 |
Етап A називається відновлення і підтримка прохідності дихальних шляхів.
|
|
|
|
Стадії та етапи СЛЦР — тривалий, напружений і насичений процес, що розділяється на 3 стадії, кожна з яких включає в себе 3 етапи. I стадія включає етапи A, B, C, II стадія — етапи D, E, F, III стадія — етапи G, H, I.
I стадія СЛЦР називається елементарна підтримка життя. З назви видно, що на цій стадії застосовуються лише прості прийоми, оскільки використовувати складніші немає можливості. Іншими словами, початковий стан такий: організм пацієнта в стані клінічної смерті і організм реаніматора, що володіє знаннями і навичками по техніці СЛЦР. Більше нічого і нікого немає. I стадія триває до тих пір, поки не відновиться кровообіг і дихання пацієнта (що буває рідше), або поки не з’явиться можливість використовувати складніші прийоми реанімації — введення медикаментів, застосування різних пристосувань, інструментів, апаратів і т. п. (що частіше). У лікувальному закладі часто СЛЦР також розпочинається з елементарної підтримки життя (якщо вона розпочинається не у відділенні реанімації і інтенсивної терапії), і лише коли з’явиться оснащена реанімаційна бригада, ця стадія закінчується.
Перш ніж розпочати проведення реанімаційних заходів, необхідно помістити потерпілого на тверду рівну поверхню. Якщо пацієнт знаходиться на м’якому ліжку, то необхідно під його грудну клітину підкласти твердий щит, а, при його відсутності – перекласти пацієнта на підлогу. При невиконанні цієї умови непрямий масаж серця не буде ефективним.
3. Негайний етап СЛЦР. Причини обтурації дихальних шляхів і методи відновлення їх прохідності. Штучна вентиляція легенів. Непрямий масаж серця. Оцінка ефективності реанімаційних заходів.
3. 1. Забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів.
|
|
|
Етап A називається відновлення і підтримка прохідності дихальних шляхів.
Причини, що утруднюють надходження повітря до легень:
1) порушення анатомічних співвідношень між частинами верхніх дихальних шляхів – западання кореня язика, травматичне пошкодження гортані і трахеї, голосових зв'язок і глотки, ларинго-, бронхо- і бронхіолоспазм. |
2) зменшення або повне перекриття просвіту верхніх дихальних шляхів зсередини – чужорідні тіла і рідини, виділення трахеобронхіального дерева (гній, слиз, кров і т. д. ).
3) зменшення або повне перекриття просвіту верхніх дихальних шляхів ззовні – странгуляційна петля, пухлина або гематома в області глотки, шиї, середостіння.
3. 2. Причини обтурації дихальних шляхів і методи відновлення їх прохідності.
Найпоширенішою причиною порушення прохідності дихальних шляхів під час клінічної смерті є западання кореня язика. Це відбувається внаслідок розслаблення м'язів, що утримують корінь язика над задньою стінкою глотки. Тому при проведенні реанімаційних заходів, навіть після усунення всіх інших причин порушення прохідності дихальних шляхів, необхідно усунення і цієї перешкоди. Оптимальною методикою відновлення прохідності дихальних шляхів є потрійний прийом Сафара (рис. 3).
Рис. 3. Потрійний прийом Сафара.
| 1. Помірне запрокинення голови назад. Це дозволяє дещо збільшити вхід в гортань, закритому коренем язика внаслідок відсутності тонусу його м’язів. При помірному запрокиненні голови корінь язика відводиться від задньої стінки глотки. Ця частина прийому Сафара не виконується в разі підозри на перелом шийного відділу хребта. 2. Відкриття рота і видалення чужорідних тіл з порожнини рота і глотки. Чужорідні тіла можуть бути як твердими (сторонні предмети, зубні протези і т. п. ), |
так і рідкими (шлунковий вміст, мокротиння, слина, кров, ліквор, слиз і та ін. ). Чужорідні тіла видаляються вказівним пальцем, який бажано обмотати будь-якою матерією (бинт, марля, шматок тканини, носова хустка), оскільки вона вбиратиме рідкі чужорідні тіла.
|
|
|
3. Виведення нижньої щелепи вперед. Це дозволяє ще в більшій мірі відвести корінь язика, збільшивши вхід в гортань.
До досить простих методів відновлення і підтримки прохідності дихальних шляхів відносять застосування повітроводів. Розрізняють декілька різновидів повітроводів: S-образні (повітровід Сафара) і Т-образні (повітровід Гведела), орофарингеальні та назофарингеальні (рис. 4).
|
| Рис. 4. Повітроводи. А – оротфарингеальний, Б – назофарингеальний |
Методика установки орофарингеальних повітроводів будь-якого різновиду складається з наступних етапів (рис. 5): за допомогою методики схрещених пальців відкривають рота, кінець повітроводу вводиться вигином до язика, потім обертальним рухом його повертають вигином від язика і одночасно просувають вглиб. При іншому варіанті корінь язика акуратно віджимають шпателем, а повітровід вводять вигином до язика без обертання.
|
| Рис. 5. Методика постановки повітроводу. |
3. 3. Штучна вентиляція легенів.
|
|
|
