Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Тема 9. Фінансово-економічна діяльність страховика

⇐ ПредыдущаяСтр 18 из 19Следующая ⇒

План

9.1. Доходи та витрати страховика.

9.2. Фінансові результати діяльності страхової компанії.

9.3. Платоспроможність страхової компанії.

9.4. Ефективність діяльності страховика.

9.5. Рейтингова оцінка страховика.

Мета вивчення теми:

S розуміння особливостей фінансово-економічної діяльності страховика;

S опанування загальними поняттями фінансово-економічної діяльності страховика;

^ оволодіння методикою визначення рівня платоспроможності, надійності та ефективності діяльності страховика;

Після вивчення теми студент повинен знати:

S склад активів та фінансових ресурсів страховика; S склад доходів та види витрат страховика; S порядок визначення прибутку страховика, його розподіл; вміти:

S розраховувати рівень платоспроможності страховика; S визначати ефективність діяльності страховика; •S обирати „свою" страхову компанію.

9.1. Доходи та витрати страховика

Будь-яке підприємство у своїй діяльності здійснює витрати та отримує доходи.

Взагалі під „витратами" розуміють гроші, кошти, використані на що-небудь. А „доходи" означають гроші, матеріальні цінності, одержувані внаслідок якої-небудь діяльності.

Порядок і послідовність витрачання та отримання доходу в різних галузях встановлюється по-різному. Так, у сфері виробництва спочатку здійснюються витрати, тобто використовуються відповідні ресурси на виготовлення продукції чи здійснення послуг, а потім відшкодовуються з виручки в результаті її розподілу за певними принципи та у відповідності до прийнятої фінансової політики на підприємстві. У страхуванні все відбувається навпаки: спочатку страховик акумулює кошти за рахунок отримання страхових премій, формує необхідний страховий фонд, запасний фонд, а потім їх використовує, тобто витрачає на компенсацію збитків у разі настання страхового випадку у страхувальників в межах взятих на себе зобов'язань.

Витрати страхової компанії відображають використання нею коштів для забезпечення своєї діяльності і визначають два взаємопов'язані процеси:

*/ виконання зобов'язань перед страхувальниками; S фінансування діяльності страхової компанії.

Витрати страховика поділяються за економічним змістом на наступні великі групи (рис. 9.1):

Витрати на страхові витати складають найбільшу частину витрат страховика та залежать від багатьох факторів, серед яких виділяються ймовірність настання страхового випадку, розмір страхового збитку, обсяг страхової відповідальності. Вказані витрати за відповідними видами страхування у певному діапазоні (види ризиків, страхові об'єкти, територія, вік застрахованої особи тощо) не дуже різняться у страхових компаніях одного регіону, а отже, майже не підлягають коригуванню.

Витрати на ведення страхової справи включають витрати, пов'язані із укладанням та обслуговуванням договорів страхування, тобто із фінансово-господарською діяльністю страховика. На величину цих витрат впливає багато факторів, до того ж вони постійно змінюються. Тому неможливо розробити норми зазначених видатків, а можна розробити загальні рекомендації по їх обмеженню та оптимізації. Проте саме ці витрати дозволяють варіювати у встановленні розміру страхового тарифу. Так, за рахунок їх оптимізації, економного та ефективного використання коштів, зменшення норм використання тощо можливе зниження вартості страхової послуги.

В економічній літературі зустрічається багато підходів до їх класифікації та визначенню класифікаційних ознак. В найбільш загальному плані зустрічаються наступні підходи у їх групуванні:

S постійні та змінні (такий розподіл застосовується в ак-туарних розрахунках);

•S залежні та незалежні;

S загальні та конкретні на ведення справи страховика.

Постійні витрати не можуть бути віднесені на конкретне страхування, вони є незмінними в межах релевантного діапазону. Вони повинні розкладатися на весь страховий портфель за укладеними договорами. В своїй більшості на відносно постійні витрати не впливають коливання та зміни у страховій діяльності, якщо вони не пов'язані із значним розширенням чи значним згортанням страхової діяльності. Питома вага цих витрат досить мала.

Змінні витрати на ведення страхової справи стосуються певного виду страхування чи страхового полісу та можуть бути на них віднесені. Дані витрати змінюються пропорційно ступеню зайнятості персоналу страхової компанії. Саме на ці витрати припадає найбільша частка витрат на ведення страхової справи.

Деякі витрати мають характер залежних та незалежних, їх нормують в промилі від страхової суми середньоспискового складу страхувальників.

Встановлюючи страховий тариф, страховик повинен враховувати у складі ціни страхової послуги не тільки страхові суми І а відшкодування, а й виїрати на утримання страхової компанії. У зв'язку з цим виїрати на ведення страхової справи поділяються на певні види, кожний з яких має свою характеристику (табл.9.1).

Таблиця 9.1. Характеристика витрат на ведення страхової справи

№ з/п	Вид витрат на ведення страхової справи	Характеристика витрат на ведення страхової справи
І	2 _\|	3
\.	Організаційні	Витрати, що пов'язані із організацією, створенням страхової компанії, відносяться до фінансових ресурсів страховика, є інвестиціями.
1.	Аквізаційні	Виробничі витрати страховика, пов'язані із залученням нових страхувальників, укладанням нових страхових договорів.
3.	Інкасаційні	Витрати, пов'язані із обслуговуванням товарно-грошового обігу страхової компанії. Витрати на виготовлення бланків, квитанцій, облікових регістрів тощо.
4.	Ліквідаційні	Витрати, пов'язані із ліквідацією збитку, спричиненого страховим випадком. До них відносяться витрати на оплату праці ліквідаторам, судові витрати, поштово-телеграфні витрати тощо.
5.	Управлінські	Витрати поділяються на загальні витрати управління та витрати по управлінню майном. Ці витрати пропорційні зібраним страховим внескам. При оцінці рентабельності діяльності страхової компанії головне значення мають управлінські витрати.

Витрати на фінансування превентивних заходів встановлюються страховою компанією в залежності від взятих на себе зобов'язань, розмір їх встановлює фінансова служба страховика.

Витрати на страхові виплати, на ведення страхової справи, на фінансування превентивних заходів складають собівартість страхової послуги.

Витрати при здійсненні інвестиційної діяльності досить незначні і пов'язані із обслуговуванням розміщення страхових резервів та тимчасово вільних коштів страховика.

Дохід страховика відображає всю суму надходжень та поділяється в залежності від видів діяльності на три великих групи (рис. 9.2).

Доходи від страхової діяльності відносяться до доходів від основної операційної діяльності, включають всі надходження, пов'язані з проведенням страхування та перестрахування. У складі цих доходів - страхові премії за договорами страхування та перестрахування, комісійні винагороди, частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками, повернені суми із централізованих страхових фондів, повернені суми технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій. Зазначені доходи формуються за рахунок страхової премії, в основу якої покладено тариф-брутто. При цьому обсяг премій забезпечує формування страхового фонду, а структура страхового тарифу - напрямки використання надходжень.

Основним джерелом доходів страховика є зароблені страхові премії. Тобто, кошти страховика є „заробленими" після закінчення договору страхування, якщо за період дії цього договору не відбуваються страхові випадки. За економічним змістом зароблені страхові премії є результатом реалізації страхової послуги, аналогічно поняттю „виручка від реалізації продукції".

Розмір зароблених страхових премій залежить від суми страхових платежів І а зміни залишків резервів незароблених премій. Зазначене виражається формулою:

ЗСЛ = Д_сп + РНП„_т - РНП_К, де

ЗСП - зароблені страхові премії;

Д_с„ - надходження страхових платежів за вирахуванням страхових платежів, сплачених перестраховикам за договорами перестрахування у певному періоді;

РНП„_т - резерв незароблених премій на початок звітного періоду;

РНП_К - резерв незароблених премій на кінець звітного періоду.

Незароблені страхові премії є складовою технічних резервів страховика, представляють собою страхові премії, що отримані страховиком, зберігаються ним до закінчення терміну дії договору страхування, не є власністю страховика.

Резерви незароблених премій розраховуються щоквартально в залежності від сум надходжень страхових платежів за певними видами страхування в кожному кварталі, який передує звітній даті декількома методами. В Укра'ші найчастіше використовується спрощений метод:

•S сума надходжень страхових премій у першому кварталі відповідного періоду помножується на 1/4;

S сума надходжень страхових платежів у другому кварталі того ж періоду помножується на 1/2;

S сума надходжень страхових платежів в третьому кварталі помножується на 3/4;

•S всі отримані добутки додаються.

Якщо страхова компанія при перестрахуванні виступає у ролі цедента (перестрахувальника), то вона отримує доходи у вигляді комісійних винагород за передачу ризику у перестрахування.

Якщо страхова компанія входила до складу професійного об'єднання страховиків, то при виході з нього їй повертається частка раніше зроблених внесків, які також вважаються доходами від страхової діяльності.

Доходи від інвестиційної діяльності відносяться до додаткових доходів від фінансової діяльності і включають в Себе доходи від розміщення страхових резервів та тимчасово вільних коштів за визначеними напрямками їх вкладання. Інвестиційна діяльність ґрунтується на вірогідному характері кругообігу коштів в процесі страхової діяльності, а тривалість вкладання

коштів страхувальників визначається договором страхування. Напрямки інвестування в загальному плані закріплені законодавче, а конкретно - визначаються умовами господарювання страхової компанії. Зазначені доходи використовуються не тільки на страхові виплати, а й на розвиток страхової справи.

Доходи від іншої операційної діяльності відносяться до звичайної діяльності страховика і включають в себе: доходи від здачі майна в оренду, доходи від перерахунку страхових виплат, доходи безповоротної фінансової допомоги, результат індексації основних засобів, доходи від реалізації прав регресії, від надання консультацій, штрафи, пеня тощо.

Різниця між доходами та витратами створює фінансовий результат діяльності страхової компанії.

9.2. Фінансові результати діяльності страхової компанії

Поняття „фінансовий результат" діяльності включає в себе термін „результат" та категорію „фінанси". За тлумаченням термін „результат" означає наслідки, висновки, остаточний кінцевий підсумок якого-небудь заняття, діяльності, розвитку, а також показник чого-небудь. Категорія „фінанси" відображає економічні відносини з приводу формування доходу і фондів фінансових ресурсів та їх використання. Поєднуючи ці два розуміння, ми можемо визначити, що фінансовий результат діяльності страховика - це кінцевий підсумок його діяльності за певний період з приводу формування доходу і відповідних фондів фінансових ресурсів та їх використання. Фінансовий результат включає два елементи:

•S прибуток (збиток);

S приріст (відплив) резерву внесків.

Позитивний фінансовий результат відображає прибуток, негативний - збиток. Отже, прибуток, як фінансовий результат діяльності страховика, представляє собою результат використання доходу на відшкодування понесених ним витрат за певний період часу. Тобто відбувається зіставлення доходів та витрат страховика.

Приріст резервів внесків має цільове призначення. Хоча в період зберігання на рахунках страхової компанії може бути використаний як джерело інвестицій в економіку держави.

Отримання прибутку є однією із цілей страхування як виду бізнесу з метою забезпечення розвитку організації, покращення

добробуту акціонерів та власників, соціального захисту працівників та їх заохочення. Проте при формуванні прибутку страховика мова йде про перерозподільчі відносини у суспільстві. Найпершим джерелом отримання прибутку є норма прибутку, яка закладена в страховому тарифі і забезпечує рентабельність страхових операцій. Іншими джерелами отримання прибутку - є надходження від всіх видів діяльності страховика.

Аналогічно доходам страховика його прибуток складається із:

•S прибутку від страхових операцій;

S прибутку від нестрахових операцій - інвестиційної діяльності та іншої звичайної діяльності;

S прибутку від надзвичайної діяльності.

Прибуток також є одним із основних показників результативності діяльності підприємств. Лк абсолютний показник, він характеризує ефективність діяльності страхової компанії, хоч і неоднозначно.

Головними показниками ефективності фінансово-господарської діяльності страховика є її рівень фінансової стійкості, платоспроможності, рентабельності та надійності, які дозволяють обрати „свою" страхову компанію.

9.3. Платоспроможність страхової компанії

Фінансова надійність страхової компанії, що дуже важливо при формуванні страхового портфелю для страховика та при укладанні договорів страхування для страхувальників, насамперед визначається її рівнем платоспроможності, який має підтримуватись постійно.

Платоспроможність означає можливість, здатність страховика відповідати за своїми зобов'язаннями. Зобов'язання поділяються на:

S зовнішні;

S внутрішні.

Зовнішні зобов 'язання - це зобов'язання перед страхувальниками, бюджетом, позабюджетними цільовими фондами, контрагентами, своїми партнерами тощо, їх обсяг є основним при визначенні рівня платоспроможності страховика.

Внутрішні зобов 'язання - це зобов'язання перед засновниками, акціонерами, філіями, працівниками.

У практиці страхування вважається, що якщо активи страхової компанії більші, ніж прийняті зобов'язання, то вона має достатній рівень платоспроможності.

Законом України про страхування визначено умови, які забезпечують відповідний рівень платоспроможності страхової компанії (ст.ЗО ЗУ „ Про внесення змін до ЗУ „ Про страхування"). А саме:

S наявність сплаченого статутного фонду; S наявність гарантійного фонду;

•S створення страхових резервів, достатніх для майбутніх страхових виплат;

S перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Статутний, гарантійний фонди та страхові резерви розглядаються в подальшому в темі 10.

А згідно чинного законодавства страховики повинні відповідно до обсягів страхової діяльності підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).

Фактичний запас платоспроможності (ФЗП) страховика визначається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів - ЕД4) страховика суми нематеріальних активів (Е/4 і загальної суми зобов'язань (Е/4, у тому числі й страхових:

ФЗП = Е/4 - ЇЛА - ЕЗ.

Для забезпечення відповідного рівня платоспроможності за вимогами законодавства фактичний запас платоспроможності (ФЗП) повинен перевищувати нормативний його запас (НЗП) на будь-яку дату. Тобто постійно повинна виконуватись умова:

(ФЗП) > (НЗП).

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює ризикові види страхування (інші, ніж страхування життя), повинен дорівнювати більшій із розрахованих величин:

•/ І - розраховується шляхом множення суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18 (останній місяць буде складатися із кількох днів на дату розрахунку), при цьому сума страхових премій зменшується на 50% страхових премій, належних перестраховикам; S II - розраховується шляхом множення суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,26 (останній місяць буде складатися із кількох днів на дату розрахунку), при цьому сума страхових виплат зменшується на 50%

виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.

Нормативний запас платоспроможності страховика, що здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05.

У визначенні надійності страхової компанії та її можливості ефективного функціонування розраховують показник ліквідності. Ліквідність означає можливість страховика здійснювати поточні виплати з поточних надходжень, тобто здатність платити негайно за своїми терміновими зобов'язаннями. Необхідно підкреслити, що платоспроможність є більш широким, узагальнюючим показником по відношенню до ліквідності.

У практиці господарювання рівень платоспроможності страхової компанії є показником, за яким здійснюється постійний контроль з боку:

•S фінансової служби самого страховика;

S державного уповноваженого органу контролю;

S аудиторських служб;

S за певних умов - рейтингових агенцій.

9.4. Ефективність діяльності страховика

Термін „ ефект " в тлумачних довідниках означає результат, наслідок яких-небудь причин, сил, дій, заходів. А „ефективний" визначається як який приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективність діяльності будь-якого підприємства насамперед означає досягнення поставлених економічних завдань, отримання позитивних результатів діяльності, а стосовно фінансової діяльності - отримання позитивного фінансового результату внаслідок організації та використання фінансових відносин.

Ефективність діяльності страхової компанії визначається багатьма показниками, проте насамперед, фінансовою стійкістю та рентабельністю здійснення господарських операцій, в першу чергу страхових, оскільки основне завдання страхової компанії -забезпечення здійснення страхових виплат при настанні страхових випадків в учасників формування страхового фонду.

Особливість страхового процесу полягає в тому, що грошові ресурси страхувальників сплачуються наперед при форму-

ванні страхових резервів та тимчасово затримуються у страховика, який їх розміщує та використовує з метою забезпечення страхових виплат та отримання певного доходу. Тому необхідна певна гарантія щодо здатності страховика відповідати за своїми зобов'язаннями в межах прийнятих на страхування ризиків та обсягів відповідальності за ними. Такою основною гарантією є фінансова стійкість страховика, яка пов'язана з його тарифною, фінансовою, інвестиційною та перестрахувальною політикою.

Під фінансовою стійкістю страхових операцій розуміють постійну перевагу доходів над витратами в межах розрахунків за страховим фондом, яка забезпечується платоспроможністю страховика.

Основою фінансової стійкості страховиків на кількісному рівні оцінки стійкості страхової компанії є показники:

/ розмір статутного капіталу;

/ наявність гарантійного фонду;

/ розмір власних коштів;

/ розмір створених страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат;

/ співвідношення активів та зобов'язань;

/ виконання нормативів по розміщенню страхових резервів;

/ рентабельність страхових операцій;

/ показники збитковості страхової суми.

Критеріями визначення фінансової стійкості та платоспроможності страховика можна вважати:

/ наявність достатнього обсягу страхових операцій;

/ наявність розвиненої практики перестрахування;

/ забезпечення збалансованого страхового портфеля;

/ обмеження відповідальності за ризиками;

^ розумне (оптимальне) розміщення страхових резервів;

/ раціональна тарифна політика;

/ диверсифікація діяльності.

Вплив обсягу страхових операцій на стійкість страхової компанії пов'язана з дією закону великих чисел. Чим більша кількість застрахованих об'єктів, тим менша ймовірність відхилення фактичного розміру страхових виплат від середньої очікуваної величини страхових виплат за певний період часу.

Практика перестрахувальних операцій відіграє важливу роль, адже перестрахування означає вторинний розподіл ризиків між страховими компаніями.

Збалансованим сгпрахоеим портфелем можна назвати розподіл відповідальності страховика за видами страхування, при якому обсяг відповідальності за ризиками одного виду врівноважений обсягом відповідальності за ризиками інших видів страхування.

Обмеження відповідальності за окремим ризиками означає, що в структурі страхового портфеля страховика повинні бути відсутні великі одиночні ризики, можливі збитки від яких за своїм розміром не співставні із загальним розміром власних коштів страховика.

Оптимальне розміщення страхових резервів в доходні активи повинне забезпечувати умови безперебійних виплат страхових відшкодувань та страхового забезпечення.

Раціональна тарифна політика повинна забезпечити еквівалентність інтересів страхувальника й страховика, обирається за конкретним ризиком. Заниження розміру страхової премії свідчить ознакою безвихідного стану страховика, її нестійкого фінансового становища.

Фінансова стійкість страхової компанії розглядається з таких основних позицій:

•S вірогідність недостатності коштів у будь-якому періоді;

^ фінансова стійкість страхового фонду;

*/ рентабельність всієї діяльності страхової компанії.

Вірогідність недостатності коштів страховика залежить від розміру страхового портфеля. Для визначення зазначеного показника використовують коефіцієнт Ф. Конюшина, який називається „коефіцієнтом варіації". Коефіцієнт варіації (kj Ф. Конюшина розраховується за формулою:

kj- коефіцієнт фінансової стійкості страхового фонду;

LD - сума доходів за звітний період;

I.RF - сума резервних фондів (допоміжних фондів);

2F - сума витрат за звітний період (сума всіх страхових відшкодувань, витрат на ведення страхової справи; сума витрат на фінансування превентивних заходів). Рентабельність є одним із основних показників ефективності роботи підприємства. Лк відносний показник, рентабельність характеризує рівень ефективності господарювання.

Термін „рентабельність" як логічне завершення результатів діяльності означає прибутковість, доходність. Походить від німецького слова „rentabel", що перекладається як прибутковий. Поняття рентабельності як прибутковості було відоме ще стародавнім єгиптянам та грекам. Проте як економічний показник, що характеризує результат торгівельної діяльності, воно вперше було використано Аристотелем. Для нього термін „прибутковий" означало прагнення збагатитися, нові гроші тощо. Людиною, яка застосувала цей термін в економічній літературі був В.Петті. Він перший вказав на те, що показником зростання багатства країни є прибутковість, рентабельність. В подальшому, в економічних дослідженнях причин багатства держави, поняття рентабельності використав А.Сміт, Д.Рікардо та інші представники економічної науки (Сісмонді, Сей, Ліст, Сен-Сімон, Фур'є, Оуен). Розглядали поняття рентабельності К.Маркс, В.Ленін та їх послідовники як категорію, що відображає певні економічні відносини.

В сучасних умовах економісти розглядають рентабельність як важливий показник ефективності господарської діяльності будь-якого підприємства. При цьому рентабельність розраховується як відношення прибутку до витрат (активів, ресурсів, капіталу, доходів), вимірюється у відсотках і показує скільки копійок прибутку одержує підприємство при понесених витратах в його господарську діяльність в розмірі на одну гривню:

R - рентабельність, %; £P_V- прибуток;

IF- витрати (можуть бути: активи, ресурси, капітал, доходи). Рентабельність страхової діяльності визначається за наступним показником:

R - рентабельність;

LP_V - прибуток балансовий (загальний обсяг страхових платежів за вирахуванням витрат на страхові виплати, відрахувань у запасні та резервні фонди, витрат на превентивні заходи, витрат на ведення страхової справи);

££> - сума доходів за звітний період.

Зазначені показники є основними при оцінці ефективності господарювання страхової компанії, хоча для проведення детального комплексного аналізу необхідна значна кількість інформації, певна методика та набір відповідних інструментів.

Я5. Рейтингова оцінка страховика

В останній час в Україні особливо гостро стоїть проблема розробки певного інструменту оцінки фінансового стану страхових компаній. Безумовно, спроби оцінити фінансову стійкість страховиків здійснювались в Україні раніше, проте всі методики були направлені, в першу чергу, на аналіз фінансової звітності компаній. А в комплексному аналізі діяльності компаній до останнього часу була зацікавленість лише з теоретичної точки зору в силу відсутності попиту на рейтингові послуги. Співпраця з іноземними рейтинго-вими агенціями (за дуже високу вартість) давала надто низький рейтинг, який не перевищував суверенного рейтингу України.

Останнім часом змінюється ситуація на страховому ринку України. Відбувається головне: до страхування повернувся інтерес і на рівні держави, і на рівні підприємств та організацій, і на побутовому рівні. На всіх з урахуванням масових та конкурентних сегментах страхового ринку відбувається стрімке зростання. Наприклад, автострахування, страхування туристів та осіб, що виїжджають за кордон, страхування майна підприємств, страхування вантажів, страхування будівельно-монтажних ризиків, страхування військового майна тощо - ось неповний перелік напрямків страхової діяльності, де розгортається дійсна конкуренція за нових клієнтів.

Для боротьби на страховому ринку необхідно чітко визначити переваги страхової компанії. Проте можливостей тут не надто багато:

S хороший сервіс;

^ низькі тарифи;

^ вигідні умови;

•S високий рівень надійності.

Низькі тарифи довго утримувати неможливо. Адже необхідно формувати страховий фонд в повному обсязі. Сервіс та якість роботи страхової компанії завжди очевидні. Про умови страхування клієнт може розібратися самостійно, якщо уважно прочитає договір та правила страхування, чи звернувшись до страхових консультантів. А ось надійність страхової компанії завжди викликає особливий інтерес клієнтів, проте для більшості з них залишається таємницею. З цього приводу експертом, який допомагає потенційному клієнту дізнатись про надійність страхової компанії, порівняти їх декілька між собою, може стати незалежна рейтингова агенція. До того ж таке агентство дозволяє страховій компанії отримати, так зване, неофіційне свідоцтво своєї відкритості та готовності працювати за цивілізованими стандартами.

В сучасних умовах у рейтингу зацікавлені страховики не тільки як у можливості скрупульозної оцінки діяльності страхової компанії, а як і в PR - інструменті. Тобто, до функцій рейтингового агентства повинно належати не тільки всебічний та достовірний аналіз діяльності страхової компанії, а й донесення результатів цього аналізу до потенційних страхувальників: через публікації в різноманітних СМІ, організації інформаційного потоку та моніторингу про діяльність прорейтингових компаній, створення та підтримка сайту з інформацією про компанії і бан-нерної сітки в Інтернеті.

При здійсненні аналізу та формуванні рейтингової оцінки страховиків необхідно враховувати те, що більшість класичних методик аналізу неможливо ефективно застосовувати. Це пояснюється багатьма причинами. Умовно проблеми рейтингової оцінки можна об'єднати в наступні групи:

S перша група - проблеми організації страхування життя: класичний аналіз збалансованості страхового портфелю застосувати неможливо в силу того, що має місце значна збитковість цього виду страхування, високі проценти за банківськими векселями, з іншого боку - головний ризик пов'язаний лише із зовнішніми факторами - змінами податкового законодавства або прийняттям державою репресивних заходів;

S Друга група - інвестиції: проблема полягає в тому, що структура інвестицій відображається у звітності тільки у миттєвому зрізі - на певну дату, до якої страховики можуть спеціально модифікувати свій інвестиційний портфель, а як реально працюють грошові ресурси можна дізнатися лише із внутрішніх документів компанії;

S третя група - проблеми звітності перестрахування', спираючись на дані офіційної звітності (включаючи й звітність до органів держнагляду), визначити якість перестрахувального захисту портфелю неможливо; S четверта проблема - аналіз діяльності кептивних страхових компаній: з одного боку визнано, що наявність великих договорів негативно впливає на фінансову стійкість страхової компанії (чим менше вплив окремого страхувальника, тим вище фінансова стійкість страховика), проте на українському страховому ринку такий підхід не є однозначним; в умовах недостатньої активності страхувальників необхідно аналізувати структуру великих корпоративних договорів та ризиків, що покриваються, визначати ефективність кумулятивного ефекту за різними застрахованими об'єктами. Вирішення поставлених проблем неможливе за даними офіційної звітності. До того ж їх неможливо відобразити, розробивши стандартну анкету агентства, необхідний індивідуальний підхід до кожного окремого страховика.

Процес отримання рейтингової оцінки досить складний та трудомісткий, вимагає обробки значної кількості інформації, постійної зміни методик аналізу (з метою неможливості пристосування страховиків для штучного підвищення свого рейтингу), високого рівня професіоналізму працівників, їх сумлінності.

Термін дії рейтингу - один рік. Проте рейтингове агентство здійснює постійний моніторинг діяльності та звітності прорей-тингових страховиків.

Основними показниками при визначенні рівня надійності страхової компанії є:

S платоспроможність; S фінансова стійкість.

Платоспроможність оцінюється не тільки як миттєвий показник, а здебільшого, як можливість компанії зберігати існуючий рівень платоспроможності при можливих внутрішніх та

зовнішніх змінах. Саме у такий спосіб визначається фінансова стійкість страховика. Тобто діяльність страхової компанії розглядається не як хаотичний процес (в якості якого визнається показник платоспроможності), а оцінюється можливість того, що траєкторія даного процесу в умовах прояву ризиків випадкового характеру у підсумку не перетне встановлену нижню межу допустимого рівня платоспроможності.

Отже, фінансова стійкість страховика передбачає можливість виконання зобов'язань не тільки в даний конкретний момент, а й у недалекому майбутньому. Оцінка фінансової стійкості передбачає вивчення якісних та кількісних факторів діяльності компанії. Тому показники, що визначають ризики діяльності компанії і які впливають на можливі зміни фінансової стійкості, об'єднані в декілька груп. За даними досліджень може бути близько десяти таких інтегральних факторів, кожному з яких встановлюється певний ранг. В свою чергу підсумковий індекс по кожному фактору складається з індексів показників, що об'єднані в кожну групу.

Важливим показником є збалансованість страхового портфеля, під яким розуміють його диверсифікованість, стабільність розвитку різних видів страхової діяльності, відповідність внесків та виплат страхової компанії, сформований резерв за зобов'язаннями по договорах, за якими проводяться виплати, і беззбиткових договорів.

В аналізі перестрахування основну роль відіграють два аспекти: S якість перестрахування; */ ефективність перестрахування.

Окрім того, особлива увага приділяється побудові перест-рахувального захисту за видами страхування з високими лімітами відповідальності по договору.

Важлива увага приділяється збалансованості фінансових, потоків, що являється найбільш комплексним та складним фактором, який впливає на фінансову стійкість страхової компанії, а у підсумку - на її рейтинг. З огляду аналізу цього фактору розглядаються дебіторська та кредиторська заборгованості компанії, достатність власних коштів, рентабельність діяльності, збитковість за видами страхування. Окремо розглядаються технічні результати в страхуванні життя та інших, не ризикових видах страхування.

Інвестиційна діяльність с фактором, де найбільша увага приділяється думкам експертів. При цьому здійснюється аналіз інвестиційного портфеля, його відповідність зобов'язанням та

нормативним межам розміщення страхових резервів. Додатково оцінюється рентабельність інвестицій, диверсифікованість портфеля та його мобільність.

Важливим фактором у рейтинговій оцінці страхової компанії с її термін роботи на страховому ринку, її діловий потенціал, історія розвитку та діяльності, здійснені нею великі страхові виплати, маркетингова політика та рекламна активність, запропоновані страхові тарифи та умови страхування.

Підсумковий рейтинг визначається шляхом об'єднання отриманих оцінок рівнів платоспроможності та фінансової стійкості.

Присвоєння рейтингу страховим компаніям сьогодні стає невід'ємною частиною бізнес-процесів в країні.

В Україні аналізом стану показників діяльності страхових компаній та брокерів займається Ліга страхових організацій України. Інформація, яка підлягає моніторингу та аналізу, надається страховиками добровільно. Аналіз здійснюється за такими напрямками:

S показники обсягів діяльності;

S активи;

S ділова активність;

S власний капітал;

S страхові премії;

S отримано платежів по страхуванню;

•S отримано платежів по перестрахуванню;

S страхові виплати;

S страхові резерви;

•S частки страхових платежів, належні перестраховикам;

S регіональна мережа;

S балансовий прибуток страховика.

Проте в сучасних умовах недосконалого розвитку страхового ринку України, відсутності виважених методик рейтингової оцінки страховиків тощо використовувати результати такої оцінки необхідно дещо обмежено та виважено. Адже вони суттєво можуть вплинути на попит та пропозицію на ринку страхових послуг, на його насиченість, на місце у ньому тієї чи іншої страхової компанії.

Використана література

1. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про стра
хування" від 04.10.2001 р. № 2745 - III.

2. Програма розвитку страхового ринку України на 2001 - 2004 ро
ки" - Постанова КМУ № 98 від 02. 02. 2001 р.

3. Асабина Н. Зарубежная практика рейтинговой оценки страховых
организаций // Ж - л "Страховое дело". - 2001, - № 10, с. 13 - 22.

4. Бридун Є. С. Страхова справа. Посібник для розв'язування задач
для підготовки бакалаврів денної та заочної форми навчання за напрямом
„Економіка підприємств" - Ірпінь: академія ДПС України, 2000. - ПО с.

5. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад, і
голов, ред. В. Т. Бусел. - К.: Ірпінь: ВТФ „Перун", 2001. - 1440 с.

6. Практикум по страховому делу: Учеб, пособие для вузов / Под
ред. В. И. Рябикина. - М.: Финсташнформ, 1998. -72 с.

7. Ротова Т. А., Руденко Л. С. Страхування: Навч. посіб. - К.:
Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. - 402 с.

8. Решетин Е. А. Оценка надежности российских страховых компа
ний: первый опыт присвоения национального рейтинга.//Ж-л "Страхо
вое дело". - 2001.-№ 10, с 5 - 11.

9. Таркуцяк А. О. Страхування: Навч. посіб. -К.: Вид-во Європ. ун
ту фінансів, інформ. систем, і бізнесу, 1999. - 115с.

10. Шахов В. В. Страхование: Учебник для вузов. - М.: Страховой
полис, ЮНИТИ, 1997. - 311с.

П.Шелехов К. В., Бнгдаш В.Д. Страхование: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 1998. - 424 с. - Библиогр.: с.412 - 415.

Питання для самоперевірки

1. В чому полягає особливість здійснення фінансово-гос
подарської діяльності страховика?

2. Що розуміють під доходами та витратами страхової
компанії?

3. Як класифікуються витрати страхової компанії?

4. Які складові витрат страховика?

5. Як формується собівартість страхової послуги?

6. Як класифікуються доходи страхової діяльності?

7. Які складові та джерела доходів страховика?

8. Як визначається фінансовий результат страхової
діяльності?

9. Що розуміють під платоспроможністю страхової ком
панії? Які її умови?

10. Як визначається платоспроможність страховика (фак
тична та нормативна)?

11. Чому необхідно дотримуватись вимоги перевищення
фактичного запасу платоспроможності над норматив
ним?

12. Що розуміють під ефективністю діяльності страхової
компанії?

13. Якими показниками визначається ефективність діяль
ності страховика? В чому полягає їх зміст?

14. Як розраховуються основні показники ефективності
діяльності страхової компанії?

15. Що розуміють під рейтингом страхової компанії? Чо
му він визначається?

16. Як вибрати „свою" страхову компанію?

⇐ Предыдущая 10 11 12 13 14 15 16 171819 Следующая ⇒