13. Т-рна політика п-ва ринкової організації.

Т-рна політика – це складна і різностороння сфера діяльності, яка потребує прийняття рішень щодо конкретних особливостей т-рної номенклатури, т-рного асортименту, використання марочних назв, пакування та послуг. Мета – отримання прибутку – досягається двома напрямами діяльності: оптимізацією т-рної номенклатури, інновацією продукції. Т-РНА НОМЕНКЛАТУРА - це с-матизований перелік усіх асортиментних груп і т-рних одиниць, що пропонуються виробником для реалізації.  ПОКАЗНИКИ Т-РНОЇ НОМЕНКЛАТУРИ: ? Широта – загальна чисельність асортиментних груп т-рів. ? Насиченість – загальна кількість окремих т-рів в асортиментних групах. ?    Глибина – варіант пропозиції кожного окремого т-ру в межах асортиментної групи. ? Гармонійність –ступінь спорідненості між т-рами різних асортиментних грул з точки зору їх кінцевого використання, вимог до організації виробництва, каналів збуту або інших показників. ОПТИМАЛЬНА НОМЕНКЛАТУРА Є цілком визначеною для кожного окремого п-ва і залежить від р-ку збуту, попиту, виробничих, фінансових та інших ресурсів, умов зовнішнього середовища та різних внутрішніх факторів розвитку п-ва. До неї належать т-ри: ? Які мають попит і успішно реалізуються на р-ку?       Які потребують модифікування відповідно до вимог споживачів або для впровадження на новому р-ку? Які потрібно зняти з виробництва через невідповідність вимогам покупців?          Нові вироби, виробництво яких належить освоїти. Оптимізація т-рної номенклатури передбачає її удосконалення за всіма напрямками. Основні напрямки т-рної номенклатури дають кількісну оцінку можливостям п-ва адаптуватися до змінних та неконтрольованих факторів р-ку. Більш якісну оцінку щодо пропозиції т-ру можна отримати, вивчаючи асортимент продукції п-ва.  Асортимент – набір однойменної продукції, конкретизований у назвах, видах, ґатунках.  Між т-рною номенклатурою і асортиментом існує зв'язок цілого і часткового, тому для кількісної характеристики т-рного асортименту використовується с-ма показників, яка була розглянута вище.  Формою планування т-рної політики п-ва є розробка маркетингових програм. У межах маркетингових програм створюються асортиментні концепції. Мета асортиментної політики полягає в тому, що на даний момент і на перспективу набір т-рів, які випускає фірма, оптимально відповідає потребам споживачів як за якість, так і за кількістю. Для визначеня понятійного апарату оцінки та управління т-рним асортиментом використовують категорії: СТРУКТУРА АСОРТИМЕНТУ – номенклатура однотипних видів виробів. ОСНОВНИЙ АСОРТИМЕНТ – це головна складова асортименту, що приносить основну частку прибутку. ДОДАТКОВИЙ АСОРТИМЕНТ – доповнює основний як вид нетрадиційних послуг, що надаються п-вом. ОБМЕЖЕННЯ АСОРТИМЕНТУ- здійснюється за умов обмеження виробничих та фінансових можливостей фірми, що виникли внаслідок коливань попиту і погіршення кон’юнктури.  ФОРМУВАННЯ АСОРТИМЕНТУ - це процес підбору груп, видів та різновидів т-рів відповідно до попиту населення та з метою задоволення цього попиту. ФАКТОРИ – загальні – ті, що не залежать від конкретних умов роботи торговельного п-ва, та специфічні, що відображають конкретні умови роботи торговельного п-ва. СОЦІАЛЬНІ ФАКТОРИ: умови та характер праці населення, соціальний та професійний склад, споживчі звички населення, рівень освіти та культури населення, національні традиції. ЕКОНОМІЧНІ ФАКТОРИ: грошові доходи населення, рівень роздрібних цін та їх співвідношення, діяльність п-ва громадського харчуванняхарч. фактичний стан матеріально –технічної бази торговельної мережі. ПРИРОДНО –КЛІМАТИЧНІ: географічні та кліматичні умови проживання населення, стан здоров'я. ДЕМОГРАФІЧНІ: чисельність населення, статево –віковий склад, міграція. ІНШІ ФАКТОРИ: морально - психологічний стан населення, фізіологічні особливості організму людини, рекламу ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ АСОРТИМЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ П-ВА ВИЗНАЧАЄ: АДЕКВАТНІСТЬ – регулюючий характер асортиментної політики в діяльності фірми. ГНУЧКІСТЬ –це пошук нової ідеї, методів, можливостей. ДИВЕРСИФІКАЦІЯ – розширення т-рної номенклатури по всіх чотирьох напрямах, створення нової продукції для нових ринків. ВИДИ СТРАТЕГІЇ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ Т-РНОЇ ПОЛІТИКИ: 1. стратегія концентричної диверсифікації – підприємств додає до т-рів своєї номенклатури нову продукцію, яка виробляється із використанням тих самих технологій або потребує аналогічних маркетингових програм. 2.                    вертикальної диверсифікації – діюча виробнича програма доповнюється продукцією та послугами попередніх та наступних ступенів. 3.         латеральна диверсифікація – передбачає організацію виробництва в цілком нових галузях, які не збігаються з основною діяльністю п-ва.