Типологія комунікативних стратегій

У сучасній лінгвістиці немає вичерпної типології комунікативних стратегій. Це зумовлено різноманіт­тям комунікативних ситуацій і проблемою вибору опти­мальних критеріїв для їх стратифікації. Найзагальні-шою є класифікація голландського лінгвіста Тойна ван Дейка та його американського колеги Вальтера Кінча, які з огляду на характер процесів породження й розу­міння дискурсу виокремили:

1) пропозиційні стратегії, які передбачають кон­струювання пропозицій через упізнавання значень слів, активізованих у семантичній пам'яті, і синтаксичних структур;

2) стратегії локальної когерентності (зв'язності), спрямовані на встановлення значущих зв'язків між реченнями тексту через лінійне впорядкування речень, експліцитні зв'язки і знання, які зберігаються у довго­тривалій пам'яті;

3) макростратегії, зумовлені необхідністю вияви­ти глобальну когерентність; вони дають змогу визначити глобальну тему з фрагментів тексту, інакше кажучи, створюють семантичні макроструктури;

4) схематичні стратегії, пов'язані з наявністю тра­диційних, конвенційних схематичних су перетру ктур, які утворюють макропропозиції (глобальний зміст тек­сту), наприклад оповідання характеризуються наратив-ною схемою, елементами якої є зав'язка, кульмінація, розв'язка; розмови можуть мати вступну частину — привітання і фінальну — прощання;

5) продукційні стратегії, які ведуть до формулюван­ня поверхневих структур із різними семантичними, прагматичними і контекстуальними даними;

6) стилістичні стратегії, що дають змогу добирати та інтерпретувати мовні засоби з огляду на тип тексту та контекстуальну інформацію (тип ситуації, рівень формальності спілкування, типи учасників, характер спільних цілей), забезпечують стилістичну зв'язність;

7) риторичні стратегії, які сприяють ефективності дискурсу і комунікації;

8) невербальні стратегії, призначені для опрацюван­ня невербальної інформації (жести, міміка, постава тощо);

9) конверсаційні (розмовні) стратегії, які реалізу­ють соціальні і комунікативні функції дискурсивних одиниць. Саме конверсаційні стратегії визначають семантичний, стилістичний та прагматичний вибір мовця. Наприклад, стратегія ввічливості накладає певні обмеження на семантичний зміст висловлювань, їхнє стилістичне оформлення, а також на використання мовленнєвих актів.

Український дослідник Сергій Дацюк залежно від мовних ресурсів комунікації розрізняє змістові стра­тегії, зорієнтовані на змістове планування мети з ураху­ванням наявного мовного матеріалу (мовного коду) в межах кожного ходу (кроку) в комунікації, і власне комунікативні стратегії, що становлять правила та послідовність комунікативних дій, яких дотримується учасник комунікації. Обидва типи стратегій визначають загальний стиль мовленнєвої взаємодії, тобто як і якими способами та засобами можна досягнути мети комунікації.

Із функціонального погляду російська дослідниця Оксана Іссерс виокремлює:

1) головні стратегії (семантичні, когнітивні), що є найзначущішими щодо ієрархії мотивів і цілей та пов'язані переважно з впливом на адресата (стратегія дискредитації, стратегія підпорядкування тощо);

2) допоміжні стратегії, що сприяють ефективній організації діалогової взаємодії, оптимальному впливу на адресата. Серед них розрізняють:

— прагматичні стратегії (комунікативно-ситуацій­ні), зумовлені такими компонентами комунікативної ситуації, як автор, адресат, канал зв'язку, комуніка­тивний контекст (стратегія саморепрезентації, страте­гія емоційного налаштування, статусні та рольові стра­тегії та ін. );

— діалогові стратегії (конверсаційні), які викори­стовують відповідно до завдань контролю за організа­цією діалогу (наприклад, стратегія контролю над темою, стратегія контролю над ініціативою);

— риторичні стратегії, у межах яких застосовують різноманітні прийоми ораторського мистецтва та рито­ричні техніки ефективного впливу на адресата (страте­гія привертання уваги, стратегія драматизації).

Російська дослідниця Тетяна Толмачова пропонує типологію комунікативних стратегій, що ґрунтується на групах мовленнєвих актів, об'єднаних схожими комунікативними функціями: обмін інформацією, оці­нювання, вираження емоцій, спонукання тощо. Цю типологію формують:

1) інформативна комунікативна стратегія — сукуп­ність мовленнєвих дій, націлених на повідомлення/ отримання необхідної інформації, що здійснюють пря­мий або прихований вплив на вербальну/невербальну поведінку співрозмовника, спрямовані на усвідомлення мовцем ситуації спілкування, надаючи йому певну сво­боду вибору мовленнєво-поведінкової тактики: повідо­млення інформації, вираження згоди/незгоди, запит інформації, вираження прихованого волевиявлення;

2) оцінно-впливова комунікативна стратегія — сукупність мовленнєвих дій, спрямованих на здійснення аксіологічного впливу на співрозмовника, вербальне вираження емоційної оцінки, стану, думки, будування бажаних для мовця асоціацій та порівнянь, прагнення створити необхідну комунікативну атмосферу, апеля­цію до цінностей, настанов співрозмовника, вербалізацію оцінних суджень та емоцій, що їх супроводжують;

3) емоційно-впливова комунікативна стратегія — сукупність мовленнєвих дій, які виражають емоційний стан співрозмовника: схвалення, похвала, оцінне судження-думка, симпатія, радість, утіха, щастя тощо. Реалізуючи цей тип комунікативних стратегій, мовець намага­ється змінити психоемоційний стан співрозмовника або спонукати його до виконання якоїсь дії;

4) регулятивно-спонукальна комунікативна страте­гія — тип або лінія поведінки одного з комунікантів у конкретній ситуації спілкування, що співвідноситься з планом досягнення глобальних/локальних комуніка­тивних цілей у межах усього сценарію функціонально-семантичної репрезентації інтерактивного типу і пов'я­зана з інтенцією автора персуазивного (переконливого) повідомлення. Спрямована вона на керування поведін­кою партнера, виражає безпосереднє спонукання до здійснення дії (порада, прохання, скарга, вимога, наказ, аргументація тощо);

5) конвенційна комунікативна стратегія, яка може бути двох типів: соціально-конвенційна комунікативна стратегія (встановлення, розвиток, підтримання, роз­микання контакту) і комунікативна стратегія органі­зації мовленнєвого висловлювання та підтримання уваги (правила етикету, вибачення, вираження подяки, запит додаткової інформації, ввічливе комунікативне переривання, запобігання комунікативному перериван­ню, залучення співрозмовника до процесу спілкування, ухилення від обговорення неприємних для співрозмов­ника тем тощо).

Зважаючи на основні фактори (етнічний, соціаль­ний, тендерний, віковий, особистісний, часовий), що впливають на формування комунікативних стратегій і тактик, українська дослідниця А. Бєлова систематизує їх у вигляді набору опозицій:

— універсальні:: етнічно-специфічні;

— загальновживані:: індивідуальні;

— загальновживані:: статуснозумовлені;

— загальновживані:: вікові;

— унісекс:: гендерно-марковані;

— вербальні:: невербальні;

— атемпоральні:: обмежені в часі;

— кооперативні:: конфліктні;

— адресантноорієнтовані:: адресатноорієнтовані;

— інформативні:: спонукальні.

А. Бєлова зазначає, що в комунікативному просторі може відбуватися комбінація комунікативних страте­гій і тактик. Наприклад, стратегія умовляння, властива дітям російської спільноти, може бути кваліфікована як тактика умовляння в межах стратегій переконування і охарактеризована як етнічна (помітна лише у певній культурній спільноті), вікова (маленькі діти), унісекс, конфліктна (використовується у момент конфліктних ситуацій із батьками), спонукальна (наполегливе про­хання купити щось, дозволити щось зробити), вербаль­на і невербальна (сльози).

Загальновизнаною є типологія комунікативних стра­тегій, яка ґрунтується на діалогічній взаємодії за резуль­татом комунікативної події — гармонія або конфлікт. З огляду на це стратегії поділяють на кооперативні та неко-оперативні (конфліктні, конфронтаційні).

Якщо співрозмовники реалізують свої комунікатив­ні наміри, зберігши баланс стосунків (комунікативну рівновагу), це означає, що спілкування вибудуване на основі стратегії кооперації. Взаємодія комунікативних партнерів у цьому разі характеризується підтверджен­ням взаємних рольових очікувань, швидким формуван­ням у них спільної картини ситуації та емпатією один до одного. Кооперативними вважають стратегії ввічли­вості, щирості та довіри, близькості, співпраці, компро­місу та інші, що сприяють ефективній організації мовленнєвої взаємодії. Для реалізації кооперативних стратегій використовують тактики кооперації: пропо­зиції, згоди, поступки, схвалення, компліменту тощо.

Якщо цілей комунікації не досягнуто, а спілкування не сприяє вияву позитивних якостей суб'єктів мовлен­ня, то комунікативна подія регулюється стратегіями конфронтації. За такого варіанта взаємодії відбуваєть­ся одностороннє чи обопільне непідтвердження рольо­вих очікувань, з'являються розбіжності між партнера­ми у розумінні чи оцінюванні ситуації, виникають антипатії між ними. До конфронтаційних належать стратегії агресії, насильства, дискредитації, підпоряд­кування, примусу, викриття тощо, реалізація яких вно­сить дискомфорт у ситуацію спілкування та створює мовленнєві конфлікти. Стратегії конфронтації пов'яза­ні з конфронтаційними тактиками: погрози, залякуван­ня, знущання, ущипливості, образи, провокації та ін.

У спілкуванні комуніканти часто вдаються до дво­значних тактик, які можуть бути кооперативними і конфліктними залежно від того, у межах якої стратегії їх використовують. Насамперед це тактика брехні. Вона виконує кооперативну функцію за реалізації стра­тегії ввічливості, мета якої — не нашкодити партнерові, показати його у привабливому вигляді. Водночас ця тактика може бути конфліктною за використання її у межах стратегій конфронтації, наприклад стратегії дис­кредитації. До двозначних тактик належать також так­тики іронії, лестощів, підкупу, зауваження, прохання, зміни теми та ін.

Отже, у реальній комунікації стратегії і тактики перетинаються, накладаються одна на одну залежно від мінливих параметрів дискурсу. Запропоновані типоло­гії комунікативних стратегій є певною мірою умовними та неповними. Стратегії людської комунікації утворю­ють відкритий список і потребують дослідження.

⇐ Предыдущая12345678Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: