2. Інженерна геоморфологія як предтеча екологічної геоморфології

Стурбованість суб`єкта геоморфології зростаючим тиском господарської діяльності на об`єкт її вивчення - рельєф земної поверхні призвела у свій час до появи інженерно-геоморфологічних досліджень. Морфогенетична парадигма геоморфології на практиці реалізувалася, зокрема, вивченням основних типів морфогенезу: ендогенного, екзогенного та антропогенного і встановленням їхньої ролі у вирішенні низки важливих інженерно-геоморфологічних завдань. З часом зусиллями інженерної геоморфології яка, зосереджувала значну частку своєї зацікавленості на вивченні інженерного значення сучасних екзогенних та ендогенних рельєфоутворюючих процесів, було продемонстровано важливу роль впливу рельєфу, рельєфоутворюючих процесів на функціонування інших компонентів довкілля. Цим було закладено чи не найміцніші підвалини еколого-геоморфологічних досліджень. Інженерно-геоморфологічного аналіз - аналіз, як філософська категорія, являє собою логічний процес уявного або фактичного розчленування певного досліджуваного об`єкта на окремі елементи з метою досягнення нового знання. Інженерно-геоморфологічний аналіз є сукупністю (системою) методологічних прийомів визначення інженерних властивостей рельєфу, як об`єкта застосування господарської діяльності, дослідження структури взаємовідношень рельєфу та господарської діяльності людини, розчленування рельєфу як єдиного цілого на елементарні категорії, що по-різному впливають на його взаємодію з господарською діяльністю, класифікації понять, категорій, явищ у взаємовідносинах рельєфу та господарської діяльності. Об`єкт інженерно-геоморфологічного аналізу - система взаємовідношень сучасного та похованого рельєфу, а також рельєфоутворюючих процесів з одного боку, та господарської діяльності людини - з другого. Структура інженерно-геоморфологічного аналізу логічно поділяється на дві частини. Перша - власне аналіз, що складається із: а) встановлення зв`язків, взаємовідношень частин, складаючих об`єкт; б) вивчення ролі чинників, що обумовлюють динаміку зв`язків та взаємовідношень; в) визначення кількісних показників динаміки частин, що складають об`єкт, показників сили зв`язків, відношень. Друга - відомий процес синтезування, що складається із: а) встановлення способів регулювання зв`язків; б) прогнозу взаємовідносин та динаміки зв`язків і через них - динаміки частин, що складають об`єкт; в) класифікації одержаних результатів, районування; г) картографування зв`язків, як унаочнення результатів дослідження; д) розробки основ моніторингу перебігу несприятливих сучасних рельєфоутворюючих процесів. Зазначена структура інженерно-геоморфологічного аналізу дозволяє сформулювати послідовність його операцій. “Емпіричні результати - теоретичні висновки - практичні рекомендації”. Постановка завдань та мети дослідження. Випливає із ситуації підвищених вимог до забезпечення сприятливих умов будівництва та експлуатації інженерних споруд у різноманітній природній обстановці. Загальним завданням є одержання оцінки геоморфологічних умов досліджуваної території будівництва та експлуатації споруд без конкретизації їх типу. Спеціальні завдання безпосередньо пов`язані із проектуванням та експлуатацією інженерних споруд. Емпірична частина - збір фактичного матеріалу при інженерно-геоморфологічних дослідженнях включає дослідження, що базуються на відомих методах геоморфологічної науки, але інтерпретованих під кутом зору інженерних вимог до одержуваної інформації. Такими методами є: морфографічний, морфометричний, морфоструктурний, порівняльно-морфологічний, група методів, що вивчають етапи розвитку рельєфу, метод регіонального геоморфологічного аналізу, - метод аналізу чинників морфогенезу, геоморфологічний експеримент.  Узагальнення результатів, одержуваних при проведенні дослідних робіт (зборі фактичного матеріалу), є логічним продовженням інженерно-геоморфологічного аналізу. Розроблення рекомендацій для здійснення проектування, будівництва та експлуатації інженерних об`єктів. “Екологізація” інженерно-геоморфологічних досліджень та інженерної геоморфології у цілому почалася очевидно одночасно із усвідомленням того, що є необхідність “забезпечити нормальне функціонування нової природно-антропогенної геоморфологічної системи, прогнозувати її наступні перетворення у процесі експлуатації та накреслити конкретні заходи по відверненню можливих небажаних явищ і по боротьбі з ними”. Виділення так званих “антропогенно-обумовлених” або просто “антропогенних” рельєфоутворюючих процесів, викликаних як прямим тиском господарської діяльності, так і опосередкованим впливом змінених людиною інших компонентів довкілля є значним кроком у трансформації інженерної геоморфології в екологічну. Вивчення антропогенно-обумовлених природних рельєфоутворюючих процесів та оцінка того впливу, який вони виявляють на сформований раніше природний рельєф і на господарську діяльність, а також розробка рекомендацій по запобіганню його небажаних, часто руйнівних наслідків - є одним із методологічних підходів сучасної екологічної геоморфології.