 |
2.3. Антоніми як засоби творення стилістичних фігур у журналістському тексті
|
|
|
|
2. 3. Антоніми як засоби творення стилістичних фігур у журналістському тексті
Антоніми використовуюються у стилістичних прийомах контрасту. Вони лежать в основі таких фігур мови як антитза, епітет-оксюморон та іронічне зіставлення.
«Фігура мови (лат. figura – образ, вигляд) – мовно-стилістичний зворот, що полягає в особливій стилістичній організації висловлення для досягнення відповідного виражально-зображального ефекту»[30, с. 756].
Афіксальні та кореневі антоніми вживаються як стилістично-зображаьні засоби мови. Більшою мірою в стилістиці досліджено такі засоби контрасту як антитеза й оксюморон.
Антитеза – «стилістична фігура, побудована на підкресленому протиставленні протилежних явищ, понять, думок, почуттів, образів» [27, с. 69].
Цей художній засіб часто використовується журналістами пд час написання публіцистичних текстів для досягнення певного виражально-зображального ефекту (увиразнення протилежності, підкреслення несумісності або, навпаки, діалектичного співіснування контрастних понять у межах певного цілого).
В основі антитези може лежати:
- загальномовна антонімічна пара («Дітей, позбавлених батьківського піклування, вилучають із неблагополучних родин, безпритульних забирають із вулиць, проте їхня кількість щороку не зменшується, а, навпаки, росте » (УТ14)).
- контекстуальна пара антонімів («Окреме питання – чому сайти органів влади виявилися такі незахищені. Бо ж, за великим рахунком, атакували їх не хакери, а прості користувачі »(УТ5; с. 13)).
Основою серйозної аналітичної публіцистики завжди є конфлікт (політичний, суспільний, індивідуальний, світовий), при зображенні якого антитеза може виражатися протиставленням на власне лексичному, лексично-синтаксичному, протиставленням на власне синтаксичному рівнях. Антитеза найбільш продуктивний художньо-виражальний засіб у публіцистиці, утворений за допомогою антонімів. Це пояснюється тим, що інші тропи використовуються для вираження оціночних суджень автора, що допоускається лише в окремих жанрах, а антитеза виникає як засіб зображення протиріч між суб'єктивними судженнями та явищами об'єктів публіцистичних матеріалів.
|
|
|
Антоніми можуть реалізовуватися в публіцистичних текстах як засоби творення такої стилістичної фігури як епітет-оксюморон – «троп, особливістю якого є поєднання контрастних, протилежних за значенням слів» [19, с. 149], внаслідок чого утворюється витонченість думки, дотепність мовлення
- парадоксальна семантична сполука
«Не здається мені, що затримання мітингувальників посилює страх, це радше поглиблює зневагу до режиму й нелюбов до старого-нового лідера, який, певне, й сам у депресії» (УТ7);
- експресивність: «Чужі = рідні : В Україні стрімко зростає кількість прийомних родин» (УТ14);
- спровокована алогічність: « Вихід із безвиході » (УТ12);
Таким чином, антоніми у складі епітета-оксюморона виступають засобами творення контрастів явищ, фактів, ознак, подій тощо. Цей троп менш продуктивний у публіцистиці, ніж антитеза, але не менш експресивний, тому часто реалізовується в оригінальних заголовках.
Оксюморон у стилістиці прийнято сприймати як тропи, тобто до засоби художньої виразності, образність якого формується за допомогою лексики, а антитеза – фігура, де образність формується за допомогою речення, тобто синтаксису.
Прийом антонімічної іронії полягає в тому, що слово сприймається в протилежному розумінні, стає самоантонімом. Велике значення під час творення цієї стиліситичної фігури у текстах засобів масової інформації має ситуативний контекст. Адже іронія – це троп, де «з метою прихованого глузування або для легкого, добродушного жарту мовна одиниця з позитивно стверджувальними (в широкому розумінні) значенням, конотацією або модальнісю вживається з прямо протилежними характеристиками» [30, с. 230].
|
|
|
««Він паркується, як ідіот? Нехай країна дізнається про своїх героїв! » закликають автори проекту» (УТ7).
При іронії може змінюватися не саме лексичне значення слова, а лише ставлення мовця до об'єкта його позначення. Такий троп частіше використовується у художньо-публіцистичних жанрах, зокрема памфлеті, фейлетоні та есе. Також вони поширені у сучасній блогосфері.
Висновки до розділу ІІ
Антонімія у текстах сучасної публіцистики менш продуктивна ніж синонімія, проте як загальномовні, так і контекстуальні антоніми дають невичерпні можливості для створення матеріалів, у яких використовується пряме і переносне значення слів, несподіване та різке зіткнення різнорідних понять, явищ, подій, тенденцій об'єктивної реальності, яка є джерелом фактажу для створення текстів засобів масової інформації.
Завдяки своїм внутрішнім семантичним можливостям, пов'язаних із називанням протилежних за значенням реалій та гнучкості, необмеженості антонім є одним із важливих стилістичних засобів, адже автор може використати їх не тільки за усталеною формою, а залежно від рівня ерудованості, індивідуального світосприйняття, таланту і т. ін. Крім того, контекстуальні антоніми завжди образні, тому вони більш експресивні ніж загальномовні.
Антоніми відіграють неоднорідну стилістичну роль у різних групах жанрів публіцистики. Стилістичні функції антонімії: протиставлення, зіставлення, антонімічна градація реалізовуються в усіх жанрах публіцистики, проте з різним ступенем продуктивності. Це пояснюється диференційованістю ознак, призначення, авторського задуму, мети, тематики, виду засобів масової інформації інформаційних, аналітичних та художньо-публіцистичних жанрів.
Антоніми можуть самостійно виконувати у журналістському творі стилістичні функції створення контрастних характеристик і реалізовуватся в публіцистиці у складі художньо-зображальних прийомів: антитези, епітета-оксюморона, антонімічної іронії. Парадоксальні синтаксичні сполуки здебільшого використовуються у заголовках. Вони є менш продуктивними, ніж антитеза, яка будується на основі використання антонімів і слів та висловів, що можуть бути якось протиставлені у відповідних контекстах. Антонімічна іронія трапляється у текстах ЗМІ значно рідше, оскільки семантично обов'язково містить у собі оцінне судження, яке можливе лише у конкретних жанрах публіцистики.
|
|
|
|
|
|
