Од того весілля..  ■"'  ■■■■!■■

Од того весілля...                   ■ " '                               ■ ■ ■ ■! ■ ■

Хоч Запорожець з вертепу вже не молодий, проте він ще сповнений сили боротися з ворогами. Патріотичне спрямування монологу, а також пісня «Та не буде лучше, та не буде краще, як у нас та на Україні», яку співає Запорожець, впливали на національну свідомість народу й служили піднесенню національно-визвольних настроїв на прикладі

146

героїчного минулого. Через це в умовах поневолення України вертеп відігравав не тільки естетичну, але й важливу суспільно-політичну функцію.

Отже, як у шкільній драмі «Милость Божія» та в інтермедії М. Дов-галевського, так і у вертепі для образу Запорожця характерні героїчні риси. Але ця героїка персонажа втілена не через сценічну дію, а через його монолог та пісню. У різних явах Запорожець потрапляє в різні й досить складні ситуації (його вкусила змія або його хоче задушити Єврей-корчмар, коли Запорожець упився, та ін. ), але він завжди перемагає. При цьому Запорожець наділений і гумористично-коміч­ними рисами — у сцені залицяння до Хвеськи-шинкарки, у сцені з циганкою-ворожкою, якій він не хоче заплатити за ворожіння, у сцені з Чортом, якого він спіймав і розглядає:

Що це таке я поймав? Чи се птичка-перепеличка, Чи се тая синичка, що не дише,

' ' '" ' * '* ' •'■ '•■   Та тільки головкою колише. Глянь, глянь.

Яке воно чудне та страшне.                                ;: »', _;

Очі як п'ятака, А язик вивалив, Мов собака.

Де ти собі груди обидрав?                                          ?

Може, глід або груші крав?..,            ^^ДЩИЙ*,

а потім примушує його танцювати.

Отже, у вертепі вже намічається героїчна та гумористично-комедійна характеристика Запорожця, яка потім буде підхоплена С. Гулаком-Артемовським в опері «Запорожець за Дунаєм».

Вертеп мав демократичне спрямування. Його персонажі належали до різних, але переважно бідних соціальних верств суспільства. Так, селянин Клим не мав чим заплатити Дякові за науку свого сина (єдине його багатство — напівздохла свиня). До козацької голоти належав і сам Запорожець, який, за його словами, «душа правдивая», але навіть «сорочки не має».

Голодними дотепниками й ворожбитами показані у вертепі цигани. Закінчується вертеп виступом «нищого» Савочки, котрий просить «на харч».

У вертепі наявні й любовні мотиви: залицяється Дід до Баби, Запо­рожець — до Хвеськи-шинкарки. Більшість персонажів виступають парами (Солдат і красуня Дарія Іванівна, Поляк з Полькою, Єврей з Єврейкою, Циган з жінкою, Клим з жінкою).

10* 8-І5Ч

*                                  Важливим і невід'ємним компонентом другої

* музичні особливості Дії вертепу була музика, яка відігравала значну

другої дії вертепу драматургічну функцію. Через музичні номери
^; кой іМііїУі? ;? з& т*ія здійснювалася характеристика персонажів.
інї%,: ж: /                     Така характеристика створювалася через пісню

і танець. Крім того, музика другої дії вертепу сприяла створенню життєрадісного й веселого настрою вистави.

На відміну від першої дії. у другій дії рідко співав хор. Тут віддавалася перевага танцям, сольним номерам зі супроводом, дуетам.

У вертепі, очевидно, грав інструментальний ансамбль, бо в списку
М. Маркевича зазначено, що грає скрипка. Проте фактура інструмен­
тальних епізодів гомофонна (мелодія і акордовий супровід), тому,
крім скрипки, повинні були грати ще й інші інструменти. Можливо,
що вертеп у Ґалаґанів виконувався під супровід якогось клавішного
інструмента. Ймовірно, що у вертепі використовувалася й бандура,
яку мав при собі Запорожець.                                           ■ ■: ■. -.;.:. •..,

У другій дії вертепу найчастіше виконувалися танці й танцювальні пісні. Танцювала більшість персонажів вертепу, і в їхньому танці виражався властивий їхній ролі характер. Танці були переважно парні: танцювали Дід з Бабою, Солдат з красунею Дарією Іванівною, Гусар з Мадяркою, Поляк із Полькою, Запорожець із Хвеською, Клим з жінкою. Єврей з Єврейкою. Але були й сольні танці. Найчастіше сам танцював головний персонаж другої дії Запорожець (чотири танці).

Через жанр танцю давалася національна індивідуалізація персонажів. Російський Солдат разом з Дарією Іванівною танцював камаринську, Поляк з Полькою — краков'як. Українські танці з козачковими рит­мами виконували українські персонажі: Запорожець, Клим, Дід і Баба. Через запальні й енергійні козачки, які танцював Запорожець, роз­кривалися характерні риси цього персонажа: відважність, рішучість і життєрадісність. Насичення майже всієї другої дії вертепу козачковими ритмами та закінчення її популярним танцем — горлицею надавало вертепові оптимістичного, веселого тонусу й увиразнювало український національний колорит.

Звукозображувальні елементи властиві танцеві Кози, що надало йому веселого, гумористичного характеру.

Іноді танці виконувалися зі співом. Гусар і Мадярка, танцюючи, співали танцювальну пісню ліричного змісту «Гусар коня напував».

N8

Під час танцю з жінкою Єврей-корчмар співав пісню, через яку характеризувалася користолюбива й лихварська натура корчмаря. У другому куплеті цієї пісні є такі слова:

Хоть велите мене драть, Хоть велите наказать, Но позвольте Вам сказать — Дайте лиш процентик взять.

У мелодиці цієї пісні використані єврейські народні інтонації у по­вторюваних терцових низхідних мотивах §із — є (в ля мінорі) зі збіль­шеною секундою між VI і підв. VII ступенями.

Під пісню з козачковим ритмом «Ой під вишнею», що її виконував хор, танцювали в першій яві Дід та Баба. Ця жартівлива пісня про кохання старого діда до молодої дівчини сприяла створенню гумористичного настрою яви. Творець музики вертепу, очевидно, використав популярну українську пісню, яку він виклав у чотириголосому хоровому звучанні.

Характеристика Цигана і Циганки дається в їх вокальному дуеті «Де ж, цигане, ти живеш? » з інструментальним супроводом. Цей дует створений у жанрі пісні, яку навперемінно співають Циган і Циганка (у списку вертепу зазначено, що співають тенор і дискант). Пісня Цигана й Циганки викладена як запитання й відповіді. Дует-пісня має куплетну форму з заспівом і приспівом. Повільно-ліричний заспів з інтонаціями, близькими до українських ліричних пісень, виконують Циган і Циганка навперемінно, а швидкий танцювальний приспів з козачковим ритмом — чотириголосий хор.

У другій дії вертепу виділяється сольна епічна пісня Запорожця «Та не буде лучше, та не буде краще, як у нас та на Україні». Запоро­жець співав українську народну історичну пісню, яка виникла, оче­видно, за часів Хмельниччини. У ній ідеться про визволення України від польського поневолення і прославляється здобута воля. З цією піснею Запорожець уперше з'являється на сцені (12-та ява). Вона характеризує героїчну постать Запорожця як патріота України. Ця українська епічна пісня патріотичного змісту вносить у дію кон­траст і певний конфлікт, бо вона звучить після яв, де виступали Поляк-шляхтич з Полькою (10-та й 11-та яви) і танцювали краков'як. Почувши пісню Запорожця, Поляк-шляхтич утікає (за словами Запо­рожця, «махнув мов панський хортяга або опарений пес»). Між обома героями — Поляком-шляхтичем і Запорожцем — немає словесного поєдинку. Національний і соціальний конфлікт між ними переданий музичними засобами (контрастом двох національних музичних сфер —

149

польської та української). Польська музична сфера передана інстру­ментальною музикою — грайливо-ґраціозним краков'яком (С-сіиг), а українська — історичною піснею епічного й мужнього характеру (сі-тоіі)³⁴³.

Хоч обидві дії вертепу зображували різні контрастні сфери «високу» і «низьку» й виконувалися на різних поверхах сцени, проте між музи­кою цих дій є певні зв'язки. У першій дії звучав козачок «Дудочка», який виконували пастухи, а в другій дії козачки використовувалися дуже часто. У заключній яві другої дії виконувалася світло-лірична триголоса хорова пісня-кант «Мати Божа сама єдина та вродила Ісуса Христа Діва Марія». У цій пісні йшлося про події, що розгорта­лися в першій дії.

Різноманітна музика вертепу відображає різні стильові тенденції. Хорові номери першої дії та хор «Мати Божа сама єдина» пов'язані з бароковою кантовою традицією, що позначилося на їхній мелодиці та гармонічному складові.

, У музичних номерах другої дії і в танці «Дудочка» першої дії творець музики вертепу залучив народні танці: козачки, камаринську, крако­в'як, народну танцювальну пісню «Ой під вишнею», епічну пісню «Та не буде лучче, та не буде краще». Тільки один музичний номер другої дії — пісня Запорожця виконується соло. Усі інші пісні мають інструментааьний супровід, а пісня «Ой під вишнею» — чотириголосий хоровий виклад. Інші танцювальні пісні, можливо, створені самим автором музики вертепу.

В інструментальних танцях й інструментальному супроводі до во­кальних номерів та в хоровій обробці пісні «Ой під вишнею» викори­стана класична стилістика — гомофонно-гармонічна фактура з повністю сформованою мажорно-мінорною ладовою системою (опора в основ­ному на головні ступені ладу). Класичній стилістиці відповідала й струнка форма народних танців з чіткою структурою, симетричністю побудов (козачкові мелодичні звороти часто групувалися попарно).

Музика вертепу, без сумніву, не була витвором народного музику­вання. Вона — результат писемної професійної творчості з опорою на професійні та народні традиції. її творець дістав музичну освіту, можливо, в Києво-Могилянській академії і був добре обізнаний з про­фесіональною та народною музикою.

^м! Такий драматургічний прийом використання ко)гграсту польської та української музичних сфер згодом розвинув М. Лисенко в опері «Тарас Бульба».

150

Підсумовуючи все сказане, можна зробити висновок, що музика
у вертепі відігравала значну роль. Вона була головним засобом втілення
образної драматургії. Хорові співи в першій дії вертепу роз'яснювали,
коментували дію, прославляли або засуджували дійових осіб. Для музичного
матеріалу першої дії характерна музична єдність. У другій дії характе­
ристика персонажу здійснювалася через жанр танцю і пісні. В обох
діях музика відігравала важливу роль у створенні загального емоційного
настрою — серйозного, урочисто-піднесеного або драматизованого
стану в першій дії і веселого, життєрадісного в другій дії. Усе це дає
підстави для твердження, що у вертепній драмі відбувалася кристалі­
зація української опери та балету. Про це свідчать насичення першої дії
музичними номерами, які домінують над діалогами. М. Лисенко
в листі до рідних писав, що вертеп — це прототип і початок україн­
ської опери³⁴⁴.                                                                                     ,

У другій дії вертепу помітне зародження ознак української комічної опери, яка мана демократичне спрямування і залучала народні джерела з їх цитатним використанням.

У другій половині XVIII ст. комічна опера була одним з найпошире­
ніших жанрів у Європі. У Західній Європі велику популярність мали
італійська опера-буффа, французька й німецька комічна опера. Ко­
мічні опери виникали і в Центральній та Східній Європі. Поєднуючи
музику з розмовними діалогами, вони відзначалися своєю національ­
ною специфікою. У другій половині XVIII ст. з'явилася польська
комічна опера (М. Каменського, Я. Стефані), російська комічна опера
(О. Аблесімова, М. Соколовського та ін. ). Таким чином, вертеп був
пов'язаний зі спільноєвропейськими тенденціями розвитку комічного
музично-драматичного жанру. При наявності деяких зв'язків із західно­
європейським театром він сформувався як самобутнє явище³⁴⁵. Вертеп
був сполучною ланкою між шкільною драмою і новочасною музичною
драматургією XIXст.          г, ЛіПМл- їд^ді. ¹'. -; -/, , -■ ■ {■ ■ >,? ., -;

Традиції вертепу позначилися на подальшому розвиткові україн­
ського музичного театру: на п'єсі І. Котляревського «Наталка Полтавка»,
на опері С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм». Деякі від­
голоски цих традицій простежуються і в операх М. Лисенка.     ;

^ш Лисенко М. В. Листи. - К., 1964. - С. 98-99. '" ' "....... ' " ' ' " ' ' '' '' '' ^

^М! 1. Франко підкреслював відмінності вертепу від близького до нього за формою польського маріонеткового театру «яселки» (Франко І. Русько-український театр ///. Франко. Твори в двадцяти томах. - Т. 16. - К., 1955. - С. 215).

151

Вертепне лялькове дійство мало широке розповсюдження серед народу протягом тривалого часу (XIX — початок XX ст. ) і було улюбленим народним видовищем, яке виставлялося на Різдво в містах і селах України. З лялькової вистави вертеп іноді перетворювався на «живий» вертеп, у якому грали актори.

• Текст вертепних драм часто поширювався в усній формі. Декілька редакцій вертепу записано в кінці XIX — на початку XX ст. (за місцем запису він дістав назви Славутинський, Новгород-Сіверський, Бату-ринський, Хорольський та ін. вертепи). Фольклорні етнографічні експедиції виявляють вертепні драми і в Західній Україні та на Закарпатті³⁴*.

Український вертеп поширився і за межами України, зокрема, в Росії. Вихованці Києво-Могилянської академії занесли його в Сибір (Іркутськ, Тобольськ), де вони працювали вчителями у місцевих семі­наріях. Вертепні вистави відбувалися на Поволжі, в Новгородській

Губернії.                     Щ »«ИО^; »^; Н0ЖЇ®> ф. (ЯїіШ< <! ШУ 'І 5; ■ -;

⇐ Предыдущая38394041424344454647Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: