Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Чи чули ви сказання про великого короля Чивокуня?

Стр 1 из 11Следующая ⇒

І Суспільна позиція

Голос за кадром, при чорному фоні в неіснуючому фільмі.

1.Хтось з вас розуміє, що відбувається?

2.Чому, той факт, що тебе ніхто не цікавить, гірший за те, що ти всіх ненавидиш?

3.Чому, краще зустрічатися аби з ким і псувати собі нерви і бути при цьому нещасним, ніж нікого не мати?

4.Чому, подаровані квіти знайомій, означають, що ти щось прагнеш від неї?

5.Чому, думки незнайомих людей важливіші за твої бажання?

6.Ви не знаєте відповідь?

7.Чи ви навіть не задумувалися над таким?

8.Чому, прочитання книги прирівнюється до перегляду фільму?

9.Чому, зайнятися один раз сексом краще ніж довге миле спілкування?

10.Чому, пошуки другої половинки гірше, ніж кохання до всього що попадеться?

11.Чому, переважна більшість свідомо обирає існування а не життя?

12.Чому, бажання бачити людину поряд розцінюється як бажання статевих стосунків?

13.І що тут поробиш?

14.Ви також не знаєте відповіді на це питання?

15.Чому, ми завжди вказуємо на чужі помилки не помічаючи своїх?

16.Чому, всі намагаються здаватися кращими ніж вони є насправді?

17.Чому, заздрість, спонукає псувати іншим життя?

18.Чому, самі важливі питання виявляються риторичними?

19.Чи не здається вам, що в житті занадто багато питань?

Якщо не важко, дайте бодай одну відповідь....

Чи чули ви сказання про великого короля Чивокуня?

Чи чули ви сказання про великого короля Чивокуню? Про його славетні діяння? Про те, як він зберігає скарби народу у своїй скарбниці? Він видатний своїми діяннями, адже не дозволяє своєму народові витрачати власне багатство! Він відбирає у багатих та бідних все і віддає тим, хто на це найбільш заслуговує, тобто, собі... Він не заздрить своєму народові, адже він є найвеличніший і най розумніший з усіх, хоча це лише його думка... Він дозволяє собі все, адже він спаситель, він владика... він тримав в руках булаву... Нерозуміння народу його не лякає, адже що може осягнути пересічний житель? Правда відкрита лише владикам! Він ставить себе вище всієї країни, адже вони самі його обрали і могли б повалити його з трону, аби він не був таким величним... Ніхто не має права стояти в нього на шляху! Навіть всім відома жінка-коса, знаходиться в темниці... Його величність ніколи нічого не турбує....

Чули ви про такого короля? Ні? От і я розповідати не буду....

Ранок,кава,сигарета…

Ранок, кава, сигарета, балкон...

Дві бабці на лавці обговорюють політику "От Сталін би такого не допустив" - і тому подібне. Стою і думаю, от який в них супер герой був, він напевне крутіший від Бетмена, от тільки Бетмен людей не розстрілював. Як все просто для цих бабульок, дай їм Сталіна і все, життя вдалося. Та хіба все насправді так просто?

Далі курю, потихеньку скорочую своє життя, відморожую свою дупу, в ранковій тиші чутно як розриваються шумові гранати на вулиці Грушевського(ніколи не думав, що застану таке). Знову згадав про Бетмена для бабць і зрозумів, що Чивокуня наш обраний президент стріляє у народ який його обирав, не сам звісно але по факту. І я згадав, як в ніч, перед першим розгоном "Євромайдану" стояв у "Глобусі" а поряд стояли дітки по рочків шістнадцять, роздивлялися картини і з вогниками в очах казали один одному: "От перечекаємо ніч, і завтра все вирішиться і ми вступимо в Європу." Навряд вони цілком розуміли, що нам непотрібно вступати в Європу, бо Україна і так територіально в Європі, але оглядаючись на події минулих днів, на те, як ти відправляєш останні двісті гривень з кредитної картки на поховання знайомого, котрого вбили на барикадах, як ти годуєш дівчину, котра три дні провела на майданівській кухні і не могла без твоєї допомоги дістатися додому,на те, як твоїх колег відстрілюють - розумію, що ми ще не Європа, адже хтось таки обирав цю владу. Човен ніколи зайде в гавань, якщо кермовий не спрямує, а пасажирам залишається лише два варіанта, стати за керму, або пригати за борт, можливо інший човен підбере, звісно, в Таїланді тепло, в Японії техніка хороша, в штатах кращі гамбургери...

А що сказати дітям? Ти не підеш на хокей, бо не можна одягати казку? чи щось на кшталт в колону по п'ять з інтервалом в три метри? Як пояснити, їм, чому дядя міліціонер з "пекаля" в гарних дівчат цілиться? Чому репортерам видають такі кумедні помаранчеві казки?

От стояв і думав, що це мій сон, таке собі страшне привиддя, та сигарета стліла і обпекла пальці - ні, не сон, а шкода.

Народжені вчора…

Момент, спалах, незрозумілий шум…

- Знову кидають гранату?

- Та ні, це щось інше, зараз піду гляну.

- Навіть не думай! Ще снайпер влучить!

- Ти ж вибігав, не влучив!

- Так я пораненого забирав, а ти сиди, молодий ще!

Перший невпевнений крок, падіння. Перший погляд – вогні, дим, люди. В перше почуті крики. Ще один крок, знову падіння.

- Диви! Голий хлопець до нас іде! Я його врятую!

- Ну біжи, тільки швидко і щитом прикрийся!

- Я обережно, обіцяю дядьку!

Перший знайомий, перші обійми, перша допомога в житті.

- Зараз я тебе відведу до лікарів, ти не переживай, все буде добре!

- А де я? – перші слова

- Тебе напевно контузило, та нічого, тобі допоможуть!

Перша ковдра, гарячий чай, смак цукру. Увага, розмови.

- Як тебе звуть?

- Я не знаю, а тебе?

- Мене дядько Іван звуть.

- А що ти тут робиш? – перше питання

- Рятую своїх внуків, синку, і свою душу.

- В тебе є внуки?

- Ні, немає, але є діти, які колись подарують мені онуків.

- Я теж хочу рятувати своїх внуків…

- Ще встигнеш, синку, а поки тебе лікарям покажуть, а то ти контужений.

- Чому це я контужений?

- Та тебе напевно ті звірюги по голові били, чи не так?

- Які звірюги? Чому мене били?

- Бо ти для них зараз ворог, синку, як і всі вільні люди, що тут знаходяться.

- А чому ми для них вороги?

- Бо на золотому унітазі спокійно не сидиться, коли народ повстав.

- Золотий унітаз? Навіщо золотий?

- Як це навіщо? Щоб кожного разу срати на зароблені людьми кошти! Отак, щоб сидіти, рахувати вкрадені мільярди, а гівно так по золоту… ох, немов те гівно прямо з його душі тече. Отак вся його сутність, через кишки і в золотий унітаз.

- Хіба може хтось бути таким злим?

- Злим? Злий, це коли тобі дали копняка ні за що, або собаку просто так вдарили, а коли побити дітей, а потім стріляти в їх захисників – це вже нелюд.

- А били дітей?

- Тому, що сміло слово сказати синьому царьку на золотому унітазі, от їх і били. А тих, хто прийшов сюди з питанням «За що?» знову били, отако кийком, та по вільній голову, щоб волю вибити. А коли, побиті голови взяли ціпок, та по рабам царька, немов по снопам, щоб вибити бажання слугувати, мов зерно з колосків, почали летіти кулі.

- Кулі це напевно страшно. Невже вам не страшно вибивати бажання слугувати із царькових рабів?

- Звісно страшно, та і пожив би я ще, не надихався поки. Та як би жили мої внуки, аби моїм дітям кийками волю з голови вибивали? Як би я, з колін, побачив горизонти щастя? От і тебе зараз обігріємо і до лікарів направимо, вже добре діло зроблю, вже не даремно день дихав.

- А що буде, якщо ми не переможемо?

- Тоді нічого не буде, вільних людей не залишиться і онучки світу не побачать, отже переможемо.

- Я теж перемогти хочу! – перші рішення

- Ти живим залишися, та своїх внуків вирости, от і переможеш.

- А ви, дядьку Іване, ви живим залишитеся?

- А на це вже воля Божа, я про це не думаю, все одно не зарадиш, а тікати – так ноги болять. Це моя справа, синку, а за тобою он лікарка гарна біжить, ти дивись, її не ображай і другим не дай.

- Я її захищу!

Перша дівоча посмішка, запах волосся. Перші кроки на території демократій. В перше розвіявся дим. «Який великий світ, як багато вільних людей!» та за кордоном свободи, виднівся, царьковин раб. Перший постріл. «Я обіцяв!». Перше врятоване життя. Перша пролита кров. «Я її сховав за своєю свободою!». Так гаряче в грудях і так холодно в думках. «Яка вона гарна!». Знову падіння.

- Ти живий?

- Я вільний! А ти, вирости за мене внуків, а то я не зможу.

«Навіть не встиг познайомитися.» І знову темрява…

Ця темрява назавжди залишиться в серцях людей, мов пекучий осад, болючий намул пам’яті… І що разу, коли буде чутно «Слава Україні» у вустах відгукнеться «Героям слава!» а в душі – «Слава Небесній Сотні!»

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒