Комплекс речових прав на земельні ділянки

№ п/п	Види права	Підстави набуття	Зміст права
	Постійне ко­ристування державними або кому­нальними землями	Земельний кодекс України, рішення органів виконавчої влади або місцево­го самоврядування	Володіння і корис­тування ділянкою в установлених ме­жах. Зведення буді­вель на праві влас­ності
	Сервітут - право обме­женого корис­тування чу­жою ділянкою	Земельний кодекс України та угода між особами на підставі закону, і Підлягає державній реєстрації, не може бути предметом купівлі-продажу, застави тощо	Володіння, користу­вання і розпоряд­ження ділянкою, обмеженою серві­тутом. Вимагати плату за сервітути. Сервітут зберіга­ється при переход прав на ділянку до іншої особи. Припинення сервітуту: на вимогу власника ді­лянки, якщо відпала не­обхідність у цьому; по рішенню суду, якщо ділянку не можна вико­ристовувати за призна­ченням із-за сервітуту.
	Користуван­ня ділянкою на умовах оренди власником нерухомого майна, яке на ній роз­ташоване	Земельний кодекс України та угода сторін на право користування (оренди)частиною ділянки	Постійне користування частиною ділянки. Во­лодіння, користування і розпорядження нерухо­мим майном на свій розсуд. Користування частиною ділянки при переході права власно­сті на будівлю, яка роз­ташована на ній. При­пинення права користу­вання ділянкою по суду або за згодою сторін.
	Викуп ділян­ки для дер­жавних або комунальних потреб	Рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування	Згода на викуп частини ділянки. Узгодження умов викупу і ціни. Згода на викуп частини ділянки. Узгодження умов викупу і ціни.
	Оренда земельної ділянки	Договір оренди землі	Вести підприємницьку діяльність відповідно до цільового призначення ділянки. Передавати ділянку в суборенду. Відшкодуван­ня вартості проведених поліпшень після закінчен­ня терміну договору.

 

Власність на землю як економічна категорія реалізується тоді, коли починає приносити прибуток, а саме в процесі присвоєння і відчуження землі як основного фактору виробництва і його ре­зультатів - доходу. Існує два основних способи присвоєння і відчу­ження: індивідуально обособлений - приватний і сумісний, загаль­ний - публічний. Відповідно, за ознакою суб'єкту присвоєння роз­різняються дві основні форми власності: приватна і публічна (дер­жавна і комунальна) (рис. 4. 5).

 

Приватна

Публічна

Громадян

Юридичних осіб

Державна

Комунальна

Форма власності– належність земель до суб’єктів єдиної загальної природи

Інші форми

Спільна

Спільна сумісна

Спільна часткова

Членів сім’ї

Об’єднань громадян

Окремих осіб, членів сім’ї, об’єднань громадян, фермерських господарств, іноземних громадян

Господарських об’єднань і товариств, кооперативів, АТ, некомерційних громадських об’єднань, іноземних осіб

Верховна Рада, Кабінет Мінімтрів, інші органи виконавчої влади, НАН, інші галузеві академії

Територіальних громад міст, селищ, сіл, районів у містах

Сумісна

Державних підприємств, закладів і організацій

Вид власності– належність земель до різних однотипних горуп суб’єктів в рамках однієї форми

Змішані форми

Перехід від однієї до іншої

Взаємо проникнення видів власності

Сумісне існування різних форм власності в одному об’єкті

 

 

Рис. 4. 5. Структура форм власності на землю

Разом з тим, власність на землю у будь-якій сфері бізнесу має суттєву специфіку, яка визначається соціально-економічними при­чинами й особливостями відповідної категорії земель:

1. Абсолютної земельної власності не існує, тому що права землевласників законодавчо обмежені в інтересах суспільства, територіальних громад, власників інших ділянок, наприклад, не можна наносити збитки довкіллю, використовувати землю не за цільовим призначенням тощо.

2. Встановлений особливий режим землі як природного обме­женого ресурсу. Зокрема, на землю встановлюється презумпція (передбачення) власності територіальних громад або держави, що виключає можливість нічийної (безгосподарської) землі. Більше того, об'єктом приватної власності земля може бути лише в тій мірі, в якій це прямо дозволено державою

Тому ринковий обіг земель законодавчо обмежується в загаль­них публічних інтересах. Так, у своїй більшості не підлягають при­ватизації землі загального користування в населених пунктах (площі, вулиці, парки, сквери, пляжі тощо), землі заповідників, оздоровчого та історико-культурного призначення і т. ін.

3. Враховуючи, що земля є одночасно не тільки специфічним засобом виробництва і об'єктом господарювання, але і важли­вим природним ресурсом, то зміст права власності на землю ви­значається як цивільним, так і земельним правом із врахуванням лісового, водного і природоохоронного законодавства.

Основний зміст та характеристика приватної, державної, ко­мунальної та спільної власності на землю приведені на рис. 4. 6, 4. 6, 4. 7, 4. 8, 4. 9, 4. 10, 4. 11.

Принципові положення земельних відносин, які встановлені Конституцією України, показані на рис. 4. 12. На їх базі побудовані основні положення земельного законодавства щодо формуван­ня власності на землю шляхом землеустрою.

При конфіскації земельна ділянка вилучається безоплатно, незалежно від волі землевласника, по політичних мотивах, за скоє­ний злочин або з інших причин.

Зміст приватної власності

Громадян

Спосіб набуття: - одержання безплатно в процесі приватизації та за плату понад норми для ведення фермерського господарства із зе­мель державної або комунальної власності; - одержання за плату для підприємницької діяльності земель­них ділянок за договором купівлі-продажу, дарування, іншими цивільно-правовими угодами; - виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); - прийняття спадщини.

Цільове призначення: - ведення фермерського господарства, садівництва, особис­того підсобного господарства, індивідуального жилого, дач­ного і гаражного будівництва; - підприємницька діяльність

Не можуть бути у власності землі, вилучені з господарського обігу законодавством України

Розміри встановлені законом залежно від цільового призначення

Права: - володіти, користуватися і розпоряджатися на власний розсуд; - об’єднувагти ділянки для спільної діяльності.

Обов’язки: Використовувати за цільовим призначенням із врахуванням встановлених законом обмежень

 

 

Рис. 4. 6. Основний зміст приватної форми власності на зем­лю для громадян

Зміст приватної власності

Організацій – юридичних осіб

Спосіб набуття: - придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; - внесення земельних ділянок її засновниками до статутно­го фонду; - прийняття спадщини; - виникнення інших підстав, передбачених законом; - передача сільськогосподарським підприємствам земель реорганізованих КСП і державних підприємств.

Цільове призначення: відповідно статутного завдання з врахуванням встановлених законом обмежень

Не можуть бути у власності землі, вилучені з господарського обігу законодавством України

Розміри для ділянок несільськогосподарського призначення визначаються відповідно затвердженим нормам відведення або про­ектно-кошторисної документації

Права: володіння, користування і розпорядження ділянкоюсамо­стійно

Обов’язки: Використовувати за цільовим призначенням із врахуванням встановлених законом обмежень

 

Рис. 4. 7. Основний зміст приватної форми власності на зем­лю для організацій - юридичних осіб

Власність держави

Характеристика

Входять всі землі, які прямо не передані у приватну, комунальну або власність суб’єктів адміністративно-територіально­го устрою України

Державної власності, яка виключає на­явність безгосподарських земель

Для забезпечення потреб оборони та безпеки країни, охорони кордонів та інших загальнодержавних функцій

Площа встановлюється шляхом обґрун­тування розмежування між суб'єктами держави, територіальних громад

Закріплюється у постійне користування за юридичними особами які виконують загальнодержавні функції

Здійснюються Кабінетом Міністрів Украї­ни та місцевими державними адмініст­раціями

Володіння не пов'язане з обов'язковим використанням земель

Користування шляхом присвоєння час­тини земельної ренти в інтересах сус­пільства (держави)

Показники

Склад земель

Презумція

Цільове призначення

Розмір

Права власника

Форма розпорядження

 

 

Рис 4. 8. Характеристика державної форми власності » землю

 

Власність територіальних громад (комунальна власність)

Характеристика

Входять усі землі в межах села, селища, міста, крім земель приватної та державної власності

Для вирішення завдань місцевого значення відповідно до Конституції і законів Ук­раїни. Землі різних категорій

Територіальною громадою в порядку, вста­новленому законом як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради

Закріплення у постійне користування комунапьним і державним підприємствам, організаціям і установам. Продаж у при­ватну власність. Виконання делегованих повноважень обласних і районних адміні­страцій

Встановлюється шляхом формування об'­єктів права комунальної власності на землю залежно від функцій землі та інтересів територіальних громад

Є публічною, а не приватною і державною

Показники

Склад земель

Права власника здійснюються

Цільове призначення

Розмір земель

Правовий статус

Форма розпорядження

 

 

Рис. 4. 9. Характеристика комунальної власності на землю

 

Зміст спільної власності

Ділянка належить декільком особам

Сумісна –без визначення частки кожного власника

Має місце: - на землі, де представляються спільні інтереси районних та обласних рад територіальних громад сіл, селищ, міст; - на землі загального користування садівничих товариств, дач­них, гаражних кооперативів, кондомініумів; - при реорганізації колективних та державних сільськогоспо­дарських підприємств у приватні; - у випадках набуття чоловіком і жінкою ділянки під час шлюбу, якщо іншого немає у договорі між ними; - при виділенні членам фермерського господарства або при­дбання ними ділянки. Учасники володіють і користуються ділянкою спільно, якщо немає іншого в угоді між ними. Розпорядження За згодою усіх учасників, кожен учасник може здійснювати уго­ду, якщо іншого не передбачено в угоді між ними.

Розподіл веде до припинення спільної власності

Кредитор учасника може вимагати виділення земельної частки боржника для стягнення боргу

 

Рис. 4. 10. Особливості сумісної власності на землю

 

Зміст спільної власності

Ділянка належить декільком особам

Часткова –з визначенням частки кожного власника

Розпорядження За згодою всіх учасників, кожен учасник може здійснювати уго­ду, якщо іншого не передбачено в угоді між ними. Виникає у разі: - добровільного об'єднання власниками належних їм ділянок; - придбання у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; - прийняття спадщини на земельну ділянку двома або більше особами; - рішення суду. Володіння і користування ділянкою за згодою всіх учасників або рішення суду. Розпорядженняза згодою учасників або суду. Власник має право: - виділення своєї частки як окремо так і разом з іншими учасни­ками; - переважної покупки частки, яка продається іншим учасникам; - на доходи від використання спільної земельної ділянки відпо­відно до розміру своєї частки; Часткавстановлюється за законом або за згодою. Якщо виділення частки в натурі (на місцевість) не допускаєть­ся статутом, то власник отримує грошову компенсацію Невід'ємні поліпшення землі є спільною власністю всіх учас­ників.

 

Рис. 4. 11. Особливості часткової власності на землю

 

Основні положення

Земля та інші природні ресурси

Механізм здійснення

Право власності на землю набувається і реалізується грома­дянами юридични­ми особами та дер­жавою виключно відповідно до закону (ст. 14)

Право приватної власності набува­ється в порядку, визначеному зако­ном. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та кому­нальної власності відповідно до зако­ну (ст. 41)

Умови і порядок ви­значаються на ос­нові закону (ст. 41)

Форма влас­ності (ст. 13)

Суб'єкти: органи державної влади; органи місцевого самовряду­вання; громадяни та юри­дичні особи (ст. 13, 14, 116, 142, 143)

Власність не по­винна використо­вуватися на шко­ду суспільству (ст. 13

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охоро­ною держави (ст. 14)

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам сус­пільства, погіршу­вати екологічну ситуацію і при­родні якості землі (ст. 41)

Право приватної власності є непо­рушним (ст. 41)

 

Рис. 4. 12. Конституційні основи правового регулювання земельних відносин в Україні

Наприклад, Декретом про землю, прийнятим II Всеросійським з'їздом Рад від 8 листопада 1917 р., приватна власність на землю в Росії скасовувалася. Уся земля - державна, монастирська, церковна, суспільна, селянська - відчужувалася безоплатно, поверталася у всенародне надбання та переходила в користуван­ня всіх трудящих.

Експропріацією називається примусове відчуження земель за виз­начену винагороду для державних чи суспільних потреб (для будів­ництва автомагістралей, залізниць, об'єктів промисповості тощо).

У процесі приватизації земельні ділянки, що знаходяться в дер­жавній або комунальній власності, розподіляються і закріплюються за приватними землевласниками. У ході націоналізації, навпаки, землі передаються у власність народу або держави як представ­ника суспільних інтересів. Іншими словами, юридичний перехід права власності на землю завжди пов'язаний з вилученням і на­данням земельних ділянок.

Земельна реформа завжди регулюється державою і знаходить­ся під її контролем. Вона здійснюється для переходу до нового земельного ладу і являє собою концентроване вираження земель­ної політики держави та забезпечується відповідними правови­ми, економічними, технічними, організаційними заходами.

Основним механізмом формування об'єктів земельної влас­ності є система землеустрою.

⇐ Предыдущая15161718192021222324Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: