 |
Зміст заняття
|
|
|
|
| ЛУГАНСЬКИЙ КОЛЕДЖ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ СТЕЦЮК Н. А. УКРАЇНСЬКА МОВА ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ (МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САМОСТІЙНОГО ОПАНУВАННЯ КУРСУ) Луганськ – 2004 |
Автор-укладач:
Стецюк Н. А. – викладач-методист української мови та літератури Луганського коледжу культури і мистецтв
Методична добірка укладена відповідно до чинної програми курсу „Українська мова за професійним спрямуванням” та схвалена на засіданні циклової комісії соціально-економічних та гуманітарних дисциплін Луганського коледжу культури і мистецтв
Рекомендовано до друку науково-методичною радою Луганського коледжу культури і мистецтв
Дана методична добірка укладена відповідно до чинної програми курсу „Українська мова за професійним спрямуванням”. Окрім теоретичного матеріалу, посібник містить інформаційно-ілюстративний матеріал, зразки творчих завдань, контрольно-оціночних робіт, тестові завдання, практичний тренінг невербального спілкування, корисні поради з етики ділового спілкування.
Добірка може бути використана студентами як посібник для самостійного опрацювання матеріалу курсу, а також викладачами коледжу у практичній
роботі.
ТЕМА №1 Мова і професія. Основні вимоги до мовлення. Особливості професійного спілкування. Мовленнєвий етикет спілкування
Студенти повинні знати: основні вимоги до мовлення; особливості професійного спілкування; норми літературної мови та мовленнєвий етикет спілкування.
Студенти повинні вміти: здійснювати регламентування спілкування, ефективне слухання; застосовувати орфографічні та акцентологічні норми української літературної мови в усному спілкуванні; доречно використовувати моделі звертання, привітання, вибачення, погодження, подяки, прощання.
|
|
|
Література:
1. Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери. - К.: Видавництво А. С. К., 2002. - 400 с.. с. 200-202;
2. Сікорська З. С., Нікітіна А. В., Есаулова Н. В. Працюймо над мовленням. Система роботи з культури мовлення. 8-9 кл. - Луганськ: Янтар, 1999. - 64 с., с. 33-34;
3. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. - Х.: Торсінг. - 2001. - 384 с., с. 300-302.
4. Українська мова: Підручник для 10-11 класу /О. М. Біляєв, Л. М. Симоненкова, Л. В. Скуратівський, Г. Т. Шелехова. - К.: Освіта, 2002. - 240с.
Зміст заняття
1. Організаційний момент. Зміст та завдання курсу. „Українська мова за професійним спрямуванням”.
2. Оголошення теми та мети заняття.
Мова і професія
Мова – універсальна система, в якій живе національна душа кожного народу, його світ, його духовність. Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике значення.
Разом з піднесенням рівня фахових знань представників різних професій підвищуються і вимоги до мови.
Знати мову своєї професії – це значить вільно володіти лексикою свого фаху, нею послугуватися.
Мовні знання – один з основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя.
Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах.
Основні вимоги до мовлення: правильність, змістовність, послідовність, багатство, точність, виразність, доречність та доцільність.
До усного мовлення ставляться такі вимоги:
|
|
|
- точність у формулюванні думки, недвозначність;
- логічність;
- стислість;
- відповідність між змістом і мовними засобами;
- відповідність між мовними засобами та обставинами мовлення;
- відповідність між мовними засобами та стилем викладу;
- вживання сталих сполучень;
- різноманітність мовних засобів;
- нешаблонність у побудові висловлювання;
- доречність;
- виразність дикції;
- відповідність інтонації мовленнєвій ситуації.
Необхідно, щоб ці вимоги базувалися на знанні літературної норми і чутті мови (здатності відчувати належність слів певного стилю, доречності вживання слів у певній ситуації). Загальна мовна культура визначається і знанням норм літературної мови (орфоепічних і акцентних, графічних, орфографічних, лексичних, морфологічних, синтаксичних, стилістичних, пунктуаційних); ерудицією, світоглядом людини, культурою мислення, технікою мовлення.
Мовленнєвий етикет спілкування. Опрацювання матеріалу „Мовна норма”( Зубков М. Сучасне ділове мовлення, с. 16-18).
Універсальні величини усного спілкування:
- погляд;
- усмішка;
- відстань ( інтимна, особиста, соціальна, офіційна).
Мовний етикет (у формі рольової гри)
Записати у конспекти кілька варіантів традиційних привітань, прощання, звертання, вибачення, погодженість (Глущик, ст. 203-205).
Закріплення:
1) Розкрити зміст тези: „Яка людина, така в неї мова”.
„Помилки допускається не той, хто мало говорить, а той, хто багато базікає”.
2) Продовжити ввічливі відповіді в заперечній і стверджувальній формі на прохання сходити в кіно, почитати книгу.
- Сьогодні в кінотеатрі чудовий фільм. Може сходимо?
а)- Вибач, але я не можу...
б) –Так...
- У тебе є пригодницька книга?
- Так.
- Дай, будь ласка прочитати.
а) – Не можу...
б) – Дам, але...
3) Яку форму привітання ви оберете при зустрічі і прощанні:
а) з чоловіком (жінкою) середнього віку?
б) з однокурсником?
в) з людиною похилого віку?
3) Рольова гра. Проблемна ситуація щодо поведінки на вулиці.
4) Диктант з наступним обговоренням змісту тексту.
Поради Іржі Томана
Говоріть лише тоді, коли вам є що сказати. Не може говорити цікаво той, хто нічого не читає, не бере участі у громадському житті, не відвідує культурних закладів, не дискутує з товаришами, не подорожує і нічого не переживає.
|
|
|
Для збагачення словникового запасу читайте твори авторитетних авторів, слухайте кваліфікованих промовців і принагідно записуйте ті слова й вирази, які б ви хотіли використати в своїй мові. Виявіть, які слова ви вживаєте надто часто, і намагайтесь замінити їх іншими словами й виразами. Чергуйте довгі речення з короткими. Довгі речення важко сприймати й розуміти. Нагромадження коротких речень робить мову монотонною. Речення, де кілька іменників стоять поруч, сприймаються важко. Вживайте якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе ставлення до людей: „даруйте”, „перепрошую”, „дякую”, „будь ласка” та ін.
Природа дала людині один язик і два вуха для того, щоб вона слухала інших удвічі більше, ніж сама говорить.
Запитання – дуже зручна форма наказу. Отже, ставте запитання.
Наголосити на якійсь думці можна різними способами:
- перш, ніж висловити її, помовчите бодай хвилину, а потім уже говоріть;
- підсильте свій голос або стиште його;
- уповільніть виклад і наголосіть на кожному окремому слові в реченні;
- доповніть слово жестом і мімікою;
- змініть тон голосу;
- повторіть важливе слово або речення.
Під час розмови вчіться ставити себе на місце іншої людини.
Домашнє завдання: міні-твір: ”Найкраще виховання – власний приклад”.
Матеріал для самостійного опрацювання теми №1 „ Формула ввічливості при знайомстві”
Рекомендована література:
1. Энциклопедия этикета, М.: «Изд. Астрель», 2000. - 512 с., с. 20-24.
За правилами хорошого тону незнайомі люди повинні бути представлені один одному кимсь третім.
Існує певний порядок представлення.
Першим слід назвати молодшого за віком, представляючи його старшому, а старшого молодшому (якщо вік однаковий – молодшого за станом).
Чоловіка завжди представляють жінці, за винятком, коли чоловік набагато старший неї.
Нового співробітника представляють керівнику. Якщо одну людину знайомлять з групою, то його представляють групі першим. Якщо ви представляєте людей одного віку, статусу і статі, то спочатку слід представляти менш знайому вам людину більш знайомій.
|
|
|
Коли ви кого-небудь знайомите чи знайомлять вас, намагайтесь дивитись співрозмовнику в обличчя, посміхайтесь, адже доброзичлива посмішка приваблює до вас іншу людину.
Існує і односторонній порядок представлення. Ним користуються, коли одну людину представляють групі людей. Наприклад, лектора представляють аудиторії.
Інколи доводиться представлятись самому. Робити це слід у виняткових випадках, важливість якого виправдовує такий відступ від етикету. При цьому обов’язково слід дотримуватись необхідної „дистанції”, щоб не наштовхнутись навіть дуже чемне, але непорозуміння. Спочатку слід вибачитись, потім назвати себе і лише після цього, у випадку доброзичливого до вас ставлення, коротко викласти причину, що примусила вас звернутися до людини з проханням приділити вам кілька хвилин. Якщо люди незнайомі один з одним, перед службовою чи діловою розмовою обов’язково слід представитись.
Представитись слід, коли ви вперше приходите в колектив, з яким вам доведеться зустрічатися чи співпрацювати в майбутньому. Якщо вас будь-хто вводить в колектив, то він мусить вас представити колективу.
Немає необхідності представляти людину, що іде поруч з вами вулицею, якщо ви зустрінете свого знайомого і зупинились лише для того, щоб привітати його.
Якщо вам треба познайомити людей, один з яких є вашим родичем, краще представити першим більш близьку вам людину (сестру - своїй знайомій).
Знайомих першими представляють батькам, а не навпаки.
Коли збираються гості, господарі представляють всіх гостей один одному, якщо вони незнайомі, причому господиня знайомить між собою жінок, а господар – чоловіків.
При представленні слід дотримуватись двох основних принципів.
По-перше, необхідно чітко вимовляти ім’я, по батькові і прізвище, а також будь-яку іншу інформацію, яку ви хочете повідомити (наприклад, професія, місце роботи та посада тощо).
По-друге, слід використовувати такі формули ввічливості, які б відповідали даній конкретній ситуації.
Найчастіше при знайомстві використовується фраза „Дозвольте Вам представити... ”
Якщо знайомляться люди одного віку і стану, досить фрази „Познайомтесь, будь ласка, це... ”
Інші можливі формули мовного етикету при знайомстві.
Дозвольте відрекомендуватися...;
Познайомте мене, будь ласка...
Дозвольте познайомити Вас із...
Дуже раді з Вами познайомитися...
|
|
|
Дуже приємно
Коли люди познайомились, вони мусять вітати один одного при наступних зустрічах. Форма вітання залежить від встановлених між ними стосунків.
ТЕМА №2. Види усного спілкування за професійним спрямуванням. Жанри публічних виступів. Композиція мовлення.
Студенти повинні знати: види усного спілкування; жанри публічних виступів; композицію мовлення.
Студенти повинні вміти: володіти різними видами усного спілкування, готуватися до публічного виступу.
Література:
1. Глущик С. В., О. В. Дияк, С. В. Шевчук. Сучасні ділові папери, К., 2002, с. 208-216
2. М. Зубков. Сучасне українське ділове мовлення, К., - 2001. - с. 306-324
Зміст заняття
1. Організаційний момент.
2. Перевірка домашнього і самостійно опрацьованого завдання.
3. Оголошення теми та мети заняття.
4. Опрацювання нового матеріалу.
|
|
|
