 |
Мал. 1 Вплив основних чинників на рівень смертності немовлят.
|
|
|
|
Мал. 1 Вплив основних чинників на рівень смертності немовлят.
За останні роки смертність дітей у віці до 1 року знизилася від 11, 5 на 1000 осіб наявного населення у 1995 році до 7, 2 на 1000 осіб наявного населення у 2011 році. 84 % причин дитячої смертності практично формуються на етапі вагітності, пологів та неонатального періоду.
Ризик смерті малюків найбільш високий у перші 28 діб життя. На першому місяці життя помирає біля 60% малюків і у причинах смерті переважають так звані ендогенні причини, які обумовлені незалежними від зовнішнього середовища факторами (нежиттєздатність плоду, що пов'язана зі станом здоров'я матері, патологічним перебігом вагітності та пологів, вадами розвитку плоду, несумісними з життям та інше). У зв'язку з цим у експертній оцінці неонатальної смертності найбільш важким залишається питання запобігання смерті.
Структура смертності дітей першого року життя за причинами смерті за останні 10 років зазнала незначних змін. Як і в попередні роки, перше місце займали окремі стани, які виникають у перинатальному періоді; на другому – природжені вади розвитку, деформації та хромосомні аномалії; третє рангове місце посіли зовнішні причини смертності.
За даними Держстату, у 2011 році внаслідок травм, отруєнь та інших наслідків дії зовнішніх чинників загинула майже кожна третя дитина з числа померлих. Переважної більшості цих смертей можна було уникнути за умови належного догляду за дитиною.
Коефіцієнт смертності немовлят в сільській місцевості (10, 1‰) перевершує аналогічний показник в міський (9‰). Така ситуація свідчить про недостатній рівень медичного обслуговування в сільських населених пунктах. Серед дітей, що померли, у віці до 1 року переважають хлопчики. Найвищі показники смертності дітей відмічені в Закарпатській (13, 1‰), Донецькій (12, 3‰) і Хмельницькій (11, 8‰) областях.
|
|
|
Вплив віку матері на рівень дитячої смертності виражається в тому, що найбільша дитяча смертність спостерігається у дуже молодих (до 20 років) матерів. Смертність дітей, народжених жінками старше 40 років, декілька збільшується, але до самого кінця дітородного періоду вона не досягає такого рівня, як у матерів молодше 20 років.
Значною мірою на рівень дитячої смертності впливає порядковий номер народження дитини. Смертність первістків вища за смертність подальших дітей.
Найбільша смертність спостерігається серед дітей, народжених з інтервалами в межах року після попередніх пологів. Зі збільшенням інтервалу знижується і вірогідність смерті подальших дітей на першому році життя. Найбільш сприятливим інтервалом між двома пологами слід визнати інтервал в 2-3 роки. Менший інтервал обумовлює велику вірогідність смерті новонародженого.
Таким чином, смертність дітей віком до одного року є одним із найчутливіших індикаторів рівня соціально-економічного розвитку суспільства, що акумулює в собі рівень освіти та культури, стан навколишнього середовища, ефективність профілактичних заходів, рівень доступності та якості медичної допомоги, розподіл соціальних і матеріальних благ у суспільстві.
Суттєво допомагає покращити надання кваліфікованої медичної допомоги дітям та матерям в регіонах виконання державних програм та централізованих заходів, такі як державна програма " Репродуктивне здоров'я нації" на період до 2015 року" та державна програма " Дитяча онкологія" на 2006-2010 роки".
ТЕМА 5. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ТА ОЦІНКА ПОКАЗНИКІВ ЗАГАЛЬНОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ
1. Актуальність теми:
В комплексі медичних показників здоров'я захворюваність посідає особливе місце. Її медико-соціальне значення визначається тим, що саме захворювання є основною причиною смерті, тимчасової та стійкої втрати працездатності, що в свою чергу призводить до великих економічних втрат суспільства, негативного впливу на здоров'я майбутніх поколінь і зменшення чисельності населення.
|
|
|
Матеріали про рівень і структуру захворюваності в різних регіонах, а також в окремих статево-вікових групах, особливо в динаміці за ряд років,
необхідні для цілеспрямованої розробки програм щодо зміцнення здоров'я населення, зокрема при плануванні розвитку мережі лікувально-профілактичних закладів і підготовки медичних кадрів.
Важливо також, що показники захворюваності є одним із найбільш інформативних критеріїв діяльності органів і закладів охорони здоров'я та ефективності проведення лікувальних, профілактичних, соціальних та інших заходів.
Нарешті, вивчення їх визначає шляхи профілактики тих або інших захворювань.
Статистика захворюваності багато в чому доповнює статистику смертності при оцінці здоров'я населення та має порівняно з нею важливу перевагу, а саме оперативність. Разом з тим, на відміну від демографічних явищ (народження, смерть), які легко піддаються визначенню, вивчення захворюваності пов'язано зі значними труднощами. Захворювання може мати невизначений початок і в такій же мірі невизначений у часі кінець. Можуть спостерігатися " стерті" форми захворювання, бацилоносійства, важко буває відрізнити захворювання від морфологічних, скелетних змін тощо.
До цього ж, населення не завжди звертається за медичною допомогою. Захворювання здебільшого стає доступним для реєстрації лише тоді, коли хворий за нею звертається. Внаслідок цього повнота даних про захворюваність перш за все залежить від об'єму та характеру медичної допомоги, її доступності та якості.
2. Конкретні цілі:
• Пояснювати медико-соціальне значення захворюваності.
• Знати методи вивчення захворюваності, її види.
• Визначити та проаналізувати показники різних видів захворюваності.
• Вміти заповнювати основні облікові документи вивчення захворюваності.
|
|
|
