** У першому виданні цієї симфонії перед кодою фіналу включений повільний епізод з другої частини (див.: «Хрестоматія української дожовтневої музики», ч. 1, с. 216—217), якого немає у другому виданні (див.: Ванжура Е. Три симфонії на слов'янські теми. — К

** У першому виданні цієї симфонії перед кодою фіналу включений повільний епізод з другої частини (див.: «Хрестоматія української дожовтневої музики», ч. 1, с. 216—217), якого немає у другому виданні (див.: Ванжура Е. Три симфонії на слов'янські теми. — К., 1983. — С. 26—27).

Тема VI

МАКСИМ БЕРЕЗОВСЬКИЙ (1745—1777)

1. Особистість, життєвий і творчий шлях

Максим Созонтович Березовський — композитор великого таланту, який досягнув у своїй творчості професійної досконалості. Він роз­почав новий етап розвитку української музики у класичному стилі. Народившись в Україні, він більшу частину свого життя провів за її межами. Через драматичні життєві обставини і короткий творчий шлях М. Березовський не реалізував свій багатющий композиторський потенціал повною мірою, проте майже кожен зі збережених його творів (до нас дійшла дпеко не вся спадщина композитора) в духовній і світській музиці є визначним мистецьким явищем.

Музика М. Березовського свідчить, що він був людиною з ніжною й чутливою душею, глибоко переживав як тогочасну важку суспільну атмосферу, так і негаразди в особистому житті, що привело його до трагічного кінця. Особливості духовного світу М. Березовського яскраво позначилися на прекрасних сторінках його музики, де втіли­лася лірична образність, яка набула в нього психологічних і драматич­них рис.

У музиці М. Березовського відбилися дві грані його творчої особи­стості. В одних творах (переважно світських) музика сповнена життє­радісності й молодечого запалу. Музична образність у цих творах динамічна й граціозна, типова для класичного стилю. В інших творах (частіше духовних) відображена заглибленість композитора у внутрі­шній світ, а музичній образності притаманний драматизм; іноді вона втілює навіть духовний спротив.

170

Якщо у світських жанрах М. Березовський близький до західноєвро­пейських ранньокласичних традицій (перш за все — італійських), то в духовній музиці він став новатором.

У висвітленні життєвого і творчого шляху М. Березовського є багато прогалин, бо збереглося дуже мало архівних документів, пов'язаних з іменем цього композитора.

Одним з перших, хто звернув увагу на М. Березовського, був його сучасник — Я. Штелін, який у книжці «Музьїка и балет в России XVIII века» тричі згадує М. Березовського¹. Скупі відомості про нього подавали також біографічні словники й енциклопедії XIX—XX ст. (В. Аскоченський, Д. Бантиш-Каменський, Є. Болховітінов, П. Во-ротников та ін. ). У другій половині XX ст. про М. Березовського з'яви­лися монографічні праці. Так, у 1974 р. у США була надрукована книжка музикознавця з української діаспори В. Витвицького «Максим Березовський. Життя і творчість»². Невдовзі, у 1983 р., російська дослідниця М. Рицарєва видала монографію «Композитор М. С. Бере-зовский» (Л., 1983). Над віднайденням і публікацією творів М. Бере­зовського і їх дослідженням працює сучасний український музико­знавець М. Юрченко³.

Точна дата народження М. Березовського досі не встановлена. Щодо цього серед дослідників існують різні думки, оскільки не знайдено відповідних архівних документів. Більшість авторів сходяться на тому, що М. Березовський народився 16-го (за новим стилем — 27-го) жовтня 1745 року⁴. Він був українцем, народився в м. Глухові. Про батьків композитора достовірних відомостей поки що не знайдено. Дехто з дослідників вважає, що М. Березовський походив з козацької родини м. Глухова⁵.

До 1764 р. Глухів був резиденцією гетьманів, тобто вважався столицею України. Коли М. Березовський був ще п'ятирічним хлопчиком, геть­маном України став Кирило Розумовський (1750 р. ). У цей час Глухів

¹ Див.: ШтелинЯ. Музьїка и балет в России XVIII века / Пер. и вступ, статья В. И. Загурского, ред. предисл. Б. В. Асафьева. — Л., 1935.

^! Витвицький В. Максим Березовський. Життя і творчість. — Джерсі Сіті: Вид-во М. П. Коць, 1974. Перевидання: Львів: Логос, 1995.

' Він написав кандидатську дисертацію на тему «Творчість Максима Березовського в контексті української музичної культури XVIII ст. » (К., 1990).

⁴ Цю дату подає «Знциклопедический словарь» Ф. Брокгауза та І. Єфрона (1891 р. ), а також окремі праці дослідників XIX ст. (Светлов С. Русская опера XVIII ст. та ін. ). М. Рицарєва вважає, що є непрямі дані, на основі яких можна зробити висновок, що М. Березовський народився раніше (у 1740—1741 р. ) (Рицарєва М. Композитор М. С. Березовский. — С. 31-34).

' ХижнякЗ. 1. Киево-Могил ямська академія. — К., 1981. — С. ПО.

171

являв собою важливий культурний центр. Як уже відзначалося, тут
діяіа музична школа, заснована у 30-х роках, до програми якої входило
навчання хорового співу, гри на різних інструментах (скрипці, гуслях,
бандурі). Точних даних про навчання Березовського у Глухівській
музичній школі поки що немає. До нашого часу дійшло мало матеріалів
про діяльність цієї школи. Але цілком вірогідно, що М. Березовський,
як і інші українські хлопці, котрих готували як музикантів (співаків,
хористів, інструменталістів) для Петербурзького двору, зокрема для
співацької капели, також навчався у Глухівській школі. Як відомо,
у резиденції гетьмана Кирапа Розумовського існували театр і прекрасна
співоча капела, що вапивало на загальну культурну атмосферу Глухова,
у якій зростав майбутній композитор.                             '  '

Навчання М. Березовського пов'язане також і з Києвом. За свідченням В. Аскоченського, він навчався у Києво-Могилянській академії і досяг класу риторики, тобто довчився до шостого класу й дістав ґрунтовну освіту*.

Києво-Могилянська академія у час навчання в ній М. Березовського (50-ті роки XVIII ст. ) ще була на піднесенні. Вона становила не тільки освітній, але й важливий культурний центр України. З Києво-Моги-лянської академії виходили професійні музиканти, які потім працюва­ли хоровими регентами, навчали музики, а також ставали співаками, інструменталістами й композиторами⁷. У Києво-Могатянській академії М. Березовський познайомився з кантами та духовними партесними концертами, які виникали в цьому середовищі і виконувалися сту­дентським хором. Українська музика, що її слухав тут М. Березовський (український фольклор, духовні та світські канти, духовні партесні концерти), стала для нього тим рідним музичним грунтом, на якій він спирався у своїй творчості.

За свідченням В. Аскочєнського, під час навчання в Києво-Моги­лянській академії М. Березовський писав три- і чотириголосі хорові твори, які виконували студенти.

Музичні композиторські здібності М. Березовського та його пре­красний голос не могли не привернути увагу тих, хто відшукував

⁶ Аскоченский В. Киев с древнейшим его училищем Академией. — К., 1856. — Ч. 2. — С. 277. Шість класів у Києво-Могилянській академії були такі: перший клас (фара) — підготовчий; у наступних трьо> класах (інфіма. граматика, синтаксима) опановували старослов'янську, латинську, українську книжну¹, грецьку та польську мови, а також арифметику, геометрію, нотний спів, катехізис. У п'ятому й шостому класах (поетика (піїтика) і риторика) вивчали ці предмети по одному рокові (Хижняк 3. 1. Києво-Могилянська академія. — С. 56, 63).

' Витвицький В. Максим Березовський. — Львів, 1995. — С. 12.

172

музично талановитих дітей в Україні. Як пише той же В. Аскоченсь-кий, ним зацікавився ґраф Петро Румянцев (він мав великі маєтності в Україні, а згодом, у 1764 р., став Президентом «Малоросійської колегії», генерал-губернатором) і взяв Максима Березовського до царського двору⁸.

У 1758 р. М. Березовський залишив Київ і переїхав до Санкт-Петер­бурга. 29 червня того ж року його прийняли на службу до престоло-наслідника, великого князя Петра Федоровича (пізніше — імператор Петро III) і зарахували співаком у трупу оранієнбаумського придвор­ного театру⁹. У цій трупі співаками були переважно італійці, а орке­странтами — здебільшого німці¹⁰.

Встановлено, що М. Березовський виступав у головних ролях двох опер італійських композиторів. У 1759 р. він співав у ролі Поро в опері Франчсско Арайї «Олександр в Індії», а в 1760 р. — у ролі Іркана в опері Вінченцо Манфредіні «Признана Семіраміда»¹¹.

Беручи участь у виставах оранієнбаумського театру. М. Березовський таким чином знайомився з жанром італійської опери-серіа. Сам факт участі Березовського у виставах опери-серіа разом з італійськими акторами¹² невдовзі після приїзду з України в Росію свідчить про його належну професійну підготовку й великі вокальні виконавські можли­вості. Адже для того, щоб співати в опері-серіа, зокрема, в опері Ф. Арайї, яка складалася з ряду віртуозних партій, треба було мати прекрасний голос великого діапазону, володіти віртуозною вокальною технікою та італійським вокальним стилем Ьеі сапіо. Досвід, що його набув М. Березовський, співаючи в опері, очевидно, став йому в пригоді, коли згодом він сам писав оперу-серіа. Крім того, ще в юнацькому віці М. Березовський, виконуючи опери-серіа, познайомився з ранньо-класичним стилем, який справив великий вплив на його музичне мислення. ^: . ■. ■ •. ' ■ ■ '■ . -■ -.. ■ ■ ■

Арайя, представник неаполітанської оперної школи, був автором багатьох опер-серіа. Він працював придворним капельмейстером у Росії (в 1735—1759 та в 1762 рр. ). Вінченцо Манфредіні також жив у Росії (в 1758—1769 рр. із 1798 р. ) і був керівником театру в Оранієнбаумі.

¹² Збереглися списки виконавців опери Ф. Арайї «Олександр в Індії». За винятком М. Березовського, всіма іншими солістами були жінки (як свідчать прізвища, переважно ітачійки), які виконували чоловічі ролі, призначені для сопраністів (кастратів) (Витвицький В. Максим Березовський. — С. 21).

⁵ Аскоченский В. Киев с древнейшим его училищем Академией. — Ч. 2. — С. 277.

' Великий князь Петро Федорович у 1744 р. одержав від цариці Єлизавети Петрівни в подарунок Оранієнбаум (нині м. Ломоносов, недалеко від Санкт-Петербурга) (Рьщарева М. Композитор М. С. Березовский. — С. 22).

¹⁰ Рьщарева М. Композитор М. С. Березовский. — С. 27.

" Франческо 173

Після двірцевого перевороту 1762 р. на престол вступила Катерина II, яка стала запроваджувати свої порядки. Вона перевела артистів, що співали в оранієнбаумському театрі, в тому числі й Березовського, в італійську трупу (так звану «італійську компанію»). Поряд з діяльністю в оперній трупі, М. Березовський співав у Придворній співацькій капелі, очолюваній Марком Полторацьким. У той час, як ми вже відзначали, більшість хористів цієї капели були українцями, і її високий мистецький рівень дивував навіть іноземних музикантів.

Біографи Березовського пишуть, що він на початку 60-х років XVIII ст. брав уроки композиції та контрапункту в італійського (вене­ціанського) музиканта Франческо Цоппіса, котрий приїхав з італій­ською трупою Локателлі в 1757 році й залишився в Росії. Ф. Цоппіс керував театральним оркестром, писав духовні хорові твори. У 1765 р. він став капельмейстером Придворної співацької капели¹³.

1763 р. у М. Березовського сталися зміни в особистому житті. Він подав прохання до імператорської канцелярії про дозвіл на одруження з танцівницею італійської трупи Ф. Ібершер. 11 серпня цього ж року Катерина II спеціальним указом постановила «находящемуся в службе при дворе Ея Императорскаго Величества при итальянской компании певчему Максиму Березовскому дозволить жениться той же компании на танцовальной девице Фраице Ибершерше и притом соизволила указать пожаловать ей шатье»¹*. 19 жовтня 1763 р. М. Березовський повінчався з Ф. Ібершер.

Існує ряд відомостей, які свідчать про те, що М. Березовський у 60-ті роки XVIII ст. писав духовну музику. У «Камер-фурьерском журнале» від 22 серпня 1766 р. зазначено, що в янтарній кімнаті Царського палацу під час гри в карти «для пробьі придворними певними бьілпет концерт, сочиненний музикантом Березовским»^іі. Виконання «для пробьі» означаю прем'єру. Згадка в цьому журналі про виконання концерту Березовського свідчила про популярність М. Березовського як композитора. На це вказують і відомості про нього, які подав Я. Штелін. Він писав: «... відзначився нині працюючий придворним камер­ним музикантом Максим Березовський» і називає ряд його духовних творів, які виконувалися Придворною співацькою капелою¹⁶.

Наступний період життя й творчості М. Березовського проходив в Італії.

" Рицарева М. Композитор М. С. Березовский. — С. 42. " Рьіцарева М. Композитор М. С. Березовский. — С. 42. <,,.,.. ¹⁵ Там же. - С. 48. " Штелин Я. Музика и балет в России XVIII века. — С. 59.

174

Дослідники називають різні дати від'їзду Березовського до Італії. В. Витвицький, спираючись на працю Р. А. Мозера, ¹⁷ пише, що це був 1765 рік¹⁸. На думку М. Рицарєвої, Березовський поїхав до Італії в 1769 р., ¹⁹ хоч вона не виключає, що це могла бути вже не перша його поїздка. Достовірно ж відомо, що на початку 1770 р. М. Березов­ський уже вчився контрапункту у славнозвісного педагога Болонської академії Джованні Баттіста Мартіні. На навчання в Болонью до падре Мартіні Березовського направила Дирекція російських імператорських театрів. І. П. Єлагін у листі від 12 лютого 1770 р. просив падре Мартіні добре навчити Березовського, а також повідомити про його здібності. Відповідаючи І. Єлагіну, Дж. Мартіні у листі від 24 квітня 1770 р. писав про те, що він передасть Березовському всі свої знання з ми­стецтва контрапункту і відзначав його талант та музичні здібності²⁰.

У ті часи Болонья була визначним культурним центром Італії. Це місто мало не тільки надзвичайно багаті традиції музичної культури, але й знамениту Філармонічну академію, гордістю якої був падре Мартіні — високоавторитетний теоретик і педагог. У роки перебування в академії М. Березовського падре Мартіні працював над другим томом «Історії музики» і закінчував свій трактат про контрапункт. У падре Мартіні вчилися майже всі болонські композитори, а також Н. Йом-мсллі, К. В. Глюк, А. Ґретрі, В. А. Моцарт та багато інших.

Заняття у філармонічній академії проводилися тільки індивідуально. Той, хто бажав дістати звання академіка (ассасіетісо сотроміоге) повинен був пройти нижню і середню ланку навчання, протягом року показати себе у творчій діяльності, і лише тоді його допускали до екзамену²¹. Усе це пройшов М. Березовський і 15 травня 1771 р. подав прохання про допуск до іспиту й цього ж дня складав його разом з відомим на той час чеським оперним композитором Й. Ми-слівечком. Завданням до іспиту була чотириголоса поліфонічна обробка в строгому стилі заданої екзаменаторами мелодії григоріанського хоралу³². Це невелике, але складне завдання вимагало доброго воло­діння контрапунктом строгого стилю. М. Березовський з ним успішно

'" МоозегЯ-А. Аплак5 сіє 1а тшідие еі < )е5 тшісіет еп Кш5Іе аи ХУШ-те хіесіе. — Сєпєує. 1948— 1951. — V. 2. — Р. 21.

" Витвицький В. Максим Березовський. — С. 22.

" Рицарева М. Композитор М. С. Березовский. — С. 74.

²⁰ Юрченко М. Максим Березовський в Італії // Українська музична спадщина. — К., 1989. —
С. 67.

²¹ История русской музики. - Том III. Ч. 2. - М., 1985. - С. 143.

²² Екзаменаційна робота М. Березовського зберігається в архіві Болонської філармонічної академії.

175

впорався і був прийнятий у члени Болонської філармонічної академії.
Разом з ним членом академії став і Й. Мислівечек, а за вісім місяців
перед тим (9 жовтня 1770 р. ) до її членів зарахували 14-річного
В. А. Моцарта. Отже, М. Березовський був знайомий не тільки
з Й. Мислівечком, але, мабуть, і з Моцартом. _:              ,,  .

До складу 23-х членів екзаменаційної комісії входили видатні музи­канти того часу. Очолював комісію відомий оперний композитор і диригент болонського собору Антоніо Маццоні, а членами її були: Бальдасаре Карраті, Петроніо Ланці, Антоніо Пуччіні, Джузеппе Тібальді, Джованні Фортунаті, Петроніо Веккі та ін. ²³.

У той час титул члена Болонської філармонічної академії був почес­ним як для італійців, так і для іноземців. Не випадково Леопольд Моцарт так прагнув, щоб цей титул отримав ще зовсім юний його син Вольфганг Моцарт. Отже, ім'я М. Березовського вписане поруч з іменами Моцарта й Мислівечка як академіків Болонської філармо­нічної академії. Для іноземних музикантів титул члена Болонської академії давав право бути капельмейстером у себе на Батьківщині²⁴.

У Болоньї М. Березовський написав такі духовні твори, як Літургія та деякі причасні²⁵. Композитор надсилав свої духовні твори до Санкт-Петербурга. Як відзначав один з біографів М. Березовського Є. Болхо-вітінов, «чекала слава його вже і в Росії, тому що він ще з Італії надіслав до двору декілька церковних концертів, які загалом були схвалені»²⁶. ' '" '■ ■. ' " '■ '" " " ' ''І''" '''" '" '•■ '" *•■ •■. '- ■ ■ ■ ■ ■ '■ -1*. '-.. '--- •■ •.. ■ '. ■.. '

Крім Болоньї, М. Березовський, очевидно, побував і в інших містах Італії, бо два віднайдені його твори були написані в Пізі та Ліворно. У 1772 р. композитор створив у Пізі сонату для скрипки і чембало до мажор, а на початку 1773 р. під час карнавалу в оперному театрі м. Ліворно була поставлена його опера «Демофонт». У Ліворно М. Березовсьюій міг зустрічатися зі своїми земляками-українцями. Там бували колишній гетьман України Кирило Розумовський, Д. Бортнянський, а також його знайомі італійці: В. Манфредіні та музиканти з італійської трупи, які повернулися з Росії до Італії²⁷.

^{! >} Витвицький В. Максим Березовський. — С. 30.

ховитино» Е. Продолжение нового опьгта историческ

^{! І} Рьіцарева М. Композитор М. С. Березовский. — С. 79.

²⁵ Про це пише перший дослідник творчості М. Березовського П. Воротников (диа: Воротников П.
Березовский и Галуппи // Библиотека для чтения, т. 105. — СПб, 1851. — С. 112—113).

²⁶ Бол ого словаря о российских писателях //
Друг просвешеїшя. — 1805. — Ч. 2. — С. 224.

¹¹ Рьіцарева М. Композитор М. С. Березовский. — С. 89.

176

г

Біографи М. Березовського помилково вважали, що композитор виїхав з Італії до С. -Петербурга у 1775 р. і пов'язували це з поверненням ескадри графа Орлова в Росію. М. Рицарєва віднайшла рапорт Колегії Внутрішніх справ Росії, в якому зазначено, що капельмейстер Бере-зовський виїхав з Італії 19 жовтня 1773 року²⁸.

У Санкт-Петербурзі М. Березовського чекали важкі часи й гіркі розчарування. Він уже здобув визнання в Італії, мав титул члена Болонської філармонічної академії, великі знання й досвід у написанні творів різних жанрів, а його зарахували на ту саму посаду композитора з невеликою платнею, яку він мав до поїздки в Італію.

У цей останній період свого життя М. Березовський писав лише духовну музику для Придворної співацької капели. Посади капель­мейстера, як це передбачав титул академіка, йому в Росії не дали. На таку посаду царська влада ставила переважно італійців. Хоч у Росії в той час не було жодного композитора такого рівня, як М. Березов­ський (Бортнянський перебував в Італії), його не просували по службі й ставилися до нього як до звичайного рядового службовця капели та придворного театру.

За свідченням Є. Болховітінова, князь Г. Потьомкін хотів відкрити в Україні, у Кременчуці, музичну Академію й поставити її директором М. Березовського. Можливо, що ідею заснування музичної академії в Україні подав сам М. Березовський, — адже заохочувати відкриття музичних академій у різних містах і країнах було в традиціях Болон­ської філармонічної академії²⁹. Однак у 70-х роках XVIII ст. ця ідея не була реалізована. Як уже відзначалося, лише в 1786 р. князь Г. По­тьомкін заснував в Україні музичну академію, — спочатку в Катери­нославі, а потім її було переведено до Кременчука. Директором її став італієць Дж. Сарті, але ця академія проіснувала недовго.

Після Італії з її бурхливим музичним життям, визнанням талановитих музикантів — не тільки італійських, але й з інших країн (як, напри­клад, самого М. Березовського), суспільна атмосфера в Росії, що створювалася царською владою, була для Березовського задушливою й нестерпною. Соціальне становище професійних музикантів, за ви­нятком приїжджих із Західної Європи, перебувало на рівні придворних слуг, кріпаків³⁰. Як композитор М. Березовський не мав умов для творчої реалізації свого великого таланту і глибоких знань. Усе це

а Там же. - С. 101.

⇐ Предыдущая43444546474849505152Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: