 |
6. Теми практично-семінарських занять
|
|
|
|
6. Теми практично-семінарських занять
| № з/п | Назва теми | Кількість Годин |
| 1. | Особливості впровадження сучасних технологій навчання на заняттях у вищій школі | |
| 2. | Основи педагогічного спілкування | |
| 3. | Шляхи розв’язання конфліктних ситуацій на заняттях | |
| Разом |
8. Самостійна робота
| № з/п | Назва теми | Кількість годин |
| 1. | Сучасні технології навчання у вищій школі | |
| 2. | Основи педагогічного спілкування | |
| 3. | Шляхи розв’язання конфліктних ситуацій на заняттях | |
| Разом |
9. Індивідуальне навчально - дослідне завдання (16 годин)
Навчальний проект - портфоліо
(індивідуальне навчально-дослідне завдання студентів факультету журналістики)
Навчальний проект уміщує різні види індивідуальної роботи студентів і представляє портфоліо майбутніх викладачів вищої школи: 2 плани-конспекти лекційного та практичного заняття за темою, що обирається згідно навчальних планів студентів факультету журналістики; аналіз конфліктної педагогічної ситуації.
Мета: розкрити особистісне бачення діяльності викладача через ознайомлення зі специфікою викладання навчальних курсів; підготовки до проведення занять різних видів та написання конспектів; з особливостями соціалізації студентів – суб’єктів взаємодії та вирішення конфліктних ситуацій у процесі спілкування.
1. Магістранти повинні зібрати матеріал та оформити конспекти до лекційного заняття.
Важливо знати особливості лекційних занять, як форм навчання у вищій школі, та вимоги до до їх проведення:
1). Потрібно створити психологічно-комфортну атмосферу взаємодії зі студентами, атмосферу співробітництва та спільного міркування.
|
|
|
2). Лектор повинен дотримуватися педагогічного такту, виявляти уважне, позитивне ставлення до студентів.
3). Він повинен дот римуватися принципів науковості та інформативності у викладанні, застосуванні сучасних наукових підходів.
4). Виклад основних положень має бути доказовим та аргументованим.
5). Лекція передбачає логічність, послідовність, системність висвітлення змісту навчальної інформації.
6). Пояснення, інтерпретація наукових положень мають бути доступними, ясними, чіткіми.
7). До матеріалу лекції потрібно включати актуальні соціальні, моральні проблеми, інформацію, значущу для професійної діяльності, особистісного розвитку студентів.
8). Необхідно активізувати мислення студентів, спиратися на їхній життєвий досвід;
9). Навчальний матеріал лекції потрібно викладати емоційно.
10). Якість проведення лекції залежить і від застосування аудіовізуальних засобів та дидактичних матеріалів.
Звергніть увагу на чітку структуру лекції. Процес організації лекцій складається з трьох частин: вступна, основна, заключна.
У вступній частині викладач:
· встановлює контакт з аудиторією: вибір пластичної пози, доброзичливої міміки, жестів відкритості до аудиторії, середнього рівня мускульної мобілізації; позбуття просторових, термінологічних бар’єрів; показ особистого позитивного психо-емоційного стану і готовності до взаємодії; встановлення позиції “Ми”;
· налагоджує зв’язок з пройденим навчальним матеріалом і новою інформацією, визначає її місце у системі тем, розділів навчального курсу; прогнозує її подальший розгляд;
· повідомляє тему лекції, створює у студентів позитивну установку на її вивчення;
· визначає основні питання, що будуть розглядатися під час лекції; повідомляє і дає коротку характеристику основної рекомендованої літератури;
|
|
|
· захоплює увагу студентів шляхом творчого поєднання різноманітних методичних прийомів: коротка емоційна розповідь про реальні події, історії з власного життя, цікаві факти тощо; виявлення новизни навчальної інформації (показ таких сторін, що перевищує очікування студентів); демонструє власний інтерес до теми, переживань, думок.
Вступна частина не повинна займати багато часу, лише 5-6- хв. Але від початку залежить подальший хід лекції. Головне завдання викладача на цьому етапі – залучення студентів до лекції, психологічна підготовка їх до сприймання основного навчального матеріалу. Зазначені етапи вступної частини є взаємопов’язані; дотримуватися їх варто в довільній формі; деякі з них діють одночасно.
Основна частина лекції тісно поєднана з вступною. Перехід до неї іноді є непомітним для студентів. Для організації активного сприймання ними нової навчальної інформації викладач може:
· поставити питання на яке немає готової відповіді, але яке загострює увагу;
· запросити студентів до повідомлення своїх міркувань щодо конкретних ідей;
· зробити екскурс в історію розвитку явищ, понять, що розглядаються на лекції;
· шляхом методу “мозкової атаки” стимулювати студентів до обміну, ідеями щодо визначеної викладачем проблеми.
Основна частина лекції є важливою частиною та тривалішою у часі. В цій частині викладач висвітлює зазначені на початку лекції питання, обґрунтовує необхідні теоретичні положення. Відповідно до сутності кожного питання викладач обирає доцільні методи, прийоми у єдності з необхідною формою викладу.
Впродовж основної частини викладач використовує такі ідеї:
· у процесі організації сприймання студентів спрямовує розвиток їхніх уявлень на виокремлення суттєвих (критеріальних) ознак явища, поняття;
· постійно дбає про адекватне розуміння слухачами навчальної інформації шляхом пояснення, інтерпретації суттєвих ознак явища, розгляду їх у різних виявах, поєднуючи методи, прийоми формування мислительних дій студентів (аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії, порівняння, розрізнення, узагальнення тощо);
· постійно контролює рівень розуміння, осмислення студентами навчального матеріалу шляхом візуального контакту з аудиторією, постановки питань: “Ваша думка? ”, “А чому…? ”, “Що краще…? ”;
|
|
|
· у процесі висвітлення кожного питання розмірковує разом зі студентами про його об’єктивну і суб’єктивну значущість, зв’язок з професійною і практичною діяльністю;
· визначає різні альтернативні підходи, теорії розгляду понять, явищ, спонукає студентів до самостійної оцінки, вибору цих підходів;
· слідкує за логікою власного викладу, обґрунтування положень, міркування, мовлення; застосовує різні методи логічної побудови змісту навчальної інформації (індукції, дедукції), проте дбає про системність, послідовність, наступність у висвітленні; кожне положення аргументує, підтверджує;
· стимулює активне слухання та участь студентів в оволодінні знаннями, залучає їх до обговорення теоретичних положень, ідей, актуалізації власного життєвого досвіду;
· постійно підтримує психологічно-комфортну атмосферу під час лекції, контакт зі студентами: уникає жорсткого контролю, проте підтримує порядок; відгукується на висловлення студентів, їхні питання; показує розуміння внутрішнього стану студентів;
· постійно підтримує і розвиває інтерес студентів до навчального матеріалу, позитивну мотивацію процесу пізнання, пошуку.
У заключній частині викладач робить висновки до заняття, мотивує студентів питаннями, які допомагають з’ясувати, чи всім зрозуміла тема заняття
Емоційність викладу залежить саме від культури мовлення педагога. Воно повинно бути образним (наявність метафор, порівнянь, фразеологізмів, синонімів тощо), літературним, позбавлених русизмів, побутових слів. Через інтонацію викладач може виокремлювати важливі положення, думку, яку хоче донести студентам.
Дикція педагога повинна бути виразною, чіткою, зрозумілою. Говорити доцільно голосно, періодично змінюючи його тембр для концентрації уваги студентів, виокремлення необхідних ідей, показу педагогом власного ставлення до змісту його емоцій, коли це необхідно.
|
|
|
Важливою є постановка проблемних питань, які потрібні для залучення студентів до співпраці з викладачем з метою розгляду, висвітлення наукових положень. Необдумані питання для дискусій, діалогу зі студентами, стимулювання їхньої активності можуть бути шкідливими.
Варто використовувати імпровізацію під час лекції, але це не означає – говорити що-небудь без сенсу і мети. Імпровізація необхідна для розвитку міркування студентів, опори на їхню думку та розгортання цієї думки у напрямі завдань лекції.
Від темпу лекції, який слід цілеспрямовано регулювати, значною мірою залежить увага сприймання, розуміння, активність, поведінка студентів. Повільний темп викладу застосовується для запису студентами інформації, її осмислення, акцентування викладачем уваги слухачів на суттєві, критеріальні ознаки явищ, значущі положення. Для першокурсників темп лекції також повинен бути дещо повільним, менше ніж 50-60 слів в хвилину. Для старших курсів швидкість мовлення повинна зростати. Загалом варто обирати середній темп, лекцію не можна перетворювати у диктування змісту.
Ефективність лекції значною мірою залежить від емоційного стану викладача, психічної готовності до її проведення. Незалежно від настрою педагог приходить в аудиторію привітним, радісним, орієнтованим на працю. Навіть, якщо у Вас негативне самопочуття, відсутнє бажання взаємодіяти зі студентами, саморегуляція свого стану перед тим, як відкрити двері аудиторії, є обов’язковою. Створення позитивної установки на ефективне проведення лекції є важливим засобом успіху.
Майстерність лектора визначається його умінням демонструє педагогічний такт, повагу до студентів, толерантність. Без контролю імпульсивності емоцій неможливо досягнути цілеспрямованого керівництва процесом. Педагог не має права виявляти гнів, бурхливе роздратування, вдаватися до криків. Проте він повинен бути щирим по відношенню до студентів, здійснювати контроль за порядком, дисципліною під час лекції.
Педагог не стане авторитетним для студентів, якщо він ігнорує їхню поведінку, дисципліну під час лекції. Замість критики, пригнічення особистості таких студентів доцільно ненав’язливо залучати їх до участі в обговоренні питань, повідомленні власних міркувань, тобто не давати їм можливості бути відсутнім під час лекції.
Важливо пам’ятати, що сучасний студент прагне спілкуватися з таким педагогом, який володіє культурою поведінки, поважає студентів, розуміє їхні самопочуття, є відкритим до їхніх думок. Водночас він повинен бути справжнім вченим, розумним співбесідником, компетентним фахівцем, впевненим у своїх силах, вимогливим до себе і до студентів.
|
|
|
Магістрант має можливістю користуватися вимогами до написання конспектів, які є на сайті кафедри: http: //www. lnu. edu. ua/Pedagogika/indexukr. htm
Оцінюються конспекти до 10 балів.
2. Готуючись до семінарського заняття, яке є одним із основних видів практичних занять у сучасному ВНЗ, студнти повинні ознайомитися з його особливостями. Слово «семінар» походить від латинського seminarіum — розсадник. переносно – “школа”) – це особлива форма навчальних практичних занять, яка полягає у самостійному вивченні студентами за завданнями викладача окремих питань і тем лекційного курсу з наступним оформленням навчального матеріалу у вигляді рефератів, доповідей, повідомлень тощо. Застосування цього слова для назви заняття ймовірно пов'язане з функціями знань, які передаються («засіваються») викладачем своїм студентам. Семінар призначається для поглибленого вивчення тієї чи іншої дисципліни і оволодіння її методологією. Його основна мета — забезпечення студентам можливостей оволодіти навичками і вміннями використання отриманих на лекціях теоретичних знань в межах обраної спеціальності.
Основними дидактичними цілями їх проведення є:
забезпечити педагогічні умови для поглиблення і закріплення знань студентів з основ даного курсу, набутих під час лекцій та у процесі вивчення навчальної інформації, що виноситься на самостійного опрацювання;
спонукати студентів до колективного творчого обговорення найбільш складних питань навчального курсу, активізація їх до самостійного вивчення наукової та методичної літератури, формування у них навичок самоосвіти;
оволодіння методами аналізу фактів, явищ і проблем, що розглядаються та формування умінь і навичок до здійснення різних видів майбутньої професійної діяльності.
Семінарські заняття виконують такі основні функції:
· навчальну (поглиблення, конкретизацію, систематизацію знань, засвоєних під час лекційних занять та у процесі самостійної підготовки до семінару);
· розвивальну (розвиток логічного мислення студентів, набуття ними умінь працювати з різними літературними джерелами, формування умінь і навичок аналізу фактів, явищ, проблем тощо);
· виховну (патріотичне виховання, виховання економічної, екологічної культури і мислення, прищеплення інтересу до вивчення конкретної дисципліни та до фаху, формування потреби здорового способу життя тощо);
· діагностично-корекційну (контроль за якістю засвоєння студентами навчального матеріалу, виявлення прогалин його засвоєнні та їх подолання) та ін.
Отож, визначаючи методичну концепцію організації і проведення семінарських занять, слід виходити з того, що:
1) під час вивчення різних дисципліни студенти повинні засвоїти їх провідні ідеї (зміст понять, положень, законів, теорій та ін. ); знати галузі їх використання; вміти застосовувати набуті знання, вміння й навички під час вивчення фахових дисциплін, у майбутній практичній діяльності тощо;
2) до семінарських занять ставляться загально дидактичні вимоги (науковість, доступність, єдність форми і змісту, забезпечення зворотного зв’язку, проблемність та ін. );
3) у методиці проведення семінарських занять є певні особливості, зумовлені логікою викладання конкретної дисципліни;
4) необхідно забезпечити високий рівень мотивації (вивчення теми слід розпочинати із з’ясування її значення для засвоєння даної чи інших дисциплін, у майбутній професійній діяльності тощо);
5) дотримання принципу професійної спрямованості та здійснення різнорівневих міжпредметних зв’язків з іншими дисциплінами, практичним навчанням забезпечує формування єдиної системи знань умінь та навичок студентів;
6) важливим є також формування професійної культури і мислення;
7) у процесі проведення семінарського заняття необхідно забезпечувати органічну єдність теоретичного і дослідницько-експериментального пізнання;
8) семінарські заняття мають гармонійно поєднуватися з лекційними, практичними і лабораторними заняттями та самостійної роботою студентів.
Відмінною особливістю семінару як форми навчальних занять є: активна участь самих студентів у з’ясуванні сутності проблем, питань, що були винесені на розгляд; викладач надає студентам можливість вільно висловлюватися під час розгляду питань, що винесені на обговорення, допомагає їм вірно будувати свої міркування; така навчальна мета семінару вимагає, щоб студенти були добре підготовлені до заняття; якщо студенти непідготовлені до заняття, то семінарське заняття перетворюється у фронтальну бесіду (викладач задає питання, студенти відповідають на них).
Існує багато різновидностей семінарських занять, які відрізняються як за змістом, так і за формою організації роботи. У процесі проходження практики під час викладання тої чи іншої дисципліни рекомендується використовувати види семінарських занять, які проводяться в різних формах: розгорнута бесіда за повідомленим планом; невеличкі доповіді студентів з теми семінару з наступним обговоренням; повідомлення студентів з теми; заслуховування рефератів тощо. Студенти, що виступають по черзі, демонструють свої знання. Недоліком такого заняття є імовірність недостатньої активності частини студентів.
Інтелектуальній активності студентів сприяє організація семінару у вигляді «круглого столу». За такої форми занять учасники семінару діють ближче до реальних умов сучасного професійного спілкування на виробництві, привчаються до колективного висловлювання і прийняття рішень.
Іншою формою організації семінарського заняття, яка є адекватною моделлю спілкування людей у колективі, є семінар-дискусія. Під час такого заняття через діалогічне спілкування обговорюються і розв'язуються теоретичні і практичні проблеми курсу. Беручи участь у дискусії, студенти вчаться виражати свої думки, відстоювати свої погляди, аргументовано спростовувати хибну, з їхньої точки зору, позицію.
Семінар на старших курсах поступово готує студентів до спец-семінару, який має за мету формувати дослідницький підхід до навчального матеріалу стосовно окремих проблем науки. Спецсемінар, яким керує авторитетний спеціаліст, набуває змісту наукової школи. Ця форма роботи привчає студентів до колективного мислення і творчості, розкриває для них перспективи і можливості участі в дослідженні наукових проблем.
Семінари-бесіди – найпростіша форма семінару, побудована на основі евристичної бесіди (студенти дають відповіді на запитання, що мають проблемний характер і вимагають творчого, продуктивного мислення, як-от: “Чому...? ”, “Як Ви вважаєте...? ”, “Чим можна пояснити... ? ” тощо); на основі дискусії (від лат. розгляд, дослідження) є вищим рівнем евристичної бесіди; найбільш поширеними і ефективними є: “круглий стіл”, форум, дебати, симпозіум.
Семінари-симпозіуми базуються на обміні думками між усіма учасниками, що привчає студентів самостійно мислити, сприяє розвитку аналітичних навичок, розвиває здатність до виваженої аргументації, обстоювання власної точки зору, адекватно оцінювати себе та поважати думки інших) Семінар може проводитися також шляхом розгляду питань у вигляді невеликих доповідей студентів та подальшого обговорення учасниками семінару.
Семінари з використанням ігрових ситуацій проводяться у формі пізнавальної гри за типом телевізійних ігор (наприклад: “Що, де, коли? ”, “Брейн-ринг”, “КВК” та ін. ); ефективним різновидом є рольові ігри, що проводяться у формі наукових конференцій (на них студенти-доповідачі виступають у ролі експертів з того чи іншого питання; їхні доповіді рецензуються і оцінюються групою рецензентів – до 3-х чоловік); студенти, які незгідні з деякими положеннями, висвітленими у доповідях експертів, виступають у ролі опонентів; веде конференцію студент-головуючий, який надає слово усім учасникам гри, підводить підсумки після кожної доповіді, організовує обговорення тощо). Різновидом рольових ігор є прес-конференції (студент, який виконує роль прес-секретаря веде конференцію; студенти-журналісти ставлять запитання експертам з проблем, що винесені на розгляд семінару)
Наукові семінари характеризуються високим рівнем узагальнення знань, умінь, навичок; дидактичні цілі і завдання цього заняття реалізуються шляхом заслуховування і широкого аналізу звітів студентів про проведену науково-пошукову роботу. Часто вони проводяться у формі наукових конференцій; на них студенти виступають з доповідями, у яких висвітлюють результати виконаної ними науково-пошукової роботи, підготовки до студентських наукових конференцій тощо
Міжпредметні семінари проводяться одним або різними викладачами; на них обговорюється навчальна інформація, яка є предметом вивчення декількох дисциплін.
Магістрант має можливістю користуватися вимогами до написання конспектів, які є на сайті кафедри: http: //www. lnu. edu. ua/Pedagogika/indexukr. htm
Оцінюються конспекти до 10 балів.
|
|
|
