 |
Форми проведення дискусії
|
|
|
|
Завдання сучасного навчання нового типу готувати особистість, яка б не тільки сама сприймала ідеї, але й уміла бути гідним захисником цих ідей, була спроможна презентувати їх.
Зіткнення різних думок, боротьба позицій завжди були у будуть у звичаях людей, адже це є необхідною умовою пошуків істини. Витоки дискусії сягають часів Давньої Греції V ст. до н. е., де майстрами красномовства були софісти (від грецьк. Sophisma – розумне судження). І хоч софізми - це умовиводи, засновані на умисно неправильному доборі аргументів, саме софісти розвинули мистецтво дискусії. Вони проводили словесні поєдинки між представниками різних позицій, змагалися у гостроті розуму та віртуозності висловленого слова, вчили цьому молодь, таким чином готували її до суспільного життя.
Уміння дискутувати зовсім не просте, йому потрібно вчити – вчити вислуховувати іншу думку, толерантно до неї ставитися, переконувати логікою аргументації, визнавати справедливість доводів опонента.
Таким чином, дискусія активізує розумову діяльність студентів, сприяє зацікавленню навчальним предметом, розвиває логіку та критичність мислення, мовленнєві уміння та навички, допомагає виявити особисте «Я», тобто є засобом самопрезентації студента.
1. Словникова робота: що означають слова дискусія, диспут, полеміка (у разі потреби скористатися словником):
дискусія (лат. - розглядаю, досліджую) – 1) публічне обговорення якогось спірного питання; 2) переносно – спір.
диспут (лат. – досліджую, сперечаюсь) - 1) усний науковий спір, обговорення якогось питання публічно, перед аудиторією; 2) обговорення наукової праці при публічному захисті дисертації;
полеміка – (грец. – військова майстерність) дискусія в пресі, на зборах, зіткнення різних поглядів під час обговорення будь-яких питань.
|
|
|
Залежно від мети та характеру отриманих знань під час дискусії умовно прийнято розподіляти на такі типи:
дискусія-роздум, дискусія - доказ, дискусія - узагальнення, дискусія - імітація.
2. Опрацювання і конспектування тексту (вправа 296, с. 140, О. Біляєв та ін. Українська мова)
Щоб виступ під час дискусії був цікавим, виступаючий повинен сам бути зацікавленим у предметі свого виступу. Коли кажуть: людина спроможна добре виступати перед аудиторією, вміє самостійно роздумувати, сперечатися, відстоювати свою думку, судження тощо, це означає: вона не просто володіє необхідними знаннями, а вміє їх використовувати практично.
Виступ дискусійного характеру здебільшого будується таким чином: у виступі мають бути вступна частина (вказівка на те, що говоритиме виступаючий і чому), основна частина (виклад поглядів на певну проблему чи питання, докази), висновки (пропозиції).
Виступ дискусійного характеру слід будувати з доброзичливістю. Навіть виступи проти якоїсь ідеї, думки потрібно будувати як підтримку позитивного, що є в запереченнях того, хто з вами сперечається.
Для того, щоб дискусія пройшла успішно, керівнику необхідно звернути увагу на такі фактори: схильність групи до полеміки; характер питань, які обговорюються, має надавати можливість виявити різні точки зору, де одна виключає іншу, а боротьба між ними веде до істини.
Крім цього, слід звернути увагу на необхідні психологічні передумови дискусії. Серед них зазначимо такі:
- сприятливий психологічний мікроклімат у групі;
- взаємостосунки між викладачем і студентами, основані на довірі та повазі один до одного;
- відкритий рівноправний діалог між усіма учасниками дискусії;
- безумовна відсутність будь-якого диктату з боку організатора дискусії.
|
|
|
3. Розігрування проблемної ситуації: Якось в одній групі виникла дискусія на тему „Чи кожна людина може стати гарним оратором? ” Думки студентів розділилися: одні говорили, що тільки природні дані можуть зробити людину оратором. Інші стверджували, що властивості гарного оратора набуваються, розвиваються, виховуються. Якої думки дотримуєтесь ви?
4. Засоби активізації слухачів під час виступу:
- майстерність володіння мімікою, жестами; поза;
- уміння готуватися до спілкування;
- уміння швидко встановлювати контакт з людьми;
- знання оптимальних варіантів завершення виступу (розмови);
- здатність мовця швидко реагувати на екстремальну ситуацію, використовуючи різні способи врятувати виступ від „провалу” (див. „Дивослово”, 2002, №3, с. 22-23).
У діловому спілкуванні переважає вербальний зв’язок між партнерами, проте не слід применшувати значення невербального. Відомий німецький філософ І. Кант сказав: „Рука – це видима частина мозку”. Крім словесного мовлення, ми володіємо ще й мовою тіла. Доведено, що людина словесно здобуває 35% інформації, а за допомогою тіла – 65%. Нині описано і витлумачено більш як 1000 несловесних знаків і сигналів.
Жести, міміку треба вміти контролювати. Непродумані рухи можуть відволікати слухача або ж виказувати приховані наміри. Так, під час народних заворушень у Литві, яка прагнула державного суверенітету й виходу з СРСР, на засіданні Верховної Ради президент М. Горбачов сказав: „Проблему з Литвою ми будемо розв’язувати демократичним шляхом! ” – і при цьому вдарив кулаком по трибуні. Наступного дня у Вільнюс ввели війська. Так жест передав те, що не було сказане словами.
Практичний тренінг невербального спілкування.
Тренінг 1. Візуальний контакт – очі.
Розминка. Студенти тренуються в моделюванні різних відтінків виразу очей.
а) почуття провини – опускають очі;
б) обман, нещирість – роблять „бігаючи очі”;
в) ніяковість – відводять очі.
Вправа на оцінку Прикривши обличчя аркушем А4, студенти передають: а) здивування; б) страх; в) захоплення; г)підозру.
Тренінг 2. Контакт через усмішку.
Учені описали 90 видів усмішок, у створенні яких беруть участь 17 різних м’язів обличчя. Усім добре відома американська „гумова” усмішка – незамінна у спілкуванні. Під час зустрічі усмішка знімає напруженість перших хвилин. Вона супроводить також слова вітання, прощання; усмішка може бути радісна, іронічна, глузлива, дружня тощо.
|
|
|
Вправа на оцінку. Студенти, прикривши очі аркушем А4, передають за допомогою усмішки: а) радість; б) іронію; в) зневагу; г) щастя.
Тренінг 3. Контакт через вираз обличчя.
Психологи твердять, що тільки духовно багата людина вміє „читати” обличчя. Словами відтворюється думка, створена мозком, а на обличчі відображається думка природи, що сформувала конкретний психічний тип. Вираз людського обличчя має безліч відтінків. До речі, обличчя робить сердитим аж 43 м’язи.
Вправа на оцінку. Студенти моделюють заданий вираз обличчя: а) сум; б) презирство; в) зацікавленість; г) байдужість.
Тренінг 4. Жест і поза.
Кожен жест рідко існує в „чистому” вигляді. Найчастіше жест, поза супроводяться відповідною мімікою, виразом обличчя, поставою. Не слід забувати, що тлумачення жестів на всій планеті не однакове. Так, нахил голови згори вниз у нас – знак згоди „так”, а в Болгарії він означає „ні”.
Є три групи найважливіших жестів:
- жести щирості й захоплення;
- оцінні жести;
- знаки захисту.
Моделювання жестів.
Жест, поза Значення
1. Розведені, звернені до партнера Згода, сприйняття думки
руки партнера
2. Руки прикладені до грудей Чесність, відкритість
3. Розслаблена поза, корпус тіла Зацікавленість у подальшому
нахилений уперед, назустріч спілкуванні
співрозмовникові; розстебнуті
ґудзики піджака
Тренінг 5 Знаки захисту.
Ці жести свідчать про неприйняття позиції партнера, про намагання уникнути розмови, приховати інформацію тощо. Найчастіше при цьому у співрозмовника можна бачити насуплені брови, стиснуті губи, холодний погляд.
Моделювання і коментування жестів.
1. Руки схрещені на грудях, пальці вп’ялися в біцепси (співрозмовники гостро полемізують, намагаючись швидко переконати партнера в перевазі своєї позиції; людина „замкнулася”).
|
|
|
2. Голова схилена, підняті плечі, малює щось невизначене на папері (співрозмовник не йде на контакт, очевидно, образившись нетактовністю партнера, недоречністю сказаного; принижено гідність людини; поза незгоди й обурення).
3. Підборіддя підперте великим пальцем, а вказівний палець біля скроні ( критичне ставлення до почутого).
4. Холодний, жорсткий погляд, силувана посмішка, ледве стримується від емоційного вибуху (співрозмовник от-от „зірветься” або „замкнеться”).
Домашнє завдання. Підготувати робочі матеріали до виступу на тему дискусійного характеру „Чи всяка справа може бути цікавою і творчою? ”
ТЕМА №4 Власне українська та іншомовна лексика. Терміни та професіоналізми. Багатозначні слова і контекст
Студенти повинні знати: основні відомості про власне українські слова та іншомовну лексику в професійному мовленні; особливості вживання термінів, виробничо-професійних та науково-технічних професіоналізмів, фразеологізмів.
Студенти повинні вміти: знаходити в тексті й доречно використовувати в мовленні власне українську та іншомовну лексику, термінологічну лексику та виробничо-професійні, науково-технічні професіоналізми; користуватися словником іншомовних слів, термінологічними словниками та довідковою літературою.
Література:
1. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення, с. 64-67
2. Паламар Л. М., Кацавець Г. М. Мова ділових паперів, с. 61, 71, 66, 104, 195
3. Зарицька І. М., Чикаліна І. О. Українське ділове мовлення, с. 56-70
4. Біляєв О. М. Українська мова, с. 34-40
5. Дивослово, 2003, № 5, с. 45
Зміст заняття
1. Виклад нового матеріалу.
|
|
|
