 |
Інтегрований курс. історії та теорії педагогіки. плани семінарських занять. Семінарське ЗАНЯТТЯ № 1. ТЕМА: Предмет педагогіки, її основні категорії.
|
|
|
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка
Кафедра загальної педагогіки та андрагогіки
Інтегрований курс
історії та теорії педагогіки
(2 курс, 1, 2, 3 модулі)
плани семінарських занять
(Для студентів ІІ курсу
іноземного відділення
факультету філології і журналістики)
Доц. Ж. В. Борщ
Полтава 2011-2012 н. р.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕДАЦІЇ
Семінарське (практичне) заняття – форма навчальної діяльності, на якій викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їхнього практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідним чином сформульованих завдань
Основна дидактична мета заняття – розширення, поглиблення й деталізація наукових знань, отриманих студентами на лекціях та в процесі самостійної роботи і спрямованих на підвищення рівня засвоєння навчального матеріалу, прищеплення вмінь і навичок, розвиток наукового мислення та усного мовлення..
До кожного семінарського і лабораторного заняття, теми яких повідомляються на початку вивчення даного модуля, студенти зобов’язані ретельно готуватися. Насамперед необхідно переглянути лекційний матеріал із теми і, використовуючи конспект і рекомендовані підручники й навчальні посібники, підготувати детальні відповіді на питання конкретного заняття; належить також виконати й усі можливі домашні завдання, запропоновані викладачем. У процесі роботи визначається рівень готовності кожного студента до участи в практичних заняттях і до виконання лабораторних робіт, який упливає на результати підсумкового контролю. До кожного практичного завдання розроблені методичні рекомендації, поради на допомогу студентові. Таким чином, основне завдання студента – користуючись відповідними методичними матеріалами й літературою, творчо та якісно виконувати завдання у тій чи іншій формі, в залежності від вимог викладача, своєчасно прозвітувати про їхнє виконання.
|
|
|
Самостійна підготовка студента до практичних занять починається зі знайомства з планом семінару і добору рекомендованої літератури. Перш ніж вивчати першоджерела, необхідно познайомитися з матеріалом навчальні лекції на тему заняття і відповідним розділом підручника чи навчального посібника. Запорукою успішної і раціональної підготовки до практичних занять є систематичне попереднє опрацювання лекцій і наступна самостійна робота з доповнення матеріалу.
Підручник, навчальний посібник та іншу обов’язкову навчальну літературу слід не просто читати, а вивчати. При вивченні джерела спочатку рекомендовано побіжно проглянути весь матеріал із метою фіксації провідних думок і послідовності викладу. Потім книгу читають, конспектуючи відомості, необхідні для відповіді на поставлені в плані заняття питання, і, нарешті, втретє проглядають, прагнучи організувати прочитане в єдину систему, усвідомити окремі складні положення теми.
Уважний розгляд схем, діаграм та іншого ілюстративного матеріалу книги допомагає цілісному розумінню прочитаного, дає можливість порівнювати новий матеріал з уже відомими знаннями, виробити власне ставлення до питання. Додаткову літературу читають із метою ознайомлення. Під час такого читання уважно перечитують окремі частини джерела, решта матеріалу розглядають мимохідь.
Для систематизації матеріалу і спрощення подальшого добору необхідної літератури, наприклад, під час написання повідомлення з теми або підготовки до заліку чи екзамену зручно використовувати бібліографічні картки чи зошити. Всі питання, які можуть виникнути у процесі підготовки до заняття, необхідно занотовувати на полях із метою наступного з’ясування.
|
|
|
Завершивши вивчення рекомендованих науково-педагогічних джерел і літератури використаної зі власної ініціативи, необхідно до кожного пункту плану семінарського заняття скласти або зведений конспект, або прості чи складні плани усних відповідей. Із метою самоперевірки корисно відтворити основні положення й відповісти на запитання, подані для самоконтролю і підручнику, навчальному посібникові й у плані заняття.
Відповіді на питання мають бути логічно структуровані, обґрунтовані, аргументовані.
Модуль 1. Історико-теоретичні основи педагогіки. Основи національної української педагогіки
Семінарське ЗАНЯТТЯ № 1
ТЕМА: Предмет педагогіки, її основні категорії.
Історія педагогіки та її місце в системі педагогічних наук.
ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:
1. Основні педагогічні категорії та поняття.
2. Структура педагогіки та історії педагогіки.
3. Методологічна основа педагогіки.
4. Задачі вітчизняної педагогіки на сучасному етапі розбудови незалежної і самостійної України.
5. Система педагогічних наук та їх зв’язок з іншими науками.
6. Основні функції історико-педагогічної науки.
7. Джерела педагогіки та історії педагогіки. Методи педагогічного та історико-педагогічного дослідження.
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ:
1. Як співвідносяться поняття: ”формування особистості”, ”педагогічний процес, ”виховання” (в широкому педагогічному розумінні), ”виховання” (в широкому соціальному розумінні), ”виховання” (в вузькому педагогічному розумінні), ”навчання”, ”освіта”?
2. Доведіть твердження А. С. Макаренка, що „ … педагогіка – найдіалектичніша наука”.
3. Доведіть твердження К. Д. Ушинського, що „ … педагогіка – не тільки наука, але й мистецтво.
4. Доведіть положення, що вивчення історії педагогіки відіграє велику роль не тільки в підвищенні культури вчителя, але й сприяє озброєнню його педагогічною майстерністю.
|
|
|
5. Чому вчителю потрібно знати методи науково-педагогічного дослідження і вміти ними користуватися?
ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ І ВПРАВИ:
1. Складіть схему, яка б відбивала найбільш істотні зв’язки педагогіки з іншими науками.
2. Складіть анкету для визначення інтересів та потреб школярів.
3. Вирішіть усно задачі: №2, №3, №4 /Кузьмінський А. І., Вовк Л. П., Омеляненко В. Л. Педагогіка: завдання і ситуації: Практикум. – К.: Знання-Прес. – 2003. – С. 32-34
ТЕМАТИКА ДОПОВІДЕЙ ТА РЕФЕРАТІВ:
1. Педагогіка як суспільна наука.
2. Виховання, освіта, навчання в їх відмінності і єдності.
3. Походження виховання та його відбиття в українських пам’ятках стародавньої писемності, рукописах з питань виховання і навчання.
ДЕРЖАВНІ ДОКУМЕНТИ:
1. Державна національна програма „Освіта” („Україна ХХІ ст. ”). – К.: Радуга, 1994. – 61 с.
ПЕДАГОГІЧНІ СЛОВНИКИ:
1. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник – К.: Либідь, 1997. – 376с.
ПІДРУЧНИКИ ТА НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПОСІБНИКИ:
1. Артемова Л. В. Історія педагогіки України: Підручник. – К.: Либідь, 2006. – 424 с.
2. Бойко А. М. Виховання людини: нове і вічне. – Полтава: Техсервіс, 2006. – С. 19-25.
3. Вишневський О. І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Дрогобич: Коло, 2003. – С. 13-26.
4. Волкова Н. П. Педагогіка. Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Академія, 2001. – С. 9-34.
5. Зайченко І. В. Педагогіка. Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Освіта України, 2006. – С. 6-36.
6. Кузьмінський А. І., Омеляненко В. Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання-Пресс, 2003. – С. 33-40.
7. Левківський М. В. Історія педагогіки. Підручник. – К.: ЦНЛ, 2003. – 360 с.
8. Лихачев Б. Т. Педагогика: Курс лекций – М.: Юрайт, 2000.
9. Лозова В. І., Троцко Г. В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник. – Харків: ОВС, 2002. – С. 5-25.
10. Любар О. О., Стельмахович М. Г., Федоренко Т. Т. Історія української школи і педагогіки: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. – С. 427-439.
11. Максимюк С. П. Педагогіка: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – С. 40-51.
12. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка. Навчальний посібник. – 2003. – С. 11-53.
|
|
|
13. Сбруєва Л. А., Рисіна М. Ю. Історія педагогічної думки у схемах, картах, діаграмах: Навч. посібник – Суми: Сумський ДПУ, 2000. – 208 с.
14. Пальчевський С. С. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2007. – С. 6-90.
15. Педагогіка: Інтегрований курс теорії та історії: / За ред. А. М. Бойко. – Ч. 1. – К., 2002. С. 6-25.
16. Фіцула М. М. Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Академія, 2002. – С 9-44.
17. Ягупов В. В. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2003. – С. 8-42; 102-146.
ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Андрущенко В. Духовна сутність освіти // Вища освіта України. – 2007. – №1. – С. 5-10.
2. Бойко А. М. Виховуючі суб’єкт-суб’єктні відносини вчителів і учнів як основа модернізації освітньої галузі в Україні // Рідна школа. – 2004. – №12. – С. 6-9.
3. Бойко А. М. Методологія-теорія-практика виховання: єдина система // Рідна школа. – №1. – 2008. – С. 16-21.
4. Бойко А. М. Стратегія упровадження прискореного розвитку педагогічної практики й теорії // Рідна школа. — 2009. — № 2-3. — С. №-3-9.
5. Буряк В. Формування методологічної культури майбутнього вчителя // Рідна школа. — 2005. — № 1. С. 3-7.
6. Гончаренко С. Методологічні засади побудови педагогічної теорії // Шлях освіти. – 2007. – №2. – С. 2-10.
7. Максименко В. В. Концепція розвитку школи//Управління школою – 2009. - №5. – с. 5-11.
8. Приходченко, К. Середовищний підхід до навчання та виховання молоді [Текст] / К. Приходченко // Шлях освіти. – 2010. – № 3. – С. 22–27.
9. Сисоєва С. Роль освіти в сучасному світі // Рідна школа. — 2008. — № 11. — С. 3-6.
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:
1. Ваховський Л. Методологія дослідження історико-педагогічного процесу: постанова проблеми // Шлях освіти. – 2005. – №2. – С. 7-11.
2. Кремінь В. Г. Людиноцентризм в освіті: сучасний напрям розвитку духовності нації // Педагогіка і психологія. – 2006. – №2. – С. 17-30.
3. Муравьева Г. Е. Закономерности и принципы проектирования образовательного процесса // Школьная технология. – 2004. № 2. – С. 29-33.
ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ КОНСПЕКТУВАННЯ:
1. Ушинський К. Д. Людина як предмет виховання / Педагогіка: Хрестоматія / Уклад.: А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. – К.: Знання-Прес, 2003. – С. 87-95.
Модуль 1. Історико-теоретичні основи педагогіки. Основи національної української педагогіки
|
|
|
