 |
2.2. Стилістичні функції антонімії в інформаційних, аналітичних та художньо-публіцистичних жанрах
|
|
|
|
Антонімічні стосунки пов'язуються зі стилістичними функціями, які виконують слова-антоніми в певному контексті. У різних жанрах публіцистики функції антонімів мають різний ступінь продуктивності. Це обумовлено тим, що жанри відрізняються своєрідністю відображення та пізнання об'єкта; робочими функціями, пізнавальними та виховними завданнями; форматом, спектром висвітлення дійсності й, відповідно, масштабом висновків, узагальнень; образотворчими засобами.
«Жанр – вид журналістського твору, що історично склався і має свої особливі риси та ознаки залежно від мети написання, наявності фактологічного матеріалу та особливостей авторського стилю» [16, с. 23].
Критеріями поділу творів журналістики на жанри є об'єкт відображення, призначення твору, масштаб охоплення дійсності, масштаб узагальнення, літературно-стилістичні особливості.
Різні жанри журналістики прийнято групувати відповідно в інформаційні, аналітичні та художньо-публіцистичні.
Традиційно до інформаційних жанрів належить замітка в усіх її різновидах, звіт, інтерв'ю, репортаж, інформаційна кореспонденцію. Головне завдання цих матеріалів повідомити, відтворити, описати факт, подію, явище та передати думки людей з актуальних питань життя.
Розглянемо функціонування антонімів у замітці – «матеріалі художньо-публіцистичного жанру, в якому стисло, оперативно, правдиво, з пізнавальною метою повідомляється про суспільно-значимі факти, події» [16; с. 25-26]
«В Росії дехто сприймає Україну як ворожу, а не як дружню державу, — Грищенко» (ДТ).
Автор використав загальномовні антоніми у заголовку до замітки, як цитату міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка.
|
|
|
««Розуміючи, що на парламентських виборах восени українці гідно оцінять усі ці „ініціативи“, окупаційний режим вдався до тактики, випробуваної ще 2004 року: ті, хто тотально пограбували державу і народ, тепер обіцяють кинути українцям кістку », — упевнені голови облрад» (ДТ).
І в цьому випадку автор використав контекстуальні антоніми пограбували державу – обіцяють кинути кістку.
Прямі, або загальномовні та контекстуальні антоніми використовуються в замітках для протиставленя якостей, ознак, тенденцій тощо. Антоніми вживаються для розмежування понять і реалій за семантичними ознаками.
«До ночі індекс Kp пішов у «зелену» зону, однак вранці в суботу знову почалося зростання активності» (ДТ).
Крім того, у замітках продуктивні антоніми, які виконують функцію зіставлення – допомагають порівнювати різні реалії та поняття:
«Промовці свідчили про порушення на президентських виборах 4 березня, вимагали нових виборів — як президента, так і депутатів парламенту »(ДТ).
Стилістична функція антонімічної градації базується на відокремленні понять, виражених антонімами, на розмежуванні їх одне від одного в часі, просторі.
« Двополюсний світ канув у Лету. Туди ж подівся і однополюсний » (ДТ).
Продуктивність антонімів у замітках підтверджується тим, що з десяти матеріалів, вісімдесят відсотків містили антоніми, зокрема контекстуальні.
Наступним інформаційним жанром, який ми розглянемо, буде звіт – «це матеріал інформаційно-публіцистичного жанру, у якому дія виражена словом – ідеться про перебіг суспільно значимої події» [16, с. 26].
Оскільки звіт містить денотативно-десигнативну інформацію про з'їзди, конференції, наради, концерти, творчі зустрічі, спортивні змагання, то продуктивність функції антонімів як засобів експресії мінімальна. В цьому жанрі здебільшого використовуються загальномовні антоніми, які відображають часові, якісні відношення, різницю в обсягах виконаної роботи у порівнянні з минулими роками тощо.
|
|
|
« Нові та старі політичні сили мають розпочати діалог для досягнення консенсусу, згідно з правилами політичного ангажування» (Д).
Продуктивність антонімії в інтерв'ю визначається метою цього жанру: отримати з достовірних джерел та правдиво повідомити про нові важливі відомості, факти; ознайомити читача з громадською думкою щодо подій, фактів, проаналізованих із посиланням на співбесідника, який і продукує основний текст матеріалу. Тому семантика антонімів цього жанру залежить від теми, обраної журналістом, індивідуальності респондента та мети публікації. Скажімо, в інтерв'ю-діалозі Алли Лазаревої антоніми стають основою для утворення такого художнього засобу як епітет-оксюморон:
«Не здається мені, що затримання мітингувальників посилює страх, це радше поглиблює зневагу до режиму й нелюбов до старого-нового лідера, який, певне, й сам у депресії» (УТ7).
А тепер розглянемо інтерв'ю на економічну тему, в якому антоніми виконують функцію протиставлення, використовуються для вираження контрастної характеристики соціально-економічного становища.
«Треба пам’ятати, що багатою державою Україна зможе стати тільки за умови, що населення не буде бідним і від його зростаючих трудових доходів наповнюватимуться бюджети всіх рівнів. Основою середнього класу має стати людина праці»(УК1).
Нашої уваги заслуговує репортаж – «матеріал інформаційно-публіцистичного жанру, в якому оперативно, динамічно, образно, емоційно відбивається перебіг суспільно значимої події, очевидцем чи учасником якої був автор». В цьому публіцистичному жанрі антоніми можуть використовувати функцію протисталення:
«У цій «малій купі невеликій» годі й зрозуміти, де рідні діти Олени та Сергія Герасимчуків, а де названі »(УТ13).
Функція зіставлення проявляється через використання антонімів, що допомагають порівнювати якісні характеристики.
«Різняться як технології, так і сюжети та настрої, постановка чергується із вуличним та документальним фото, проте голову не полишає провокативне питання: що би лишилось від цієї величі, якби зменшити масштаби та витягти слайди із лайтбоксів, лишивши майстра сам-на-сам із камерою та друком формату, скажімо, А5..? »(УТ4).
|
|
|
Функції антонімії у репортажі залежать від його виду, теми та особистості самого автора, його здатності оперативно висловити свою оцінку описуваної події, швидко проаналізувавши і зробивши власні висновки, зайнявши певну позицію. В репортажі чітко виражається авторське «я», оскільки журналіст був на місці події і у нього виникли певні враження щодо побаченого, які він втілив у публіцистичний текст. Якщо автор добре ерудований, він може зісталяти та протиставляти факти, подані в своєму матеріалі. В такому випадку антоніми будуть виконувати саме ці функції у тексті.
Переходячи до групи аналітичних жанрів, зазначимо, що вони поликані не просто повідомляти про те, що, коли, де, коли і як відбувалося, а і спробувати відповісти на питання, чому так сталося, які причини і наслідки події чи явища, що треба чекати і чого бажано уникнути у певних процесах. Внутрішньо інформаційні та аналітичні жанри відрізняються ступенем проникнення у суть явища. Якщо в інформаційних жанрах репортер використовує антоніми для протиставлення і зіставляє якісних, кількісних ознак, дій чи вчинків, які зумовили появу того чи іншого явища, факту, то в аналітичних – журналіст протиставляє і зіставляє точки зору, думки експертів, гіпотези, припущення, доводи з метою докопатися до істини, віднайти причину того чи іншого явища. Ось у чому полягає основна різниця між функціями антонімії в цих двох групах жанрів. В аналітиці антоніми мають більш сильне стилістичне забарвлення, тут вони дійсно загострюють «конфлікти», створюють контрастність точок зору.
Важливе значення для автора цієї групи жанрів має аналітичне мислення, яке полягає у аналізі та синтезі, порівнянні, узагальненні та абстрагуванні певної інформації. «Аналітичні жанри – це одна із груп системи журналістських жанрів, яка включає кореспонденцію, статтю, рецензію, огляд, лист» [16, с. 8 ]. Інформація в таких жанрах функціонує у вигляді суджень, оцінок, образів.
|
|
|
Кореспонденція відображає інформацію обмежену у просторі і часі – це най простіший аналітичний жанр, в якому на тлі реальної історії, «фрагменту із життя» героя розкривається суспільно значима проблема. Для цього жанру характерна емоціність та експресивність, які не варто ототожнювати, оскільки «емоційність не завжди є експресивною, вона може мати нейтральне вираження, а експресивність породжується не тільки емоціями, а й мисленням, інтелектом, волею, етикою та естетикою, конкретнішим світосприйняттям мовців»[29, с. 189].
В кореспонденціях використовуються протиставлення і зіставлення, зокрема, контекстуальних антонімів.
«Інша справа, каже психолог, що не варто всіх ворожок, екстрасенсів і магів вважати шарлатанами й авантюристами. Багато з тих практик – шаманських, езотеричних, «магічних», котрі ще якісь півстоліття тому розглядалися матеріалістичною наукою як казки і пережитки темного минулого, сьогодні активно використовуються в сучасній психотерапії і доводять свою ефективність». (УТ2)
Найбільш універсальний жанр журнілістики – стаття, для якої характерний дослідницький підхід до життєвих явищ, що допомагає співвідносити певні факти, явища, погляди. Це основна відмінність статті від коментаря, оскільки в другому журналіст має справу лише з одним явищем.
«Стаття – це такий журналістський виступ, у якому автор аналізує факти і явища життя, доносить за допомогою відповідних аргументів певну думку, ідею»[10, с. 202]. Стаття має широкі стилістичні можливості, композиційну гнучкість, дозволяє автору реалізовувати вільну асоціативну будову тексту. У будь-якій статті є свій внутрішній конфлікт, зіткнення, вир думок і пристрастей. Тому антоніми відіграють важливу стилістичну роль, сприяючи підсиленню та увиразненню внутрішніх і тематичних суперчностей теми, проблеми, думок.
«Сьогодні в Україні майже 54% населення – жінки. Їх умовно можна поділити на дві групи: ті, котрі усвідомили свою суспільну роль і значимість, і ті, які про це навіть не задумувалися » (УК2).
У цьому фрагменті статті контекстуальні антоніми виконують функцію протисталення. Адже в цьому жанрі публіцист завжди стверджує і заперечує певне явище. Саме конфлікт тримає читача в напруженні. Він може бути гострим, життєвим, прихованим, але зіткнення окремих думок, живих картин неможливо відобразити без антонімів:
«Чимало жінок вважають: я слабка — він сильний, я відповідаю за побут — він заробляє гроші, я прислухаюся і виконую — він вказує і керує. З усього цього виходить, що вона боягузка, а він безстрашний, вона слабка, а він сильний » (УК2).
|
|
|
Близьким за жанровими ознаками до статті є огляд. Він хронологічно ширший, тому в цьому жанрі антоніми можуть виконувати функцію зіставлення часових, якісних ознак, певних дій чи бездіянь, порівнюючи зміни, що відбулися в певних часових рамках. Предметом огляду є ціла низка однорідних явищ, які відбулися протягом певного часу – тижня, місяця, року тощо. Його головна мета ‒ з'ясувати певні тенденції розвитку явища, процесу.
«Хоча структури незрілого ще вітчизняного громадянського суспільства поволі охоплює параліч, культурні осередки й середовища не лише демонструють певний рівень стабільності, а й навіть оновлюються »(УТ1).
Мистецтво критики виявляється в такому аналітичному жанрі як рецензія. В ній автор дає читачеві відповідь на запитання: що це за твір, які його переваги і недоліки, яке місце займає він у науці, мистецтві, літературі, яка його естетична вартість, наскільки він відповідає потребам дня.
«Рецензія – один із найпоширеніших літературно-критичних жанрів, мета якого аналіз, оцінення художнього, мистецького, публіцистичного, наукового твору, зіставлення його з життям, а також розгляд порушених у творі суспільних проблем»[10; с. 210].
У творі цього жанру осмислюється дійсність, відшукується в ній типове або закономірне. Рецензія співвідносить твір, який став об'єктом матеріалу, із тими проблемами, які хвилюють суспільство зараз. Тому антоніми тут виконують функцію зіставлення. Крім того автор рецензії має активно втручатися в проблему, яка є суттю твору, підтримуючи позицію автора, або суперечачи йому. Залежно від оцінки рецензента твору мистецтва, проявляються стилістичні функції антонімії.
«Це справжнє кінодиво, цікаве для глядача і критика, жанрове, багатошарове»(УТ4).
Антонімія у цьому жанрі може відображати суперечність і в сутності самого об'єкта рецензування, внутрішній конфлікт рецензованого об'єкта:
«Теми, порушені Джорджем Лукасом, зажили такої популярності завдяки своїй універсальності, адже у фільмі йдеться про боротьбу добра і зла, технології та людства» (УТ5; с. 54).
У групі художньо-публіцистичних жанрів стилістичні можливості антонімії значно ширші, ніж у аналітичних матеріалах. Вони зумовлюються авторським завданням, способом мислення та індивідуального літературного обдарування автора. Сьогодні художня публіцистика зникає зі шпальт газет, вона стає рідкісним явищем у журналістиці. Проте деякі з цих жанрів активно функціонують у сучаних засобах масової інформації, зокрема, в блогосфері. Це такі художньо-публіцистичні жанри як нарис та есе.
«Нарис – це художньо-публіцистичний жанр, у якому автор, органічно поєднуючи елементи белетристики та публіцистики, досліджує виразні життєві явища через відтворення ділових, моральних якостей особистості, колективу»[17, с. 108].
Для нарису характерна авторська оцінка, авторське «я», його критичне ставлення до певної особи, угрупування, соціальної групи, явища, події. Автор може робити припущення, в яких певну роль відіграють і антоніми, що загострюють конфлікт.
«Думаю, що вже мінімум років із сім він наяву і уві сні очікує на пост глави Кабміну» (Т1).
Якщо нарис подієвий, в ньому можуть протиставлятися або ж зіставлятися певні вчинки чи факти, що мали місце в обраній автором події. Якщо це проблемний нарис, то в ньому не обійдеться без антитез, антонімічної іронії, епітетів-оксюморонів.
Близьким до нарису є есе – «журнілістський твір літературно-публіцистичного жанру, в якому в невимушеній, довільній формі подаються авторські міркування, погляди» [16, с. 22]. Цей жанр поєднує підкреслено індивідуальну позицію автора з невимушеним, часто парадоксальним викладом. Він зорієнтований на розмовне мовлення.
«Одне слово, прощай старенька і благонадійна Європо, здрастуй край вічної мерзлоти та дрімучої каторги наших нещасних батьків і прадідів! » (Т2).
Проте в художньо-публіцистичних жанрах антоніми виконуєть не лише функції протиставлення та зіставлення, але й антонімічної градації.
«На думку Ірини Бондаренко, координаторки Асоціації велосипедистів Києва, у вирішенні цієї проблеми мають бути ініціативи і знизу, і згори»(УТ–7).
Таке розмаїття стилістичних функцій антонімів пояснюється ширшими можливостями жанрів, їхніми стилістичними особливостями, ознаками форми та змісту, функціями, наміром автора матеріалу, його обізнаністю, ерудованістю, здатністю творчо мислити, давати влясну оцінку подіям та явищам, спираючись на зібрану і проаналізовану інформацію. У художньо-публіцистичних жанрах антонімія продуктивна і більш експресивна, адже автор має більше свободи для творчості, право на висловлення оцінного судження.
|
|
|
