 |
24. Україна в роки Великої Вітчизняної війни
|
|
|
|
24. Україна в роки Великої Вітчизняної війни
Для України початком Другої світової війни можна вважати 15 березня 1939 року, коли після проголошення 14 березня незалежності Карпатської України угорські війська перейшли кордон з метою повалення нової української держави, очолюваної президентом Августином Волошином. На той час держава мала 552 тисячі жителів, з них 70 відсотків - українці. Організація самозахисту «Карпатська Січ», що налічувала 10-12 тисяч вояків, не змогла вчинити гідний опір добре оснащеній 100-тисячній угорській армії.
Західноукраїнські землі впродовж 1919-1939 рр. перебували у складі Польщі, Чехословаччини та Румунії, де залишалися відсталими аграрними окраїнами. Уряди цих держав проводили політику дискримінації та денаціоналізації по відношенню до українців.
Наприкінці 1930-х рр. центр західноукраїнського національного життя тимчасово перемістився до Закарпаття, якому у жовтні 1938 р. була надана автономія. Уряд очолив Августин Волошин. Після поділу Чехословаччини та передачі частини території Закарпаття Угорщині уряд Волошина 14 березня 1939 р. проголосив незалежність Карпатської України. Однак, за кілька днів нова держава за підтримки фашистської Німеччини була окупована Угорщиною.
У вересні 1939 р., скориставшись пактом Ріббентропа-Молотова, Радянський Союз анексував Західну Україну. Разом з відібраними у Румунії в 1940 р. Північною Буковиною і Південною Бессарабією вони увійшли до складу УРСР. Радянізація західних областей здійснювалася жорсткими методами і супроводжувалася масовими репресіями. Але возз’єднання всіх українських земель у складі УРСР мало велике історичне значення. Вперше за кілька століть своєї історії українці опинилися в межах однієї держави.
|
|
|
22 червня 1941 р. нацистська Німеччина вторглася в Радянський Союз. Важливе місце в планах гітлерівського командування відводилося загарбанню України. Перші місяці війни були невдалими для Червоної армії. Незважаючи на героїзм солдатів та офіцерів, 22 липня 1942 р. територія України була повністю окупована фашистськими військами.
За роки окупації в Україні загинуло понад 4 млн. цивільного населення, понад 1, 3 млн. військовополонених. На примусові роботи до Німеччини вивезено понад 2, 5 млн. юнаків і дівчат.
Відповіддю народу на жорстокий окупаційний режим став масовий рух Опору. Реальною збройною силою у ворожому тилу були партизанські з’єднання О. Федорова, С. Ковпака, О. Сабурова.
Учасником руху Опору на території західних областей України була Українська повстанська армія, яка протистояла одночасно німецькому та радянському тоталітарним режимам.
У 1943-1944 рр. українські землі стали ареною запеклих боїв. За 680 діб наступальних операцій чотирьох Українських фронтів вся територія УРСР та Закарпатська Україна були визволені від фашистської окупації. У боях за Україну 3940 бійців Радянської Армії отримали звання Героя Радянського Союзу, серед них 668 українців.
Міжнародним визнанням внеску України у звільнення Європи від фашизму була її участь у заснуванні Організації Об’єднаних Націй.
25. «Слово о полку Ігоревім»
Найвидатнішою оригінальною літературною пам'яткою давнини є «Слово о полку Ігоревім» — дорогоцінне художнє надбання українського народу.
Вперше «Слово о полку Ігоревім» було надруковане у 1800 р. в Москві любителем і збирачем пам'яток давнини графом О. І. Мусіним-Пушкіним у співробітництві з ученими архівістами О. Ф. Малиновським і М. М. Бантишем-Каменським з рукопису, придбаного Мусіним-Пушкіним у Ярославі, очевидно, ще на початку 90-х pp. XVIII ст. На титульному аркуші стояв такий заголовок: «Ироическая песнь о походе на половцев удельного князя Новогорода-Северского Игоря Святославича, писанная старинным русским языком в исходе XII столетия с переложением на употребляемое ныне наречие»; самий же текст пам'ятки з паралельним перекладом його і примітками під рядками був озаглавлений «Слово о полку Игореве, Игоря сина Святославля, внука Ольгова».
|
|
|
У 1812 p., під час вторгнення французів у Москву, серед інших рукописів Мусіна-Пушкіна, що зберігалися в його московській бібліотеці, загинув і рукописний збірник з текстом «Слова о полку Ігоревім». Таким чином, ми втратили єдиний старовинний список дорогоцінної пам'ятки і маємо тепер за основу тексту «Слова» лише першодрук і копію, яка була зроблена для Катерини II років за чотири до його опублікування. Але більшість із 1200 примірників першого видання також загинула під час московської пожежі, і воно стало тепер великою бібліографічною рідкістю.
Існують різні гіпотези щодо автора " Слова", зокрема, висловлювалися думки про його київське або галицьке походження, про те, що ним могла бути людина, близька до новгород-сіверського князя, а можливо, і сам князь. Всі дослідники, однак, вважають, що автор був учасником і очевидцем подій та мав неабиякий літературний талант.
" Слово" - твір лірико-епічного жанру, насичений яскравими поетичними картинами і фольклорними образами; виражає ідею патріотизму, захисту рідної землі. Описуючи події, автор " Слова" застерігав руських князів проти одиноких самостійних спроб боротьби з кочівниками, що заздалегідь було приречено на поразку, і закликав їх об'єднати свої сили для відсічі ворогові.
Твір перекладено багатьма мовами народів світу. У 1833 " Плач Ярославни" переклав українською мовою М. Шашкевич, а переклад усього " Слова" здійснив І. Вагилевич.
Глибока політична ідейність «Слова», підказана насущними інтересами історичного моменту, в поєднанні з тим, що вона органічно зв'язана з багатющою скарбницею народної творчості, характеризує його як твір, що відзначається справжньою народністю.
«Слово» є вершиною культури, яка була досягнута руським народом ще в сиву давнину, в перші століття його державного життя. «Слово о полку Ігоревім» поряд з іншими пам'ятками словесного, а також живописного і архітектурного мистецтва Давньої Русі — свідоцтво значного культурного розвитку молодої держави, загальмованого на декілька століть монголо-татарським ігом.
|
|
|
