51. Інноваційні музейні заклади в світі

51. Інноваційні музейні заклади в світі

Віртуальний музей — музей, що існує у глобальній інформаційно-комунікаційній мережі інтернет завдяки об'єднанню інформаційних і творчих ресурсів для створення принципово нових віртуальних продуктів: віртуальних виставок, колекцій, віртуальних версій неіснуючих об'єктів та ін.

Склалися три види віртуальних музеїв:

· віртуальні експозиційні галереї чи окремі тематичні виставки, що є цифровими аналогами реальних експозиційних залів, колекцій та виставок відповідного музею (вони репрезентовані на веб-сайті цього музею);

· віртуальні музеї «другого покоління», створені шляхом суміщення масштабних міжмузейних колекцій та експозиційних галерей; такі музеї поєднують у собі цифрові зображення реальних пам'яток, що зберігаються й експонуються у сотнях різних музеїв, розкиданих по всьому світу;

· ­музеї віртуального мистецтва (net-art).

Net-art — це комп'ютерне мистецтво, його твори створені в Інтернеті спеціально для користувачів інтернету. За своєю суттю, net-art-творіння — це сукупність візуальних та акустичних образів, анімації, тексту, графіки, алгоритмізованої естетичної взаємодії різного роду додатків і програм, що втілюють авторський задум.

Екомузеї - це інноваційний тип так званих мішаних соціально-середовищних музеїв, націлених на досягнення сталого (збалансованого) розвитку місцевих громад у традиційному середовищі їх проживання та активного залучення їх у суспільну діяльність зі збереження усіх видів своєї спадщини. Головною особливістю концепції екомузеїв є діяльність зі збереження та презентації не окремих експонатів, а середовища як природного, так і антропогенного (етнокультурні та урбоісторичні ландшафти з системою живих поселень). Концепція екомузеїв розвивається у руслі західної " нової музеології" (французька школа Ж. -А. Рів'єра та ін. ). Термін " екомузей" сформулював французький вчений Ю. де Варін у 1971 p., коли почалася робота зі створення першого музею нового типу – Музею Людини і Промисловості в Ле- Крезо (Франція).

59. Бароко

Бароко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — перлина неправильної форми) — стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі початку 16 — кінця 18 ст. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом. Якщо ренесанс мав незначне поширення в країнах за межами Західної Європи, то з доби бароко почалося справжнє поширення європейської цивілізації на інші континенти.

Основні риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність. Особливо необхідно відзначити прагнення до синтезу мистецтв — взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису й декоративного мистецтва. Архітектура бароко відрізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, злиттям об'ємів у динамічну масу, багату на скульптурний декор. Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними. Характерні деталі бароко — теламон (атлант), каріатида й маскарон.

Батьківщиною бароко вважається Італія та її такі визначні мистецькі центри, як Рим, Мантуя, в меншій мірі Венеція і Флоренція — де зберігаються перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі.

Характерною є пишнота, парадність, яскравість кольорів, контрастність, екстравагантність орнаменту, асиметрія конструкцій. У бароковій архітектурі панують сильні контрасти об'ємів, перебільшена пластика фасадів, ефекти світлотіні та кольору.

Основні риси архітектури бароко - у церквах - широкі нави, іноді овальної форми - часткова або свідома неповнота архітектурних елементів - ефектне використання світла, або сильних контрастів світла і тіні (наприклад, як у церкві Вельтенбурга в Німеччині) або рівномірне освітлення за допомогою кількох вікон (наприклад, як в абатстві святого Мартіна поблизу Штутгарту) - розкішне використання кольорів і орнаментів (фігур з дерева (часто позолочених), гіпсу або штукатурки, штучного мармуру або обробки) - великомасштабні стелі вкриті фресками - зовнішній фасад часто характеризується ефектним центральним виступом - інтер'єр являє собою місце для живопису, скульптури і ліпнина - ілюзорні ефекти, такі як оптичні ілюзії, поява тривимірних об’єктів, а також змішання живопису та архітектурі - грушоподібні купола в баварському, чеського, польського та українського бароко. Інтер'єри бароко прикрашаються багатобарвної скульптурою, ліпленням, різьбленням; дзеркала і розписи ілюзорно розширюють простір. Фасади з профільованими карнизами, з колосальними на кілька поверхів колонами, полуколонами і пілястрами, розкішними скульптурними деталями.

Для бароко характерні ускладненість планів, пишність інтер'єрів з несподіваними просторовими і світловими ефектами, велика кількість кривих. В архітектурі широко використовуються живопис, скульптура, пофарбовані поверхні стін.

Приклади: в Україні (Андріївська церква, Миколаївський Золотоверхий собор, Собор святого Юри у Львові), Національний палац Мафра в Португалії, Собор св. Петра в Римі., Церква Сан-Карло алле Куатро Фонтане, палаци Цвингер в Дрездені. Представники: Растреллі, Лоренцо Берніні, Джакомо Бріані.