Повісті про первісних людей: творчість братів Роні, Ернеста д'Ервіль

Джозеф Роні-старший (псевдонім Джозеф Анрі Бекс, 1856-1940), залишив велику літературну спадщину(понад сто томів). Став відомим завдяки дитячим історичним повістям «Боротьба за вогонь» (1911), «Печерний лев» (1920), "Вамірех" (1892), "Ейрімах" (1896). В повісті "Боротьба за вогонь" троє молодих відважних воєнів, Нао, Нама і Гава, бажаючи повернути рідному племені Уламрів втрачений вогонь, який був втрачений під час сутички з ворогами, вирушають далекі незвідані землі, де на них очікує смертельна небезпека. Вождь племені Фаум обіцяє свою дочку Гаммлу тому, хто поверне вогонь племені. Нао з товаришами починає пошуки вогню, вони уникають багатьох небезпек та хоробро бються з дикими звірами та чужими племенами. У дружнього племені Ва вони дізнаються, як висікати вогонь за допомогою каменів. Повернувшись до племені і перемігши в битві Аго і його братами, герої повертають вогонь в плем'я.

Ернест д'Ервіль (1839-1911), також приділяв велику увагу темі первісних людей. Найвідоміші твори: "Золоте століття дитинства, веселі історії з мораллю", "Пригоди принца Франжіпан", "Пригоди доісторичного хлопчика".

У книзі «Пригоди доісторичного хлопчика» яскраво змальоване життя печерного хлопчика на ім'я Крек. Його життя в племені, голод, холод, вигнання з племені через погаслий вогонь та знайдення нового поселення в якому його та Рюга, Гелья та Старшого прийняли з великою радість. Автор створює захоплюючий сюжет, розповідає про звичаї наших далеких предків, а також переконливо розкриває проблему боргу, відповідальності дитини перед колективом за умов суворого існування первісного племені.

Історичні романи. У XIX столітті найпопулярнішим в Європейській літературі стає жанр роману. Історичний роман – роман, побудований на історичному сюжеті, який відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії.
В історичному романі історична правда поєднується з художньою правдою, справжні історичні особи – з вигаданими в межах зображуваної епохи.

Проспер Меріме (1803-1870) ─ відомий французький письменник, який протягом 40—50 років написав низку історичних праць з історії Стародавнього Риму, Росії та України (зокрема, трактати про історію запорозького козацтва та про Богдана Хмельницького), літературно-критичних статей про іспанську та російську літератури, перекладав Пушкіна і Гоголя.

“Хроніка царювання Карла IX” – єдиний історичний роман у творчості Проспера Меріме, який відтворює атмосферу релігійних воєн 1572 р. та розповідає про події Варфоломіївської ночі. Автор проникає в самий дух історичних подій та створює детальну реконструкцію французького суспільства XVI століття. Виводить на сцену не тільки історичних персонажів, а й вигаданих героїв – братів Бернара і Жоржа де Мержі, які з причин релігійної ворожнечі опинилися в протилежних таборах,і через що в врешті-решт Бернар мимоволі стає винуватцем смерті Жоржа.

Еркман-Шатріан (Еміль Еркман (1822-1899) і Олександр Шатріан(1826-1890) елізаські письменники (Ельзас і Лотарингія, область на північному сході Франції, прикордонна з Німеччиною і населена французами та німцями, за старих часів називалася Ельзасом), якіпознайомилися в лотаринзькому містечку Фальсбуре, і з 1848 року стали писати під подвійним прізвищем Еркман-Шатріан.

Найбільший успіх принесли Еркману-Шатріану історичні романи і повісті присвячені епосі французької революції і наполеонівських воєн, що склали багатотомну серію «Національних романів». Велику серію «Національних» повістей і романів прикрашає невелика повість «Пані Тереза, або Волонтери 1792» (1863) ─про доблесні бої революційної добровольчої армії з пруськими регулярними військами в Вогезах. В повісті, головна героїня, безстрашна дівчина Тереза, донька вчителя, який загинув у боях за свободу, вступає разом із братом-підлітком в революційну армію і волею обставин стає маркітанткою.

Фелікс Гра (1844-1901)― французький письменник, учасник руху «фелібров», який писав виключно новопровансальскою мовою. Основу дитячого доробку автора складає трилогія «Марсельці» (у переробці М. Зощенко- «Марсельний батальйон»)
Трилогія «Марсельці», відома в дитячій літературі як одина з кращих художніх творів про Велику Французьку революцію. В якій підліток Паскаль, який виріс в неволі та пережив феодальний гніт приймає участь у героїчному поході в батальйоні марсельських добровольців на півночі Франції задля допомоги повсталим у Парижі. З плакатами в руках вони проходять через усю Францію та 10 серпня 1792 року разом з паризькими бідняками штурмують Тюільрійский палац. Книга закінчується перетворенням Паскаля в солдата революційної армії. В рядах марсельского батальйону він відправляється на фронт.

Шарль де Костер (1827-1879) ― бельгійський письменник, автор знаменитої «Легенди про Тіля Уленшпітеля». Цю книжку називають «фламандською Біблією», яка заклала основу бельгійської літератури. Створюючи національний епос Бельгії, де Костер звернувся до найгероїчнішого періоду її історії, до того часу, коли нідерландський народ у XVI ст. піднявся на боротьбу проти іспанських гнобителів за свою свободу. Це книга про долю народу, про його справедливу і важку боротьбу. Дія відбувається в XVI столітті, точна дата початку подій - 21 травня 1527 року, день народження двох хлопчиків: Філіпа, іспанського інфанта, згодом - короля, поневолювача Фландрії, і сина вугляра Тіля Уленшпігеля майбутнього народного героя, веселого балакуна, життя і дух якого будуть підтримувати фламандців в роки нестерпного іспанського ярма. Тіль – відважний герой, душа повстання гезов, «дух Фландрії». Хоча легенда присвячена подвигам Уленшпигеля, герой не самотній. Його підтримують Клас – батько Тиля, Сооткін – мати, Нелі – кохана й Ламма Гудзак – друг., які в свою чергу символізують мужність, розум, серце, відданість. «Легенда про Уленшпіґеля» не належить цілковито Шарлю де Костеру, це народний епос, або народна книга, яка лише увібрала видатні досягнення романтичної та реалістичної літератури.

Рафаело Джованьолі (1838-1915) — італійський письменник, автор класичного дитячого історичного роману "Спартак" (1874). Автор розповідає про найбільше в історії повстання рабів під проводом Спартака, видатної людини з фізичними силами й духом; про прекрасну і драматичну любов; про дружбу і зраду; про радощі боротьби і гіркоту поразки. Спартак бореться за рівноправність людей, та закликає людей зламати несправедливий рабовласницький лад і створити нове суспільство. Головний герой віддає всі сили боротьбі проти гноблення, він помирає, але ідея свободи залишається в душах людей.

Етель Ліліан Войнич (1864-1960) ― англійська письменниця, авторісторичного твору - «Овод» (1897). «Овод» написаний під впливом соціальних та політичних проблем суспільства. Ця книга стала своєрідним маніфестом боротьби, маніфестом свободи, гімном для борців за свободу народу. Роман про революційний рух боротьби за національне визволення Італії від австрійського панування, під яким вона опинилася внаслідок своєї роздробленості після падіння Наполеона. А саме про про молодого революціонера Артура який загинув в нерівній боротьбі за звільнення свого народу. Великого значення в цьому романтичному творі набуває релігійна тема. Автор порушує тему лицемірства церкви та її законів, розкриваючи таємницю народження Артур, який є незаконно народженим сином кардинала Монтанеллі. Автор в деякій мірі піднімає образ свого героя — революціонера до рівня Ісуса Христа, розіп'ятого за гріхи людські.