 |
Словниковий запас кожної людини ніколи не є сталим: він змінюється протягом усього її життя.
|
|
|
|
Словниковий запас кожної людини ніколи не є сталим: він змінюється протягом усього її життя.
В особистому словниковому запасі освіченої людини, яка постійно працює над собою, - десятки тисяч слів.
Проте багатство словника без точності вживання - невелике надбання. Неточно сформульована думка може бути сприйнята неправильно. Треба уникати штампів, зайвих слів.
Штамп - це стандартний вислів, який убиває живе слово, цікаву думку.
Зайві слова - це смислово неповнозначні слова усного мовлення: значить, отже, звичайно, власне кажучи, виходить, так би мовити, очевидно, певним чином, буквально, фактично.
Іноді буває складно зробити правильний вибір слова, якщо його відповідник у російській мові має різне забарвлення. Не завжди буває легко й просто знайти український відповідник до російського багатозначного слова.
Отже, з перекладом треба бути обережним.
Ніщо так не псує мови, як невміння в потрібний момент знайти найточніший і найдоречніший відповідник серед наявних у мові синонімічних слів.
Добір слова - це справжнє мистецтво, яким треба володіти викладачеві. Крім того, велике значення для культури мови має наголос у словах.
Недарма ж сказав один стародавній філософ: " Заговори, щоб я тебе побачив! "
Практично кожна людина оволодіває наголосом з дитинства, проте, як свідчать факти, саме на наголошення припадає чи не найбільша кількість помилок.
Слово служить важливим інструментом передачі інформації, засобом педагогічного спілкування, виховної взаємодії викладача і студентів.
Тому кожен викладач повинен прислухатися до слів В. О. Сухомлинського: " Слово - це тонкий різець, який здатний доторкнутися до найніжніших рисочок людського характеру. Вміти користуватися ним - велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Так володійте ж цим різцем так, щоб з ваших рук виходила тільки краса! "
|
|
|
ПОМИЛКИ ВИКОРИСТАННЯ МОВИ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА
Поняттям культури мовлення прийнято окреслювати передусім дотримання кожним мовцем правильної літературної вимови,
правопису, лексичних і граматичних норм,
усталеного в літературній мові наголошення слів.
Проте якість усного і писемного мовлення залишає бажати кращого.
Значною вадою, зокрема, монологічного мовлення, на яку досі рідко зважали, є недоречне використання у процесі усної розповіді чи пояснення навчального матеріалу елементів писемного мовлення запозиченого із підручника та інших джерел книжних слів, виразів, синтаксичних конструкцій.
Мимохіть складається враження, ніби викладач говорить, як «по-писаному». Таке мовлення видається не зовсім природнім, штучним, є важким для сприймання.
Не позбавлене певних недоліків і діалогічне мовлення.
Найістотніші його недоліки — відсутність стрункості, логічної послідовності, чіткості, повноти у розкритті предмета розмови, уривчастість, зумовлена частими паузами, незакінченість фраз.
Діалог являє собою прості запитання і відповіді.
Серед помилок і недоліків у мовленні викладача, насамперед, слід виділити порушення орфоепічних і граматичних норм.
Щодо синтаксичних помилок, то слід вказати на неправильну побудову дієслівних словосполучень, до чого спричинює хибна аналогія з відповідними конструкціями російської мови.
Педагог при підготовці до занять має постійно користуватися словниками — орфоепічним, тлумачним, синонімічним, фразеологічним, перекладним, термінологічним.
|
|
|
Питання для самоконтролю:
Що говориться у Законі про вищу освіту про викладача ВНЗ
Де здійснюється підготовка наукових і науково-педагогічних працівників для ВНЗ
Які висуваються вимоги до кваліфікації викладача ВНЗ?
Що таке педагогічна майстерність викладача ВНЗ?
Що характерне для педагогічного спілкування?
Що лежить в основі педагогічного такту?
Які основні риси мовної культури викладача ВНЗ? Які є недоліки мовної культури викладача ВНЗ?
|
|
|
