 |
Барз височейке і барз слічнейке
|
|
|
|
Таким чином, можна виокремити бінарну опозицію такого вигляду:
верх – небо – чоловіче і низ – вода (земля) – жіноче. Опозиція чоловіче – жі-
ноче заманіфестовується у застосуванні весільного, купальського і троїцького
деревець, про що М. Маєрчик пише: "Цією розщепленістю, бінарністю світу вноситься чітке протистояння, мов між двома полюсами магніту, означують-
ся два різнойменні начала, як передумова зародження третього… весільне
гільце сполучає чоловіка та жінку. Як Світове дерево хаос перебудовує у кос-
мос, так весільне гільце двох поєднує в єдину довершену цілість. З тією тіль-
ки різницею, що дерево Світу структурує Всесвіт, воно здійснює свої функції
(розподільчі та інтегруючі) на всіх рівнях, а дерево життя виокремлює певну
опозиційну пару й оперує нею (локалізований варіант), наче вибудовує вісь
нового сімейного "космосу" (Маєрчик М. Шляхи трансформації символу сві-
тового дерева [ 16, с. 28-29 ] (ізоморфом весільного деревця є "май" – деревце,
яке у Франції садили на знак заручин [ 8 ] або ж ставили перед вікном коханої
дівчини [ 10, с. 7 ]). Але якщо весільне деревце означувало єднання чоловіка і
жінки, перехід до іншого соціального статусу – одружених (пор. із звичаєм,
що спостерігався у південній Лемківщині, відповідно до якого дружба топір-
цем або ножем знімав з молодої вінок і завішував на "заставу" (весільне де-
ревце) [ 7 ], що можна тлумачити як символ коїтуса), то купальське деревце
виконувало певні креативні функції: шматочки "купайла" обов'язково несли
на городи і кидали там – "щоб краще вились огірки" [5, с. 381 ]. Цікаво, що у
південній Лемківщині свашки перед відходом додому розбирали "заставу",
|
|
|
забираючи свої хустки зі собою [ 7 ]. На функціональному рівні відбувається
те ж саме пошматування символу. Р. Кісь частинки обрядового дерева трак-
тує як такі, що символізують чоловіче запліднююче начало, а, можливо, і чо-
ловіче сім'я, і тому здатні сприяти родючості [ 3 ]. На думку про те, що весіль-
не деревце символізує чоловіче начало, наштовхує і весільна співанка, зафік-
сована в с. Орельці на Снятинщині (Івано-Франківська обл.) (цікаво, що зби-
рач наголошує на тому, що її співали тільки у молодого) [ 13 ]:
Ой лежєв бирвін, бирвінковіч…
Та й крутоє та й вертоє
Деревце,
Та й у крутім та й у лузі
Рубали,
Та й на тихий Дунай
Пускали.
Та кому би за деревцем
Попливсти?
Ой панові молодому
Самому
Таке посідання молодим одного з основних символів весілля відобра-
зилося у буковинському весільному ворожінні, за яким деревце перекидали
через хату і стежили за тим, чи залишиться воно цілим. Позитивний розв'язок
пророкував вірність чоловіка у подружньому житті [ 2 ]. До обрядів цього ж
виду належить і потоплення купальського і троїцького деревець:
"Фройдистські пояснювальні моделі дають нам тут змогу тлумачити деревце
як первісно образ фалоса, а потоплення його у воді, як поєднання чоловічого
(деревце) із жіночим: таке "занурення" у знаково-семіотичному плані, по су-
ті, символізує собою коїтус" [ 3, с. 85 ].
Якщо повернутися до символу світового дерева і пригадати його
структурні ізоморфи: світовий стовп, камінь, гору тощо, – то стає зрозумілим, чому у народів, які перебували на ранніх стадіях історичного розвитку,
центральний стовп у церемоніальному домі вважався символом плодючості,
а англійський дослідник В. Рей розглядав його як втілення чоловічого начала,
тому жінки, які торкалися його під час церемонії, вважалися такими, що бе-
|
|
|
руть участь у сакральному акті; така співучасть мала забезпечити їм числен-
не потомство [ 8 ]. У цьому випадку жінка виступає субститутом стихії, що на-
роджує, реципієнтом, що сприймає від чоловіка, у космогонічному міфі – це
світова вода.
Таким чином, усе викладене вище дає змогу зробити висновок: симво-
ли води і світового дерева у загальній схемі світотворчого процесу ототож-
нюються із жіночим і чоловічим началами, які, поєднуючись, творять світ,
тобто процес народження світу відбувається як семіотизація хаосу, усвідом-
лення того, що існує чоловіче і жіноче. Виокремлення цих двох компонентів
не вичерпує усієї багатогранності світотворення. Розгляд цього питання може
стати темою майбутнього дослідження.
Література
1. Весілля в селі Орельці Снятинського повіту на Станіславщині/ Записав В. Равлюк.
1890// Весілля: У 2 кн., кн. 2. – К.: Наук. думка, 1970. – С. 183-214.
2. Весільн і звички буковинсько-руського народу в наддністрянських околицях/ Написа-
ла Є. Ярошинська. 1891// Весілля: У 2 кн., кн. 2. – К.: Наук. думка, 1970. – С. 215-231.
3. Кісь Р. Ерос і водна стихія (Первісна семіотичність шлюбної магії)// Сучасність. –
1994, № 1. – С. 83-98.
4. Костомаров М.І. Слов'янська міфологія. – К.: Либідь, 1994. – 384 с.
5. Курочкін О.В. Обрядовість (Календарні свята й обряди)// Поділля: Історико-етногра-
фічне дослідження. – К.: Доля, 1994. – С. 358-385.
6. Маєрчик М. Шляхи трансформації символу світового дерева (Спроба структураль-
но-семіотичного підходу до явища трансформації символу космогонічного дерева)// Народоз-
навчі зошити. – 1995, № 1. – С. 25-31.
7. Мушинка М. Духова культура// Лемківщина: Земля – люди – історія – культура,
т. ІІ. – Нью-Йорк – Париж – Сидней – Торонто, 1988. – С. 292-406.
8. Покровская Л.В ____________. Земледельческая обрядность// Календарные обычаи и обряды в стра-
нах зарубежной Европы: Исторические корни и развитие обычаев. – М.: Наука, 1983. – С. 67-90.
9. Сосенко К. Різдво-Коляда і Щедрий Вечір: Культурологічна оповідь. – К.: Українсь-
кий письменник, 1994. – 288 с.
10. Токарев С.А. Эротические обычаи// Календарные обычаи и обряды в странах зару-
бежной Европы: Исторические корни и развитие обычаев. – М.: Наука, 1983. – С. 98-105.
11. Топоров В.Н. Древо мировое// Мифы народов мира: Энциклопедия. – М.: Советская
|
|
|
Энциклопедия, 1987, т.1. – С. 398-406.
12. Чумарна М.І. З початку світу: Україна в символах. – Львів: Приватна авторська
школа Марії Чумарної, 1996. – 256 с.
13. Весілля в селі Орельці Снятинського повіту на Станіславщині/ Записав В. Равлюк.
1890// Весілля: У 2 кн., кн. 2. – К.: Наукова думка, 1970. – С. 196.
14. Маєрчик М. Шляхи трансформації символу світового дерева (Спроба структураль-
но-семіотичного підходу до явища трансформації символу космогонічного дерева)// Народоз-
навчі зошити. – 1995, №1. – С. 25
15. Чумарна М.І. З початку світу: Україна в символах. – Львів: Приватна авторська
школа Марії Чумарної, 1996. – С. 136.
16. Спроба структурально-семіотичного підходу до явища трансформації символу кос-
могонічного дерева)// Народознавчі зошити. – 1995, № 1. – С. 28.
|
|
|
