 |
1.2. Класифікація антонімів за типом протиставлення
|
|
|
|
1. 2. Класифікація антонімів за типом протиставлення
Антоніми за семантичними відношеннями неоднорідні, тому виділять градуальні, комплементарні, векторні та координатні антоніми.
Найбільший клас – це градуальні антоніми, що позначають два діаметрально протилежні за мірою або ступенем вияву видові значення певного родового поняття (контрарна протилежність):
- якості (жирний – пісний, брюнет – блондин, багач – бідняк);
- кількості ( все – ніщо, надлишок – брак, завжди - ніколи);
- дії (поспішати – зволікати, палати – тліти, переспати – недоспати);
- ознаки дії або якості (дуже – злегка, надто – недотатньо).
Таке родове поняття характеризується можливістю ступеневого зростання
або спаду, відповідні антоніми не повністю покривають його, тому між його крайніми виявами можливі проміжні ланки – мезонізми.
«Мезонізми (від гр. μ ε σ ο ς – середній, той, що знаходиться посередині і ο ν ο μ α - ім'я, назва) – це слова, які за своїм лексичним значенням знаходяться на семантичні осі між двома антонімами» [30, с. 332].
Явище мезонімії властиве всім самостійним частинам мови, крім числівників. Більшість з мезонімів спільнокореневі з антонімами. Вони можуть деталізувати просторові поняття, вказувати на неповноту вияву ознаки, передавати незавершеність дій або станів. Між двома антонімами може бути не один, а кілька мезонімів, тому їх можна умовно поділити на дві групи: одні – ті, що семантично тяжіють до першого антоніма, інші – до другого.
В таких випадках заперечення одного з антонімів не є ствердженням іншого. Наприклад, антоніми гарячий («Який має високу температуру, сильно нагрітий, жаркий, душний»[26; с. 105]) – холодний («Який має низьку температуру, слабо нагрітий, зимний, студений, морозний» [30; с. 105] )мають проміжні, середні члени: гарячий – теплий – прохолодний – холодний.
|
|
|
«Комплементарні (від лат. сomplementum – доповнення) – це такі антоніми, що позначають два взаємнодоповнювальні видові поняття, які разом становлять певне родове поняття, без проміжних ланок» [30; с. 28]. Наприклад, антоніми з корелятивною протилежністю (брат – сестра, чоловік – дружина), винятки з правил (допускати – виключати), контрадикторною протилежністю (присутній – відсутній, зрячий – сліпий, разом – окремо). Заперечення одного із антонімів є ствердженням іншого.
У мові функціонують також векторні антоніми. Вони позначають дві протилежно спрямовані або взаємно зворотні дії, явища, ознаки, напрями (зачиняти – відчиняти, підніматися – опускатися, туди – звідти, за – проти, світати – смеркати). До цього класу також належать антоніми із загальним значенням «дія або стан – їх припинення» (шлюб – розлучення, життя – смерть), антоніми конверсиви, що позначають протилежно спрямовані, «зустрічні» дії або відношення в межах однієї спільної ситуації (складати – приймати, давати – брати, продавати – купувати).
«Конверсія (лат. сonversio – обертання, перетворення) – це зміна перспективи мовного подання позамовної ситуації на протилежну, зображення однієї ситуації поперемінно з двох протилежних сторін зі зміною логічно-комунікативних акцентів у її висвітленні» [30; с. 265].
Координатні антоніми позначають дві протилежні точки певного просторового або часового відрізка (захід – схід, ранок – вечір, початок – кінець, перший - останній) і суміжні з цими полюсами поняття (старт – фініш).
Цей тип антонімім споріднений тематично з векторними, а за структурою опозиції – можливою наявністю проміжного члена – з градуальними.
1. 3. Структурна класифікація антонімів
|
|
|
Антоніми класифікують також з погляду структури. Вони поділяються на різнокореневі та спільнокореневі. У різнокореневих (власне лексичних) антонімах протилежність виражається різними коренями (основами). Вони різні щодо походження (вірність – зрада, релігійність – атеїзм, допитливий – байдужий, забуття – прозріння). Л. М. Полюга відносить сюди і ті антоніми, які хоч і мають різні корені, але антономічність їх підсилюється відповідними префіксами (піднімати – опускати, переганяти - відставати).
Деякі вчені, спираючись на різноманітність цього типу антонімів та їх чітко визначене протиставлення дали підстави деяким ученим вважати антонімами тільки різнокореневі слова. Але така думка ігнорує виражальні можливості мови, вона не враховує інших можливих способів вираження протиставлення і не відображає справжнього стану речей в мові.
Тому другим структурним різновидом антонімічних пар є спільнокореневі антоніми (граматичні або афіксальні), в яких протилежність виражається додаванням до того самого слова або основи антонімічних афіксів (переважно префіксів) чи афіксоїдів (в'їхати – виїхати, англофіл – англофоб, зацвісти – відцвісти) або префікса з заперечним та протилежним значенням (революція – контрреволюція, бородатий – безбородий ), а при родових кореляціях – додаванням або забиранням афікса зі значенням протилежної статі (прибиральник – прибиральниця, кум – кума).
Префікси, суфікси, частини складних слів впливають на семантику цілого слова і виражають його антонімічність. Анатомія префіксальних морфем зумовлена і семантикою коренів. Наприклад, префікси від- (префікс іменників, що вказує на зняття чогось) та над – (префікс іменників, дієслів; вказує на рух, накривання чогось). За допомогою цих префіксів можуть утворюватися антонімічні пари (відкривання – накривання, відклеювати – наклеювати). Прослідкуємо як інші префікси сприяють утворенню антонімічних пар: недо- та пере- (недобрати – перебрати, недоважувати - переважувати); недо- та про- (недоггнилий – прогнилий); перед- і після- (передвоєнний – післявоєнний).
Про антонімію суфіксів можна говорити умовно. Суфікси, крім семантичних виявів, можуть ще вказувати на більшу або меншу інтенсивність якості, яка залежно від контексту виявляється з різною силою і яку чітко розмежувати не завжди вдається: -еньк- та –езн- (грубенький – грубезний);
|
|
|
-ець- та -ище- (вітерець – вітерище); -ісіньк- та -езн- (товстісінький – товстезний ).
В українській мові також функціонує антонімія компонентів складних слів: багато… – мало… (багатоводний – маловодний), бистро… – тихо… (бистроводний – тиховодний). Пари складних слів з антонімічними компонентами займають проміжне місце між різно- і спільнокореневими антонімами.
Слова, утворені за допомогою префіксів не- і без- заперечують значення твірного слова, тому до антонімів не належать, адже виражають не крайню, а неповну протилежність (молодий – немолодий – старий). Антонімами слід вважати лише ті слова із префіксом не-, які створюють нове значення, нове поняття. Спільнокореневі антоніми виникають внаслідок приєднання до однакових основ антонімічних префіксів та як результат приєднання префікса із заперечним значенням.
|
|
|
