Творчість письменників слов'янських країн у дитячому читанні.

Сенкевич Генрік (1846-1916) ― польський письменник белетрист. У романі «Хрестоносці» автор зображає час героїчної боротьби слов'ян з Тевтонським орденом, який довго й жорстоко мучив набігами східні землі. У романі показане безжальне гноблення і грабунок народу, знущання та тортури, за допомогою яких завойовники намагалися тримати в покорі місцеве населення. Письменник викриває лицемірство Тевтонського ордену, який лише виправдовував загарбання чужих земель боротьбою проти поганства, але аж ніяк не піклувалися про поширення християнства. Боротьба народу проти іноземних загарбників — провідна лінія розгортання сюжету, який закінчується описом Грюнвальдської битви, у якій об'єднані сили слов'янських народів розгромили хрестоносців. Роман Сенкевича — багатоплановий твір. У ньому правдиво і точно відтворене життя великих феодалів, дрібної шляхти і селян-кріпаків, для яких німецьке панування було особливо нестерпним. присвячений боротьбі проти німецьких рицарів, які намагалися поневолити народи Балтії. Автор зобразив історично достовірну картину життя польської держави на рубежі XIV - XV ст.

Марія Конопницька (1842-1910), її І. Франко назвав "поетесою польського народу, або, краще сказати, польського селянства". Широку популярність поетесі приніс цикл "Картинки" (1879) - віршовані новели, присвячені драматичній долі бідняків -робітників. Філософія активного життя відбита в безлічі творів Конопницької: у циклах "Рядки і звуки", "Міцкевичевський день", у поемі "Імагіна" (1886 -1887). У свої творах Конопницька освоює проблеми релігійної моралі ("Без даху","Дзвін"), національно-визвольної боротьби польського народу ("Фрагменти", "Ходили тут німці"). Особливу популярність набув вірш "Присяга" (1908), спрямований проти репресивної політики пруської влади, а в роки Другої Світової війни він став гімном Війська Польського.

Болеслав Прус ( справжнє ім’я Олександр Гловацький, 1847-1912) – польський письменник і публіцист. У своїх кращих творах Болеслав Прус змальовував типові сторони польської капіталістичної дійсності кінця ХІХ століття. В таких творах як “Анелька”, “Село і місто”, автор зображає колосальну соціальну несправедливість щодо бідняків та засуджує духовні, моральні цінності шляхти та міщанства. Автор реалістично відтворив важке життя селян, ремісників, дрібної інтелігенції. В творах «Антек», «Сирітська доля» автор показує важку трагічну долю людей бідняків, їхній не легкий життєвий шлях.

Іван Вазов (1850-1921) ─ болгарський поет. Творчість Вазова о писує ідеологію і етапи розвитку болгарської буржуазії після Визвольної війни. У цьому відношенні дуже характерні його ліричні твори: збірка віршів «Горе Болгарії» відображає перед визвольний період; «Визволення» (1878) - звільнення Болгарії; цикл лірико-епічних поем «Епопея забутих» (1884), присвячених героям національно-визвольної боротьби. У збірках «Гусла» (1881), «Поля і ліси» (1884) дані поетичні картини рідної природи, а також соціальна сатира на буржуазне суспільство. Повість «Знедолені» (1884) присвячена болгарським емігрантам в Румунії. Найбільший роман «Під ігом» (1890) — реалістична епопея про повстання болгарського народу 1876. Писав автор також історичні драми на сюжети з життя середньовічної Болгарії, а також комедії «Кандидати слави» (1901), «Шукачі теплих містечок» (1903), в яких висміюються вдачі чиновницького середовища.

Теодор Томаш Еж (справжнє ім'я Зігмунт Мілковский; 1824–1915) – польский письменник, політичний діяч. Участник революційного руху в Польщі і Венгрії. Автор оповідань «Василь Голуб» (1858), «Гандзя Загорницка» (1859); історичний роман про боротьбу балканських народів проти турецького іга: «Стрибки» (1870), «Наречена Гарамбаші» (1872), «На світанку» (1890), «Буремні часи» (1881).

А́лоіс Ірасек (1851 — 1930) — чеський романіст і поет. Зазнав великого впливу романтизму Вальтера Скотта, Адама Міцкевича, Юзефа Крашевського. Головним джерелом натхнення стала чеська історія, а центральною темою — осягнення чехами національного самоусвідомлення. Відзначився описом чеської давнини, зокрема епохи Гуситського руху 14—15 століття, якому присвячені його романи «Серед течій» (3томи, 1890), «Проти всіх» (1893), «Братерство» (3томи, 1908). Найбільшого успіху досяг у романтичній епопеї «Ф. Л. Вєк» (5 томів, 1906), присвяченій боротьбі чехів за національне відродження. У Ірасека простий, прозорий стиль, історичні події він описує живо та реалістично. В його історичних романах відображений дух чеської нації. Серед його численних творів — історичні драми «Ян Гус» (1911), «Ян Жижка» (1903), «Ян Рогач» (1914).

Олександр Степанович Грін (справжнє ім'я Олександр Степанович Гриневський, 1880-1932), російський письменник, автор знаменитої повісті “Пурпурові вітрила”, класик російської літератури. Народився в Слобідській Вятської губернії в сім'ї засланого поляка, учасника повстання 1863. Закінчив чотирикласне Вятське міське училище і поїхав до Одеси. Вів мандрівне життя, працював рибалкою, матросом, мив золото на Уралі, служив в армії. О.Грін почав публікується з 1906 р. - перша розповідь “Заслуга Пантєлєєва”. Головною темою його творчості стає зіткнення свободи та несвободи, особливо яскраво проявляється в романах “Блискучий світ” (1923), “Джессі і Моргіана” (1929), “Дорога в нікуди “(1930). Одним з кращих творів Гріна вважається символічна повість- феєрія “ Пурпурові вітрила” (1923).

“ Пурпурові вітрила” – це зворушлива і романтична казка, що підносить силу любові й людського духу, справжня поема про диво, яке творить людина своїми руками. Повість розповідає історію життя дівчинки Ассоль, яка втратила свою матір, коли їй було лише вісім місяців. Після смерті дружини, батько Ассоль, Лонгрем змушений покинути мореплавство та щоб якось прогодувати свою маленьку донечку Ассоль, починає виготовляти іграшки. Батько важко переживає втрату дружини і весь свій вільний час приділяє донці. Він розповідає дивовижні історії про морські подорожі, корабельні катастрофи та про морських чудовиськ. Ассоль росла і поступово почала допомагати батькові. Він почав інколи посилати дівчинку в місто з іграшками на продаж. В один з таких днів Ассоль присіла в лісі поснідати і, перебираючи іграшки, знайшла дивовижний вітрильник. У нього замість білих були червоні вітрила, вона захотіла подивитися, як вітрильник буде плисти по воді. Задумавшись, вона не помітила як вітрильник шивидко віддалявся. Дівчина почала бігти за ним і у самого гирла струмка зустріла вона старця з корабликом в руках, на ім'я Егль, який розповів їй, що коли вона стане дорослою, до неї припливе принц на кораблі з пурпуровими вітрилами. Ассоль повірила старому і стала чекати принца. А одного дня її мрія здійснилася. Автор зображає рідне місто Ассоль, Каперну — місцем здійснення мрій. Місце, де у випадку Ассоль, мрії здійснюються. Головні герої герой твору Ассоль та Грей є романтиками та мрійниками. Ассоль не зважаючи на гнів та неприязне ставлення мешканців селища, залишається доброю дівчиною та не перестає мріяти. Грей здійснив мрію Ассоль, і задяки цьому віднайшов справжні скарби духовного життя. Основний конфлікт «Пурпурових вітрил» — конфлікт мрії Ассоль і дійсності, піднесеної натури з реальним життям. Пурпуровий колір — символ любові й нового життя для Ассоль, що дочекалася свого щастя. Пурпуровий колір для героїв О. Гріна має символічне значення: він говорить про те, що можна досягти неможливого, перетворити казку на реальність. Фінал повісті звучить як гімн мрії, як торжество духовного початку в людині. Грін стверджує, що шлях людини повинний бути освічений великою заповітною метою. Вона додасть йому стійкості і шляхетності у боротьбі з негодами життя.

Я зрозумів одну нехитру істину. Вона в тому, щоб робити чудеса своїми руками. О. Грін

Шолом-Алейхем (Рабинович) (справжнє ім’я — Рабинович Шолом Нохумович; 1859—1916) — народився в міщанській сім’ї. Дитинство провів у містечку Воронкові (нині с. Бориспільського р-нуКиївської обл.). Закінчив з відзнакою Переяславське повітове училище. Працював домашнім учителем у с. Cофіївці, казенним рабином у м. Лубнах. Творчості письменника притаманне щире співчуття тяжкій народній долі в умовах сучасного йому суспільства, віра в творчу силу рідного народу, гумористичне, часто гірко-іронічне відображення дійсності з глибокий ліризм. Перші художні твори опублікував у 1883 р. (повісті «Два камені», «Вибори», «Перехоплені на пошті листи» були вперше підписані під псевдонімом Шолом-Алейхем, єврейське вітання - «Мир Вам!»). Дитячий доробок автора складається з таких творів: «Хлопчик Мотл» (1916), «Пісня пісень» (1911), збірка «Оповідання для дітей» (1916), в яких розкрито глибокий внутрішній світ дитини. Для творів письменника притаманне щире співчуття та сумний гумор. Герої дитячих оповідань, незважаючи на безрадісні умови життя, все ж усміхаються та жартують. Книги Шолома-Алейхема сприймалися як твори, сповнені любові до «маленької людини», що змальовувалась письменником в ореолі щирого співчуття та сумного гумору. В останні роки життя Шолом-Алейхем завершив працю над «Тев'є-молочарем», «Менахемом-Мендлом», «Хлопчиком Мотлом». Він написав цикл оповідань, комедію «Великий виграш», автобіографічний роман «З ярмарку».

Роман «Тев'є-молочар»,найвідоміший роман автора. Існує безліч інтерпретацій твору в кіно, постановок в театрах, створено серіали на його основі. Роман розповідає нам про життя звичайного чоловіка Тев’є-молочника, його життєві труднощі та незламність духу. Головний герой живе в маленькому селі під назвою Бойберік під Одесою, з дружиною Голдою і сімома доньками. Одного разу Тев'є зустрічає письменника ─ Шолом-Алейхема і починає розповідати йому історії зі свого життя. Він розповідає письменнику все від того, як він став молочником, як програвся на біржі, як видавав заміж дочок, і найсумніша про те, як під час гонінь на євреїв йому довелося виїхати з рідного села.

Роман побудований у формі монологів героя. Письменник розкриває глибокі пласти народного життя, дає яскраві образи персонажів з різних суспільних прошарків,, сміється і плаче з їхніх пригод і поведінки, розкриває тему людських відносин. У творі порушена вічна проблема батьків і дітей, які по-різному розуміють сенс життя і щастя, а також “маленької людини” Тев’є, постає для на як образ життєздатності єврейського народу та народного оптимізму. Він залишається незламним після усього пережитого та сподівається на кращу долю.

Отже, кінець ХІХ – початок ХХ ст. ознаменувався бурхливим розквітом літератури для дітей.

Особливо популярними в цей період стають жанри малої прози, а саме: оповідання, повісті, новели, серії оповідань, казки. Їх тематика була найрізноманітнішою: історична, фантастична, пригодницька, природнича, детективна тощо. Також продовжує свій розвиток жанр роману: пригодницькі та авантюрно-пригодницькі романи, історичні, науково-фантастичні романи. Основні проблеми, які порушує дитяча література на зламі століть: моральна (діти мають виростати добрими людьми, а не розбещеними та егоїстичними), ціннісні орієнтації (пріоритет в житті треба ставити на щирість у людських відносинах, на духовний розвиток, а не на матеріальні блага), освіченість (дитина має бути обізнаною, цікавитись різними сферами буття). А література допомагає частково вирішувати ці проблеми шляхом естетичного та емоційного впливу на дитину, формуючи її світогляд.