 |
30. Українські землі в першій світовій війні.
|
|
|
|
30. Українські землі в першій світовій війні.
Перша світова війна була наслідком загострення політичних, економічних і колоніальних протиріч великих держав, які напередодні війни утворили два військово-політичні блоки: Антанту (В. Британія, Франція, Росія) і Троїстий союз, до якого входили спершу Німеччина, Австро-Угорщина, Італія - Четверний союз (замість Італії Туреччина та Болгарія). Всі учасники блоків мали агресивні наміри приєднання чужих територій та встановлення контролю над джерелами сировини і ринками збуту. Трагедія українського народу полягала в тому, що він був позбавлений державності, розшматований Російською імперією та Австро-Угорською монархією, а його землі стали об'єктом експансії воюючих сторін. Загарбання українських земель було невід'ємною частиною агресивних планів учасників ворогуючих блоків. Через територію України проходила лінія фронту, яка, розділяла не тількі ворожі армії, але й український народ на дві частини. Ті ж регіони як Галичини, так і Російській України, які не потрапляли в зону бойових дій воюючих армій, стали їхнім найближчим тилом і несли на собі важкий тягар постачання, й розквартирування військ, лікування поранених, розміщення сотень тисяч біженців і евакуйованих
Особливого драматизму перебігу війни на території України надавала та обставина, що в арміях противників - Росії, з одного боку, і Австро-Угорщини, з іншого, — воювали українці. Отже, для України війна набула братовбивчого характеру. Тобто українці вимушені були вбивати один одного заради інтересів двох імперій.
На початку війни частина українців була переконана, що ціною допомоги одній з воюючих сторін можна буде домогтися поліпшення свого національно-культурного становища. Та ці надії швидко розвіялися. Охоче використовуючи людські й матеріальні ресурси України для ведення війни, Росія і Австро-Угорщина не поспішали створювати Українську автономію. Більше того, окупація Галичини російськими військами у 1914 - на поч. 1915 р. супроводжувалась таким розмахом русифікації і такими масштабами репресій проти українства, що це викликало обурення у всьому цивілізованому світі.
|
|
|
Наступ російської армії влітку 1917 р. був фактично останньою бойовою операцією на українських землях у роки Першої світової війни. Жовтневий переворот у Петрограді та початок Української революції й утворення 20 листопада 1917 р. Української Народної Республіки у федеративному зв'язку з Федеративною Російською Республікою привели до припинення бойових дій на території, яку населяли етнічні українці.
Негативні наслідки:
Розорення західноукраїнських земель (зруйновано 40 % житлових і господарських будівель, близько 2 тис. підприємств, скорочено на третину видобуток нафти. Поголів'я худоби скоротилося на половину); Значні людські втрати (понад 500 тис. загиблих); Утримання за рахунок місцевих ресурсів 50 % діючої російської армії (3, 5 млн осіб), та тилових гарнізонів (400 тис. осіб), що знаходилися на території України; Виникнення проблеми біженців, депортованих, переміщених осіб; Загальні витрати Росії на війну складали 41 млрд руб. Інфляція (ціни зросли в 4—8 разів); Падіння виробництва, кризовий стан економіки (на початок 1917 р. у Наддніпрянщині скоротився видобуток залізної руди на 46 %, марганцевої — на 29 %, виплавка чавуну — на 32 %, сталі — на 33 % порівняно з 1913 p.; зростання залежності промисловості від іноземного капіталу; Диспропорція у розвитку промисловості (швидке зростання галузей воєнного виробництва, занепад цивільного виробництва); Скорочення посівних площ (на 1, 880 млн десятин), зменшення збору зернових на 200 млн пудів, скорочення виробництва цукру (із 85 млн пудів у 1913 до 50 млн пудів у 1917 p. ); загострення продовольчої проблеми в містах, поява черг; Скорочення працездатного населення на селі (у 1917 р. залишилось 38, 7 % працездатного чоловічого населення); Загострення соціальних проблем; Перебої в роботі транспорту; Посилення страйкової боротьби робітників (1914 р. — 30 тис. осіб, 1915 р. — 50 тис. осіб, 1916 р. — 200 тис. осіб) і виступів селян (протягом 1914—1916 рр. —160)
|
|
|
Позитивні наслідки:
Зростання національної самосвідомості населення; Створення українських збройних формувань, набуття воєнного досвіду; Підняття «українського питання» на міжнародний рівень; Піднесення українського національно-визвольного руху було результатом тих важливих процесів, які викликала в українському суспільстві війна. Участь у воєнних діях мільйонів українських селян, мобілізованих до російської і австро-угорської армій, істотно змінила їх.
31. Загарбання земель України іноземними державами
Загарбання Закарпаття Угорщиною. Угорська держава виникла наприкінці IX ст. у Південно-Східній Європі. Угри, або мадяри, прийшли на р. Дунай з при азовсько-донських степів, а ще раніше вони мешкали у передгір'ях Південного Уралу. Новоутворена Угорська держава прагнула розширити свої території. Об'єктом експансій на сході стало Закарпаття.
Закарпаття - складова історична частина етнічної та державної території України. Протягом ІУ-УІІ ст. тут розселилися слов'янські племена білих хорватів. Хорвати у ІХ-Х ст. жили по обидва боки Карпат. Займалися переважно землеробством, мали " греди" - укріплені центри. Навколо одного з них (Унгограду) утворилося перше державне об'єднання на чолі з князем Лаборцем. У Х-ХІ ст. ці землі ввійшли до складу Київської держави.
У першій пол. XI ст. почалося поступове загарбання Закарпаття Угорським королівством. Першими були підкорені Ужгород, Мукачево, Хуст. Остаточно ці території були включені до складу королівства в сер. XIII ст. Відтоді аж до XX ст. ці землі були північною прикордонною областю цього королівства.
У складі Угорщини Закарпаття було поділене на три комітати (жупи): Ужанський, Березький, Угочанський, а 1303 р. було організовано ще один комітат - Мараморський.
|
|
|
Упродовж ХІІІ-ХУ ст. землі Закарпаття були заселені волохами, німцями, словаками, угорцями. Місцеве українське населення було закріпачене, позбавлене будь-яких прав та свобод.
Основою господарства краю було сільське господарство. Чільне місце посідало садівництво, виноградарство. Важливу роль відігравало використання лісовини як будівельного матеріалу, видобування смоли, поташу. Значне місце належало видобуванню солі, борошномельному промислу.
Поразка угорсько-чеської армії у битві з турками під Могачем 1526 р. стала початком політичної трагедії Угорщини. Наслідком цієї поразки був поділ Угорщини на три частини між Туреччиною, Семиграддям та Австрією. Закарпаття було поділено між Семиграддям (Мукачево, Берегове, Севлюш, Хуст, Тячево) та Австрією (Ужанський комітат). Упродовж десятиліть ці землі були ареною постійних війн.
Включення Буковини до складу Молдавського князівства. Буковина - історичні українські землі, розташовані між серединною течією Дністра та головним Карпатським хребтом у долинах верхньої течії Пруту та Серету. Свою назву вона одержала від обширних букових лісів, що вкривали значну частину її території. У Х-ХІ ст. Буковина перебувала у складі Київської, а потім Галицько-Волинської держав. Після монголо-татарського лихоліття зв'язки цих земель з галицько-волинськими значно послабились, що призвело до утворення окремої Шипинської землі, яка визнавала зверхність золотоординських ханів. У 40-50-х рр. XIV ст. ці землі потрапили під владу Угорщини, король якої Людовік призначив сюди намісником воєводу Драгоша. Після утворення Молдавського князівства Буковина перейшла під його владу і перебувала у його складі аж до кін. XVIII ст., коли потрапила під владу Австрійської імперії.
|
|
|
