 |
Примітивний- в основу ставлення до студента покладено примітивні правила і реакції поведінки - амбіції, самовдоволення, зловтіха.
|
|
|
|
Примітивний- в основу ставлення до студента покладено примітивні правила і реакції поведінки - амбіції, самовдоволення, зловтіха.
· Викладач демонструє свою зверхність.
· Студент для викладача виступає засобом досягнення мети.
Маніпулятивний — взаємини зі студентом будуються на грі, суть якої полягає у бажанні будь-що виграти, використовуючи різні прийоми, лестощі.
· Студент при цьому є об'єктом маніпуляції.
· Він заляканий, інфантильний.
· Стандартизований - домінує формальна структура спілкування.
· Спостерігається слабка орієнтація на особистість;
· викладач дотримується стандартів етикету, але така поведінка є поверховою і, не зачіпаючи особистісного рівня, реалізується на рівні масок.
· Студент, самостійний об’єкт, відчуває байдужість викладача поза «маскою», і фактично залишається об'єктом маніпуляцій.
Діловий - орієнтуючись на справу, викладач бере до уваги особистісні характеристики студента лише в контексті ефективності діяльності.
· Викладач дотримується стандартів етикету, визнає за студентом право на самостійність.
· Студент для викладача є значущим залежно від внеску у спільну діяльність.
· В особистісному житті студент залишається самостійним.
Особистісний — спілкування базується на глибокій зацікавленості до студента, визнанні самостійності його особистості.
· Викладач любить студентів, вся його діяльність спрямована на розвиток їхньої духовності, особистісне спілкування стає спілкуванням духовним.
Кожен з викладачів створює свій стиль спілкування.
Сьогодні відомі кілька класифікацій стилів діяльності педагогів.
|
|
|
М. В. Сорока-Росинський виділяє
«теоретиків»,
«реалістів»,
«утилітаристів»,
«інтуїтивістів»; в основу цієї класифікації покладено ставлення до виконання своїх обов'язків та особливості характеру педагога.
Е. Г. Костяшкін за рівнем професійної етики й особливостями діяльності визначає такі чотири типи:
«інтелектуальний»,
«вольовий»,
«емоційний»,
«організаторський».
В. О. Кан-Каликом абстраговані негативні моделі поведінки педагогів на заняттях:
· «Монблан » – учитель як гірська вершина над учнем, студентом;
· « Китайська стіна» - дистанція, обмежене спілкування;
· «Локатор» - будує взаємини вибірково, з тими, хто подобається;
· « Гамлет » - постійно вагається у власних діях;
· « Глухар » - чує тільки себе.
А. Бойко, аналізуючи поведінку вчителя у поєднанні з його педагогічною діяльністю та її результатами, виділяє обґрунтовані моделі виховуючих взаємин педагогів і учнів.
Образно вони названі так:
· «Оптиміст»,
· «Об'єктивіст»,
· «Ерудит»,
· «Талант»,
· «Умілець»,
· «Душа»,
· «Артист».
Для педагогів будь-якої моделі взаємодії важлива емоційно-естетична виразність, уміння подати себе та створити обстановку власного самовираження і самоствердження.
У досвідченого викладача, як правило, складається помітна тенденція до тієї чи іншої моделі, типу взаємин, які найповніше відповідають його індивідуально-психологічним особливостям.
Для викладача з високою культурою спілкування характерними є:
1. оптимальність вимог;
2. педагогічний оптимізм;
3. емоційний відгук;
4. формування колективних форм стосунків, відносин у колективі у навчально-виховному процесі;
5. створення атмосфери доброзичливості.
На основі аналізу проведених нами досліджень можна простежити три головних причини низької культури спілкування викладачів.
|
|
|
По-перше, більшість викладачів не надають особливого значення ролі спілкування у навчально-виховному процесі, тому не приділяють належної уваги організації спілкування.
По-друге, численні викладачі діють у складних педагогічних ситуаціях силовими методами, не використовуючи психологічних і педагогічних знань про людину, не враховуючи вікових і індивідуальних особливостей студента.
По-третє, є достатньо викладачів, що мають низьку загальну культуру і не працюють над її підвищенням.
На питання, чому вони не займаються своїм духовним збагаченням, 70% викладачів вказали на такі причини: велике навантаження, недостатня матеріальна база.
Педагогічний такт tact
Педагогічний такт у широкому розумінні - це спеціальне професійне вміння викладача, за допомогою якого він у кожному конкретному випадку застосовує найефективніший у даних обставинах засіб виховного впливу.
Окремі психологічні та педагогічні умови, які сприяють розвиткові педагогічного такту в кожного викладача, незалежно від його індивідуальних особливостей.
Серед таких умов можна виділити:
1. вміння спостерігати за студентами,
2. уважність до них,
3. довір'я, confidence, trust, faith;
4. справедливість, justice; equity, fairness
5. витримка. self-control, self-mastery, self-restrain
Розглянемо кожну з цих умов.
Спостережливість power/keenness of observation, observation є однією з найважливіших професійних якостей педагога.
Спостережливий педагог може глибоко заглянути у внутрішній світ своїх вихованців, зрозуміти душевний стан, виділити індивідуальні особливості.
Це дає можливість підібрати ключ до серця студентів, передати їм свої почуття і помисли.
Уважність . Як відомо, студенти дуже чутливі до того, як ставиться до них викладач, особливо тоді, коли вони поважають його.
Їх можуть образити не тільки крики, незаслужений докір, несправедлива оцінка, а й проста неуважність, небажання вислухати, зважити на їхні прохання.
Викладач повинен уміти не тільки подавати студентам тему, але й слухати їх. У якій би формі неуважність викладача не виявилась, вона завжди негативно позначається на стосунках зі студентами.
|
|
|
Довір 'я confidence, trust, faith; Педагогічний такт передбачає наявність у педагога повного довір'я до внутрішніх сил студентів. Кожен з них повинен бути впевнений, що успіх у навчанні залежить тільки від його бажання, старанності.
До студентів і в навчанні, і у вихованні необхідно підходити, за словами Л. С. Макаренка, з оптимістичною гіпотезою, нехай навіть і з ризиком помилитися.
Справедливість . На запитання, які риси студенти найбільше цінують у своїх улюблених викладачів, вони найчастіше відповідають: справедливість.
Справедливому викладачеві студенти можуть вибачити і деяку його офіційність, стриманість і навіть різкість.
А якщо справедливий викладач ще й тактовний, веселий, привітний, то авторитет його в навчальному закладі величезний.
Витримка . Для викладача велике, а іноді і вирішальне значення має така вольова риса, як витримка. У стані роздратування бажано ніякого рішення не приймати, а краще відкласти його.
|
|
|
