Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Галузевий розподіл прямих іноземних інвестицій в економіку України




(на 01.01.98 р.)

 

Галузь Обсяг прямих іноземних інвестицій, млн дол. США Частка (%) в загальному обсязі
Всього 2053,8  
Харчова промисловість 422,1 20,6
Внутрішня торгівля 337,6 16,4
Фінанси, кредит, страхування 174,1 8,5
Машинобудування і метало­обробка 168,7 8,2
Хімічна промисловість 141,2 6,9
Охорона здоров'я 114,9 5,6
Будівництво 90,6 4,4
Транспорт 59,7 2,9
Промисловість будівельних матеріалів 58,3 2,8
Сільське господарство 45,9 2,2
Деревообробна і целюлозно-паперова промисловість 44,6 2,2
Чорна металургія 40,9 2,0
Легка промисловість 32,5 1,6
Інші галузі 316,7 15,7

Джерело: Україна у цифрах у 1997 році: Корот. стат. довід. Київ, 1998. С. 95.

Таким чином, глобальна фірма виступає головним суб'єктом багатонаціонального виробництва. Вона сполучає в єдиному орга­нізаційному, фінансовому, технологічному режимі процес вироб­ництва продукції, міжнародні трансакції, управління, маркетинг, наукові й технологічні дослідження та інші елементи стратегічної діяльності фірми. Характерною рисою таких фірм є також роз-


виток і поглиблення внутрішньофірмової торгівлі у формі простих поставок компонентів і напівфабрикатів материнській компанії або ж у формі обміну високоспеціалізованими фінальними виро­бами. Друга форма є показником того, як філії підприємства впроваджують свій продукт у міжнародну сферу, пристосовують його до вимог закордонних ринків. Торгівля спеціалізованими виробами домінує у фірмах та секторах з високим ступенем гло­балізації. Взаємодія міжнародних виробничих систем поставок товарів забезпечується такими вищими формами кооперації, як субконтракти (subcontracting, outsourcing).

Система субпоставок охоплює різні види проміжних товарів і компонентів спільно спроектованих виробів, формування між­народних логістичних систем та стратегічного маркетингу. Усе це створює передумови для об'єднання фірм різних типів і розмірів у міжнародні коопераційні мережі. Нарешті, ще одним напрямом глобалізації фірм є створення стратегічних альянсів на основі формування системи сталих зв'язків між багатьма фірмами з різ­них країн. Членами альянсів є переважно великі олігополістичні фірми, але в системі субконтрактів можуть брати участь і ком­панії, що спеціалізуються на товарах, які не потребують великих масштабів виробництва.

Значна частина стратегічних альянсів зосереджена у сфері на­укових досліджень і технологічних розробок. У виробництві комп'ютерів, телекомунікаційних систем, наприклад, беруть участь великі американські, європейські та японські фірми, що створю­ють зрештою олігополістичні ринкові структури, які відіграють домінуючу роль у відповідних сегментах ринку.

Таким чином, економічний розвиток фірми набуває на основі глобалізації нового поштовху, збагачується новими джерелами і ресурсами.

Однією з визначних рис сучасного виробництва є використан­ня глобальних джерел (global sourcing) розвитку. Спорадичне залу­чення різних товарів і факторів з міжнародного ринку до націо­нальної економіки відоме ще з прадавніх часів. Проте використан­ня глобальних джерел розпочалося лише на сучасному етапі. Цей процес означає застосування пакета стратегічних заходів, спрямо­ваних на забезпечення довгострокового економічного успіху під­приємства. Йдеться принаймні про впровадження нових каналів поставок з міжнародних ринків, які б якісно відрізнялись від існуючих рутинних ресурсопотоків. Необхідність зниження про­міжних витрат вимагає від постачальників активного впливу на виробництво продукту, якості котрого мають задовольняти під-


 




Розділ І


3. Глобалізація економічних процесів


 


нищені вимоги споживачів. Такий підхід потребує відповідних інвестицій для створення належних логістичних та інформаційних

систем.

Глобальні ресурсні джерела можуть бути одиничними (single sourcing) та численними (складними) (multiple sourcing). У першо­му випадку головним завданням є досягнення високої якості поставок шляхом залучення постачальників до процесу вироб­ництва продуктів та відкриття їм доступу до інформаційних систем підприємства. Численні глобальні джерела дають змогу знизити виробничі витрати за рахунок заміни неефективних постачаль­ників з високими витратами на кооперантів з більш сприятливою структурою. За системи багатосторонніх глобальних джерел пос­тачальники виконують головним чином свої класичні функції, орієнтуючись водночас на сучасні високостандартизовані про­дукти.

Елімініювання (розсіювання) ринків

Створення нових ринків збуту

Торговельно-політичний режим

Впровадження нових технологій

Посилення конкурентних позицій

Ціни

О 0,5 1 1,5 2 2,5 3 3,5 4 Експертні оцінки

1 —дуже важливо

З — посередньо

5 — зовсім неважливо

Рис. 3.2. Глобальні джерела в німецькому автомобілебудуванні

Джерело: Global Management. Berlin, 1996. P. 274.

Отже, глобальні джерела стають наприкінці XX ст. іманентною складовою діяльності транснаціональних корпорацій, важливою підоймою їхнього динамізму.

Персоніфікованим фактором і показником глобалізації ви­ступає один з визначальних компонентів виробництва — робоча сила. Як і інші виробничі чинники, робоча сила переміщувалась по господарському полю планети й раніше. Але лише наприкінці XX ст. кількість переміщень, інтенсивність міграційних потоків між


країнами, їх динамізм засвідчують справді глобальні масштаби да­ного процесу. Якщо протягом XVII—XVIII ст. 15 млн африканців були як раби вивезені до Бразилії, карибських країн та до Пів­нічної Америки, то нині, за даними Міжнародної організації пра­ці, більш ніж 80 млн чоловік працюють за межами своїх країн. Ще 20 млн перебувають за кордоном як біженці чи політемігранти. Кожного року емігрує близько 1,5 млн чоловік та майже 1 млн знаходять тимчасовий притулок в інших країнах.

Даний глобалізаційний фактор є одним з найбільш супереч­ливих у системі сучасного світового економічного розвитку. З одного боку, спостерігається кількісне зростання еміграційних процесів та збільшення впливу зарубіжної робочої сили на еко­номічне піднесення окремих Країн і регіонів. Наприклад, на по­чатку 80-х років з 13 млн загального населення держав Перської затоки більше 4 млн становили емігранти, а з 4,3 млн чоловік працездатного населення майже 2,5 млн чоловік були іноземцями. У 1985 р. чисельність мігрантів сягає тут уже 6 млн чоловік. В окремих країнах кількість іммігрантів перевищує чисельність ко­рінного населення. Так, у Кувейті їх питома вага досягла 60 % у загальній кількості, а в Катарі та в ОАЕ — 75 %. У Люксембурзі некорінне населення становить 89 %, а в Нідерландах — 25 %.

З іншого боку, події 90-х років, а саме розпад СРСР та Югославії, створення єдиного європейського економічного і ва­лютного союзу, привели до запровадження жорсткого іммігра­ційного законодавства, яке загальмувало розвиток міграційних процесів у світі.

Іншим стимулюючим чинником є переважний попит на мігра­цію висококваліфікованої робочої сили, що дістає відображення у відповідному національному законодавстві. Саме цей аспект є предметом особливої заінтересованості з боку ТНК, які всіляко сприяють вільному пересуванню робочої сили з країни в країну для ліквідації дефіциту в тих із них, де відчувається гостра нестача кваліфікованих працівників. З огляду на такий перебіг подій вва­жається, що в даний час формуються передумови для розвитку глобального ринку «людського капіталу», тобто високоосвіченої робочої сили.

Щодо України, то міграційні процеси тут в останньому десяти­річчі пройшли два короткі етапи. З 1991 по 1994 р. відбувався приріст населення і трудових ресурсів за рахунок імміграції з колишніх республік СРСР. У 1994 р. сальдо міграцій стало від'єм­ним, і ця тенденція діє понині. У першому півріччі 1997 р. насе­лення України зменшилось унаслідок міграційного відтоку на

, 0-142


Розділ І

45,7 тис. чоловік. Міграційний відплив останнього часу харак­терний практично для всіх областей України за винятком Київ­ської. Найбільший відтік населення притаманний Донецькій, Хар­ківській, Луганській та Львівській областям.

Таким чином, глобалізація економічного розвитку є однією з головних ознак сучасної цивілізації. Вона охоплює практично всі фактори та умови виробництва, всі його галузі та територіальні утворення. Нині всі країни світу, хоч і різною мірою, причетні до процесу глобалізації. Найбільший ефект від нього отримують роз­винуті країни світу, центр, чи ядро, світової економіки. Небачені досі масштаби економічних потоків, які несе з собою глобалізація, можна порівняти з величезної сили природними явищами і катак-лізмами. У такій ситуації економічно слабші країни є надзвичайно вразливими і часто беззахисними перед дією глобальних еконо­мічних, фінансових, технологічних та інших чинників. Усе це вимагає створення національних і міжнародних механізмів, які б пом'якшували негативний вплив глобалізації на національний і світовий економічний розвиток.


Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...