Тактико-стратегічний потенціал мовної комунікації

Тактико-стратегічний потенціал мовної комунікації

Сучасним лінгвістичним дослідженням ефективно­сті комунікативного процесу властива тенденція роз­глядати мовленнєве спілкування, яке ґрунтується на плануванні мовленнєвих дій. Мовленнєве спілкування аналізується в аспекті загальної стратегії (з огляду на мету) і конкретної тактики (з огляду на її досягнен­ня ). Стратегічне і тактичне прогнозування вербальних висловлювань постає як свідоме завдання мовця. У полі­тичному, рекламному, педагогічному та інших типах дискурсу мовленнєве планування досягає рівня техноло­гій. Здійснюються спроби виявити різноманітні комуні­кативні стратегії та класифікувати їх, описати так­тико-стратегічний репертуар комунікантів у різних дискурсах. Описання комунікативних стратегій і так­тик у різноманітних ситуаціях дає змогу сформулюва­ти модель гармонійної мовленнєвої поведінки.

Сутність комунікативної стратегії і комунікативної тактики

Мовна комунікація є упорядкованим явищем, яке ґрунтується на плануванні мовленнєвих дій та виборі оптимального способу досягнення мети (цілей) комунікантів. Це дає підстави розглядати мовну комунікацію як стратегічний процес, результатом якого є комуніка­тивна стратегія.

Термін «стратегія» запозичений із військової науки, де означає «мистецтво ведення війни, загальний план ведення бойових операцій». Із розширенням сфери вживання він набув ширшого значення — «мистецтво планування будь-якої діяльності та керування нею на підставі точних прогнозів».

У лінгвістиці термін «стратегія» почали активно використовувати у середині 80-х років XX ст., однак його дефініція й досі чітко не окреслена. Чимало лінгві­стів пов'язують стратегію з інтенційною програмою дискурсу, організацією мовленнєвої поведінки відпо­відно до задуму, головного наміру комунікантів. З огля­ду на варіативність мовленнєвої поведінки у комуніка­тивній стратегії вбачають добір мовних ресурсів та адаптацію їх до умов комунікації з метою ефективного впливу на адресата.

Сучасна російська дослідниця Тетяна Янко вважає, що комунікативна стратегія полягає у виборі комуніка­тивних намірів і розподілі квантів (часток) інформації за комунікативними складовими. За Т. Янко, комуніка­тивна стратегія охоплює:

1) вибір глобального мовленнєвого наміру (намір констатувати факт, поставити питання, звернутися з проханням тощо);

2) добір компонентів семантики речення та екстра­лінгвістичної конситуації, що відповідають модифіка­ційним комунікативним значенням;

3) визначення обсягу інформації, що припадає на одну тему, одну рему тощо;

4) співвіднесення квантів інформації про ситуацію зі станами свідомості співрозмовників і фактором емпатії;

5) визначення певної послідовності комунікативних складових;

6) налаштування комунікативної структури висло­влювання на певний комунікативний режим (діалогіч­ний, режим озвучування писемного тексту типу прогно­зу погоди або новин), стиль (епічний, розмовний) і жанр (вірш, анекдот, лозунг, реклама, лекція тощо).

Отже, комунікативна стратегія передбачає комплекс заходів, необхідних для досягнення цілей і розрахова­них на певний перлокутивний ефект.

Реалізація комунікативної стратегії здійснюється за допомогою тактик — сукупності прийомів і засобів для досягнення визначеної мети. Оскільки саме страте­гічний задум визначає конкретний спосіб реалізації інтенційної програми дискурсу, відношення між кому­нікативною стратегією та комунікативною тактикою розглядають як зв'язки роду й видів.

Стратегію асоціюють із поняттям «глобальність», а тактику — з поняттям «локальність». Зі стратегією пов'язують загальну мету комунікації, глобальний рівень усвідомлення комунікативної ситуації загалом.

Комунікативна стратегія (грец. — військо і — веду) — головна лінія мовленнєвої поведінки в межах конкретної комуні­кативної події, що визначається загальною метою комунікації, ситуативним контекстом і уявленнями про адресата.

Тактиками називають локальні риторичні прийоми та лінії мовленнєвої поведінки. їх співвідносять із окре­мими намірами, що відповідають етапам або фазам комунікативної події.

Комунікативна тактика (грец. — мистецтво шикування військ) — зумовлені стратегією мовленнєві кроки, що в сукупності дають змогу досягти головної комунікативної мети.

У природній комунікації існують різні способи дося­гнення стратегічної мети (за винятком випадків жор­стко ритуалізованих мовленнєвих дій). У межах однієї стратегії можна застосувати декілька тактик. Напри­клад, умовляти впертого співрозмовника доводиться у різні способи: можна його просити, благати, погрожува­ти, апелювати до совісті тощо. Стратегій небагато, вони прокреслюють основний маршрут дискурсу — від заду­му комунікації до його реалізації. Тактик велика кіль­кість, вони забезпечують гнучкість комунікації.

Кожна тактика спрямована на певну зміну фрагмента свідомості адресата в потрібному для адресанта напрям­ку. Комунікативна тактика має динамічний характер, що забезпечує оперативне реагування на ситуацію. Ґрун­тується вона на мовленнєвих уміннях, комунікативній компетенції. Інструментом її реалізації є комунікатив­ний хід.

Комунікативна тактика має знакову репрезентацію, тому спосіб її встановлення, на відміну від стратегії, керується експліцитною інформацією. Вона також має певні маркери. На семантичному рівні — це кліше, номі­нації учасників комунікації, перформативи, конотатив­не значення слів, частки, повтори. Лексико-граматич­ними маркерами можуть бути синтаксичні конструкції відповідної модальності, фразеологізовані речення, син­таксичні синоніми, транспозиція синтаксичних струк­тур, синтаксичні стилістичні фігури (паралелізм, града­ція, анафора, епіфора, антифразис тощо). Прагматични­ми показниками тактик є типи реакції адресата, імплікації, будова комунікативних ходів тощо.

Комунікативні тактики, які реалізують стратегії, різноманітні. Вони залежать від типу дискурсу, мовлен­нєвого жанру, конфігурації інтенцій у конкретного суб'єкта дискурсу в певній ситуації. їх вважають помилковими, якщо вони не дають необхідного резуль­тату комунікації.

Поняття «комунікативна стратегія» і «комуніка­тивна тактика» активно використовують для дослі­дження мовленнєвої поведінки комунікантів у різних типах дискурсу, виявлення її варіативності та ефектив­ності.

12345678Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: