8. 5. Практичні методи навчання

Дидактичні методи цієї групи мають у допоміжній школі величезне значення як засоби підвищення свідомості, міцності засвоєння знань і формування в учнів умінь та навичок.

Введення практичної діяльності учнів у процес оволодіння знаннями різних його етапах допомагає кращому сприйманню і розумінню навчально матеріалу, навчанню розумово відсталих дітей оперувати знаннями, застосовувати їх у різних ситуаціях.

Відомо, що учні допоміжної школи не вміють орієнтуватися в завданні планувати свою діяльність та звітувати про виконані дії, в них знижені можливості працювати за інструкцією, вони не доводять діяльність до кінцевого результату, утруднюються в адекватному використанні наявних знань для виконання практичного завдання тощо.

Практичні методи навчання мають цілком конкретну корекційну мету – виправити названі недоліки, навчити розумово відсталих учнів діяти правильно і самостійно, перебороти відрив між засвоєнням теоретичних знань і вмінням їх практично застосовувати.

Зрозуміле значення даної групи методів навчання для підготовки відпускників допоміжної школи до самостійної практичної діяльності.

Практичні дидактичні методи широко використовуються в допоміжній школі на всіх роках навчання у процесі викладання усіх предметів загальноосвітнього та професійно-трудового циклу.

До цієї групи методів, перш за все, варто віднести різноманітні усні та письмові вправи учнів.

Запровадження на уроках усних вправ дає змогу вчителеві швидко перевірити, уточнити і поглибити розуміння школярами матеріалу, вимагає від них мобілізації уваги, активної розумової діяльності. До усних вправ відносяться всі ті види усних відповідей учнів на запитання або завдання вчителя, при яких використовуються наявні в учнів знання.

Конкретні форми усних вправ на уроках у допоміжній школі дуже різноманітні. Вони залежать від особливостей навчального предмета, дидактичної мети уроку, рівня розвитку учнів. Так, на уроках математики – це усний рахунок, усне розв'язування задач; на уроках мови – граматичний розбір, пояснення з використанням засвоєних правил; на уроках читання – усне складання плану, характеристики героя, події, вправи на техніку читання; на уроках географії, природознавства, історії – вправи на доведення, установлення зв'язків, складання характеристик (географічного об'єкта, я події); на уроках праці – аналіз виробу, причинне обґрунтування своїх й планування діяльності тощо.

Запроваджуючи усні вправи, необхідно враховувати, що розумово відсталих учнів з різними особливостями пізнавальної діяльності часто утруднює однаковий темп роботи, тому необхідно індивідуалізувати завдання, застосовувати диференційований підхід до учнів, уникати занадто складних завдань для класу.

Диференціації завдань допомагають індивідуальні письмові вправи, які застосовуються в усіх класах допоміжної школи, даючи можливість ставити більш складні завдання, збільшувати або зменшувати час на їх виконання, неодноразово повертатися до аналізу й перевірки результатів. Письмові вправи сприяють кращому закріпленню знань, умінь і навичок завдяки тому, що в процесі їх виконання створюється певний зоровий образ, активізується рухова діяльність. Письмові вправи привчають учнів до охайності в роботі, сприяють підвищенню грамотності.

Види письмових вправ також дуже різноманітні, виконуються вони переважно в зошитах, інколи – на окремих роздаткових картках, аркушах.

Варто зауважити, що в допоміжних школах усні та письмові вправи досить часто застосовуються в їх поєднанні. Наприклад, учитель усно розбирає з учнями кілька прикладів, а після цього учні письмово виконують аналогічні. І навпаки, письмові вправи можуть передувати усним – у цих випадках учні виконують певні дії в письмовій формі, а потім ці дії вводяться

в усні вправи.

Усні та письмові вправи за характером розумової діяльності учнів та за ступенем самостійності поділяються на такі групи:

· вправи на відтворення навчального матеріалу, або репродуктивні;

· вправи, що вимагають застосування набутих знань в нових умовах;

творчі вправи.

Цей розподіл є досить умовним, тому що дуже часто навчальне завдання вимагає різноманітних дій учнів.

Розглянемо кожну з названих груп.

Перша група – репродуктивні вправи, застосування яких спрямоване на відтворення учнями вивченого матеріалу. Репродуктивні вправи потрібно використовувати на всіх етапах корекційного навчання.

Вправи на відтворення учнями навчального матеріалу можуть бути різноманітні, залежно від того, який вид відтворення вони передбачають. Якщо треба закріпити в учнів цілісні враження, систему знань з певного питання, використовується цілісне відтворення знань учнями у монологічній формі. Для цього бажано формувати в учнів уміння передавати зміст матеріалу за планом. Найбільш поширеною є така організація роботи, коли вчитель пропонує учням готовий або колективно складений план розповіді керуючись яким діти відтворюють матеріал. Але учнів допоміжної школи можна і треба залучати до самостійного складання плану, поступово ускладнюючи завдання, збільшуючи питому вагу самостійності, широко використовуючи спочатку різні допоміжні прийоми, скорочуючи їх на наступних етапах роботи.

Якщо вчитель спеціально акцентує увагу учнів на окремих важливих елементах знань (правила, закономірності, події, факти, властивості об'єкта або явища тощо), застосовується інший вид відтворення знань – вибіркове або часткове відтворення. Цей вид вправ бажано широко використовувати в допоміжній школі, тому що він допомагає учням краще орієнтуватися в системі набутих знань, виділяти головне, відрізняти й абстрагувати його від другорядного. Як правило, вибіркове відтворення проводять в діалогічній формі — учні відповідають на запитання вчителя.

Вправи на відтворення учнями навчального матеріалу, крім функцій перевірки і закріплення, готують учнів до застосування знань у нових умовах, переносу знань — від адекватної актуалізації і відтворення наявних знань учнями залежить виконання ними завдань на застосування цих знань у практичній діяльності.

До групи репродуктивних вправ можна віднести також і розповсюджені в допоміжній школі так звані тренувальні вправи, спрямовані на міцне оволодіння учнями окремими навчальними навичками (письма, читання, лічби). Під час виконання учнями таких вправ треба забезпечити певні дидактичні умови: багаторазовість вправ, урізноманітнення їх, свідомість виконання роботи учнями; індивідуалізація завдань у відповідності до особливостей розвитку кожного учня, темпу і продуктивності його діяльності; перевірку виконаної роботи учнем і вчителем. Так, застосовуючи списування, вчитель домагається, щоб учні зрозуміли текст, для чого попередньо його кілька разів читають; забезпечує контроль за роботою учня, вчасно вказує на помилки, надає потрібної допомоги; учням з увільненим темпом роботи дещо скорочує завдання; використовує різні джерела для списування (дошку, підручник, газету, інтерактивну дошку, роздаткові картки тощо), що привчає учнів до перенесення навички; пропонує учням інші практичні завдання на списування для самостійного виконання (наприклад, переписати назви деяких книжок, номери телефонів, адресу та ін. ). Для піднесення свідомості роботи учнів під час виконання вправ на списування рекомендується включати й складніші завдання (наприклад, на уроках мови – списати текст та підкреслити певні орфограми на виучуване правило, дописати закінчення слів тощо). Наслідки виконання роботи учнями вчитель перевіряє.

Більш складним для учнів допоміжної школи є другий вид вправ – застосування набутих знань у нових умовах. Ці вправи дуже важливі в навчанні розумово відсталих дітей, тому що саме вміння застосовувати знання формується у них з великими труднощами. З практики роботи допоміжних шкіл і зі спеціальних досліджень відомо, що розумово відсталі учні часто, навіть правильно відтворюючи певні знання, не можуть їх практично використати, або, керуючись наявними знаннями в звичних умовах, у класі, зовсім не користуються ними в інших умовах. Це зумовлено порушенням у них процесів абстрагування, узагальнення й конкретизації, недорозвитком регулювальної функції мовлення, зниженням довільних основ діяльності, порушенням самоконтролю і критичності. Проте наявність серйозних порушень пізнавальної діяльності, хоч і значно утруднює формування у розумово відсталих дітей умінь користуватися набутими знаннями, не виключає досягнення позитивних результатів. Успіх визначається правильною організацією педагогічної роботи з навчання розумово відсталих учнів застосовувати знання. Найважливішою умовою такої роботи в усіх класах допоміжної школи, насамперед, варто вважати поєднання процесу засвоєння знань з їх використанням. Це означає, що вправи на застосування знань слід проводити одразу ж після набуття учнями Цих знань. Малоефективною виявляється така організація роботи, коли спочатку вивчається вся тема, накопичується певний запас знань і вмінь, і лише потім проводяться вправи на їх застосування. Іноді ці вправи проводяться за недостатнього рівня самостійності учнів, коли вчитель Роз’яснює і неодноразово показує прийоми практичного виконання завдання, а учні лише відтворюють подане. В таких випадках виникає відрив між засвоєнням і застосуванням знань і умінь.

Здійснюючи органічне поєднання засвоєння і застосування знань, варто передбачити поступове збільшення і ускладнення вправ на застосування знань, а також спеціально забезпечити такі педагогічні умови, які б допомогли перебороти під час застосування знань труднощі, зумовлені особливостями розвитку учнів допоміжної школи.

Так, вони не вміють чітко орієнтуватися в наступному практичному завданні, сприймають його умову глобально, що заважає адекватному використанню саме тих звань, які потрібні для виконання даного завдання Це вимагає від учителя роботи, спрямованої на орієнтування учнів у завданні: аналіз наступного завдання зі з'ясуванням його значення, етапів послідовного виконання, способів дій і кінцевої мети, актуалізація і аналіз знань для виконання даного завдання, абстрагування потрібних у даному випадку знань від непотрібних; встановлення зв'язків між знаннями і діями які їм відповідають, тощо.

Учні допоміжної школи навіть за умови попереднього орієнтування в завданні у процесі його безпосереднього виконання не керуються засвоєними знаннями і вміннями, не дотримуються вимог інструкції, порушують послідовну планомірність дій, відволікаються від конкретних умов завдання. Це є проявом порушень довільних основ діяльності у розумово відсталих, їх невмінням керуватися в процесі виконання практичного завдання внутрішніми міркуваннями та узагальненими правилами. Звідси виникає необхідність використання вчителем спеціальних педагогічних прийомів, що стимулюють до адекватного застосування знань у процесі виконання вправ, допомагають учням організувати власні розумові і практичні дії. До таких прийомів можна віднести відповідні звертання вчителя до учня з пропозицією пригадати правило, порядок виконання завдання, подумати над припущеною помилкою; використання допоміжних наочних засобів (малюнків, письмових та графічних планів, інструкцій, схем, креслень, тощо), які без словесних втручань педагога допомагають учням правильно і послідовно виконувати вправи на застосування знань. Корисно використовувати спеціальні програмові картки, які в індивідуальній роботі з нами вимагають від учня пригадування і застосування відповідних знань у чіткій алгоритмізованій послідовності, примушують і вчать логічно міркувати, дають змогу відразу ж перевіряти правильність тих чи інших висновків. Учнів допоміжної школи треба серйозно готувати до такої роботи, пропонуючи картки для самостійного використання лише після вправ, виконаних під керівництвом і з участю вчителя. Може бути використаний в старших класах допоміжної школи прийом часткового і нескладного коментування учнями власних практичних дій, коли учень вголос міркуй пояснює, як і чому він виконує ту чи іншу дію, але це досить складний вид роботи для розумово відсталих дітей, тому він вимагає значної і тривалої підготовки, відповідних тренувань учнів, наполегливості вчителя.

Варто зазначити, що всі названі допоміжні засоби під час застосування вправ повинні поступово зменшуватися з метою формування в учнів і звички свідомо і самостійно використовувати знання в практичній діяльності, керуючись власними внутрішніми стимулами і міркуваннями.

Важливою умовою для досягнення цієї мети є формування в учнів узагальнених знань і способів дій, які вони використовували б у різних умовах навчальної і життєвої практики. Це складне завдання в роботі з розумово відсталими дітьми, тому що однією з характерних рис їхньої пізнавальної діяльності є присутність до звичних умов, в яких були засвоєні знання, знижена здатність до виконання дій, використання знань у нових ситуаціях.

Щоб сформувати в учнів допоміжної школи узагальнені вміння використовувати знання, корисно вносити варіативність у процес вивчання і закріплення матеріалу, певне урізноманітнення навчальної роботи на всіх її етапах. З цією метою використовуються такі прийоми, як вивчення кількох однорідних фактів в порівняльному плані; показ різних ситуацій, в яких проявляються одні і ті ж правила, закономірності; зміна умов використання конкретних знань і навичок тощо. Важливою умовою є використання різноманітних джерел знань, залучення різних видів діяльності учнів з поступовим нарощуванням видозмін тих умов, у яких застосовуються певні знання й уміння. Для цього варто забезпечити поступовий перехід від вправ, які вимагають прямого перенесення знань (тобто застосування їх в звичних умовах, на відомих прикладах, під керівництвом учителя, наприклад, застосування конкретного граматичного правила під час виконання вправи з підручника), до вправ на непряме, творче перенесення знань, коли учні більш самостійно повинні виконати завдання на використання різних знань у більш складних умовах, наприклад, написання переказу, твору. Важливо також, поступово ускладнюючи завдання, забезпечити перехід від вправ, у яких мета застосування конкретних знань стоїть на першому місці, до вправ, у яких на цій меті спеціально увага учнів не акцентується, тобто вони повинні, виконуючи інші за характером завдання, самостійно керуватися при цьому довідними знаннями (наприклад, у процесі написання переказу за малюнком учень зосереджує увагу на тому, щоб логічно і послідовно передати відповідний зміст, грамотність написання переказу залежатиме від того наскільки в учня сформоване вміння самостійно користуватися відповідними граматичними знаннями). Нарешті, треба включити в роботу і вправи, що вимагають узагальнюючого перенесення – на застосування знань і вмінь в ситуаціях, віддалених від звичних навчальних умов і більш близьких до умов життєвої практики (наприклад, написання листа, допису до стінгазети; арифметичні обчислення під час виконання трудових завдань, використання знань з природознавства та географії в суспільно-корисній праці по благоустрою шкільної території тощо).

Зрозуміло, що поступово ускладнюючи вправи на використання знань треба послідовно збільшувати самостійність учнів.

Із зазначеного вище видно, що вправи на використання знань у допоміжній школі в ряді випадків поєднуються з третім видом вправ творчими. Ці вправи спрямовані, зокрема, на навчання учнів логічно послідовно і самостійно викладати власні думки з того чи іншого питання.

У роботі з розумово відсталими учнями творчі вправи застосовують переважно на уроках літературного читання і розвитку мови в старших класах у вигляді складання елементарних невеликих тематичних творів. Добираючи тему твору, вчитель повинен враховувати рівень знань і розвитку самостійності учнів, їхні інтереси. На перших етапах роботи варто забезпечити безпосереднє керівництво вчителя в написанні твору учнями, серйозну підготовку їх до цього: навчання аналізу тексту, характеристика основних і другорядних дійових осіб, визначення основної думки твору, поділ твору на частини тощо. Корисним видом роботи є написання творів за малюнком. Дуже важливо формувати в учнів уміння самостійно складати план твору. Звичайно, творчі вправи слід використовувати і на уроках з інших предметів, коли учням пропонується проявити себе у творенні чогось нового для них.

Під час застосування методу вправ у допоміжній школі та інших практичних методів навчання для корекції недоліків практичної діяльності учнів, формування у них уміння працювати самостійно великого значення набуває питання про використання різних видів інструкцій. Адже роботу учнів організовує вчитель, він дає завдання, повідомляє про послідовність і способи його виконання, про кінцеву мету даної діяльності. Це здійснюється у вигляді інструкції вчителя. Навчання розумово відсталих учнів працювати за інструкцією має першочергове значення для підготовки їх до самостійної трудової діяльності.

Існують різні види інструкцій. Якщо перед виконанням завдань учитель повністю розкриває весь хід роботи, це розгорнута інструкція. Її використання необхідно, коли учням дають нові для них складні завдання-Ефективність такої інструкції зростає при поєднанні словесних настанов учителя з практичним показом ходу виконання завдання. З метою активізації пізнавальної діяльності розумово відсталих учнів вже в молодших класах допоміжної школи перед виконанням завдань, аналогічних знайомим, корисно застосовувати скорочену інструкцію, в якій показані лише основні менти наступної роботи, а деякі дані відсутні і учні повинні визначити їх самостійно.

Нарешті, на подальших етапах роботи може бути використана стисла узагальнена інструкція, яка ставить мету діяльності, демонструє кінцевий її результат, а способи і послідовність роботи для його досягнення встановлюють самі учні.

В залежності від того, на якому етапі практичної діяльності учнів учитель використовує інструкцію, виділяють такі її види:

- попередня, яка розкриває способи і послідовність роботи перед виконанням завдання;

- поетапна, при якій вказівки щодо виконання завдання даються безпосередньо перед кожним окремим етапом роботи;

- біжуча, яка використовується в процесі самої практичної діяльності учнів.

Кожна з них має свою дидактичну цінність і використовується в усіх класах допоміжної школи. Але в початкових класах, враховуючи недостатній рівень самостійності учнів під час виконання практичних вправ, бажано ширше застосовувати поетапну і біжучу інструкцію, поступово сполучаючи їх з використанням попередньої, узагальнюючої; в старших класах більше місця займає узагальнююча інструкція.

Застосування узагальнюючої інструкції сприяє розвиткові самостійності розумово відсталих школярів, тому що надає їхній практичній діяльності Цілісного характеру, коли діяльність не перебивається втручаннями педагога, протікає без надмірної опіки, як це буває при застосуванні поетапної і особливо біжучої, коли діяльність учня розчленовується на окремі елементи наслідок втручань вчителя, який керує кожним окремим етапом роботи і ^виконанням окремих операцій.

Застосовуючи інструкції під час використання методу вправ, як і інших практичних методів навчання в допоміжній школі, важливо передбачити, щоб учні після одержання інструкції від учителя самі повторили її до того, як почнуть виконувати практичні дії. Цей прийом словесного відтворення інструкції учнями дуже важливий в усіх класах допоміжної школи тому, що допомагає кращому усвідомленню запам'ятанню інструкції, сприяє використанню її учнями як керівництва до дій у процесі виконання вправ.

Для усвідомлення розумово відсталими учнями логічної послідовності і доцільності виконання повної системи дій корисним є прийом словесних звітів учнів про виконану діяльність.

У допоміжній школі в ряді випадків використовуються письмові інструкції у формі плану виконання завдання. Такі інструкції можна застосувати як з додатковим словесним матеріалом, так і без нього – це залежить від складності завдання і рівня розвитку учнів.

Як усні, так і письмові інструкції подаються в більшості випадків у готовому вигляді або колективно складаються в класі під керівництвом вчителя перед виконанням завдання. Проте варто практикувати також індивідуальне самостійне складання учнями інструкцій і планів майбутньої діяльності.

Відзначимо нарешті, що у процесі застосування вправ та інших практичних методів навчання в допоміжній школі важливе значення має роз'яснення класу мети даного завдання з врахуванням досвіду, інтересів, емоцій учнів, а також того, щоб між постановкою мети і її обґрунтуванням не було розриву в часі.

Як різновидність методу вправ у допоміжній школі серед практичних методів навчання використовуються графічні роботи учнів. Значення їх полягає у з'ясуванні і уточненні уявлень учнів, розвиткові уваги, моторики, абстрактного мислення, систематизації і закріпленні знань.

У допоміжній школі використовуються такі види графічних робіт:

а) малювання, яке розповсюджене як на спеціальних уроках малювання,
так і на інших уроках у молодших класах, в зв'язку з вивченням географії,
природознавства, історії - в старших класах;

б) виготовлення креслень на уроках креслення, професійно-трудового
навчання, математики в зв'язку з вивченням геометричного матеріалу;

в) складання схем, схематичних малюнків застосовується на уроках
географії, природознавства, історії, мови, математики, професійно-трудового
навчання, коли треба показати у схематичному вигляді будову об'єкта чи
явища, його структуру, складові елементи, зв'язки між явищами (наприклад,
схема частин річки, схематичний запис умови або ходу розв'язання
арифметичної задачі, схематичний показ причинно-наслідкових зв'язків між
історичними подіями і явищами, схематичний малюнок досліду тощо)

г) виготовлення таблиць - цей вид роботи має місце на уроках з різних
предметів загальноосвітнього і професійно-трудового циклу (наприклад, таблиці нових географічних назв, таблиці слів на певне граматичне правило, арифметичних дій, таблиці історичної хронології тощо);

д) креслення планів (класу, ділянки, місцевості), заповнення контурних карт;

є) виготовлення плакатів, стендів, альбомів у допоміжній школі проводиться в позакласний час для закріплення і поглиблення відповідного навчального матеріалу; цю роботу треба давати як обов'язкову для виконання, чітко розподіливши завдання між групами, охопивши всіх учнів класу.

Під час застосування методу графічних робіт необхідно забезпечити свідомість їх виконання учнями, чіткість і охайність у роботі; поступово зменшувати допомогу вчителя для розвитку самостійності учнів.

Спочатку учні виконують нескладні завдання, що вимагають графічного відтворення обмеженої кількості елементів, поступово ці завдання ускладнюються, але не рекомендується навіть у старших класах вимагати від учнів перемальовування складних зображень об'єктів і явищ, яка передбачає встановлення точних просторових відношень, відтворення багатьох деталей, тощо.

Корисно забезпечити відтворення зображень різними кольорами (наприклад, при малюванні об'єкта, усвідомлення забарвлення якого має значення для чіткості уявлення; при складанні таблиці, суттєві моменти якої треба виділити, передавши їх іншим кольором).

Учитель допоміжної школи враховує, що виконання графічних робіт – складне завдання для розумово відсталих учнів. Для формування у них цих умінь вчителеві слід самому широко використовувати в ході опрацювання навчального матеріалу схематичне малювання і креслення на дошці, систематично вчити, учнів читати і розуміти схематичні графічні посібники, забезпечити значну кількість вправ учнів на виконання графічних робіт, даючи їм чіткі зразки для наслідування. Такими зразками можуть бути графічні матеріали підручника, роботи, виконані вчителем на дошці, друковані або виготовлені вчителем схематичні наочні посібники тощо. Корисно в допоміжній школі використовувати графічні посібники, виконані самими учнями. Такі посібники можуть бути виготовлені учнями під керівництвом учителя для фронтальної роботи в класі), а також (менших розмірів) для індивідуального користування.

До практичних методів навчання відносяться і лабораторні роботи учнів. Цей метод передбачає постановку самими учнями допоміжної школи нескладних дослідів, які демонструють особливості окремих явищ, об'єктів допомагають усвідомити певні природні закономірності. В допоміжній школі лабораторні роботи проводять в основному в старших класах на уроках географії, природознавства, особливо під час вивчення неживої природи фізики.

Як правило, в допоміжній школі учні виконують лабораторну роботу після того, як відповідний дослід був продемонстрований і пояснений учителем. Учні, провівши дослід, дістають ще одне підтвердження зробленого висновку, узагальнення. Даний метод вимагає активної участі вчителя: він ставить чіткі завдання, детально інструктує учнів щодо виконання роботи, забезпечує обладнання, попереджує, на що треба звернути увагу, контролює хід роботи, допомагає учням.

Лабораторні роботи в допоміжній школі проводяться фронтально, тобто всі учні класу виконують однакові завдання, маючи однакове обладнання. При цьому забезпечується органічний зв'язок дослідів з поясненнями вчителя. Організуючи лабораторні роботи, вчитель використовує переважно поетапний і біжучий інструктаж, але в деяких випадках, враховуючи нескладність досліду і рівень розвитку самостійності учнів, може бути використана попередня узагальнююча інструкція.

Часто доцільно, запроваджуючи даний метод, давати учням групові завдання, коли один дослід будуть ставити кілька учнів – бригада з 3-4 учнів. Комплектуючи такі групи, слід передбачити, щоб до складу кожної з них входили сильніші учні, які мають допомагати в роботі іншим.

Зрозуміло, що для проведення дослідів учнями треба мати відповідне обладнання, яке видають їм безпосередньо перед лабораторною роботою і зразу ж після її закінчення забирають.

Лабораторні роботи учнів у допоміжній школі поєднуються з схематичними зарисовками, записами учнів, залученням їх до констатації фактів, описів, висновків.

Важливим дидактичним методом у навчанні розумово відсталих учнів є практичні роботи виробничого характеру, в основі яких лежить трудова діяльність учнів, спрямована на виготовлення певних виробів, або робота на земельній ділянці. Цей метод знаходить у допоміжній школі застосування на різних уроках (наприклад, виготовлення географічних моделей, макетів, робота на дослідній ділянці в зв'язку з вивченням природознавства та ін), але найбільш розповсюджений на уроках ручної праці у молодших класах і професійно-трудового навчання в старших.

Значення виробничої праці учнів як методу навчання в допоміжній школі важко переоцінити: саме така діяльність дає великі можливості для кращого усвідомлення і поглиблення теоретичних знань, формування вмінь застосовувати ці знання, виховання в учнів необхідних особистісних якостей.

Численні дослідження в олігофренопедагогіці і спеціальній психології переконливо свідчать про значний корекційний вплив трудових завдань на розвиток пізнавальної діяльності розумово відсталих дітей.

Розумовий розвиток учнів допоміжної школи механічно не забезпечується простим залученням їх до трудової діяльності, для цього потрібні спеціальні педагогічні умови. Однією з таких умов є цілеспрямоване формування в учнів інтелектуальних умінь, розумових дій, пов'язаних з розв'язанням логічних завдань у процесі трудової діяльності. Цьому сприяють завдання на аналіз зразка виробу, порівняння, встановлення логічної послідовності виконання роботи (планування), розкриття причинно-наслідкових зв'язків шляхом дедуктивних таї індуктивних умовиводів або аналогії, тощо. За цієї умови досягається свідоме виконання учнями трудового завдання, що запобігає механічному оволодінню деякими трудовими навичками.

Включення в процес трудової діяльності інтелектуальних завдань позитивно впливає як на розумовий розвиток учнів, так і на їх практичну трудову діяльність.

Усвідомлення учнями ходу виконання виробничого завдання є важливою умовою формування в них самостійності в трудовій діяльності. Спеціальними прийомами, які сприяють розвиткові самостійності учнів, є такі: запровадження словесних звітів про виконану роботу, навчання планування, виконання роботи за поданим зразком. При цьому важливе значення має правильне використання вчителем різних видів інструкцій, організація роботи учнів за інструкцією.

Проводячи практичні роботи виробничого характеру, слід звертати Увагу не мовленнєвий розвиток учнів; формування в них навичок самоконтролю в процесі праці, довільних основ діяльності; оволодіння спеціальними рухами, робочими навичками. Для цього треба забезпечити значну кількість трудових вправ, розвиток емоційно-вольової сфери, рис особистості (обґрунтована впевненість у власних силах, адекватна самооцінка, правильні взаємовідносини з товаришами тощо), виховання охайності, бережливого ставлення, до виробничого обладнання, результатів праці своєї та інших, формування позитивного ставлення до виробничої праці. Але й тут успіх насамперед залежить від поєднання комплексу спеціальних прийомів при організації трудової діяльності учнів цілеспрямованою роботою щодо корекції вад їх розумового та емоційно польового розвитку.

Важливе значення під час застосування методу виробничих робіт має усвідомлення учнями соціальної мети своєї праці. Цьому в значній мірі сприяє залучення їх до суспільно-корисної виробничої діяльності-виготовлення навчальних посібників та обладнання для школи, ремонт шкільного майна, праця в підсобному шкільному господарстві, шефська виробнича діяльність тощо.

Підкреслимо, нарешті, необхідність постійного і тісного зв'язку між виконанням учнями трудових виробничих завдань і оволодінням ними загальноосвітніми знаннями.

⇐ Предыдущая19202122232425262728Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: