 |
10. Історія та розвиток гіпнотичних технік. Теорії гіпнозу.
|
|
|
|
10. Історія та розвиток гіпнотичних технік. Теорії гіпнозу.
У різні історичні періоди гіпноз і явища пов’язані з ним, трактувались по різному. В кінці періоду Середніх віків базуючись на астрологічному вченні та теорії магнетизму виникла магнітно- флюїдна теорія гіпнотичних явищ. Лікар Парацельс вперше використав термін «магнетизм», згідно ним світ сповнений магнетичною силою, яка знаходиться також в наслідок переносу із планет як сидерична сутність і у людському тілі. Людина харчується не лише видимою їжею, але і розсіяною в природі магнетичною силою. Між планетами і людиною існує взаємозв’язок.
Інший вчений Меснер вивів учіння про тваринний магнетизм. На його думку магнетична сила знаходиться в природі всюди і обумовлює рух небесних тіл, землі і живих істот. Він помітив що лікувальний ефект може бути досягнутий одним доторком руки і дійшов висновку, що магніти можуть мати функцію лише проміжної ланки в передачі особливого флюїду, який виходить з тіла людини. І потім він почав лікувати людей. Рухаючи долонею від голови до ніг людей, він ніби намагнічував їх.
Інший вчений J. Braid здійснив вивчення методу індукції гіпнотичного сну, при якому пацієнту необхідно було нерухомо тривалий час аж до втоми дивитись на якись небуть блискучий предмет. На його думку на пацієнта в стані гіпнозу можна діяти трояко: через мязеві відчуття, через тиск і через слово. Всі ці впливи він називав навіюванням. Головною причиною зміни стану мозку при гіпнозі вважав зміну стану крові в результаті порушення рівноваги биття серця і дихання.
За А. Либо звичайний сон не відрізняється від гіпнотичного: обидва є наслідком зосередженості уваги на ідеї сну. Людина яка спить звичайним сном, знаходиться у комунікації сама з собою. Загіпнотизований, навпаки зберігає інформацію про того хто його загіпнотизував і надає свою зосереджену увагу і відчуття до послуг цієї ідеї.
|
|
|
На думку Шарко психічний стан хворих істерією під час гіпнозу може бути порівняно з тим, яке спостерігається в наслідок нервового потрясіння, шоку, сильного хвилювання. Воно характеризується певним потьмаренням свідомості. В цьому стані шляхом навіювання можна закласти ідею, групу асоціацій ідей. На його переконання гіпноз є явищем патологічним.
Френці вбачає в гіпнозі відновлення інфантильно-еротичної, мазохістичної установки. Центральне місці в гіпнозі займають бажання з сфери едипового комплексу. Гіпнотизуючий є праобразом батька чи матері.
Анохін сформулював корково-підкоркову гіпотезу виникнення нормального сну і співвідношення між активним і пасивним сном. Він вважиє що процес коркового гальмування і при достатній його силі звільнює гіпоталамічні центри сну від стримуючих впливів кори великих півкуль, які спостерігаються в стані бадьорості. Внаслідок цього підвищується активність гіпоталамічних центрів. Збудження яке йде від гіпоталамуса поширюється на всі відділи стовбура мозку і блокує на рівні таламуса всі висхідні збудження, які активують кору мозку. Сон активний завершується сном пасивним.
За Павловим гіпнотичний сон у людини слід розглядати як результат дії зовнішніх, штучно створених одноманітних слабких подразників, які викликають втому або внутрішнє гальмування, наприклад монотонний голос, хід годинника.
11. Феномени які зберігаються при проведенні гіпнозу: рапорт, каталепсія, пост гіпнотична амнезія, вікова регресія.
Гіпно́ з або Навіювання (грец. υ π ν ο ς — сон) - тимчасовий стан свідомості, що характеризується звуженням його обсягу і різким фокусуванням на утриманні навіювання, що пов'язано зі зміною функції індивідуального контролю і самосвідомості. При гіпнозу спостерігаються такі феномени:
|
|
|
Рапорт – канал зв’язку між психотерапевтом і клієнтом. У гіпнотерапії рапорт досягає такої міри, що пацієнт втрачає інші зв’язки із реальністю. Зустрічається дане поняття не тільки у гіпнотерапії. має на увазі встановлення специфічного контакту, що включає певну міру довіри або взаєморозуміння з людиною або групою людей, а також сам стан такого контакту. В іноземній літературі термін раппорт уживається в широкому змісті близьких міжособистісних відносин, що базуються на інтелектуальній й емоційній спільності. Термін раппорт був уведений Месмером для позначення фізичного контакту, завдяки якому відбувалася передача " магнетичного флюїду" від гіпнотизера пацієнтові при " месмеризации".
Каталепсія(воскова гнучкість) - полягає в тривалім збереженні людиною даної йому пози викликана штучно в стані гіпнозу, протягом деякого часу.
Пост гіпнотична амнезія - Порушення пам'яті, які виявляються у вигляді забування подій, що відбувалися в ході гіпнотичного сеансу. Особливо коли пацієнт перебував у глибокому трансі, інколи може задаватись гіпнотизером. Ще одним способів введення в даний стан є спосіб запропонований М. Еріксоном якщо при виході із трансу різко пере спрямувати увагу клієнта на сторонні предмети досягається амнезія.
Вікова регресія, або навіяні образи - використовується для занурення клієнта в транс. Зазвичай тут показують дитячі або шкільні фотографії, згадують фрагменти біографії людини, зацікавлено обговорюють її. Зацікавлюючись, занурюючись в образи минулого, людина впадає в легкий транс, а його свідомість виявляється підготовленою для впорвадження ідей. В літературі описано використання даної техніки для лікування зорових хворіб, які мають функціональний характер.
12. Навіюваність. Проби на навіюваність.
Навіюваність - схильність підпадати під психічний вплив іншої людини. Навіюваність притаманна тим людям, які не мають власної думки, непорушних принципів, їх переконання постійно змінюються. Вони некритично наслідують інших, вагаються між суперечливими твердженнями, легко сприймають чужі погляди, але згодом і ці погляди змінюють на інші.
|
|
|
Навіювання поділяються на вербальні та невербальні. Основним засобом вербального навіювання є слово, мова сугестора (людини, яка навіює). Додатковими формами навіювання можуть бути різні жести, міміка, певна поведінка, установки, які впливають на підсвідомість пацієнта.
Виділяють гетеросугестію – навіювання, яке проводиться іншою особою, та аутосугестію – самонавіювання. Навіювання, яке викликане яким-небудь процесом, вчинком, дією, називають реальним, викликане за допомогою слів – вербальним. Навіювання буває контактним або дистанційним.
Навіювання, яке реалізується безпосередньо через слово лікаря, визначають як пряме. При непрямому, прихованому навіюванні, лікар використовує додатковий (проміжний) подразник, з дією якого хворий, як правило, і пов’язує отриманий лікувальний ефект.
Є такі проби:
1)проба на лимон, чай і слюна має виділитис, коли ми пробуємо шкірку лимона.
2)м*ягке крісло (відчуйте розслаблення рук, ніг, я наближатимуся до вас і спробую обережно, повільно штовхати вас на це крісло, я піднімаю руку до чола і тиснутиму на вас, я вас штовхаю).
|
|
|
