Типологія комунікативних невдач

Існують різні підходи до аналізу комунікативних невдач, проте всі вони мають багато спільного: як пра­вило, описують універсальні невдачі, що притаманні різним типам спілкування та формам комунікації; ви­значають і систематизують причини комунікативних невдач, пропонують шляхи їх подолання; при цьому наголошують на необхідності застосовувати комплекс­ний підхід до класифікації комунікативних невдач.

З огляду на джерела і наслідки комунікативні невда­чі можна систематизувати у вигляді набору опозицій:

1. Невдачі у широкому розумінні:: невдачі у вузько­му розумінні. Така опозиція пов'язана з розмежуван­ням комунікативних і практичних цілей учасників спілкування.

Комунікативна невдача в широкому розумінні не дає змоги адресанту досягти своєї практичної (предмет­ної) мети.

Комунікативна невдача у вузькому розумінні свід­чить про недосягнення адресантом не тільки практич­ної мети, а й комунікативної (інформаційної).

2. Явні невдачі:: приховані невдачі.

Явна комунікативна невдача виявляється відразу після отримання адресатом повідомлення від адресанта, зокрема у репліках у відповідь типу «Я не зрозумів», «Про кого ти говориш? », «Поясни! » та ін.

Прихована комунікативна невдача трапляється у гармонійному, на перший погляд, дискурсі, що харак­теризується комунікативним комфортом та узгоджені­стю мовленнєвих дій комунікантів, і виявляється тіль­ки згодом. Наприклад, наприкінці розмови з'ясовуєть­ся, що комуніканти мали на увазі різних людей, різні об'єкти, різні ситуації.

3. Повні невдачі:: неповні невдачі.

Повна комунікативна невдача вказує на недося-гнення адресантом очікуваного перлокутивного ефекту, тобто повну комунікативну поразку, призводить до при­пинення мовленнєвого контакту.

Неповна комунікативна невдача свідчить про непов­не здійснення комунікативного наміру, тимчасові труд­нощі чи ускладнення в досягненні поставлених цілей і може бути нейтралізована під час подальшого спілкуван­ня за допомогою механізмів коригування та ін.

4. Несвідомі невдачі:: свідомі невдачі. Несвідома комунікативна невдача не контролюєть­ся свідомістю мовця, трапляється мимоволі.

Свідома комунікативна невдача здійснюється на­вмисно і є складовою стратегічної програми мовця, результатом комунікативного саботажу. Досягнення комунікативної невдачі стає ознакою успішної комуні­кації для того, хто її ініціює.

5. Вербальні невдачі:: невербальні невдачі.

Вербальна (або мовна) невдача спричинена порушен­нями й неточностями у використанні вербального коду (людської природної мови) в комунікації і трапляється у мовленнєвих висловлюваннях, що містять різноманітні відхилення від норм функціонування мовної системи.

Невербальна невдача пов'язана з використанням невербального коду в комунікації (кінесики, парамови, проксеміки, хронеміки, графеміки тощо) і може бути спричинена:

— невмінням ефективно використовувати невербаль­ні засоби (наприклад, нерозбірливий почерк або дуже дрібний шрифт унеможливлює сприйняття письмового повідомлення);

— невідповідністю невербальних засобів вербально­му процесу (наприклад, погляд мовця може суперечити його словам);

— омонімією чи полісемією невербальних засобів (наприклад, сльози бувають і знаком засмучення, і зна­ком радості).

6. Мовні невдачі:: комунікативні невдачі.

Мовну невдачу спричинює недостатня мовна компе­тенція комуніканта, що призводить до порушення мов­них норм і правил. До цього виду належать помилки, неточності, відхилення, які класифікують за рівнями мовної системи:

— фонетичні (неправильне або нечітке вимовляння звуків, неправильний наголос, неправильне членуван­ня мовленнєвого потоку);

— орфографічні (неправильне написання мовних одиниць);

— лексичні (неправильне вживання лексем, нерозу­міння лексичної семантики мовних одиниць);

— морфологічні (використання помилкових меха­нізмів словотворення, неправильна побудова або неаде­кватне використання граматичних форм, нерозуміння граматичного значення словоформ);

— синтаксичні (неправильна синтаксична будова словосполучень і речень, нерозуміння семантичної при­роди синтаксичних конструкцій).

Комунікативна невдача трапляється через недостат­ню комунікативну компетенцію. Нездатність комунікан­тів успішно виконувати поставлені комунікативні завдан­ня визначається не тільки власне мовними чинниками. Істотну роль відіграє прагматика, тобто соціокультурні, ситуативно-поведінкові, статусні, психологічні, когні-тивні фактори комунікативної взаємодії суб'єктів.

Успішність мовної комунікації залежить від різно­манітних чинників. З огляду на це сучасні російські лінгвісти Ольга Єрмакова та Олена Земська виокремили такі групи комунікативних невдач, враховуючи основні джерела, що їх породжують:

1) комунікативні невдачі, спричинені особливостя­ми мовної системи (наприклад, неоднозначністю мов­них одиниць);

2) комунікативні невдачі, спричинені відмінностя­ми комунікантів (психічними, фізичними, інтелекту­альними, соціальними тощо);

Ознаки і причини неуспішної мовної комунікації

3) комунікативні невдачі, спричинені прагматични­ми факторами (наприклад, несумісністю кодів мовлен­ня, ігноруванням мовцем прагматичного компонента в семантиці слова).

Сучасна українська дослідниця Людмила Славова з-поміж комунікативних невдач виокремлює:

1. Комунікативні невдачі мовного характеру. Вони можуть бути як з боку мовця, так і з боку слухача.

Комунікативні невдачі з боку мовця зумовлені:

— неадекватним вибором лексичних одиниць;

— помилковим вибором граматичної форми;

— неправильною або нечіткою вимовою. Причинами комунікативних невдач з боку слухача є:

— неправильне розуміння граматичних форм;

— неправильне розуміння і незнання лексичних одиниць.

2. Комунікативні невдачі мовленнєвого характеру, їх спричинюють:

— порушення постулатів Г. Грайса;

— неадекватне виконання комунікантами своїх комунікативних ролей.

3. Комунікативні невдачі лінгвокогнітивного харак­теру. Вони спричиняються:

— відмінностями у картинах світу комунікантів;

— нестандартним осмисленням певного фрагмента дійсності;

— помилками у референтній віднесеності лексичної одиниці.

Комплексну типологію комунікативних невдач запро­понував Ф. Бацевич, назвавши їх комунікативними деві­аціями і розподіливши на чотири групи:

1. Комунікативні девіації, спричинені адресантом. Цей тип девіацій зумовлюють:

— порушення підготовчих умов комунікації (неба­жання, неготовність адресанта починати комунікатив­ний акт);

— недоречні комунікативні акти;

— несвоєчасні комунікативні акти;

— незбалансовані комунікативні акти (розбіжність світоглядних орієнтацій з адресатом, нечіткість виділен­ня адресата, неврахування фізичного, ментального стану адресата, його когнітивних чинників);

— створення дезорієнтованих комунікативних актів (невміння побудувати необхідні мовленнєві жанри, побудова незрозумілого адресатові мовленнєвого акту).

2. Комунікативні девіації, спричинені адресатом. Вони зумовлені психічними, фізичними та іншими ста­нами адресата і стосуються його інтерпретації повідо­млень адресанта. Виокремлюють:

— девіації в неочікуваних адресатом комунікатив­них актах (небажання починати комунікацію, непідго­товленість до комунікації);

— девіації в очікуваних адресатом комунікативних актах (підміна пресупозицій адресанта, висування неіс­нуючих імплікатур дискурсу, не тих ілокутивних сил мовленнєвих актів, різниця в ідіолексиконах та у сприй­нятті світу).

3. Комунікативні девіації, спричинені контактом. Цей тип девіацій пов'язаний із ненормативною поведін­кою учасників спілкування, ознаками якої можуть бути:

— невмотивована зміна стратегій (наприклад, пере­хід від серйозного до жартівливого тону);

— недотримання постулатів кооперативного спілку­вання;

— недотримання постулатів етикетного спілкування;

— порушення асертивно-пресупозитивних співвідно­шень (асертивний елемент відповіді збігається з елемента­ми пресупозиції, наприклад: «Куди це ви так їдете? » — «А їду, їду! »);

— створення атмосфери і регістру спілкування, які ускладнюють процес (наприклад, душевний регістр під час спілкування запеклих ворогів);

— порушення законів референції (наприклад, «Тоді навіщо ж ти її валив? » — «Кого її? »);

— зміна інформації в каналі комунікації (як резуль­тат комунікативного шуму).

4. Комунікативні девіації, пов'язані з мовним кодом. Вони зумовлені рівнем мовної компетенції уча­сників комунікації. Виокремлюють:

— девіації на етапі членування початкового задуму (тавтологічність, економія мовних зусиль);

— девіації на етапі катетеризації (аномальна катете­ризація дії, процесу, стану, наприклад «Розбите вра­ження залишає своєю грою " Мілан" »);

— девіації на етапі пропозиціювання (добір нестан­дартного конверсива, неідіоматична лексикалізація, накладання синонімів, надлишкова лексикалізація, ство­рення ненормативного фразеологізму);

— девіації на етапі побудови поверхневої структури повідомлення (аномальна побудова поверхневої синтаксич­ної структури повідомлення, аномальна побудова поверх­невої лексико-семантичної структури повідомлення).

Отже, комунікативні невдачі можуть бути спричи­нені впливом практично всіх складових комунікативно­го акту. Основною умовою уникнення комунікативних невдач є комунікативна грамотність, тобто володіння сукупністю знань, умінь і навичок, що уможливлюють успішну та безконфліктну мовну комунікацію в усній і писемній формах.

⇐ Предыдущая12345678Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: