Оповідання про тварин Ернеста Сетона-Томпсона. Збірка «Дикі звірі, яких я знаю», «Маленькі дикуни», «Ральф в лісах».

Ернест Сетон-Томпсон народився (1860-1946) в Англії, в невеликому містечку Саус-Шільдсе. Його предки були вихідцями із Шотландії. Його батьки емігрували до Канади, коли майбутньому письменникові було шість років.

1898 р. Сетон-Томпсон видав книжку "Тварини, яких я знав" (у російському перекладі "Мої дикі друзі"), яка змусила заговорити про нього як про письменника, котрий знову відкрив для людини світ тварин. Услід за нею з'явилися такі книжки, як: "Доля гнаних" (1901), "Тварини-герої" (1905), "Дикі тварини у себе вдома", що лише зміцнили про нього це враження. В «Оповіданнях про тварин» головні герої — тварини та птахи. Розповідаючи про них, Сетон-Томпсон не ототожнює їх з людьми. Він описує їхні повадки правдиво і точно, скрупульозно передає особливості вдачі кожного свого персонажа. Його героям-тваринам притаманні своєрідні мужність, мудрість та вірність. У кожного свої звички, свій особливий характер, своє ім'я: не просто лис, а Доміно; не просто кролик, а Джек-Бойовий Коник; не просто ворона, а мудра стара ворона Срібна Плямка, яка навіть уміє рахувати. «Я переконаний, — пише Сетон-Томпсон, — що кожне з цих живих створінь є дорогоцінною спадщиною, яку ми не маємо права знищувати без конечної необхідності і не можемо віддавати для немилосердних забав нашим дітям». Сетон-Томпсон відомий також як засновник організації бойскаутів у Америці та Ліги знавців і захисників лісу.

У книгах «Моє життя» та «Маленькі дикуни» письменник розповів про себе, про те, як він став натуралістом. Обидві книги — автобіографічні. Герой «Маленьких дикунів» — хлопчик Ян. Його вабить природа, він прагне збагнути її таємниці. «Щовесни йому нестерпно хотілося податися світ за очі, у далеку подорож. Щойно вперше прокидалася природа, як душу його охоплювало це бажання. Дивлячись на диких гусей, що летіли на північ, Ян просто-таки нетямився, прислухаючись до їхніх закличних криків. Кров його закипала, йому хотілося летіти разом з ними». Летіти до нових країв, прислухатися до лісових голосів, стежити за ящіркою, розглядати квіти — все було дивовижно цікавим. Ян дивиться, слухає, малює і розуміє: найбільше від усіх інших у лісі може побачити мовчазний спостерігач.

Іншою його пристрастю були індіанці, їх побут, їхня "лісова наука". Письменник глибоко захоплювався тим, як індіанці, чиє життя минало в лісах, серед дикої природи, вміли читати її, мов відкриту книжку, проникаючи в усі її таємниці. Вивченню їхнього життя він присвятив багато років. Це все знайшло відображення в книжках Сетона-Томпсона, які були не менш відомими, ніж його розповіді про тварин. Серед цих книжок були: "Берестяний сувій індіанців" (1907), "Книга лісової науки й індіанських премудрощів" (1912), "Підручник лісовика" (1912), "Євангеліє червоношкірого" (1938). До книжок про індіанців відносять також і книжку "Рольф у лісах" (1911).

Українською мовою перші переклади Сетон-Томпсона з'явилися у Києві в 1911-1919 pp.