2. Рельєф та еколого-геоморфологічні проблеми Києва.

2. Рельєф та еколого-геоморфологічні проблеми Києва.

Серед міст Європи Київ має чи не найскладнішу історію, а значить кількість етапних змін у його довкіллі була настільки представницькою, що місто часто обирають моделлю дослідження. Місто розташоване на більш менш розчленованій місцевості. Міською забудовою охоплений майже ввесь Київ – сплощені межиріччя, днища численних ярів та балок, пагорби, площини рівнин-терас, довкілля озер та боліт, а також штучний антропогенний рельєф – засипані яри і балки, болотові ділянки, зрізані і терасовані схили, намивні піщані товщі новобудов лівобережжя. Київ розташований на межі 3-х геоморфологічних ділянок – висока правобережна, низька придолинна та середньо висока лівобережна. Гори: Володимірівська, Маріїнський палац. Праворуч Осокорки, Конча-Заспа, Русанівка. Уздовж річища Дніпра – низовинна рівнина вгору по течії Славутича аж до Оболоні, Мінського масиву та гирла Десни. Постають масиви Дарниці, Троєщини., розташовані на низькій дніпровській терасі. Найвищщі позначки – Печерськ, Батийова гора, Лук’янівка, Куренівка, Вишгород. Найнижчі – це відмітки днищ долини Дніпра. Для території характерне повсюдне поширення процесів сучасної ерозії. У даний час ерозійні процеси пов’язані із діяльністю постійних водотоків, вони приурочені до прируслових ділянок р. Дніпро, Либідь, Сирець, де у період паводків та випадання зливових опадів активізується річкова ерозія. Це обумовлює руйнування берегових уступів, утв. вимоїн. однак в умовах міської екосистеми процес річкової ерозії помітно послаблені, що обумовлено частковою «каналізацією» річкових долин та струмків. Розвитку процесів лінійної ерозії сприяє значна стометрова товща порід, що легко розмиваються і залягають вище рівня дніпровського річища. Яри поширені на схилах Дніпра, Либідь, Сирець. Площинна ерозія відбувається після злив літньої пори. Їхньому розвитку сприяє використання силових поверхонь під городи (Совська балка). Через скорочення відкритих поверхонь процеси площинної ерозії помітно послабилися. Поширені також зсуви. У плані вони ниркоподібні. Після побудови бетоної набережної від Поштової площі до моту Патона та ефективної системи дренажу у крутому дніпровському схилі зникло підрізання зсувів у підніжжі. Також, після закріплення берегів бетонними стінками було зупинену бокову ерозію р. Либідь. Поширений також так званий лесовий карст, пов’язаний із наявністю на поверхні землі лесових порід, що легко розмиваються.

№12

1. Ендогенний морфогенез та його оцінка у створенні несприятливих еколого-геоморфологічних ситуацій.

Ендогенні процеси – геологічні процеси, що відбуваються, головним чином, у надрах Землі, обумовлені її внутрішньою енергією, силою тяжіння та силами, що вникають при обертанні землі. Ендогенні процеси виявляються у вигляді тектонічних рухів (у тому числі у формі повільного підняття і опускання земної кори, складчастості, землетрусів, утворенні крупних елементів рельєфу), процесів вулканізму (підняття магми, виверження вулканів із утворенням вулканічних форм рельєфу), метаморфізму гірських порід та формування родовищ корисних копалин. Сильні землетруси залишають безліч слідів, особливо в районі епіцентру: найбільш поширеними є зсуви й осипання пухкого грунту й тріщини на земній поверхні. Характер таких порушень значною мірою визначається геологічною будовою місцевості. У пухкому та насиченому водою грунті на крутих схилах часто відбуваються зсуви й обвали. Говорячи про рельєфоутворюючу роль ефузивного магматизму, слід зазначити, що при вулканічних виверженнях можуть відбуватися раптові і досить швидкопротікаючі зміни рельєфу і загального стану навколишнього середовища. Особливо великі такі зміни при виверженнях експлозивного типу. Наприклад, при виверженні вулкана Кракатау в Зондській протоці в 1883 р., який мав характер серії вибухів, сталося руйнування більшої частини острова, і на цьому місці утворилися глибини моря до 270 м. Вибух вулкана викликав утворення гігантської хвилі-цунамі, що вдарила по берегам Яви і Суматри. Вона завдала величезної шкоди прибережним районам островів, загинули десятки тисяч жителів.

2. Малі міста України - стійка відповідність екологічним вимогам.

Дослідження показали, що, на тепер, існують розробки системи індикаторів стійкого розвитку територій різного рівня для оцінки соціо-економічного стану. Що ж стосується екологічної системи індикаторів, то згідно розробок Шапара А. Г., Ємця М. А. та інших, до пріоритетних відносяться показники, які характеризують навантаження на навколишнє середовище та використання природних ресурсів. Порівнюючи між собою існуючі розробки системи індикаторів, для оцінки стану територій, встановлено, що найменш вивченими є малі міста Україні, які характеризуються низкою типових екологічних проблем: значні викиди від автотранспорту та промислових підприємств, що формує забруднення не лише атмосферного повітря, а й ґрунтів; скиди недоочищених стічних вод у водні об’єкти в значних об’ємах; накопичення значних обсягів побутових та промислових відходів, які можна використовувати як вторинну сировину; застарілі централізовані теплоцентралі та водомережі, що відображається на умовах теплопостачання та якості питної води відповідно. Метою досліджень є аналіз екологічних показників стану міських екосистем та виявлення серед них індикаторів стану природної складової малого міста. Серед існуючих розробок інтегральної оцінки території, найбільш прийнятними для дослідження населених пунктів є методика оцінки соціо-економіко-екологічного стану території, яка базується на згортанні показників від нижчого рівня до вищого. Зокрема, такий підхід застосовано при оцінці території областей та селищ. Інтегрований показник екологічного розвитку буде включати наступні агреговані показники: показник стану ґрунтового покриву, показник якісного стану атмосферного повітря, показник забруднення поверхневих вод, показник якості питної води та показник поводження з відходами.