 |
4.Загальні фактори ефективності психотерапії. Класифікація методів психотерапії.
|
|
|
|
4. Загальні фактори ефективності психотерапії. Класифікація методів психотерапії.
Є такі фактори:
1. наявність добрих стосунків і співробітництва між терапевтом та клієнтом.
2. ослаблення напруги на початку терапії
3. засвоєння клієнтом психотерапевтичної інформації
4. оперативна модифікація поведінки клієнта і набуття ним нового колективного досвіду
5. навчання на прикладі психотерапевта
6. переконання і навіювання з боку психотерапевта
7. засвоєння більш адаптивних способів поведінки за умови емоційної підтримки збоку психотерапевта.
Ці фактори запропонував Мармор.
Методи:
Залежно від напряму психотерапії її методи виступають у формі різних термінів
1. Метод як техніка
2. Метод як умова
3. Метод як інструмент
4. Метод як інтервенція(втручання)
1) методи психотерапії як конкретні методичні прийоми й техніки (гіпноз, релаксація, бесіда, дискусія, психогимнастика й ін. ); 2) методи психотерапії, що визначають умови, які сприяють оптимізації досягнення психотерапевтичних цілей (сімейна психотерапія й ін. ); 3) методи психотерапії в значенні інструмента психотерапевтичного впливу (таким інструментом може бути психотерапевт у випадку індивідуальної психотерапії або група при груповій психотерапії); 4) методи психотерапії в значенні терапевтичних інтервенцій (втручань), розглянутих або в параметрах стилю (директивний, недирективний), або в параметрах теоретичного підходу, що і визначає характер цих втручань (інтерпретація, научіння, міжособистісна взаємодія).
5. Основні вимоги щодо класифікації психотерапевта в Україні та за кордоном.
Вимоги чітко описані у декларації з психотерапії, яка була прийнята європейською асоціацією психотерапевтів у 1990р.
|
|
|
1. Психотерапія являє собою дисципліну в галузі гуманістичних наук і є вільною і незалежною професією.
2. психотерапевтична освіта вимагає високого рівня теоретичної і практичної підготовки.
3. гарантована різноманітність психотерапевтичних підходів.
4. освіта в галузі певного терапевтичного методу повинна здійснюватись інтегрально і охоплювати вивчення теорії набуття власного клієнтського досвіду, практику під керівництвом супервізора.
5. доступ до такої освіти передбачає широку попередню підготовку, зокрема в галузі гуманітарних і суспільних наук.
6. Правова регламентація діяльності психолога. Який займається психотерапією. Етичні вимоги до діяльності психотерапевта, які функціонують в Україні та за кордоном.
Психотерапевт - керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію психотерапевтичної допомоги населенню.
Всі психотерапевти, у своїй психотерапевтичній практиці зобов`язуються дотримуватись положень Етичного Кодексу. У своїй роботі психолог-практик зобов'язаний керуватися професійно-етичними нормами, що виражаються в етичних принципах:
1) Принцип дотримання таємниці - дотримання правила, згідно з яким певна інформація може бути відома тільки вузькому колу фахівців. Цього вимагають інтереси клієнта, а також самого психолога. Дотримання професійної таємниці відображає принцип конфіденційності, який поділяють всі психологи світу.
2) Принцип нанесення шкоди - передбачає, що результати, отримані в ході взаємодії з клієнтом, ні в якому разі не повинні завдати йому шкоди. Психолог повинен застосовувати тільки апробовані методики, що відповідають сучасним науковим стандартам.
|
|
|
3) Принцип наукової обгрунтованості використовуваних психологічних методик та об'єктивності висновків;
4) Принцип комплексної діагностики та психологічної допомоги - поєднання методик, для підвищення достовірності дослідження;
5) Принцип безоціночного ставлення до клієнта і поваги його особистості. Психолог проявляє доброзичливе ставлення, вміння слухати, розуміти, осмислювати, ставитися серйозно до неприємностей і проблем клієнта;
6) Принцип ефективності пропонованих рекомендацій передбачає, що такі рекомендації мають бути обов'язково підходять до того, кому даються;
7) Принцип професійної компетентност і і рефлексії професійних обмежень передбачає, що психолог повинен відповідати за наслідки своєї професійної діяльності. Він повинен чітко уявляти межі своїх професійних можливостей, застосовувати тільки перевірені методи роботи.
Етичні вимоги призначені для:
- захисту пацієнта/клієнта від неетичного застосування психотерапії психотерапевтами або ведучими навчальних груп;
- встановлення стандартів етики у психотерапевтичній практиці для його членів;
- дотримування норм професійної поведінки психотерапевта;
- захисту психотерапевта від посягання на його професійну честь і права;
- є підставою для вирішення суперечливих питань.
7. Перспективи та можливості підвищення кваліфікації психотерапевта в Україні та закордоном.
В Україні психотерапія відноситься виключно до медичної діяльності. Відповідна медична спеціальність «Психотерапія» за № 88 міститься у «Номенклатурі лікарських спеціальностей» затвердженій наказом МОЗ від 19. 12. 1997 р. № 359. Підготовка кадрів психотерапевтів проводиться шляхом спеціалізації за фахом «Психотерапія» осіб, які у порядку, що передбачений наказом МОЗ від 25. 12. 1992 р. № 195, допущені до лікарської діяльності. Після закінчення курсів спеціалізації проводиться атестація з присвоєнням кваліфікації «лікар-спеціаліст» за означеною спеціальністю (наказ МОЗ від 19. 12. 1997 р. № 359).
Протилежної точки зору дотримуються деякі закордонні асоціації. Так, згідно «Декларації по психотерапії», яка була прийнята Європейською асоціацією психотерапії (EAP) 21. 10. 1990 р. у Страсбурзі, «психотерапія є особливою дисципліною з області гуманітарних наук … одержання … освіти можливе при умовах попередньої підготовки … в галузі гуманітарних і суспільних наук». Але, не дивлячись на це і в Україні є спроби трактувати психотерапію не виключно як медичну спеціальність і запровадити підготовку фахівців поза вищими медичними закладами освіти.
|
|
|
Для більшості напрямів психотерапевтичної освіта передбачає проходження кількох етапів підготовки: 1. отримання академічної освіти: медичну; спец. психолог або соціальний працівник. 2. психотерапевтична освіта з будьякого обраного напрямку психотерапії. Складовою отримання психотерапевтичної освіти є отримання власного досвіду під чим розуміється участь у терапії як клієнта. Мета: відчути дію психотерапії на собі; вилікуватись; опрацювати власні потреби, щоб не переносити їх на клієнтів; підтвердження теорії на практиці; супервізія - аналіз терапевтичної роботи терапевта.
Для розвитку саме психотерапії і її адекватного становлення у сучасній системі надання медичної допомоги населенню потрібно вирішення наступних питань:
Розширення психотерапевтичної мережі, особливо у загальносоматичних лікувально-профілактичних установах.
Потребує негайного організаційно-кадрового укріплення психотерапевтична допомога в структурі спеціалізованих лікувально-профілактичних ланок: установ акушерсько-гінекологічного профілю, педіатричної та геронтологічної мереж, диспансерів радіаційного захисту населення, підрозділів медицини катастроф тощо.
Необхідне введення медичної спеціальності «Дитяча психотерапія».
Потребує розширення науково-практичних досліджень в галузі психотерапії з подальшою розробкою інтрадисциплінарної моделі психотерапії (яка містить необхідну медичну атрибутику) та належних організаційних форм її впровадження.
Необхідне введення шифру наукової спеціальності «Психотерапія» у відповідному переліку ВАК України.
Необхідне введення в навчальні програми вищих медичних закладів освіти психотерапії як основного, а не факультативного курсу.
Необхідна подальша розробка відомчої нормативно-правової бази з надання психотерапевтичної допомоги населенню. Особливо це стосується підготовки Проекту Закону про психотерапевтичну допомогу.
Це стосується і розробки концепції психологічної моделі психотерапії і визначення кола психотерапевтичних і психокорекційних заходів для медичних психологів.
|
|
|
