Поняття та види фінансових установ

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа визначається як юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. У ст. 1 цього ж закону зазначається, що до фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Для розуміння специфіки кожного із видів фінансових установ приведемо декілька визначень:

- ломбарди створюються для надання населенню послуг по схову предметів домашнього вжитку і особистого користування, а також видачі позичок під заставу цих предметів (згідно з п.1 «Типового статуту ломбарду», що був затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 19 червня 1979 р. № 315, яка на сьогодні втратила чинність, а проект Закону України «Про ломбарди та ломбардну діяльність» ще розглядається у ВРУ[11]). Найменування цих установ походить від назви області Ломбардія в Італії, де виникли ломбарди як банки міських громад, в яких можна було взяти кредит з низькими відсотками під заставу цінних речей. Порядок надання послуг ломбардами встановлено «Положенням про порядок надання послуг ломбардами», що затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26 квітня 2005 р. № 3981;

- кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки (ч.1 ст.1 Закону України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 р. № 2908-III). В Україні за часів Російської імперії ця форма кооперативного самокредитування населення була досить розповсюджена. Так, станом на 1 січня 1914 р. на Україні діяли 2181 кредитне товариство та 911 ощадно-позичкових товариств. Батьківщиною кредитних спілок є Німеччина, ідея їх організації належить Фрідріху-Вільгельму Райффайзену (1818-1888 р.р.). Перші кредитні спілки райффайзенівського типу організовувалися в сільській місцині Німеччини, і характеризувалися незначними вступними внесками, однак їх члени несли повну відповідальність за зобов’язаннями свої кредитних спілок;

- довірче товариство - товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників. Майном довірителя є кошти, цінні папери та документи, які засвідчують право власності довірителя (ч.1 ст.1 Декрету КМУ «Про довірчі товариства» від 17 березня 1993 р. № 23-93);

- страховиками (страховими компаніями) визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» та Законом України «Про акціонерні товариства» з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про страхування», а також які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України. В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до Закону України «Про страхування». У цьому разі використання слів «державна», «національна» або похідних від них у назві страховика дозволяється лише за умови, що єдиним власником такого страховика є держава;

- інвестиційний фонд – корпоративний інвестиційний фонд (є юридичною особою) або пайовий інвестиційний фонд (не юридична особа), який провадить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість. Діяльність інвестиційних фондів регулюється Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 р. № 2299-III;

- факторингові компанії – юридичні особи, які здійснюють як основну діяльність факторингові операції. Згідно зі ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» факторинг визначається як фінансування під відступлення права грошової вимоги;

- лізингові компанії – юридичні особи, які здійснюють як основну діяльність лізингові операції;

- фінансові установи зі спеціальним статусом. Це, як правило, державні установи, що створюються для реалізації певних державних програм. Наприклад, Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» діє згідно зі статутом, що затверджений постановою КМУ від 26 жовтня 2000 р. № 1604 та постановою КМУ від 15 квітня 2009 р. № 340. Метою діяльності цієї установи є сприяння проведенню державної житлової політики, виконання Державної програми забезпечення молоді житлом на 2002-2012 роки, затвердженої постановою КМУ від 29 липня 2002 р. № 1089, інших програм забезпечення житлом населення України в межах своїх повноважень, розроблення нових фінансово-кредитних програм, спрямованих на розв'язання житлових проблем молоді та інших верств населення шляхом застосування механізму надання довготермінових державних кредитів і кредитів за рахунок інших джерел фінансування на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, залучення коштів для кредитування громадян з метою фінансування будівництва (реконструкції) і придбання житлових будинків, об'єктів соціального, науково-технічного, виробничого, торговельного, культурно-побутового і спортивно-оздоровчого призначення, кредитування, в тому числі пільгове, та фінансування витрат на будівництво (реконструкцію) і придбання житла для молоді та інших верств населення тощо;

- інші фінансові установи, які на підставі ліцензій здійснюють одну чи декілька близьких по змісту фінансових операцій (кредитування, фінансовий лізинг, надання гарантій та порук тощо).

Згідно з Указом Президента України 11 грудня 2002 р. N 1153/2002 утворено Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом. Ця комісія є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Однак, не зважаючи на те, що банки включені в перелік фінансових установ, їх створення, діяльність та припинення регулює НБУ, а не Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (скорочено ДКРРФП України).