2.3. Планування використання земель адміністративно-територіальних утворень

2. 3. Планування використання земель адміністративно-територіальних утворень

Роботи з планування використання земель аналогічні схемам землеустрою різного рівня, які розробляються в Україні.

Необхідність розробки планів, які намічають використання зе­мель на перспективу в Західній Європі, визначалася розширен­ням меж міст і природоохоронними цілями. Саме міста у 80-х ро­ках XX ст. стали впливати на земельну політику держав, тому що землі, які намічені під забудову, є найдорожчими. Плани викорис­тання земель одночасно вирішували питання охорони довкілля, перерозподілу земель між міським, сільським та лісовим госпо­дарством, промисловими, транспортними та іншими галузями, містобудування і земельно-господарської облаштованості в ме­жах і за межами міських територій.

В основі розробки таких планів було спеціальне законодавство. Наприклад, у Франції в 1996 р. були прийняті " Національні дирек­тиви облаштованості території", у Швеції - закон " Планування і будівництва" (1987 р. ), у Швейцарії - Федеральний закон " Про регіональне планування" (1979 р. ) тощо.

Плани поділяються на генеральні, що складаються, як прави­ло, на регіон з терміном дії 20 - 25 років і місцеві (муніципальні) з терміном дії від 5 до 15 років. Базою будь-якого плану є зону­вання. Тобто, вся територія, яка землевпорядковується, поді­ляється на зони: сільськогосподарську, лісову, забудовану, пер­шочергової забудови для індивідуальних і суспільних потреб і т. ін. Після публічного обнародування таких планів, при наявності по­зитивної суспільної думки, вони затверджуються і є обов'язкови­ми для виконання.

Наприклад, у Франції на територію приморських Альп розроб­лено три генеральних плани: регіон Ніцци (36 комун), регіон Грас- са, Канн, Актину (25 комун), регіон Монто (13 комун).

У генеральному плані облаштування території регіону Ніцци, складеному в масштабі 1: 50 000 виділені зони: міська (ІА ВЕРБ і т. ін. ) і природні (NА. N6. NC і т. ін ), а також підзони і сектори (промислові, ділові, торгові, зарезервовані, сільськогосподарські, природоохоронні, які не підлягають забудові тощо). Показано місця Оудівництва автомобільних доріг, аеропорту, інших елементів інфраструктури.

Генеральний план конкретизується в планах впорядкування територій комун (" Plan d'occupation des sols" ), які розробляються не термін 5 років у масштабах 1: 2 500, 1: 5 000 в залежності від площі цих муніципальних утворень. У Франції 15, 4 тис. комун із 36 тис. уже мають такі затверджені плани. Об'єктом землеустрою тут виступає територія комуни (від 500 до 2 000 га) з числом жителів від 1 500 до 2 500 чоловік. Плановою основою служить земельно-кадастрова карта.

Намічене в таких планах зонування є обов'язковим. Наприк­лад, у зоні, наміченій для розширення промислового будівницва, приватні ділянки підлягаются вилученню (викуповуються ко­муною), а житлові будинки - відселенню. У зонах розширення бу­дівництва спочатку прокладають дороги і всі комунікації.

Зонування визначає і процеси ціноутворення. Наприклад, якщо ділянка сільськогосподарських земель попадає в зону зміни цільового призначення і на ній можливе будівництво, то її ціна зростає в кілька разів.

В останні роки такі плани облаштованості земель складаються не тільки у Західній Європі, але й у інших країнах, наприклад, у Китаї,

2. 4. Державні, регіональні та муніципальні програми використання і охорони земель

У деяких країнах здійснення основних заходів щодо організації національного використання і охорони земель взяла на себе держава. Вона втілює їх на основі державних регіональних і муніци пальних програм та методів державного управління земельними ресурсами (Land manegment).

Лідером у цьому напрямку є США. Дана країна фінансує програ­ми через Міністерство сільського господарства, Міністерство внутрішніх справ, Агентство з захисту навколишнього середовища, Армійський корпус інженерів Міністерства сухопутних сил. Тільки в 1996 р. федеральні витрати на програми в галузі консервації та охо­рони навколишнього середовища по цих міністерствах і відомствам сільського господарства склали 6, 74 млрд. доларів. У системі МСГ діє спеціальна Служба охорони ґрунтів, раніше - Ґрунтова служба (Soil Survey), подібна до нашої землевпорядної служби.

Програми проводяться в таких напрямках:

1) пряме фінансування проектів землевпорядкування (меліо­рації, водопостачання, освоєння, консервації земель);

2) надання субсидій на впровадження фермерами природоохо­ронних технологій, компенсація збитків за виведення земель із господарського використання тощо;

3) технічна, консультаційна і науково-інформаційна робота.

Крім того, бюджети штатів також виділяють кошти на здійснен­ня програм.

Найбільш розповсюдженим на штатному і місцевому рівнях інструментом земельно-ресурсної політики є контроль за викори­станням земель. При цьому влада застосовує наступні методи регулювання:

· встановлення критеріїв максимальних рівнів забруднення навколишнього середовища в планах розвитку регіону;

· зонування території для встановлення в законодавчому по­рядку характеру її використання;

· скупка у власність штату земель, які вимагають негайної кон­сервації та використання їх у якості місцевих рекреаційних ресурсів;

· регулювання розміщення виробничих і транспортних об'єктів.

У випадку виділення територіальних зон, відомства штатів ра­йонують землі штату по визначеному функціональному викорис­танню (наприклад, використання тільки для рекреаційних цілей, ведення сільського господарства, транспортного будівництва тощо). Базуючись на цьому, місцеві влади мають можливість ре­гулювати розміщення тих чи інших об'єктів на своїй території. Після прийняття в 1972 р. федерального закону " Про керування прибе­режними землями" (The Coastal Zone Management ACT) певну роль y практиці стало відігравати регулювання використання при­бережних зон: уздовж відкритих водойм (рік і озер).

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: