Комунікативний саботаж

Однією з причин нездійснення комунікативного намі­ру адресанта може бути навмисне нерозуміння адресатом його висловлювання — т. зв. комунікативний саботаж.

Комунікативний саботаж (франц. заЬоІа§е, від заЬоіег — стукати черевиками) — прийом мовленнєвого впливу, що виражає прихо­ваний опір і спрямований на ігнорування змістової частини висло­влювання з метою ухилення від спілкування, перекручення або приховування інформації.

Адресат саботує репліку адресанта відповідно до своїх мотивів і настанов (наприклад, через небажання вступати в комунікацію чи продовжувати розмову на певну тему).

Комунікативний саботаж є некооперативним яви­щем, оскільки припускає експліцитно виражене ігнору­вання партнера по комунікації внаслідок внутрішньої незгоди, протидії, вираженої у мовній комунікації імпліцитно. Він може поєднуватися з іншими некоопе-ративними явищами: мовленнєвою агресією, комуніка­тивним тиском, мовним насильством, мовним опором, маніпуляцією, демагогією, конфліктом, комунікативною невдачею.

До комунікативного саботажу мовці завжди вдають­ся свідомо. Найпоширенішими причинами цього є:

1) психофізіологічні особливості комунікантів:

— захисна реакція (нерідко у формі агресії), викли­кана вторгненням у приватну сферу;

— налаштування на некооперативне спілкування, пов'язане з негативним психоемоційним станом;

2) чинники, що стосуються оформлення мовленнєво­го висловлення:

— порушення комунікативних норм і правил пове­дінки в конкретній ситуації спілкування;

— порушення комунікативних норм і правил пове­дінки, пов'язані із соціальним або комунікативним ста­тусом співрозмовника.

Комунікативний саботаж трапляється в різних типах дискурсу, що передбачають міжособистісну комуніка­цію. Кожному типу дискурсу властиві певні мовні засоби реалізації комунікативного саботажу, а також певні сте­реотипи та моделі поведінки.

Сучасна російська дослідниця Валерія Андреєва за­значає, що в інституційному дискурсі у формальних ситуаціях спілкування мовець здебільшого контролює свої мовленнєві дії і не схильний до конфліктів, мовленнєвої агресії. Його поведінка більше скидається на дії маніпулятора, який намагається непомітно для співрозмовника змінити розвиток діалогу, вплинути на спрямування розмови.

У побутовому дискурсі в неформальних ситуаціях спілкування мовець вільніше порушує комунікативні норми та правила мовленнєвої поведінки і схильний до використання радикальних засобів саботажу.

Вдавання до комунікативного саботажу в побутово­му дискурсі свідчить про непідготовленість мовлення,

спонтанність та емоційність реакцій, тоді як в інституційному дискурсі саботаж часто актуалізується за допо­могою стандартних, клішованих виразів, а також ухи­лення від теми та оперування відомими комунікантам фактами.

До основних стратегій і тактик комунікативного саботажу належать (В. Андреєва):

1) стратегія ухилення, що реалізується тактиками ухилення від відповіді, ухилення від теми, зміни теми, контролю за темою, переадресації;

2) стратегія ігнорування, що оперує тактиками ігно­рування і мовчання;

3) стратегія відкритого негативного реагування, в арсеналі якої є тактики відмови, незгоди, обурення, образи, заперечення.

Комунікативний саботаж є поворотним моментом у розвитку діалогу з погляду кооперації чи некооперації спілкування. Він може спровокувати конфлікт, напри­клад:

— Де ти взяв гроші?

— Тебе ие не обходить.

Водночас комунікативний саботаж може бути засо­бом нейтралізації конфлікту:

— Чому ти не можеш тримати язик за зубами?

— Будеш вечеряти, любий?

Комунікативний саботаж може вказувати на незаці­кавленість того, хто саботує, у подальшому спілкуванні та призвести до припинення комунікації:

— Що нового на особистому фронті?

— Я зателефоную тобі пізніше.

Наполегливі перепитування, тиск на співрозмовни­ка часто призводять до повторного використання кому­нікативного саботажу:

— З ким ти зустрічаєшся?

— Неважливо.

— Скажи! З ким?

— Не скажу.

Якщо адресат комунікативного саботажу бажає про­довжувати комунікацію у кооперативному руслі, він має розпізнати імпліцитно виражене небажання співрозмов­ника розвивати певну тему і змінити її на нейтральну:

— На пенсію не збираєшся?

— Побачимо.

— Яка погода в Києві?

— Така спека! А у вас?

Отже, основними варіантами розвитку діалогу після використання комунікативного саботажу є:

1) з погляду кооперації та некооперації:

— провокування конфлікту;

— нейтралізація конфлікту;

2) в аспекті подальшого розвитку діалогу:

— припинення комунікації;

— повторний саботаж;

— зміна теми.

Комунікативний саботаж як некооперативне явище зазвичай не дає змоги досягти інтерактивної ефективно­сті спілкування і нерідко призводить до відвертого кон­флікту, що закінчується комунікативною поразкою для всіх учасників.

⇐ Предыдущая12345678Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: