Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

що байдуже їй до всього на світі» (7, с. 274).

Як Дерево Життя на Сході розглядалася пальма, південний аналог ялинки. Вона так само, як ялинка, маркувала рубіжні межі річного циклу і саме біля неї, як «травневого дерева», відбувалися еротичні святкування, вірогідно, через проведення зафіксованих етнографами народних аналогій між формами пальми та фалосу. Кедр та кипарис, як і інші схожі на них рослини, мали стійку мортально-іммортальну символіку, що позначала подолання смерті через ствердження життя. Цей парадоксальний КГП-комплекс стосовно даних рослин проявився особливо наочно. Дим цих рослин використовувався на похоронах, ними устелювалася остання путь покійного. Специфічний бальзамічний аромат та вічнозелене листя мало підкреслити нетлінність померлого та його майбутнє воскресіння. Проте в цілому за «деревною» рослинною символікою закріпилося переважно іммортальне значення, ідеї краси та здоров’я. Не даремно останнє значення прямо походить від слова «дерево»: «здоровий» – це значить «такий, як дерево», «с-дърев».

Амбівалентність універсальних символічних значень образу Світового Дерева виявляється як у належності його нижніх елементів до потойбічного світу мертвих предків та темних позасвітових сил, так і у тому, що Світове Дерево постає як «міфознак парного протиставлення «життя – смерть», «веселість – скорбота» (2, с. 33). Мортальні мотиви вбачаються тут і у тому, що весілля, яке супроводжувалося прикрашеним святковим деревцем, у фольклорній традиції має усталене тлумачення у зв’язку із смертю. Птах, що сидить на дереві, слов’янами вважався душею померлого (8, с. 129).

До просторового (основного, за думкою О. Добродум) та часового виміру символу Світового Дерева слід, на наш погляд, додати ще один аспект – динамічний, або руховий, якого теж насичено КГП-значеннями. Мова йде про те, що, структуруючи Всесвіт, Світове Дерево певним чином спрямовує шляхи пересування у ньому. Тому згадувані у статті О. Добродум мандри шамана мають не тільки те значення, що завдяки ним встановлюється інформаційний контакт з надсвітовими областями Універсуму, але й те що для встановлення цього контакту шаману доводиться забиратися угору по стовбуру або спускатися униз по корінню Світового Дерева. Мотив мандрів, таким чином, переводить символ Світового Дерева у площину руху, особливо у тому випадку, коли воно служить посередником у переходах з цього на той світ і з того – в цей.

Агресивне та аліментарне кодування мортальної універсалії стосовно Світового Дерева знаходить прояв і у основному індоєвропейському міфі, де божество грози та верхнього світу вражає змія, що лежить у його коріння та звільнює скарби (худобу). Змія переможено у битві (агресивний код), внаслідок чого до володарів повертається їх багатство, худоба (аліментарний код). З «Слова про Ігорів похід» ми знаємо, що такі уявлення про верхнє божество зберігалися і в давньоукраїнській свідомості («Див кричить връху дерева»).

Схожі елементи розгортання універсальної формули світовідношення в межах символіки Світового Дерева мають місце і в уявах про смерть божества на дереві та наступне його воскресіння. О. Добродум проводить аналіз символу Світового Дерева у скандинавів, говорячи про виникнення Всесвіту з Іггдрасиля – ясена, з-під трьох коренів якого б’ють три джерела. Універсально-культурний зміст образів трьох джерел полягає у наявності в них КГП життя (джерело життя Урд), інформаційного коду (у колодязі Миміра криються Розум та Мудрість), агресивного та аліментарного коду редуцьованої до формули омолодження КГП безсмертя (джерело Хвергельмир – це «Киплячий казан»). Останній образ відомий із розповідей про казан з киплячим молоком або водою як джерело омолодження та відновлення, хоча прямою його функцією є приготування їжі.

КГП життя у вигляді життєпідтримки та життєдайності представлено в розповіді про трьох дів, які черпають воду з джерела Урд і кроплять корені ясена, щоб воно могло жити. Врешті решт він виступає як загальне джерело вітальності, що кличе до життя кожну частинку неживої матерії. Проте цим універсально-культурний зміст символу Світового Дерева та дів біля нього не обмежується. Корені Іггдрасиля сходять у царство мертвих (мортальна КГП). Діви (норни) визначають долю людей при народженні, надаючи допомогу при пологах (вітальна та генетивна КГП). За своїми функціями вони ідентичні античним богиням долі мойрам та паркам, які прядуть нить долі людей (9, сс. 227-228).

Згадуючи верховного бога Одіна, який сам себе приносить у жертву, дев’ять днів висячи на Світовому Дереві, ми можемо відзначити його життєтворчу сутність як домінантну, оскільки він є причетним до акту творіння не тільки безпосередньо, але й через власне жертвоприношення. Виступаючи як посередник між богами та людьми, він, як зазначає В. Топоров, ототожнюється із Світовим Деревом, сама назва якого – Іггдрасиль значить – «кінь Ігга», тобто Одіна. Тут ми можемо констатувати певні паралелі між першолюдиною та конем, з яких твориться світ, із символом Світового Дерева. В міфологічних уявленнях багатьох народів творіння світу постає як жертвоприношення першолюдини. Деякі дослідники вважають, що навіть мотив хресної смерті Спасителя теж підпорядкований даному смислові (10, с. 404-405). З цього видно, що КГП генетиву, породження, творіння світу заломлюється тут в агресивному кодуванні. Разом з цим це жертвоприношення має величезне позитивне значення, оскільки воно знаменує собою реальне подолання смерті через смерть, заперечення заперечення, тобто – ствердження життя як життя вічного, безсмертного. Отже, до згаданих вище універсалій культури у даному випадку додається ще й КГП безсмертя.

Таким чином, мотиви Світового Дерева сплітаються з образами першолюдини, що розпинається на цьому дереві та з тіла якої твориться світ. Це говорить про присутність у розгорнутій світоглядній формулі ідеї подолання смерті через смерть шляхом відновлення сильного агресивного кодування. Навіть рослинна семантика аграрного свята «першого снопу» розглядала жнива як злочин, через що в деяких країнах існували звичаї оплакування першого снопа.

Аналіз культурно-універсального змісту символу Світового Дерева буде не повним, якщо не згадати одного вельми значного міфологічного персонажу, що тісно пов’язаний з цим символом. Мова йде про образ Змія, який згадується О. Добродум лише побіжно, як додатковий елемент уявлень про Світове Дерево. Проте сам Змій має досить сильну універсально-культурну семантику. По-перше, як представник підземного світу він є представником мертвих, і в цьому бачиться його мортальність. Водночас Змій має вогняну природу, яка позначає його належність до верхніх шарів світоустрою, світу безсмертних небожителів (іммортальна КГП). Ось чому Змії часто бувають крилаті, вогняні або райдужні. КГП «життя» в аспекті одужання та здоров’я знаходить вияв у тому, що змія стала офіційним медичним символом. Відома роль біблійного Змія-спокусника вказує на його еротичну природу. Функція його модифікацій (драконів) як охоронця Світового Дерева репрезентує агресивне кодування цього образу.

Деградований у казку або гру міф доніс до нас певні архаїчні уявлення про Змія, що видно з універсально-культурного змісту гри «Ящірка» (11, сс. 17-18). Ця гра були обов’язковою для осіб перехідного віку, з чого видно, що вона є залишком обряду ініціації. Цей обряд, як відомо, розгортав містерію смерті та нового народження у повному обсязі, з чого можливо припустити, що і Змій (Ящір), залучений до цього обряду, саме від нього успадкував наведену вище прозору КГП-семантику, зокрема, поєднував в собі амбівалентні значення смерті та життя. Ініціантами завжди були пубертетні підлітки, що переходили до старшої вікової групи, якій дозволялися статеві контакти. Відповідно, до складу цього обряду присвячення входили еротичні елементи, від простої оповіді про сексуальні зв’язки до безпосередніх статевих контактів підлітків як між собою, так і з дорослими. Гра «Ящір» відтворює саме останній елемент обряду присвячення, реалізуючи вже у символічно-знаковій формі статеві стосунки молоді.

Як пише Т. Бернштам, метою ігрових переходів було отримання «шлюбних» здібностей. Саме цей процес статевого дозрівання і імітувала гра. Хлопець-Ящір вибігав з-за кущів, хапав найвродливішу дівчину і вступав з нею у символічний статевий акт («Спіймай, яка люба!»). Уособленням втрати цнотливості було те, що дівчина віддавала йому вінка. Потім цю роль починав грати інший учасник дійства, аж поки всі, попарувавшись, не «одружувалися». Дослідник вважає, що еротичний зміст був головним у цій грі. Сам статевий акт імітувало скакання молоді. Капуста, або кущ, з якого вискакував «Ящір» (як і вінок) – це жіночій статевий орган. Ящір, як і учасники гри, мають гризти горіхи, що символізує продуктивну силу (в аліментарному коді). Агресивність Змія вбачається в тому, що статевий зв’язок не завжди був добровільним, оскільки дівчина тікала від насильника, чинила йому опір. Вказується також й на те, що Ящір з гри є персонажем, який несе мортальний зміст, оскільки він є представником пращурів (пра-щур, щур, я-щір). Універсально-культурний КГП-зміст образу Ящера як трансформованого образу Змія не міг не позначитися на загальному унверсально-культурному значенні символу Світового Дерева, яке до всіх вищезгаданих універсально-культурних ознак приєднувало до себе і ті, носієм яких був цей міфологічний персонаж.

Біблійні мотиви, що мають відношення до образу Світового Дерева, не обмежуються тільки християнськими образами Дерева Життя. В споріднених формах культурно-світоглядного втілення символу Світового Дерева як, наприклад, у символі Дерева життя – сефірот, про яке говорить О. Добродум, його універсально-культурний зміст має переважно інформаційне (Хокма – мудрість, Біна – розпізнавання), або агресивне кодування (вказувало на могутність Бога у безпосередньому або табуйованому проявах – Гебура, Серафим – сила, Тиферет – пишнота, Нетцах –-перемога, Ход – велич, Хесед – милосердя), хоча є згадка і про Красу, якій відповідає такий розряд Розуму, як Елохім. Крім того, у моделі світу, як її вибудовано у кабалістичній традиції, підземні сили уособлюють мортальні значення в образі Князя пітьми, включно із «володарем вогню Бегемотом», «володарем повітря Вєльзевулом», «володарем вод Левіафаном» та головуючим на землі та блукаючим по ній Сатаною (12, с. 54).

Отже, символ Світового Дерева, як один з найголовніших символів культурної свідомості, щільно насичений універсально-культурним змістом. Виявлення цього змісту дає можливість встановити чіткі паралелі між різними культурними специфікаціями даного символу і встановити не тільки їх безпосередню зовнішню схожість, але й глибинну тотожність

Література:

1. Топоров В.М. Світове Дерево: універсальний образ міфопоетичної свідомості. // Всесвіт. – 1977. – № 6. – С. 176-193.

2. Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі. Упорядкування, передмова та переклади М. Москаленка. – К., 1988.

3. Попович М.В. Мировоззрение древних славян. – К., 1985.

4. Лебедев А.В. Патнр – Δнміоyргоς – Ваσіλеyς. // Balcano – Balto – Slavica. — М., 1979.

5. Топоров В.Н. Растения. // Мифы народов мира. – Т. 2. – М., 1982.

6. Сумцов Н.Ф. О свадебных обрядах преимущественно русских. – Х., 1881.

7. Українка Л. Лісова пісня. // Вибрані твори. – К., 1952. – С. 250-357.

8. Иванов Вяч. Вс., Топоров В.Н. Славянские языковые моделирующие системы. – М., 1965.

9. Мелетинский Е.М. Иггдрасиль. // Мифологический словарь. – М., 1990.

10. Топоров В.Н. Древо мировое. // Мифы народов мира. – Т.1. – М., 1980.

11. Бернштам Т.А. Следы архаических ритуалов и культов в русских молодежніх играх «ящер» и «олень». // Фольклор и этнография. – Л., 1990. – С.17.

12. Штёкль А. История средневековой философии. – М., 1912.

Дерево життя

Культ «дерева життя» був розповсюджений на всій Україні в усі часи. Він може мати вигляд троїстої гілочки, квітки з листям або квітучої гілки у вазоні.

Найдавніші колядки донесли до нас прадавні уявлення людей про часи, коли не було ні неба, ні землі, а було лише широке море, і на ньому — зелений явір. Таким чином, у вигляді дерева уявлявся стрижень світобудови. Світове дерево повсякчас зображувалось не натурально, а стилізовано, тобто спрощено, узагальнено. В таких зображеннях неодмінно був розподіл на три яруси по вертикалі і дотримання чіткої системи правого і лівого боків. Нижня частина – коріння, що входить в землю, часто зображувалось у вигляді трикутника, горщика. Тут знаходилися змії, риби, водоплавні птахи і тварини, оскільки низ дерева – не лише підземний світ, але й море, річка, усяка вода. Також нижня частина Світового дерева – це світ підземного бога, владики підземного вогню і незліченних багатств, втілення уявлення про потойбічний світ, минулі часи. Середній ярус уособлював землю, реальний світ, земне життя людей. Верхня частина Світового дерева піднімалась у нескінченну вись – до Бога і небесного світу богів. На верхів’ї селилися птахи, бджоли, тут розміщувались небесні світила. Часто на верхів’ї днювало Сонце. Дерево життя – це також дерево роду, де кожна квітка, гілка означали певного родича, а все разом уособлювало модель світу і людини, його родове дерево.

Дерево життя – як космічне дерево – було символом стрижня, що з’єднує землю і небо, символом безперервного відродження природи і відновлення життя, емблемою невичерпної життєвої сили, гармонії, безсмертя.

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 5 6 78