 |
Тема 2. Здоров’я населення як медико-соціальна проблема. Методика вивчення та оцінка чинників, які впливають на здоров’я населення
|
|
|
|
ТЕМА 2. ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ ЯК МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМА. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ТА ОЦІНКА ЧИННИКІВ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ
1. Актуальність теми
Виконання основного стратегічного завдання діяльності системи охорони здоров’я – збереження та зміцнення здоров’я населення та поліпшення якості медичної допомоги, розробка конкретних лікувальних та профілактичних заходів, форм і методів роботи окремих спеціалізованих служб неможливі без знання основних характеристик, тенденцій та закономірностей стану здоров’я населення.
Вивчення здоров’я населення та вплив на нього соціальних чинників – найважливіша складова частина соціальної медицини. Є багато підходів до визначення здоров’я. Найбільш доцільним є такий підхід, при якому враховують різні цілі.
У формуванні рівня здоров’я населення велику роль відіграють так звані фактори ризику. Важливим аспектом соціальної медицини є відповідь на питання: від яких факторів залежить здоров’я людей.
Усі ці питання розглядаються у запропонованій темі заняття.
2. Конкретні цілі:
· Визначення поняття «здоров’я» з точки зору індивідуального та популяційного підходу;
· Класифікувати та проаналізувати фактори, що впливають на здоров’я;
· Визначити методи та показники оцінки здоров’я населення.
3. Базові знання, вміння, навички (міждисциплінарна інтеграція).
| Назви попередніх дисциплін | Отримані навички |
| 1. Соціологія 2. Медична біологія 3. Біологічна фізика і хімія 4. Нормальна фізіологія 5. Патоморфологія 6. Пропедевтика внутрішніх хвороб | Проводити аналіз соціологічних досліджень Визначати основні поняття, методи та засоби досліджень, які використовуються для вивчення факторів навколишнього середовища та їх впливу на організм та здоров'я людини. Проводити статистичне дослідження. Виявляти зв’язки між природними явищами. Аналізувати діяльність клінічних відділень |
4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
|
|
|
4. 1 Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен знати студент при підготовці до заняття:
| Термін | Визначення |
| Загально філософський підхід: Здоров’я – це інтервал, у межах якого кількісні коливання біологічних процесів здатні утримувати живу систему на рівні функціонального оптимуму. Теоретичний підхід: Здоров’я – стан повного соціального, біологічного, фізичного та психічного |
| благополуччя, коли функції всіх органів і систем урівноважені з навколишнім середовищем, відсутні захворювання, хворобливі стани чи фізичні дефекти. Практичний підхід: Здоров’я – стан організму, коли він здатен повністю виконувати свої функції. | |
| Ті чинники, від яких залежить здоров’я людини. |
| Рівень матеріальної забезпеченості в розрахунку на людину. |
| Вимірювані параметри, що характеризують ступінь матеріальної забезпеченості людини. |
| 5. «Стиль життя» | Психологічні, індивідуальні особливості поведінки. |
| Національний, суспільний порядок, побут, культура. |
| 6. ВООЗ | Всесвітня організацією охорони здоров'я |
4. 2. Теоретичні питання до заняття:
1. Визначення поняття «здоров’я» з точки зору різних підходів.
2. Методичні показники здоров’я населення.
3. Вплив факторів ризику на здоров’я населення.
4. Охарактеризувати фактори способу життя.
|
|
|
5. Охарактеризувати фактори навколишнього середовища.
6. Охарактеризувати медичні фактори.
7. Охарактеризувати біологічні фактори.
8. Розділити населення за групами здоров’я та критеріями.
Зміст теми:
Соціальна медицина вивчає закономірності громадського здоров'я, об'єктом дослідження якої є система " людина-суспільство-середовище". Предметом соціальної медицини являється громадське здоров'я. Громадське здоров'я має два смислові аспекти: медичний і моральний. Перший є пріоритетним для соціальної медицини. Суб'єктом соціальної медицини є конкретні живі люди з усіма соціальними атрибутами: становищем в суспільстві, професійною зайнятістю, сімейним станом тощо.
Пріоритетним структурним елементом системи охорони здоров'я є профілактична діяльність медичних працівників, розвиток медико-соціальної активності і установок на здоровий спосіб життя серед різних груп населення.
Здоров’я — це стан живого організму, при якому організм у цілому і всі органи здатні виконувати свої життєві функції. Охорона здоров’я громадян — одна з функцій держави. У світовому масштабі охороною здоров’я займається Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ). В Україні державним органом, що опікується здоров’ям громадян є Міністерство охорони здоров’я України.
Найбільш доцільний є такий підхід до визначення здоров’я, при якому враховуються різні цілі. Якщо мова йде про здоров’я у загально філософському плані, то це термін є синонімом поняття «норма», що вживається в біології. «Норма для живого» - інтервал, у межах якого кількісні коливання біологічних процесів здатні утримувати живу систему на рівні функціонального оптимуму.
З точки зору здоров’я окремої людини (індивідуальний підхід) може існувати два підходи. Перший – теоретичний – стан повного соціального, біологічного та психічного благополуччя, коли функції всіх органів і систем урівноважені з навколишнім середовищем, відсутні захворювання, хворобливі стани чи фізичні дефекти. Другий – практичний, коли дається відповідь здорова чи хвора людина – стан організму, коли він здатний повноцінно виконувати свої функції.
Здоров’я – стан будь-якого живого організму, при якому він в цілому і усі його органи здатні повністю виконувати свої функції.
|
|
|
Охорона здоров'я людини – одна з функцій держави. У світовому масштабі охороною здоров'я людства займається Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ).
На думку ВООЗ, в медико-санітарній статистиці під здоров'ям на індивідуальному рівні розуміється відсутність виявлених розладів і захворювань, а на популяційному – процес зниження рівня смертності, захворюваності і інвалідності.
Здоров'я – нормальна функція організму на усіх рівнях його організації, нормальний хід біологічних процесів, сприяючих індивідуальному виживанню і відтворенню; динамічна рівновага організму і його функцій з довкіллям; участь в соціальній діяльності і суспільно корисній праці, здатність до повноцінного виконання основних соціальних функцій; відсутність хвороби, хворобливих станів і змін; здатність організму пристосовуватися до умов зовнішнього середовища, що постійно змінюються.
Складові здоров’я:
Показниками фізичного здоров’я є індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, досконале (за нормою) фізіологічне функціонування організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівень фізичного розвитку органів і систем організму.
Показники психічного здоров’я є індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад, збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з цілей, потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, уяви, почуттів тощо. Психічне здоров’я пов’язане з особливостями мислення, характеру, здібностей людини.
Показники соціального здоров’я пов’язане з економічними чинниками, стосунками індивіда з структурними одиницями соціуму (сім’єю, організаціями), з якими створюються соціальні зв’язки: праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров’я, безпека існування тощо.
Розрізняють суб'єктивні і об'єктивні показники здоров'я. До суб'єктивних відносяться показники самопочуття, працездатності, сну, апетиту. Об'єктивні показники пов'язані з антропометричними вимірами і функціональними показниками. До антропометричних відносять: зростання, ваги, коло грудної клітки, довжину тулуба, довжину кінцівок, коло біцепса, коло стегна, гомілки та ін. До функціональних показників відносяться показники, що характеризують стан функціональних систем організму: серцево - судинною, дихальною, травною, видільною та ін. Це: частота серцевих скорочень (ЧСС), артеріальний тиск (АТ), частота дихальних рухів (ЧДР), дихальний об'єм (ДО), життєва місткість легенів (ЖМЛ).
|
|
|
Ступені здоров’я:
- Досконале здоров’я, відмінний настрій, сильний імунітет.
- Здоровий, але присутні незначні вади, що практично не заважають життєдіяльності і не мають потреби в лікуванні. Наприклад — шрами, пломби.
- Нормальний стан. Здоровий, але присутні захворювання що не розвиваються, що іноді можуть обмежити життєдіяльність, підвищувати втомлюваність. Наприклад: короткозорість і далекозорість, лупа, плоскостопість, сутулість. Рекомендується лікувати по можливості.
- Здоровий, але поганий настрій, стрес, ослаблення імунітету. Рекомендується швидше перейти в нормальний стан.
- Хворий. Наявність легкого захворювання, що піддається лікуванню. Немає загрози життю. Необхідно швидке лікування або припинення розвитку захворювання. Наприклад: застуда, нежить (риніт), грип, викривлення хребта.
- Хронічне захворювання або інвалідність.
Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) визначені 4 категорії узагальнених показників, які характеризують стан здоров'я в країні: 1) показники, що відносяться до політики в області охорони здоров'я; 2) соціальні і економічні показники; 3) показники забезпеченості медико-соціальної допомогою; 4) показники стану здоров'я населення.
Індивідуальне здоров'я - здоров'я окремої людини.
Групове здоров'я - здоров'я соціальних і етнічних груп.
Регіональне здоров'я - здоров'я населення адміністративних територій.
Громадське здоров'я - здоров'я популяції, суспільства в цілому; визначається як " наука і мистецтво профілактики захворювань, продовження життя і зміцнення здоров'я через організовані зусилля і усвідомлений вибір суспільства, організацій, державне і приватне, общинне і індивідуальне".
Фактори, що впливають на здоров’я людини:
Здоров’я людини залежить від багатьох факторів: кліматичних умов, стану навколишнього середовища, забезпечення продуктами харчування та їх цінності, соціально-економічних умов, а також станом медицини.
Доведено, що приблизно 50 % здоров’я людини визначає спосіб життя.
|
|
|
Спосіб життя людини – це сукупність матеріальних умов, суспільних соціальних установок (культура, освіта, традиції), умов поведінки (включаючи соціально-психологічну та фізіологічну реактивність), особистості і зворотний її вплив на ці умови. Активна участь людини в процесі формування умов життя – обов’язковий елемент поняття “спосіб життя”, так як спосіб життя людини визначається як адекватна реакція на навколишнє її середовище в цілому. Негативними його чинниками є шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, малорухомий спосіб життя, погані матеріальні умови, незгода в сім’ї, самотність, низький освітній та культурний рівень тощо.
Негативно позначається на формуванні здоров’я і несприятлива екологічна обстановка, зокрема забруднення повітря, води, ґрунту, а також складні природно-кліматичні умови (внесок цих чинників – до 20 %).
Істотне значення мають біологічні чинники, такі як: стан генетичного фонду популяції, схильність до спадкових хвороб. Це ще близько 20 %, які визначають сучасний рівень здоров’я населення.
Безпосередньо на охорону здоров’я з її низькою якістю медичної допомоги, неефективність медичних профілактичних заходів припадає всього 10 % “внеску” на той рівень здоров’я населення, що маємо сьогодні.
Причиною порушення нормальної життєдіяльності організму і виникнення патологічного процесу можуть бути абіотичні (властивості неживої природи) чинники навколишнього середовища. Очевидний зв’язок географічного розподілу низки захворювань, пов’язаних з кліматично-географічними зонами, висотою місцевості, інтенсивністю випромінювань, переміщенням повітря, атмосферним тиском, вологістю повітря тощо.
На здоров’я людини впливає біотичний (властивості живої природи) компонент навколишнього середовища у вигляді продуктів метаболізму рослин та мікроорганізмів, патогенних мікроорганізмів (віруси, бактерії, гриби тощо), отруйних речовин, комах та небезпечних для людини тварин.
Патологічні стани людини можуть бути пов’язані з антропогенними чинниками забруднення навколишнього середовища: повітря, ґрунт, вода, продукти промислового виробництва. Сюди також віднесено патологію, пов’язану з біологічними забрудненнями від тваринництва, виробництва продуктів мікробіологічного синтезу (кормові дріжджі, амінокислоти, ферментні препарати, антибіотики тощо).
Суттєвий вплив на стан здоров’я населення справляють чинники соціального середовища: демографічна та медична ситуації, духовний та культурний рівень, матеріальний стан, соціальні відносини, засоби масової інформації, урбанізація, конфлікти тощо.
Серед факторів, які можуть несприятливо впливати, розрізняють етіологічні, тобто причинні фактори, які безпосередньо обумовлюють розвиток і вираження патологічного процесу (хвороби), і фактори ризику, які не є причиною захворювання (неетіологічні), але сприяють, посилюють дію етіологічних факторів. Наприклад, збудники інфекційних хвороб, токсичні речовини, вібрація є причиною певних захворювань – грипу, туберкульозу, отруєння ртуттю, вібраційної хвороби, а зайва маса тіла, паління, малорухливий спосіб життя можуть як збільшити ймовірність захворювань (гіпертонія, ішемічна хвороба серця тощо), тобто впливати на частоту захворювань серцево-судинної системи, так і негативно впливати на їх перебіг, робити менш сприятливий прогноз цих та інших захворювань, які обумовлені дією етіологічних факторів. Так, алкоголь може служити фактором ризику, який посилює несприятливу дію хімічних речовин, що діють на нервову систему, а паління – на речовини, які вражають переважно легені та дихальні шляхи. Неповноцінне харчування (обмаль білків, вітамінів тощо) може служити етіологічним фактором аліментарних розладів і фактором ризику інтоксикацій важкими металами або радіаційного ураження осіб, які стикаються з ними.
Початок ХХІ ст. ознаменувався тим, що внаслідок науково-технічної революції і урбанізації нашої планети навколишнє середовище неухильно погіршується у результаті антропогенної діяльності і люди вже неспроможні адаптуватися до цих швидких і глобальних змін.
Переїдання, сидячий спосіб життя і паління позначаються на здоров’ї середнього покоління, сприяють розвитку захворювань серцево-судинної системи і пухлин. Там, де виробничий процес не контролюється, доля робітників у шахтах, на заводах і у полі спостерігається професійні захворювання і рання смерть.
Здоровий спосіб життя несумісний з шкідливими звичками. Вживання алкоголю, наркотичних речовин, тютюну входить до числа найважливіших факторів ризику багатьох захворювань, негативно відбиваються на здоров'ї студентів.
Алкоголь - це речовина наркотичної дії, він володіє всіма характерними для даної групи речовин особливостями.
Тривале і систематичне вживання алкоголю дратівливо діє на провідну систему серця, а також порушує нормальний процес обміну речовин.
Страждають також органи травлення. Подразнюючи органи шлунково-кишкового тракту, алкоголь викликає порушення секреції шлункового соку і виділення ферментів, що призводить до розвитку гастритів, виразки шлунку і навіть злоякісних пухлин. Розвивається ожиріння печінки, потім її цироз, який в 10% випадків завершується появою ракового захворювання.
Стиль життя, пов'язаний з вживанням алкоголю, неминуче призводить до втрати соціальної активності, замикання в колі своїх егоїстичних інтересів. Знижується якість життя студента в цілому, його головні життєві орієнтири спотворюються і не збігаються з загальноприйнятими; робота, що вимагає вольових та інтелектуальних зусиль, стає важкою, виникає конфліктний характер взаємовідносин із суспільством.
Куріння - одна з найшкідливіших звичок. Вплив тютюнового диму на органи дихання призводить до подразнення слизових оболонок дихальних шляхів, викликаючи в них запальні процеси, супроводжувані кашлем, особливо вранці, хрипотою, виділенням мокротиння брудно-сірого кольору. Згодом порушується еластичність легеневої тканини і розвивається емфізема легенів. Саме тому курці в 10 разів частіше хворіють на рак легені.
До шкідливих звичок відноситься вживання наркотиків.
Систематичне вживання наркотиків призводить до різкого виснаження організму, зміни обміну речовин, психічним розладам, погіршення пам'яті, появи стійких маячних ідей, до проявів, подібним шизофренії, деградації особистості, безпліддя. Загальна деградація особистості настає в 15-20 разів швидше, ніж при зловживанні алкоголем. Лікувати від наркоманії дуже складно, кращий варіант - навіть не пробувати наркотики.
Внаслідок катастрофічного погіршення стану навколишнього середовища загальний рівень здоров’я населення України в останні роки різко знизився. Значно збільшилась кількість захворювань: серцево-судинних, особливо інфаркту міокарда, ішемічної хвороби серця, судинних захворювань мозку; алергічних; органів травлення; на рак; бронхіальну астму та цукровий діабет. Порушилися генетичні процеси, народження дітей з різними спадковими хворобами збільшилось у 2–4 рази. Смертність перевищила народжуваність. Україна посіла перше місце в Європі за рівнем дитячої смертності. За останні 5 років тривалість життя чоловіків зменшилась з 64 до 57 років, жінок – з 74 до 70.
Якість життя — ступінь задоволення матеріальних, культурних і духовних потреб людини. Якість життя визначається порівнянням фактичного рівня задоволення потреб із базовим. ВООЗ визначає якість життя як сприйняття людьми свого положення в житті залежно від культурних особливостей і системи цінностей та в зв'язку з їхніми цілями, очікуваннями, стандартами, турботами. Якість життя в Україні – одна з найгірших серед усіх європейських країн.
У 2011 році було розроблено Міністерством охорони здоров'я Проект Концепції Загальнодержавної програми " Здоров'я 2020: український вимір" на 2012-2020 роки. Необхідність прийняття програми спрямована на реалізацію в Україні державної політики у сфері охорони здоров'я стосовно збереження та зміцнення здоров'я населення, профілактики неінфекційних захворювань, мінімізації факторів (чинників) ризику захворювань та створення сприятливого для здоров'я середовища, створення системи охорони здоров'я, яка відповідає реальним потребам населення з організацією виконання спеціальних заходів щодо медичного забезпечення хворих за окремими найбільш значущими в соціально-економічному та медико-демографічному плані окремими класами хвороб та нозологічними формами, формування культури здоров'я, мотивації населення до здорового способу життя.
Виявити небезпеки, які криються у навколишньому середовищі, значно легше, ніж усунути їх. Ключ до вирішення питань про вплив навколишнього середовища на здоров’я – в надрах економіки, політики, у способі життя і взаємовідносин людей з їх природним оточенням. Здоров’я населення, як дзеркало, відображає обличчя суспільства.
Для вивчення та оцінки чинників, що впливають на здоров’я населення застосовуються різні методи біостатистики, такі як середні величини, метод стандартизації, кореляційно-регресивний аналіз, параметричні та непараметричні оцінки вірогідності результатів досліджень, та ін.
Щоб уникнути систематичних та випадкових помилок під час вивчення чинників, дотримуються вимог доказової медицини. Це розділ медицини, який базується на доведеннях, передбачає пошук, порівняння, узагальнення та широке поширення доказів з метою використання в інтересах людини. Систематична помилка це одержання перекручених результатів, які систематично відрізняються від справжніх величин. Виникає при неправильному вимірюванні, і при неправильному доборі матеріалу.
Випадкова помилка це відхилення результату окремого спостереження або вимірювання від його дійсного значення, обумовлене виключно випадковістю. Доказова медицина дозволила скласти ієрархію доказовості різних типів досліджень: когортні дослідження, одномоментні дослідження, дослідження випадок-контроль, опис серії випадків, описи окремих випадків та ін.
|
|
|
