 |
Технологічна карта екскурсії. 17. Наочність в екскурсії. 24. Контакт екскурсовода з групою
|
|
|
|
ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА ЕКСКУРСІЇ
Тема екскурсії _______________________________________________________________________________________________
Тривалість (год. )__________________________________________________________________________
Протяжність (км)___________________________________________________________________________
Автор-розробник______________________________________________________________________
(автор, колектив авторів, підприємство)
Зміст екскурсії _______________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________
Маршрут екскурсії ____________________________________________________________________________________________
В т. ч. варіанти маршруту (літній, зимовий)________________________________________________________________________
| Ділянки (етапи) переміщення за маршрутом від місця збору екскурсантів до останнього пункту на конкретній ділянці маршруту | Місця зупинок | Об’єкти показу | Тривалість огляду | Основний зміст інформації | Вказівки з організації* | Методичні вказівки** |
* вказуються кращі точки, ракурси огляду об'єктів показу, виходи екскурсантів із автобусу, конкретні моменти надання інформації.
** вказівки зі створення певного емоційно-психологічного настрою екскурсантів, з використання конкретних методичних прийомів ведення екскурсії.
У графі " Ділянки маршруту" називаються вулиці, провулки, проспекти, бульвари, шосе, площі, по яких проїжджає (проходить) екскурсійна група. Перш за все визначають місце, де екскурсовод починає екскурсію і робить вступ. Далі слідує шлях до першого об'єкту показу, де розкривається перша підтема, далі - від першого об'єкту до наступного. Іноді тут доцільно робити уточнення, називаючи пункти, між якими проходить маршрут. У графі " Місця зупинок" визначається, де автобус чи піша група зупиняються для показу об'єкта та розповіді про нього. Зупинки визначають конкретно і точно. Наприклад, " Біля головного входу до університету»
|
|
|
17. Наочність в екскурсії
Наочність – це один з принципів пізнання й почуттєвого сприйняття дійсності. Цей принцип ґрунтується на показі конкретних предметів і явищ та їх безпосереднього відображення у свідомості людей. Засоби наочності в екскурсійній практиці прийнято поділяти на два основних види:
· предметні (справжні, натурні) – це всі ті реальні об'єкти, що є основою показу і слугують предметом екскурсійного аналізу;
· образотворчі засоби – це додатковий ілюстративний матеріал з відповідної теми, включений у " портфель екскурсовода".
Наочність передбачає кілька видів сприйняття, кожен з них орієнтується на один з органів чуття людини (зір, нюх, дотик, смак). Здебільшого під час екскурсій наочність розрахована на зоровий вид сприйняття. Інші види сприйняття використовуються рідко (скажімо, нюх та смак – під час екскурсії-дегустації винними підвалами).
Важливу роль під час екскурсії відіграють образотворчі засоби наочності – допоміжні наочні приладдя з " портфеля екскурсовода". Вимоги методики їх використання (демонстрації) полягають у тому, щоб ці ілюстративні матеріали не перевантажували екскурсію, не відвертали увагу від споглядання справжніх об'єктів, а лише доповнювали показ.
24. Контакт екскурсовода з групою
Успіх екскурсії, її ефективність залежать від встановлення належного контакту екскурсовода з екскурсантами з першого моменту зустрічі до її закінчення. Сприятливий " психологічний клімат" під час екскурсії є неодмінною умовою, при якому вона доставляє творче задоволення екскурсоводу, естетичну насолоду і радість її учасникам.
В цілому як специфічна форма спілкування, екскурсія дає можливість мільйонам людей одержати значний обсяг інформації, формує способи розумової діяльності. Спілкуючись з іншими учасниками заходу, екскурсант за допомогою наслідування і запозичення, співпереживання і ідентифікації засвоює людські емоції, почуття, форми поведінки.
|
|
|
Екскурсовод, увійшовши в автобус (інший транспортний засіб), знайомиться з групою й налагоджує з нею приязно-емоційний контакт. Він вітається з присутніми, називає своє прізвище, ім'я, по батькові, екскурсійну/туристичну фірму, знайомить туристів із водієм автобуса, тобто робить вступ до екскурсії. Важливо, щоб із самого початку екскурсовод підпорядкував свої дії певним встановленим правилам спілкування з групою. Він не відразу вступає в розмову. Виникає пауза, що триває десять-двадцять секунд. Відбувається перше знайомство; від нього багато в чому залежать подальші контакти екскурсовода з групою. Екскурсанти поступово замовкають, зручніше вмощуються на своїх місцях, їхня увага зосереджується на екскурсоводові. Туристам цікаво, на що здатен екскурсовод, що їм розповість; екскурсовод думає про те, як зацікавити людей, як привернути їхню увагу до теми.
Вступне слово екскурсовода орієнтує аудиторію на уважне ставлення до об'єкта і розповіді, дає уявлення про екскурсію як цілісний процес, де послідовно – ланка за ланкою – розкриватиметься конкретна тема. Вступне слово екскурсовода повинно містити елементи гумору, дотепу та інтригуючу інформацію про те, що невдовзі чекатиме екскурсантів.
Кожна тема має свій вступ. Якщо склад групи різноманітний (наприклад, місцеве населення і приїжджі туристи, дорослі і діти), в однієї і тієї ж екскурсії будуть різні вступи. Особливу увагу екскурсовод звертає на підготовку до вступу, оскільки це дає конкретну установку екскурсантам, дозволяє встановити з ними контакт.
Екскурсовод в салоні автобуса займає таке місце, звідки йому добре видно ті об'єкти, про які йтиме мова під час екскурсії. При тому у цьому полі зору повинні перебувати всі туристи. Як правило, це спеціально відведене переднє сидіння поруч з водієм (крісло для другого водія – позаду за робочим кріслом водія автобуса).
Під час руху екскурсійної групи в автобусі до пункту призначення, якщо цей шлях займає кілька годин, екскурсовод зазвичай подає слухачам вздовж шляхову екскурсійну інформацію, тобто, по суті, веде оглядову екскурсію.
|
|
|
На пішохідній екскурсії місце екскурсовода – у центрі групи, кілька людей ідуть попереду, кілька поруч, інші – позаду. Підійшовши до об'єкта показу, екскурсовод повинен розміститися впівоберта до нього. Проведення показу об'єктів вимагає, щоб вони були перед очима екскурсовода, адже він аналізує їх на основі своїх зорових вражень. Це особливо важливо в заміських екскурсіях, коли екскурсовод під час пересування автобуса, сидячи на своєму місці спиною до екскурсантів, дивиться в переднє скло автобуса і розповідає про те, що вже бачать або скоро побачать туристи.
|
|
|
