбовці ставлять зброю між колінами і підтримують її обома руками. Автомати за командою командира підрозділу можуть бути взяті в положення “на груди”. Речові мішки знімаються за вказівкою (командою) командира підрозділу (старшого машини) і розміщуються у машині. Командир підрозділу стежить за порядком під час посадки особового складу, а після її закінчення перевіряє кріплення засувів дверей (люків) і бортів, після чого сідає на визначене для нього місце.
Екіпаж танка за командою (сигналом) «ПО МІСЦЯХ» одночасно повертається кругом і швидко сідає в танк у такому порядку: - командир танка, підбігає до правого борту і займає своє місце; - навідник вискакує на танк із лівого борту і займає своє місце через люк; механік-водій вискакує на лобову частину танка і займає своє місце через люк механіка.
5. 2. Кріплення стрілецької зброї (встановлення в бійниці). Розміщення особистої зброї бойового розрахунку механізованого (аеромобільного) відділення при транспортуванні на БТР-80. В машині передбачене вісім місць для розміщення в похідному положенні автоматів АК, АКМ, АКМС і АКС-74, два місця для кулеметів ПК, два місця для виробів 9К34М і одне місце для виробу РПГ-7. На відображено розміщення двох автоматів АКС на ніші першого правого колеса: одного в похилому положенні за допомогою кліпс ( 1 ) і ( 2 ) і другого у вертикальному положенні за допомогою хомута ( 3 ). Аналогічне розміщення для двох автоматів виконані і на ніші першого лівого колеса. На наведено приклад розміщення двох автоматів (АКМ і АКС-74), одного виробу РПГ-7 і п’яти пострілів до нього в двох сумках в правого борту корпусу машини. Аналогічне розміщення двох автоматів виконані також по лівому борту. Розміщення кулемета ПК і виробу 9К34М з правого борту корпусу машини відображені на рисунку 7. Аналогічне розміщення кулемета ПК і виробу 9К34М виконані і у лівого борту.
5. 3. Розподіл секторів для спостереження та стрільби. В умовах, коли підрозділ здійснює марш при загрозі зіткнення з противником, діє у якості дозорного чи переслідує противника в глибині його оборони, а також у деяких інших випадках, особовий склад доцільно розташовувати зверху на броні а також в кузові автомобіля. Таке розміщення створює оптимальні умови для спостереження, дозволяє в короткий термін вступити у бій та знижує втрати від впливу протитанкових мін противника.
Але, поруч із перевагами даного способу пересування, збільшується ймовірність ураження особового складу вогнем артилерії та авіації, а також вогнем із засади (у разі неякісно організованого спостереження), ускладнюється ведення вогню навідником-оператором танку (БМП), кулеметником КПВТ. Тому, приймаючи рішення на здійснення маршу, командири підрозділів повинні творчо підходити до питання вибору способу дій особового складу, виходячи із реальних умов обстановки та прогнозування її змін. У випадку розташування військовослужбовців зверху на броні, стрілецька зброя повинна знаходитися в трьох секундній готовності до бойового застосування, але патрон у патронник не досилається; зброя ставиться на запобіжник. Гранатомети і реактивні вогнемети переводяться на бойовий взвод тільки перед стрільбою. Особовий склад слід розташовувати так, щоб для його захисту використовувалися кришки верхніх люків (наприклад, в БМП: кришки верхніх люків десантного відділення, люків командира машини, навідника-оператора та старшого стрільця). Військовослужбовець повинен опустити одну ногу вниз у відкритий люк, а другу – тримати зверху на броні. З такого положення легко «пірнути» вниз у люк, якщо почнеться обстріл, і швидко зістрибнути з машини на землю. Щоб зброя не заважала при пірнанні в люк, та не загубилася під час різкого гальмування або вибуху, ремінь зброї послаблюється і одягається через голову, а сама зброя зручно розташовується на корпусі стволом догори. Це дозволяє швидко навести її на ціль та не заважає під час зістрибування з машини. Посадка десанту на танк (БМП, БТР) на місці проводиться із бортів. Якщо посадка з бортів неможлива, використовується корма танка. При цьому зброя береться якнайзручніше, за винятком ротних кулеметів та іншої важкої зброї, яка передається військовослужбовцям, що сіли або стоять позаду. На танку військовослужбовці розміщуються з додержанням правил безпеки. Командир підрозділу, який перевозиться десантом, виконує вказівки командира танкового підрозділу щодо додержання правил посадки особового складу і розміщення його на танку і, закінчивши посадку, доповідає йому та своєму безпосередньому начальникові.
Під час руху, з метою запобігання раптовому нападу противника, організовується безперервне кругове спостереження за місцевістю. Командир відділення визначає порядок спостереження за місцевістю, сигналами командира взводу та машинами, які рухаються попереду і позаду. Він веде спостереження в круговому секторі, стежить за сигналами командира взводу, приймає доповіді про обстановку і, при необхідності, уточнює завдання підлеглим. Для зручності, сектор спостереження розбивається на ближню (до 100-150 м) і дальню (до 300-350 м) зони. Як правило, противник, який знаходиться у засаді, відкриває вогонь з відстані до 100 метрів, тому, спостереження у ближній зоні дозволяє ефективно виявляти противника, який знаходиться у засаді, а в дальній – інші цілі на дальності ефективного вогню зі стрілецької зброї. Про виявлені вогневі засоби особовий склад негайно доповідає командиру. Механік-водій (водій) уважно спостерігає за обстановкою на маршруті (до 50 м), діями машини, що рухається попереду, а також, за сигналами управління. Навідник-оператор спостерігає у зазначеному секторі, знаходиться в постійній готовності до відкриття вогню з урахуванням того, що на броні знаходиться особовий склад. Решта особового складу веде спостереження у зазначених секторах: один праворуч і вперед до 100-150 м, другий у цьому ж напрямку до 300-350 м, третій праворуч і в тил до 100-150 м, четвертий у тому ж напрямку до 300-350 метрів. Аналогічно ведеться спостереження і з лівого борта. Один із стрільців спостерігає за машиною, яка рухається позаду, і за сигналами управління. Спостереження ведеться зі зброєю напоготові до стрільби (куди очі – туди зброя), палець на спусковій скобі. Вогонь відкривається негайно при виявленні противника. Час на відкриття вогню: неприцільного – 1-3сек; прицільного – 3-5сек.
Воспользуйтесь поиском по сайту: ©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...
|