4.2. Земельна власність

Основою земельного ладу є форма власності на землю. Дві з половиною тисячі років назад Будда сказав: " Почуття влас­ності вимірюється не розмовами, а думками".

У системі економічних відносин, пов'язаних із землею, ка­тегорія власності займає центральне місце. Великий російсь­кий філософ І. А. Ільїн визначив, що власність - це

влада або повне панування безпосередньо над речами, а опо­середковано - над людьми;

воля - власнику дозволено все, що не заборонено законом,

право - не тільки юридичне, але й морально-соціальне, патріотичне.

Іншими словами, власність - це необхідна умова для економіч­ ної волі і життя окремої людини і всієї держави. У найбільш за­гальному вигляді власність на землю означає владу або правове панування особи над земельною ділянкою. В економічному ро­зумінні власність - це форма відносин людей з привласнення або відчуження землі. Саме власнику належать продукти, які ви­рощуються на землі та дохід від неї. У земельному кодексі Украї­ни в зміст права власності на землю вкладається - право воло­діти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянка­ми. Земельна ділянка як об'єкт права власності - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розта­шування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку в Україні поширюється в її межах на поверхне­вий (фунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси та багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Воно теж розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на ви­соту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Суб'єкти права власності на землю - це власники конкрет­них земельних ділянок, які наділені земельними правами, і які несуть обов'язки відповідно до земельного законодавства.

Відпо­відно до Конституції України виділяються три основні групи суб'єктів:

1) на землі приватної власності - громадяни та юридичні осо­би;

2) на землі комунальноївласності-територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування;

3) на землі державної власності - держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади (Кабінет Міністрів України, Уряд автономної республіки Крим, обласні та районні державні адміністрації).

Право власності виражає відношення людей до землі як до своєї, або як до чужої по формулі: суб'єкт - об'єкт. На відміну від суб'єктів, об'єкти власності на землю є пасивною стороною відно­син власності.

Відносини власності − це система відносин між людьми з при­воду привласнення і відчуження земельних ділянок. Ці суб'єктив­но-об'єктивні відносини включають відносини між різними суб'єкта­ми одного об'єкту власності і відносини з приводу формування нового об'єкту земельної власності (рис. 4. 1. )

Зміст права власності на землю включає три основні еле­менти (рис. 4. 2. ):

1. Володіння - первинний компонентвласності, який базуєть­ся на законності фізичного контролю земельної ділянки, можливості її мати, утримувати в господарстві, на балансі тощо. Володіння створює необхідні передумови для реалізації двох інших правомочностей - користування і розпорядження. Можна володіти земельною ділянкою, але не користуватися нею. Користуватися землею, не володіючи нею, фактично не можна. Для громадян і юридичних осіб володіння нерозривно пов'язане з обов'язком використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

Функції права власності

Володіння − фактичне - володіння землею шляхом: - відведення ді­лянки на місце­вості; - перенесення в натуру проектів землеустрою; - створення зон з особливими умо­вами викорис­тання; - закладання ме­жових ліній, зна­ків, парканів; - охорони від по­сягань на ділян­ку

Користування − ви­лучення із землі ко­рисних властивос­тей або доходу шля­хом: - вільного господа­рювання; - раціональної орга­нізації території; - захисту земель від процесів руйнуван­ня, забруднення і за­раження шкідника­ми; - використання наяв­них на ділянці за­гальнопоширених корисних копалин, торфу, води тощо.

Розпорядження − визначення юри­дичної частки ді­лянки шляхом: - переведення з однієї категорії в іншу; - встановлення певного порядку користування; - забудови ділянки та інше; - зміни складу осіб − власників і кори­стувачів ділянки; відчуження; - надання в орен­ду тощо.

 

Рис. 4. 2. Структура права власності на землю

2. Користування - це використання об'єкту власності відповід­но його призначенню за бажанням користувача або власника. Володіння і користування можуть бути об'єднані в руках одного суб'єкта або поділені між різними суб'єктами.

3. Розпорядження - це все разом узагальнюючий, вищий спосіб реалізації відносин між об'єктом і суб'єктом власності, а саме - це право вирішувати, яким чином і ким може бути викори­стана земельна ділянка й одержаний від неї дохід.

У зарубіжній теорії та практиці поняття власності включає до­датково ще 8 елементів:

1) право на дохід, який дає реалізація користування і розпо­рядження землею;

2) право на відчуження, споживання, витрачання за власним бажанням;

3) гарантія від експропріації або право на безпеку;

4) право передавати земельні ділянки;

5) безстроковість володіння;

6) заборона використовувати землю на шкоду іншим людям,

7) можливість вилучення ділянки за оплату неповернутого боргу;

8) залишковий принцип, а саме - існування норм і правил, які забезпечують відновлення порушених прав

Таким чином, поняття власність перетворюється в комплекс прав. Разом з тим, в кожному конкретному випадку право власно­сті в Україні містить у собі далеко не всі названі компоненти, а лише деякі з них у визначених поєднаннях. У поняття власності включають, крім прав, ще інтереси і вигади, пов'язані з володін­ням землі. Отже, можливе існування біля 150 варіантів прав вла­сності, які необхідно враховувати при її віднесенні до приватної, комунальної, державної або спільної.

Усі функції власності на землю поділяються на основні і спеціальні, а саме властиві всім елементам відносин, і які мають специфі­чні особливості залежно від категорії земель і умов їх використання До основних загальних прав власників землі відноситься право здійс­нювати або не здійснювати певні дії у відношенні до земельної діля­нки. Права й обов'язки власниківдіпянок наведені на рис 4. 3, 4. 4.

Об'єм і зміст спеціальних прав і обов'язків визначається цільо­вим призначенням земельної ділянки, особливостями правового статусу власника та іншими обставинами.

Особливості земельних ділянок обумовлюються двома озна­ками: категорією земель і господарським станом. Наприклад, на землях особливо охоронних територій господарська діяльність суттєво обмежується або повністю виключається. Недопустимо використовувати ріллю під забудову або посадку лісу. Стан зе­мель у більшості випадків залежить від господарської діяльності людей. Статус власників землі залежить від мети її використан­ня. Обставини, які впливають на права власників, мають різний характер: зміна статусу території, на якій розміщена земельна ділянка, виникнення суспільної потреби в даній ділянці тощо.

Правовий статус власників землі - юридичних осіб визначається і статусом.

Поряд з правом власності в процесі обігу землі необхідно вра­хувати й обмежені речові права на земельні ділянки, зокрема, сервітути. Такі права на землю належать особам, які, не будучи її власниками, мають можливість у тому чи іншому об'ємі викорис­товувати чужі земельні ділянки у своїх інтересах без посередників. Сервітути прив'язані до земельної ділянки, а не до власника і збе­рігаються зі зміною власника.

Для забудованих земельних ділянок встановлюються також публічні сервітути, відповідно до яких власники земельних діля­нок повинні забезпечити:

· безперешкодне і безоплатне використання місць загального користування (пішохідні та автомобільні дороги, об'єкти інженерної інфраструктури тощо);

· можливість розміщення на ділянці межових та геодезичних знаків, а також і під'їздів до них;

· можливість доступу на ділянку відповідних комунальних лужб для ремонту об'єктів інфраструктури, яка існувала на час передачі земельної ділянки у власність. Зміна названих і введення нових публічних сервітутів, як і інших речових прав, можливо лише на основі законодавства України та взаємної згоди (табл. 4. 1).

 

Права

Володіти, користуватись і розпоряджатись ділянкою

Самостійно господарювати на землі

Використовувати наявні на ділянці загально поширені корисні копалини, воду, ліс

Власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію

Споруджувати жилі будинки, виробничі будівлі та споуди

Проводити меліоративні роботи

Залишаючись власником, передавати іншим особам право володіння, користування

Вносити в статутний капітал вартість права

На відшкодування вартості і збитків при вилученні ділянки

Огороджувати ділянку, оберігати її від зазіхань

Власник землі

Обмеження прав

Особливий режим використання земель у межах охоронних зон

Обмежені посіви деяких культур поблизу сортоділянок або на схилах

Заборона розорювання земель поблизу водойм і застосування отрутохімікатів

Заборона діяльності на землях, які перебувають під особливою охороною

 

Рис. 4. 3. Загальні права власників земельних ділянок

 

Обов’язки

Нести відповідальність за утримання земельної ділянки та ризик її псування

Забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі

Застосовувати природоохоронні технології та дотримуватись вимог законодавства про охорону довкілля

Своєчасно сплачувати земельний податок

Своєчасно надавати дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів

Здійснювати заходи з охорони земель

При будівництві враховувати діючі норми і правила

Не порушувати права та інтереси інших власників та землекористувачів

Дотримуватись порядку використання лісових угідб, водойм та інших об’єктів природи

Зберігати геодизичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних та осушувальних систем, схилові землі обробляти поперек схилу тощо

Власник землі

Обмеження прав

Особливий режим використання земель у межах охоронних зон

Обмежені посіви деяких культур поблизу сортоділянок або на схилах

Заборона розорювання земель поблизу водойм і застосування отрутохімікатів

Заборона діяльності на землях, які перебувають під особливою охороною

 

 

 

Рис. 4. 4. Загальні обов’язки власників земельних ділянок

Об'єм і зміст спеціальних прав і обов'язків визначається цільо­вим призначенням земельної ділянки, особливостями правового статусу власника та іншими обставинами.

Особливості земельних ділянок обумовлюються двома озна­ками: категорією земель і господарським станом. Наприклад, на землях особливо охоронних територій господарська діяльність суттєво обмежується або повністю виключається. Недопустимо використовувати ріллю під забудову або посадку лісу. Стан зе­мель у більшості випадків залежить від господарської діяльності людей. Статус власників землі залежить від мети її використан­ня. Обставини, які впливають на права власників, мають різний характер: зміна статусу території, на якій розміщена земельна ділянка, виникнення суспільної потреби в даній ділянці тощо.

Правовий статус власників землі - юридичних осіб визначається і статусом.

Поряд з правом власності в процесі обігу землі необхідно вра­хувати й обмежені речові права на земельні ділянки, зокрема, сервітути. Такі права на землю належать особам, які, не будучи її власниками, мають можливість у тому чи іншому об'ємі викорис­товувати чужі земельні ділянки у своїх інтересах без посередників. Сервітути прив'язані до земельної ділянки, а не до власника і збе­рігаються зі зміною власника.

Для забудованих земельних ділянок встановлюються також публічні сервітути, відповідно до яких власники земельних діля­нок повинні забезпечити:

· безперешкодне і безоплатне використання місць загального користування (пішохідні та автомобільні дороги, об'єкти інженерної інфраструктури тощо);

· можливість розміщення на ділянці межових та геодезичних знаків, а також і під'їздів до них;

· можливість доступу на ділянку відповідних комунальних служб для ремонту об'єктів інфраструктури, яка існувала на час передачі земельної ділянки у власність.

Зміна названих і введення нових публічних сервітутів, як і інших речових прав, можливо лише на основі законодавства України та взаємної згоди (табл. 4. 1).

Таблиця 4. 1

⇐ Предыдущая14151617181920212223Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: