28. Культура Київсткої Русі.. 29. Богдан Хмельницький.

28. Культура Київсткої Русі.

Культура Київської Русі є результатом тривалого процесу як внутрішнього розвитку східнослов'янського суспільства, так і зовнішнього впливу світової цивілізації.

З глибокої давнини бере початок усна народна творчість - казки, легенди, пісні. Найдавнішими і значними у культурному відношенні є билини Володимирового циклу, які створювалися в Х-XI ст. і оспівували хоробрість богатирів, які захищали рідну землю. Тут фіксувалися пам'ять про історичні події та ставлення до них.

Першими письмовими творами у Київській Русі були літописи - зводи записів про історичні події, викладені у хронологічній послідовності.

Найдавнішим літописом, який дійшов до наших днів, є «Повість временних літ», створена на початку XII ст. Вона збереглась у Лаврентіївському (1377 р. ) та Іпатіївському (початок XV ст. ) списках. Відомі також «Київський літопис» XII ст., «Галицько-волинський літопис» XIII ст.

Літописи є основним джерелом з історії Київської Русі IX-XIII століть. Але, окрім них, із письмової спадщини можна згадати філософську проповідь митрополита Іларіона «Слово про закон і благодать», «Повчання дітям» Володимира Мономаха та ін.

Особливе місце у давньоруській літературі посідає «Слово о полку Ігоревім», написане на основі конкретного історичного факту. Невідомий автор цього твору закликав князів забути міжусобиці й об'єднатися в ім'я захисту рідної землі.

Розвиток літератури Київської Русі був безпосередньо пов'язаний із поширенням освіти, створенням бібліотек. Уже за Володимира Святославича існували державна школа і школа при Софійському соборі. Ярославом Мудрим створюється перша відома на Русі бібліотека.

Значного розвитку набула архітектура. За Володимира Святославича будується храм Богородиці, який потім назвали Десятинною церквою (на його утримання князь брав десяту частину доходів своїх підданців). Вона була прикрашена фресками, мозаїкою. В 1037 р. зведено найбільший храм Київської Русі - Софійський собор. За його зразком у Чернігові будується Спаський собор, у Новгороді та Полоцьку - Софійські собори. Ярослав Мудрий споруджує у Києві Золоту браму.

Центрами культури у Київській Русі були монастирі. Одним з них був Києво-Печерський монастир, заснований за Ярослава Мудрого преподобним Антонієм, на взірець того, який він же започаткував у Чернігові.

В усіх великих містах існували іконописні майстерні. Розвивається книжкова мініатюра «Остромирове євангеліє», написане у середині XI ст., прикрашене чудовими заставками і мініатюрами.

Розквітає ювелірне мистецтво. Київські майстри володіли різними способами обробки коштовних металів - зерню, сканню, перегородчастою емаллю.

Також у Київській Русі була розвинена музична культура: уже в той час існували професійні співаки й музиканти. Музика обов'язково супроводжувала кожне свято при дворі князя чи іншої знаті. При дружинах князя існували спеціальні окремі оркестри, до яких входило від 40 до 60 сурм, бубнів та литавр. Ці оркестри були призначені підносити бойовий дух дружини під час походів.

29. Богдан Хмельницький.

Хмельницький Богдан (6л. 1595 -27. 7. 1657) — визначний український політичний і державний діяч, полководець, гетьман України (1648-57). Засновник Української гетьманської держави. Народився у родині українського шляхтича М. Хмельницького. Початкову освіту здобув у школах Чигирина та Києва. Згодом продовжував навчання у Львівському (або Ярославському) єзуїтському колегіумі. Добре володів польською та латинською мовами, знав історію. Був учасником козацького повстання під керівництвом Тараса Федоровича. У 1637 був учасником національно-визвольного повстання під проводом П. Павлюка. Після битви під Кумейками брав участь у козацькій раді під Боровицею як військовий писар Війська Запорозького. У 1638 - учасник козацького походу під проводом Я. Остряниці та Д. Гуні. На початку вересня 1647 коронний канцлер Єжи Оссолінський вручивйому гетьманські клейноди. 25. 01. 1648 повсталі козаки здобули Запорозьку Січ на мисі Микитин Ріг, де на початку лютого 1648 на козацькій раді Xмельницького було обрано гетьманом. Відразу ж розпочалася підготовка до загальнонародної національно-визвольної війни проти Польщі. На поч. 1648 уклав воєнно-політичний союз з Кримським ханством та відправив посольство до турецького султана Ібрагіма і до донських козаків. Навесні 1648 українська армія під командуванням Xмельницького завдала нищівних поразок польським військам у Жовтоводській битві 1648 і Корсунській битві 1648. Намагаючись широко розгорнути визвольне повстання, гетьман звернувся з універсалами до українського народу із закликом піднятися на боротьбу проти поневолювачів. Під час національно-визвольної війни гетьман особливу увагу приділяв питанням створення української армії та забезпечення її боєздатності. З цією метою він розробив і запровадив статут " Про устрій Війська Запорозького", видав мобілізаційні універсали до козацьких полків, займався питаннями матеріального забезпечення військ.

У червні 1651 відбулася Берестецька битва 1651, яка закінчилася поразкою війська. Гетьман змушений підписати невигідний для України Білоцерківський мирний договір 1651, який обмежував територію Гетьманської держави Київським воєводством і зменшував козацький реєстр до 20 тис. чол.

У складних військово-політичних умовах змушений був постійно шукати нових союзників для боротьби проти Польщі. Грабіжницька, зрадлива політика кримських ханів та пасивність Туреччини, з одного боку, непримиренність Речі Посполитої щодо Української держави - з другого, примусили X. укласти 8. 1. 1654 на раді у Переяславі військово-політичний союз між Гетьманщиною та Московським царством. Занепокоєний зміною зовнішньополітичного курсу Москви, яка пішла на примирення з Польщею, Б. Xмельницький. вирішив заручитися підтримкою Трансільванії та Швеції. У жовтні 1657 уклав договір з Трансільванією про взаємодопомогу. В цей же час X. активно налагоджував дипломатичні відносини зі шведським королем Карпом Х Густавом. Активізувалися й стосунки гетьмана з Молдовою, Валахією, Австрією І Бранденбургом. Проте раптова смерть гетьмана 27. 7. 1657 зупинила його величезну діяльність, спрямовану на об'єднання всіх українських етнічних земель і зміцнення суверенітету Української держави. Похований 23. 08. 1657 в Іллінській церкві в Сувотові.