65. Темперний і клейовий живопис

65. Темперний і клейовий живопис

Темпера (італ. tempera, від temperare- змішувати фарби) — фарби, що готуються на основі сухих порошкових мінеральних пігментів і (або) їх синтетичних аналогів. Сполучною речовиною темперних фарб слугують емульсії — натуральні (розведений водою жовток цільного курячого яйця, сік і рослин тощо) або штучні (полімери тощо).

Техніка живопису була досить проста. На загрунтованному полотні виконувався розпис, а після висихання фарби все полотно покривалося товстим шаром оліфи або лаку. Цей жанр за назвою барвистого матеріалу і отримав свою назву темперного живопису.

Темперні фарби — одні із найдавніших. До винайдення та поширення олійних фарб темперні фарби були основним матеріалом станкового живопису. Історія використання темперних фарб налічує більше 3 тисяч років. Так, знамениті розписи саркофагів давньоєгипетських фараонів виконані темперними фарбами. Темперні фарби були основними у станковому живописі візантійських майстрів. У Росії техніка темперного живопису була переважаючою в мистецтві аж до кінця XVII століття. Така техніка широко застосовувалася, наприклад, в декоративно-прикладних роботах, або ж, в станковому живописі.

Темпера по левкасу у на дерев'яній основі з використанням натуральних пігментів — традиційна техніка іконопису, де фарба приготована на жовтку або суміші жовтку з вареним маслом або масляним лаком. По вологій штукатурці (вапну) темперою з найдавніших часів пишеться фреска.

Якщо уважно оглянути роботи сучасних майстрів цієї техніки, то можна помітити, що полотна мають як би бархатисту фактуру і виглядають дещо матовими. Це, перш за все, пов’язано з тим, що сучасні полотна лаком не покривають взагалі.

Клейовий живопис - техніка живопису, в якій сполучною речовиною фарб є клей (рослинний або тваринний). У клейовому живопису фарби непрозорі, мальовнича поверхню - матова. Великий вміст клею у фарбі призводить до блиску поверхні, фарби набувають підвищеної інтенсивность. Живопис втрачає міцність при нестачі або надлишку клею. У цій техніці виконувалися розпис єгипетських саркофагів і похоронних пелен, живопис Стародавнього Сходу і середньовічних Середньої Азії, Індії, Китаю і Японії, настінні розписи XVII ст. в Росії, розписи 2-ї половини XVIII-XIX ст. в громадських будівлях, палацах і церквах Європи і Америки.