 |
8.2.2. Бесіда
|
|
|
|
Одним з розповсюджених дидактичних методів у всіх класам допоміжної школи є бесіда. Як діалогічна форма усного мовлення, бесіда широко використовується в допоміжній школі на уроках з усіх предметів і як самостійний метод, і як прийом, що входить до складу інших методів. Цей метод має значні можливості для корекційного впливу на учнями насамперед тому, що запитання вчителя активізують учнів, примушують їх міркувати, шукати адекватну відповідь шляхом відтворення наявних знань або завдяки встановленню нових для учнів асоціацій. Бесіда може і повинна сприяти розвиткові мовлення і мислення, уваги і пам’яті, пізнавальних інтересів і ініціативи розумово відсталих учнів. Бесіда широко використовується в допоміжній школі на всіх етапах уроку. В залежності від того, з якою дидактичною метою застосовується даний метод, виділяються такі види бесід: вступна; при подачі нового матеріалу; для повторення, закріплення і перевірки засвоєних знань. Кожен з цих видів бесіди має свої завдання і деякі особливості.
Так, при вступній бесіді, яка має на меті підготувати учнів до свідомого сприймання нового навчального матеріалу, вчителеві треба:
1. активізувати знання учнів, які вони одержали на попередніх уроках і які органічно пов'язані з новою темою; це допоможе учням самостійно дійти до нових висновків, роблячи умовиводи за аналогією, йдучи дедуктивним або індуктивним шляхами;
2. з'ясувати і уточнити запас уявлень, які є в учнів з нової теми; на уточнення цих уявлень учитель допоміжної школи повинен звернути особливу увагу, враховуючи, що " життєві" уявлення і поняття розумово відсталих дітей, які склалися в позашкільній практиці, часто бувають викривленими, і це негативно відбивається на формуванні науково правильних знань;
|
|
|
3. залучити наявний чуттєвий і практичний досвід учнів з питань, що стосуються нового матеріалу;
4. зробити аналіз наочних посібників, матеріалів підручника, які пов'язані з новим матеріалом.
Якщо під час вивчення нового матеріалу переважним методом навчання є бесіда, в процесі якої вчитель шляхом системи цілеспрямованих запитань підводить учнів до самостійних " відкриттів" нових для них істин, понять, закономірностей, гака бесіда має назву евристичної.
Важко переоцінити корекційне значення евристичної бесіди для учнів допоміжної школи насамперед тому, що вона вимагає від них активної розумової роботи, викликає до дії операції пригадування, порівняння, аналізу, синтезу, узагальнення, конкретизації. Сутність евристичної бесіди полягає в тому, що в системі запитань учителя найголовнішими є такі, для відповіді на які недостатньо лише простого відтворення наявних знань. Вчитель такими запитаннями створює проблемні ситуації, в яких учні зустрічають суперечність між запасом конкретних знань і умовою завдання, для розв’язання якого потрібно, окрім актуалізації знань, зробити певні розумові операції. Якщо учень зможе знайти вихід з такої ситуації (хоча б з допомогою вчителя, але без прямого підказування відповіді), він робить певний крок на шляху свого розумового розвитку. Крім того, варто враховувати, що знання, набуті учнями в результаті їхньої самостійної розумової роботи, засвоюються значно краще (з точки зору свідомості міцності засвоєння), ніж відомості, одержані від учителя " в готовому вигляді".
Як показують спостереження за педагогічним процесом і спеціальні дослідження, евристичну бесіду можна проводити в усіх класах допоміжної школи, починаючи з першого. Індуктивний шлях при застосуванні евристичної бесіди вчитель обирає в тих випадках, коли може використати наявні в учнів і спеціально актуалізовані знання про конкретні приклади дії якогось правила, закономірності і підвести їх до самостійного узагальнення. Учитель на уроці спеціально організовує спостереження і вправи учнів на однорідних конкретних прикладах, а потім спрямовує їх розумову діяльність на знаходження спільного в цих прикладах, абстрагування спільного від конкретних випадків і узагальнення його у вигляді правила, закону. Дедуктивний шлях доцільний тоді, коди вчителеві немає з чим порівняти виучуване явище, коли в учнів немає певного запасу знань про конкретні прояви правила, закономірності. Тоді вчитель сам вводить правило, після чого ставить ряд запитань, що вимагають підтвердження введеного узагальнення конкретними прикладами. Наприклад, дедуктивним шляхом йде вчитель на уроці математики, коли він вводить узагальнене правило подільності чисел на певне число, а потім пропонує учням навести відповідні приклади і перевірити на них дію даного правила.
|
|
|
Як підкреслювалося вище, навчальний і коригувальний ефект роботи залежить від нерозривного поєднання індукції і дедукції в організації розумової діяльності учнів.
Евристична бесіда може бути побудована на умовисновках за аналогією. коли виучувана нова тема близька до засвоєної раніше і учні можуть зробити самостійні висновки, знаходячи спільне у відомих і нових випадках, ситуаціях.
Основою для проведення евристичної бесіди можуть бути знання, здобуті учнями на попередніх уроках, в результаті практичного досвіду особистих спостережень під час екскурсій; спостереження, що спеціально організовує вчитель на даному уроці, використовуючи відповідні наочні посібники, записи на дошці, роздатковий матеріал; факти, які повідомляє вчитель на уроці; матеріали підручника та інших джерел інформації (газети, карти тощо).
Проте подаючи новий матеріал, учитель не може обмежуватися лише бесідою. Вона може бути основним методом у деяких випадках, але повинна пов’язуватися з поясненнями учителя, елементами розповіді, використанням наочності, вправами, роботою з підручником та ін.
Широко використовується бесіда для закріплення і перевірки розуміння вченого матеріалу, як безпосередньо після його опрацювання на цьому ж уроці, так і на наступних уроках. У допоміжній школі цей вид бесіди має особливе значення, тому що у роботі з розумово відсталими учнями для свідомого і міцного засвоєння навчального матеріалу треба неодноразово повертатися до нього. Для підвищення ефективності бесіди на цьому етапі навчання необхідно:
|
|
|
а) глибоко продумати відбір матеріалу для повторення, зупиняючись на суттєвому, головному, тобто на тому, що визначає розуміння всієї теми;
б) широко використовувати запитання, які вимагають не лише відтворення навчального матеріалу, а й його аналізу, порівняння фактів,
подій, явищ, встановлення різноманітних зв'язків між ними;
в) ставити завдання, що вимагають використання здобутих знань,
переносу їх у нові умови, у нові зв'язки, підтвердження вивченого правила
новими прикладами – це допоможе перевірити свідомість засвоєння учнями
знань і сприятиме такому засвоєнню;
г) поєднувати фронтальну бесіду з різними формами індивідуального опитування учнів;
Контрольну бесіду доцільно використовувати безпосередньо в процесі подання нових знань, що забезпечує зворотний зв’язок, допомагаючи вчителеві відразу ж перевіряти розуміння і засвоєння учнями виучуваного матеріалу, а також активізує увагу учнів.
Успіх бесіди залежить від виконання вимог до таких її компонентів: постановка запитань учителем, відповіді учнів, реакція вчителя на помилкові або неповні відповіді, організація бесіди. Розглянемо ці вимоги.
Необхідним є точність і чіткість запитань, формулювання їх без зайвих слів, коротко, зрозуміло, стилістично грамотно, використання поряд із запитаннями, що вимагають відтворення знань, значної кількості запитань творчого характеру, тобто таких, що вимагають активної розумової діяльності учня; до таких відносяться запитання типу: " Чому...? ", " Що буде внаслідок цього...? ", " Чим відрізняється...? ", " Чим подібні...?, „Який висновок можна зробити.... ", " Як це довести...? " тощо.
|
|
|
Запитання варто ставити послідовно, щоб кожне з них було, продовженням попереднього, випливало з нього. Лише в таких випадках бесіда буде вести учнів логічними шляхами до нових знань. Під час контрольної бесіди з метою перевірки знань учнів запитання можна ставити, вибірково.
У роботі з розумово відсталими дітьми в багатьох випадках варто уникати запитань, які вимагають складних словесних формулювань абстрактних понять, але це не стосується завдань на формулювання правил які учні повинні запам'ятати.
У процесі бесіди з метою активізації розумової діяльності учнів важливо задавати одне і те ж за змістом запитання в різних формулюваннях – у таких випадках учневі недостатньо механічно відтворити знання у відповіді на звичне запитання, що неодноразово повторювалось; він повинен обміркувати нове за формою запитання і адекватно до нього підібрати необхідну відповідь. У роботі з розумово відсталими дітьми ця вимога має корекційне значення – за зазначених умов знання стають більш рухливими, долається їхній задубілий інертний характер.
Загальна дидактика не рекомендує ставити запитання підказуючого характеру або альтернативні (тобто такі, що передбачають вибір лише одній з двох можливих відповідей). Але в допоміжній школі такі запитання бувають необхідні, насамперед, у роботі з відстаючими учнями (коли для заохочення їх до участі в бесіді треба іноді занадто спростити розумове завдання), а також у процесі використання додаткових запитань, які вчитель застосовує, щоб поступово підвести учнів до відповіді на основне, більш складне запитання.
Від учнів треба вимагати свідомих і аргументованих відповідей, зрозумілих, точних, логічних, стилістично правильних. Остання вимога є обов'язковою не лише для уроків мови і читання, а й для всіх інших. Вчителеві завжди слід пам'ятати, що бесіда надає значні можливості для розвитку грамотного усного мовлення розумово відсталих учнів, і ці можливості повинні бути реалізовані. Важливою є вимога до учнів відповідати повними реченнями, особливо в молодших класах. У старших класах у низці випадків можна допускати скорочені відповіді деяких учнів якщо вони свідчать про розуміння матеріалу. В такому разі вчителеві варто орієнтуватися на індивідуальні особливості учнів і за необхідності від учнів старших класів також вимагати відповідей повними реченнями.
У процесі бесіди учні допоміжної школи часто дають неправильні відповіді. Своєчасне виправлення їх запобігає утворенню у дітей помилкових знань, які потім досить важко виправити. Момент, коли вчитель повинен знань, прореагувати на помилкову відповідь учня, є одним з складних у процесі бесіди. У практиці зустрічаються різні підходи до виправлення помилкових доповідей учнів. Часто вчитель сам дає правильну відповідь і не обмежується виправленням помилкової відповіді, а пояснює, чому вона неправильна. Іноді виправити помилку товариша пропонується іншому учневі. В усіх цих випадках учень при виправленні помилки залишається пасивним. Більш корисною є така організація роботи, за якої вчитель сприяє гальмуванню помилкових асоціацій, допомагає знайти правильну відповідь за активної розумової роботи самого учня, який допустився помилки.
|
|
|
У практиці та в спеціальних дослідженнях знайдені різноманітні прийоми активного виправлення помилкових відповідей учнів допоміжної школи в процесі бесіди. Спільним для цих прийомів є те, що за їх допомогою вчитель показує протиріччя між висловленою учнем думкою і реальними фактами. Таким чином учень сам розуміє помилковість свого висновку і це стимулює його до активних пошуків правильної відповіді. Доцільно ставити ті запитання, відповіді на які добре відомі учням з їх практичної діяльності, спостережень, знань. Часто вчитель може використати безпосереднє сприймання учнями натуральних об'єктів і явищ., картин, дослідів.
В усіх випадках учень, який допустив помилкову відповідь, повинен після її виправлення повторити правильну відповідь; часто до повторення правильної відповіді треба залучати й інших учнів класу.
Типовою особливістю відповідей розумово відсталих учнів є те, що вони обмежуються вказівкою на будь-який один компонент, навіть тоді, коли повна відповідь передбачає називання кількох. У таких випадках для Держання від учнів нових відповідей ефективним є прийом, коли вчитель своїм запитанням визначає кількість компонентів, необхідних для повної відповіді.
Нарешті, успіх у значній мірі залежить від правильної організації бесіди, використання, темпу, техніки постановки запитань. І. Г. Єременко рекомендує такі орієнтовні норми часу на бесіду в молодших класах допоміжної школи: І клас-3-5 хв., ІІ-5-7 хв, ІІІ-7-10 хв., ІV-7-15 хв.
У старших класах час на проведення бесіди відповідно зростає, врахувати, що на уроці вчитель не один раз повинен проводити бесіду. Бесіда може бути застосована кілька разів після інших видів діяльності учнів і вчителя.
У процесі бесіди ставити запитання треба до всього класу, після цього робити паузу для обмірковування відповіді учнями, тоді викликати одного учня. Не можна вимагати негайної відповіді на запитання, захоплюючись темпом бесіди, треба надати учням час подумати.
У допоміжній школі, звертаючись до учня із запитанням, учителі повинен враховувати його індивідуальні особливості. Так, учням, у яких яскраво виражена уповільненість нервових процесів, слід дати більше часу на обдумування відповіді; учнів, в яких процеси гальмування переважають над процесами збудження, необхідно викликати для відповіді й тоді, коли вони не підносять руки. Учнів патологічно збуджених варто попередити, що їх викликатиме учитель лише після того, як вони добре обміркують відповідь. У допоміжній школі в деяких учнів (переважно з травматичним ураженням мозку і астенією вищої нервової системи) в навчанні взагалі, і в процесі бесіди зокрема, можуть настати стани охоронного гальмування, коли інтелектуальна працездатність учня різко знижується, і незважаючи на всі намагання вчителя одержати від нього правильну відповідь, учень відповісти не може. В таких випадках вчителеві не слід вимагати відповідь від учня, треба дати йому відпочити.
Нерухомість, інертність мислення розумово відсталих дітей часто призводить до того, що вони, правильно відповідаючи на нескладні запитання, повторюючи вже готові відповіді, не можуть відповісти на більш складні запитання, які вимагають узагальнення, висновку, встановлення зв'язків, порівняння тощо. Якщо вчитель в одноманітній формі неодноразово повторює запитання, намагаючись, щоб учень відповів, і роздратовуючись від його неспроможності зробити це, він ще більше загальмовує учня і, як правило, позитивного ефекту не досягає. У таких випадках корисно використати наочність, залучити інтереси учня, врахувати більш розвинені сторони його пізнавальної діяльності, змінити формулювання запитаній дещо спростивши його, поставивши в іншому аспекті. Все це вимагає від учителя допоміжної школи педагогічної майстерності, витримки і, насамперед, досконалого знання індивідуальних особливостей учнів. Бесідою, як правило, повинні бути охоплені всі учні класу, але використовуючи евристичну бесіду під час подачі нового матеріалу, вчитель може більше опиратися на сильних учнів, які швидше пригадають відповідні відомості ставлячи їм більш складні, " нові" запитання, передбачаючи саме від цих учнів одержати правильні відповіді, від яких залежатиме хід
подальшої роботи. Слабших учнів корисно залучати для повторення відповіді. Якщо бесіда застосовується з метою перевірки і закріплення знань, до відповідей варто залучати всіх учнів, незважаючи на те, чи проявляють вони підняттям руки своє бажання відповідати, хоч і тут треба диференціювати запитання, враховуючи специфічні можливості окремих учнів у засвоєнні даного навчального матеріалу.
Для більшої активності всіх учнів класу потрібно в ряді випадків залучати учнів до виправлення, доповнення відповіді товариша. Але не бажано викликати для цього учня, який зайнятий в даний момент усвідомленням запитання або обмірковуванням власної відповіді – в таких випадках розумово відсталий учень не може слухати іншого, і, зрозуміло, знайти його помилку.
У дидактичній літературі зустрічається термін " катехізична бесіда", який означає вид бесіди, спрямований на тренування механічної пам'яті учнів. У допоміжній школі з метою міцного засвоєння учнями певних знань, що вимагають заучування для точного їх відтворення (наприклад, таблиця множення, географічні назви тощо), катехізична бесіда може досить широко використовуватися.
Ефективність застосування в допоміжній школі бесіди як методу навчання і корекції залежить від вдумливої і своєчасної підготовки вчителя до її проведення, оволодіння технікою бесіди.
Нарешті, підкреслюючи важливість застосування цього методу на уроках у допоміжній школі, вкажемо, що освітня, активізуюча і корегуюча роль бесіди можлива лише в тісному поєднанні з іншими методами навчання.
|
|
|
