Ой гай,  гай,  гай,  гай  к ■ ле - нень - кий.

Примітним явищем другої половини XVIII ст. є також «Українська» симфонія Ернста Ванжури (1750—1801). За походженням чех, родом з Ванеберга, він жив у Росії протягом 80—90-х років XVIII ст. У 1786— 1796 рр. Е. Ванжура був начальником двох оркестрів, які перебували під загальним керівництвом директора придворних театрів князя М. Б. Юсупова. Е. Ванжура написав декілька опер, балетів, ряд інстру­ментальних творів, і серед них — шість симфоній. З цього доробку збереглося мало творів³⁶¹. Е. Ванжура займався також виданням музичного журнату. в якому друкувалися музичні твори (1785—1790 рр. ).

В одному з випусків цього журналу — «. Іоигпаі сіє ти$і^ие роиг 1е сіауесіп ои ріапоГойе, сіесііе аих с! аіпе$ раг ВЛУ., атаіеиг, 1785» «Музичний журнал для клавесина або піанофорте, присвячений дамам б[ароном] В[анжурою], аматором, 1785» — була надрукована «Українська» симфонія (С-диг) в авторському перекладенні для фортепіано.

^м| ВолшанБ. Русские печатнне нота XVIII века. — Л., 1957. — С. 87.

166

Ванжура написав ще дві симфонії «Російську» (Ев-сіиг) та «Польську»
(В-сіиг). Оркестрові голоси всіх трьох симфоній були опубліковані
в Санкт-Петербурзі у 1798 р. Нині вони зберігаються у фондах Росій­
ської державної бібліотеки в Москві (колишня Державна бібліотека
СРСР ім. В. І. Леніна). На основі цих оркестрових партій М. Пряшни-
кова зробила клавір усіх трьох симфоній («Української», «Російської»
та «Польської»), які опублікувало київське видавництво «Музична
Україна»³⁶².             . '               '" '" ■ „

Е. Ванжура не досягнув висот композиторської майстерності, а в назві згаданого журналу він кваліфікується як аматор. Однак у його симфонії втілилися характерні тенденції музично-історичного процесу кінця XVIII ст.: 1) широке розповсюдження українських пісень у міському середовищі не тільки в Україні, але і в Росії; 2) виникнення творів, які синтезували мелодії українських народних пісень і танців із заг& іьно-європейськими класичними традиціями (у побудові циклу та в стилі­стиці). Унаслідок такого синтезу в «Українській» симфонії увиразнився її український колорит.

Симфонія Е. Ванжури має тричастинний цикл із швидкими й життє­радісними крайніми частинами. Перша частина написана у формі сонатного аііе§го, а третя — це рондо танцювального характеру з народно-жанровою основою. Друга повільна частина (Апсіапіе) — ліричний центр. Така тричастинна структурна була характерна для класичних жанрів, зокрема, для інструментальних сонат, італійських оперних «симфоній» (увертюр). Аналогічну структуру має й «Концертна сим­фонія» Д. Бортнянського.

Класичні стильові риси «Української» симфонії проявляються в її
світлому, радісному й безтурботному характері (перша і третя частини),
а також у стрункості її форми. У традиціях загальноєвропейського
класичного тематизму написана ґраціозно-грайлива головна партія
першої частини.                                         ,   ,. -•••„.

Разом з тим, в «Українській» симфонії проявилися й новаційні риси завдяки використанню композитором пісенних і танцювальних (пере­важно українських) народних мелодій. Через це більшість тем цієї симфонії має народну основу, що образно й інтонаційно оновило класичну симфонію.

^м Ванжура Е. Три симфонії на слов'янські теми / Передмова М. Пряшникової. — К., 1983. У цьому виданні симфонія Е. Ванжури має деякі відмінності від надрукованої у «Музичному журналі для дам» за 1785 р. і передрукованої у «Хрестоматії української дожовтневої музики», ч. 1, К., 1974. Ми розглядаємо цю симфонію за останнім виданням (1983 р. ).

167

Початок величавого вступу у першій частині, який нагадує хоровий заспів, побудований на російській народній пісні «Молодка, молодка молодая» (зб. Трутовського, № 64). Побічна партія базується на граці­озно-ліричній українській народній пісні «Ой, гай, гай зелененький» (зб. Львова — Прача, № 140). У розробці першої частини, крім розвитку окремих елементів головної та побічної партій, виникає нова тема, основана на російській народній пісні «Во поле береза стояла». Тема вступу з'являється перед розробкою і в коді першої частини, що є своєрідним її обрамленням. Величавий вступний тематизм контрастує з темпераментними й радісними основними темами першої частини.

Друга частина «Української» симфонії Е. Ванжури, як і середні частини в класицистичних тричастинних циклах, є ліричною, але характер лірики та її тематизм у ній вже інший, ніж у західноєвропей­ській класичній музиці. Спираючись на образність та інтонаційну сферу українських наспівних ліричних пісень, композитор створив задушевну ліричну частину, позначену українськими рисами. У цій частині з наспівно-ліричною мелодикою композиторові вдалося від­творити характерну для української лірики сердечність та емоційність. Такі особливості цієї частини дають підставу визначити її жанр як пісню-романс.

Українським колоритом позначений фінал симфонії (рондо). У ра­дісному й темпераментному тематизмі цієї частини відчутні зв'язки з образністю й інтонаційно-ритмічною сферою українських народних танців. Фінал має українську народно-жанрову основу з ритмами козачкового характеру. У темі рефрену використана українська тан­цювальна пісня «Вийшли в поле косарі».

У першому епізоді рондо фіналу композитор використав також українську народну танцювальну мелодію «Ой коли я Прудиуса любила»³⁶³ (зб. Трутовського, № 53):

63                                                                                    ■ ■ ■................................................................................ - - •■: •. '

Інтонаціями українських танців пройняті другий епізод і кода симфонії: ³⁶⁴

Українські народні пісні (переважно танцювальні) з чіткою, часто парною структурою та мажорно-мінорною ладовою системою, які використовує Ванжура у своїй «Українській» симфонії, не дисонували з класичною стилістикою його симфонії. Однак, у музиці Ванжури українська народна пісня ще не набула яскравого розвитку. В його симфонії експозиційний виклад тематизму з народними цитатами переважає над розробковим викладом. Проте Е. Ванжура був першим композитором, якому вдалося створити симфонію з українським колоритом і залучити до неї цитати з українського фольклору. Давніші симфонії такого спрямування поки що невідомі.