Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Галузевий розподіл прямих іноземних інвестицій в економіку України

(на 01.01.98 р.)

Галузь	Обсяг прямих іноземних інвестицій, млн дол. США	Частка (%) в загальному обсязі
Всього	2053,8
Харчова промисловість	422,1	20,6
Внутрішня торгівля	337,6	16,4
Фінанси, кредит, страхування	174,1	8,5
Машинобудування і металообробка	168,7	8,2
Хімічна промисловість	141,2	6,9
Охорона здоров'я	114,9	5,6
Будівництво	90,6	4,4
Транспорт	59,7	2,9
Промисловість будівельних матеріалів	58,3	2,8
Сільське господарство	45,9	2,2
Деревообробна і целюлозно-паперова промисловість	44,6	2,2
Чорна металургія	40,9	2,0
Легка промисловість	32,5	1,6
Інші галузі	316,7	15,7

Джерело: Україна у цифрах у 1997 році: Корот. стат. довід. Київ, 1998. С. 95.

Таким чином, глобальна фірма виступає головним суб'єктом багатонаціонального виробництва. Вона сполучає в єдиному організаційному, фінансовому, технологічному режимі процес виробництва продукції, міжнародні трансакції, управління, маркетинг, наукові й технологічні дослідження та інші елементи стратегічної діяльності фірми. Характерною рисою таких фірм є також роз-

виток і поглиблення внутрішньофірмової торгівлі у формі простих поставок компонентів і напівфабрикатів материнській компанії або ж у формі обміну високоспеціалізованими фінальними виробами. Друга форма є показником того, як філії підприємства впроваджують свій продукт у міжнародну сферу, пристосовують його до вимог закордонних ринків. Торгівля спеціалізованими виробами домінує у фірмах та секторах з високим ступенем глобалізації. Взаємодія міжнародних виробничих систем поставок товарів забезпечується такими вищими формами кооперації, як субконтракти (subcontracting, outsourcing).

Система субпоставок охоплює різні види проміжних товарів і компонентів спільно спроектованих виробів, формування міжнародних логістичних систем та стратегічного маркетингу. Усе це створює передумови для об'єднання фірм різних типів і розмірів у міжнародні коопераційні мережі. Нарешті, ще одним напрямом глобалізації фірм є створення стратегічних альянсів на основі формування системи сталих зв'язків між багатьма фірмами з різних країн. Членами альянсів є переважно великі олігополістичні фірми, але в системі субконтрактів можуть брати участь і компанії, що спеціалізуються на товарах, які не потребують великих масштабів виробництва.

Значна частина стратегічних альянсів зосереджена у сфері наукових досліджень і технологічних розробок. У виробництві комп'ютерів, телекомунікаційних систем, наприклад, беруть участь великі американські, європейські та японські фірми, що створюють зрештою олігополістичні ринкові структури, які відіграють домінуючу роль у відповідних сегментах ринку.

Таким чином, економічний розвиток фірми набуває на основі глобалізації нового поштовху, збагачується новими джерелами і ресурсами.

Однією з визначних рис сучасного виробництва є використання глобальних джерел (global sourcing) розвитку. Спорадичне залучення різних товарів і факторів з міжнародного ринку до національної економіки відоме ще з прадавніх часів. Проте використання глобальних джерел розпочалося лише на сучасному етапі. Цей процес означає застосування пакета стратегічних заходів, спрямованих на забезпечення довгострокового економічного успіху підприємства. Йдеться принаймні про впровадження нових каналів поставок з міжнародних ринків, які б якісно відрізнялись від існуючих рутинних ресурсопотоків. Необхідність зниження проміжних витрат вимагає від постачальників активного впливу на виробництво продукту, якості котрого мають задовольняти під-

Розділ І

3. Глобалізація економічних процесів

нищені вимоги споживачів. Такий підхід потребує відповідних інвестицій для створення належних логістичних та інформаційних

систем.

Глобальні ресурсні джерела можуть бути одиничними (single sourcing) та численними (складними) (multiple sourcing). У першому випадку головним завданням є досягнення високої якості поставок шляхом залучення постачальників до процесу виробництва продуктів та відкриття їм доступу до інформаційних систем підприємства. Численні глобальні джерела дають змогу знизити виробничі витрати за рахунок заміни неефективних постачальників з високими витратами на кооперантів з більш сприятливою структурою. За системи багатосторонніх глобальних джерел постачальники виконують головним чином свої класичні функції, орієнтуючись водночас на сучасні високостандартизовані продукти.

Елімініювання (розсіювання) ринків

Створення нових ринків збуту

Торговельно-політичний режим

Впровадження нових технологій

Посилення конкурентних позицій

Ціни

О 0,5 1 1,5 2 2,5 3 3,5 4 Експертні оцінки

1 —дуже важливо

З — посередньо

5 — зовсім неважливо

Рис. 3.2. Глобальні джерела в німецькому автомобілебудуванні

Джерело: Global Management. Berlin, 1996. P. 274.

Отже, глобальні джерела стають наприкінці XX ст. іманентною складовою діяльності транснаціональних корпорацій, важливою підоймою їхнього динамізму.

Персоніфікованим фактором і показником глобалізації виступає один з визначальних компонентів виробництва — робоча сила. Як і інші виробничі чинники, робоча сила переміщувалась по господарському полю планети й раніше. Але лише наприкінці XX ст. кількість переміщень, інтенсивність міграційних потоків між

країнами, їх динамізм засвідчують справді глобальні масштаби даного процесу. Якщо протягом XVII—XVIII ст. 15 млн африканців були як раби вивезені до Бразилії, карибських країн та до Північної Америки, то нині, за даними Міжнародної організації праці, більш ніж 80 млн чоловік працюють за межами своїх країн. Ще 20 млн перебувають за кордоном як біженці чи політемігранти. Кожного року емігрує близько 1,5 млн чоловік та майже 1 млн знаходять тимчасовий притулок в інших країнах.

Даний глобалізаційний фактор є одним з найбільш суперечливих у системі сучасного світового економічного розвитку. З одного боку, спостерігається кількісне зростання еміграційних процесів та збільшення впливу зарубіжної робочої сили на економічне піднесення окремих Країн і регіонів. Наприклад, на початку 80-х років з 13 млн загального населення держав Перської затоки більше 4 млн становили емігранти, а з 4,3 млн чоловік працездатного населення майже 2,5 млн чоловік були іноземцями. У 1985 р. чисельність мігрантів сягає тут уже 6 млн чоловік. В окремих країнах кількість іммігрантів перевищує чисельність корінного населення. Так, у Кувейті їх питома вага досягла 60 % у загальній кількості, а в Катарі та в ОАЕ — 75 %. У Люксембурзі некорінне населення становить 89 %, а в Нідерландах — 25 %.

З іншого боку, події 90-х років, а саме розпад СРСР та Югославії, створення єдиного європейського економічного і валютного союзу, привели до запровадження жорсткого імміграційного законодавства, яке загальмувало розвиток міграційних процесів у світі.

Іншим стимулюючим чинником є переважний попит на міграцію висококваліфікованої робочої сили, що дістає відображення у відповідному національному законодавстві. Саме цей аспект є предметом особливої заінтересованості з боку ТНК, які всіляко сприяють вільному пересуванню робочої сили з країни в країну для ліквідації дефіциту в тих із них, де відчувається гостра нестача кваліфікованих працівників. З огляду на такий перебіг подій вважається, що в даний час формуються передумови для розвитку глобального ринку «людського капіталу», тобто високоосвіченої робочої сили.

Щодо України, то міграційні процеси тут в останньому десятиріччі пройшли два короткі етапи. З 1991 по 1994 р. відбувався приріст населення і трудових ресурсів за рахунок імміграції з колишніх республік СРСР. У 1994 р. сальдо міграцій стало від'ємним, і ця тенденція діє понині. У першому півріччі 1997 р. населення України зменшилось унаслідок міграційного відтоку на

, 0-142

Розділ І

45,7 тис. чоловік. Міграційний відплив останнього часу характерний практично для всіх областей України за винятком Київської. Найбільший відтік населення притаманний Донецькій, Харківській, Луганській та Львівській областям.

Таким чином, глобалізація економічного розвитку є однією з головних ознак сучасної цивілізації. Вона охоплює практично всі фактори та умови виробництва, всі його галузі та територіальні утворення. Нині всі країни світу, хоч і різною мірою, причетні до процесу глобалізації. Найбільший ефект від нього отримують розвинуті країни світу, центр, чи ядро, світової економіки. Небачені досі масштаби економічних потоків, які несе з собою глобалізація, можна порівняти з величезної сили природними явищами і катак-лізмами. У такій ситуації економічно слабші країни є надзвичайно вразливими і часто беззахисними перед дією глобальних економічних, фінансових, технологічних та інших чинників. Усе це вимагає створення національних і міжнародних механізмів, які б пом'якшували негативний вплив глобалізації на національний і світовий економічний розвиток.

⇐ Предыдущая 9 10 11 12 131415 16 17 18 Следующая ⇒