 |
15. Основні виклики сучасного глобалізованого світу
|
|
|
|
15. Основні виклики сучасного глобалізованого світу
З початку 1980-х рр. процеси розвитку і модернізації в сучасному світі зазнали зростаючого впливу глобалізації – не лише економічної, але й політичної та культурної. Парадоксом процесу глобалізації стало те, що він, розвиваючись чималою мірою під впливом чинників пошуку більш ефективних відповідей на зростаючі глобальні виклики, сам став величезним викликом для людства. Це відбулося внаслідок ендогенних вад неоліберальної форми сучасної глобалізації, входження її в суперечність зі змістом кардинальних структурних змін у світовій системі – економічних, соціальних, політичних, ідеологічних.
Системна криза сучасного неоліберального глобалізму пов’язана із синергетичною взаємодією цілої низки структурних криз практично у всіх «локальних» сферах, які складають світову систему забезпечення людської життєдіяльності, – природно-екологічній, демографічній, технологічній, ринково-економічній, соціальній, політичній, культурній.
До глобальних викликів сучасності слід віднести:
1. Швидке наростання екологічної кризи.
2. Дефіцит традиційних природних ресурсів.
3. Посилення демографічного дисбалансу,
4. Наростання проблем з продовольчим забезпеченням в
5. Поширення ризиків для здоров’я,
6. Істотне зростання соціальної нерівності у світі
7. Поширення транскордонної
8. Деформації структур ринків та криза ефективності капіталовкладень.
9. Криза глобального економічного управління
10. Криза світового геополітичного устрою однополярного світу
11. Глобальна культурна криза, Звичайно, зазначені виклики і ризики є досить різнорідними за своїм походженням і по-різному усвідомлюються населенням світу та його політичними керівниками.
|
|
|
16. Напрямки запобігання негативним сценаріям розвитку сучасної цивілізації.
Усі глобальні проблеми можна підрозділити на три великі групи (за І. Т. Фроловим і В. В. Загладіним): 1) проблеми, пов'язані з відносинами між державами чи групами держав, «Сходом» і «Заходом», «Північчю» і «Півднем», що живуть своїми інтересами і нерідко конфліктуючих. Ці проблеми називають інтерсоціальними. До них відносяться проблеми: запобігання великомасштабних воєн і конфліктів, збереження миру, подолання відсталості і забезпечення економічного зростання. 2) проблеми, що виникли в системі «людина – суспільство»: проблема народонаселення, проблема освіти, проблема охорони здоров'я, проблема адаптації людини до сучасних умов, що стрімко змінюються, розвиток різних культур і їх взаємодія, забезпечення соціальної стабільності і боротьба з антисуспільними явищами. 3)проблеми, що виникають при взаємодії суспільства і природи. Цю групу іноді розбивають на три підгрупи: 1) проблеми взаємодії суспільства з навколишнім середовищем (екологічні проблеми); 2) проблеми освоєння суспільством природи; 3) так звані «нові» глобальні об'єкти природи. У першу підгрупу входять: запобігання забруднення навколишнього середовища; збереження фауни і флори, збереження генофонду. В другу – проблема природних ресурсів і енергетична проблема. У третю – освоєння космічного простору і Світового океану.
Для запобігання негативним наслідкам розвитку сучасної цивілізації, людству необхідно досягти такі пріоритетні цілі (вчені Римського клубу):
o глобальні цілі безпеки: покінчити з гонкою озброєння, зменшити або виключити військові конфлікти, а потім і покінчити з війнами;
o глобальні цілі продовольства: скорочення зон голоду і його подолання, поповнення світових запасів продовольства, створення світової системи продовольства;
|
|
|
o глобальні цілі використання енергії та природних ресурсів, використання енергії на благо всьому людству, контроль над технологією виробництва енергії і збереженням навколишнього середовища, раціональне якісне використання природних ресурсів;
o глобальні цілі розвитку - орієнтація на стримування економічного зростання, розвиток освіти, підвищення " якості" життя, задоволення на цій основі матеріальних і духовних потреб людини.
Розуміння глобальності, прагнення до справедливості, відраза до насильства - саме вони покликані подолати внутрішню кризу людини, а потім і кризу людства. Вихід із соціокультурної кризи бачиться у внутрішній трансформації самої людини. Вищою метою людства має стати людський розвиток. Людина стоїть перед дилемою: або вона повинна змінитися як окрема особистість і як частинка людського співтовариства, або їй призначено зникнути з лиця Землі.
19. Система міжнародного співробітництва як елемент соціокультурного проектування
Соціокультурне проектування - це специфічна технологія, що представляє собою конструктивну, творчу діяльність, сутність якої полягає в аналізі соціокультурних проблем і виявленні причин їх виникнення, виробленні цілей і завдань, що характеризують бажаний стан об'єкта (або сфери проектної діяльності), розробці шляхів і засобів досягнення поставлених цілей.
Соціокультурне проектування здійснюється за допомогою відповідної технології і має на меті перетворення дійсності.
В якості об'єкта соціокультурного проектування виступає складне утворення, що включає в себе дві підсистеми: соціум і культуру.
Основними результатами соціокультурного проектування є програма і проект.
Програма - це розгорнутий документ, який опрацьовує в масштабах конкретної території (району, міста, регіону, федерації) всю сукупність умов, необхідних для оптимізації культурного життя (тобто процесів створення, збереження, трансляції та розвитку культурних цінностей, норм, традицій, технологій) і включає в себе, крім аналізу соціокультурної ситуації та обгрунтування пріоритетів культурного розвитку, функціонально-змістовні моделі установ і організаційно-управлінських структур, а також матеріально-технічне, організаційне, кадрове та інформаційне забезпечення реалізації намічених в рамках програми заходів, акцій, ідей, ініціатив.
|
|
|
Проект може існувати у двох формах:
а) як складова частина програми, що представляє собою форму конкретизації та змістовного наповнення пріоритетних напрямів розвитку соціокультурної життя території;
б) як самостійний варіант вирішення локальної проблеми.
Одним з елементів соціокультурного проектування є система міжнародного співробітництва.
Система міжнародного співробітництва – система добровільної співпраці, взаємодії, в якій виключається застосування збройного насильства і домінують спільні пошуки реалізації спільних інтересів.
У сфері міжнародного співробітництва як елемента соціокультурного проектування здійснюється аналіз існуючих соціокультурних проблем та пошук шляхів їх вирішення, створення міжнародних культурних контактів, підготовка міжнародних проектів у сфері культури.
Так наприклад одним з механізмів реалізації завдань і цілей Європейського Союзу у сфері культури є запроваджені Європейським Союзом відповідні програми. Так Європейський Союз започаткував надання грантів у секторі культури через Європейський Соціальний Фонд, Європейський Фонд Регіонального розвитку. Пріоритетними напрямами підтримки культурної діяльності стали заходи щодо збереження культурної спадщини, розвитку мистецтва і літератури.
Європейською Комісією реалізується програма «Культура» (2007-2013), яка сприяє міждержавному руху культурних продуктів, працівників культури та налагодженню міжкультурного діалогу. Метою програми є сприяння культурному різноманіттю та збагачення культурної спадщини через міждержавне співробітництво, в т. ч. з країнами-партнерами ЄС. Програма спрямована на реалізацію наступних завдань: забезпечити рух працівників культури, посилити міждержавний обмін культурними продуктами та міжкультурний діалог.
|
|
|
Одним з векторів міжнародного співробітництва як елементу соціокультурного проектування є транскордонне співробітництво. В рамках програми транскордонного співробітництва реалізуються проекти між адміністраціями, приватним сектором та громадськими організаціями прикордонних країн-сусідів, які охоплюють також сектори туризму і культури.
Основним позабюджетним джерелом фінансування соціокультурних програм міжнародного співробітництва є Фонди. У сфері культури і мистецтва діють такі відомі фонди як Міжнародний Фонд " Культурна ініціатива" (Дж. Сорос); Фонд допомоги творчій молоді; Міжнародний Євразійський Фонд «Демократичні реформи. Засоби масової інформації. Розвиток недержавних організацій». Фонди в суспільно-політичній і соціальній сфері: Інститут «Відкрите суспільство».
|
|
|
