Випадковість та необхідність.

Співвідношення випадковості та необхідності було предме­том глибоких роздумів філософів усіх століть, від Емпедокла до Регеля. Важливо, те, що з часів Гегеля до другої половини XX сторіччя ці поняття не мінялися. Випадковість розглядалася як щось "що може бути, а може не бути... може бути таким, а може бути іншим...", випадковість та необхідність як поняття протиставлялися, що виключало можливість використання випадкового в наукових та технічних розрахунках, тим більше, у розрахунках безпеки. Тільки порівняно недавно, з розвитком точних наук стало зрозумілим, що всяка реальна можливість¹² неминуче переходить у дійсність, але цей процес не можна розу­міти спрощено, тут є свої варіації. Є причини, що характеризу­ються однією, декількома чи багатьма можливостями. Там, де реалізується одна-єдина можливість, у наявності необхідний зв'я­зок; якщо реалізується кілька можливостей, перед нами випад­ковий зв'язок. Необхідність та випадковість — категорії філо­софії, що позначають зв'язок, де реалізується відповідно одна чи кілька можливостей. Необхідні зв'язки називають динамічни­ми закономірностями, а випадкові зв'язки — статистичними (імо­вірнісними).

Для необхідних зв'язків характерна строга однозначність, "твердість". Складніша справа з випадковими зв'язками. Але саме їхній аналіз — ключ до розуміння необхідних зв'язків: знаючи ситуацію з декількома можливостями (випадковість), неважко зрозуміти ситуацію з реалізацією одиничних можливо­стей, що змінюють одна одну.

Явище називають випадковим, якщо воно є наслідком однієї з можливих причин, яка викликала це явище. Причина-можливість виступає багатоликою, але всякий раз реалізується лише одна. Здавалося б, можна інші можливості вважати уявними, нереальними та на цій підставі просто заперечувати випадкові зв'язки: існує, адже, лише необхідність. Концепція лапласівського детермінізму припускає, що при повному знанні всіх пара­метрів та законів можна строго однозначним чином описати усі фізичні явища. Концепція названа по імені відомого французь­кого математика та фізика ХУПІ-ХІХ вв. Лапласа, який вважав, що атом рухається настільки ж однозначним чином, як і плане­ти. Він спирався у своїх припущеннях на класичну механічну картину світу. Століття після Лапласа Ейнштейн також праг­нув до однозначного опису поводження часток: Бог, адже, не грає в кістки. Концепція розуміння випадковості як результату не­знання необхідності одержала широке поширення. Разом з тим із поглибленням знання міцніло переконання в реальності ви­падковості. Особливе значення мали в цьому зв'язку успіхи мікро-фізики. Тут було з'ясовано, що кожна мікрочасток здатна до ре­алізації не тільки однієї, але й інших можливостей. Поставивши експеримент самим ретельним чином та повторивши його бага­торазово, фізики переконуються в поліможливосній природі мікро­часток та мікроявищ. Виявляється, що пояснити результати ек­спериментів можна лише в тому випадку, якщо частці приписа­ти поле можливостей, з яких у даному експерименті, реалізуєть­ся лише одна. При цьому частки описуються фізичними закона­ми, але законами імовірнісного типу.

Новизна та особливості філософських принципів ІАБ у відно­шенні "Випадковості та необхідності" полягає в тому, що ІАБ ставить поняття випадковості на якісно нову основу — обчис­лення значення ризику (вимір випадкового). Важливість такого підходу переоцінити неможливо, тому що мова йде про безпеку. Яскравим, але сумним підтвердженням тому може служити ава­рія на ЧАЕС, розрахунок імовірності якої заздалегідь не прово­дився, а операції, що виконані в ту нещасливу ніч, фахівці нази­вають "пасткою" [61,81], оскільки результат операції був визна­чений. Апостеріорний розрахунок імовірності аварії дає цифру Р = 1 на більшості кроків (дій), а загальне значення імовірності послідовності аварійних дій близько до 1, при припустимому значенні Р = 10-⁶.

7.5.1.2. Імовірність.

У загальному розумінні імовірність є кількісна характеристи­ка випадкових подій. Вона характеризує ступінь можливості, зна­чення якої розташовані в інтервалі від 0 до 1. Якщо ступінь мож ливості дорівнює нулю, то це означає, що можливості як такої не­має. Якщо ступінь можливості дорівнює одиниці, то це означає відсутність інших можливостей, крім даної. В наявності не­обхідність, чи що точніше безальтернативний результат. Якщо ступінь можливості більше нуля, але менше одиниці, то ми маємо справу з випадковістю, коли реалізуються багато можливостей, але частіше ті, ступінь можливості яких більше по величині. Новизна та особливості філософських принципів ІАБ у відношенні "Імові­рності" полягають в тому, що у ІАБ поняття "імовірність" визна­чається як значення величини, що завжди визначено, порівнюється з аналогічними величинами, знаходиться шляхом обчислень. Ми розуміємо цей термін строго і в залежності від контексту викори­стовуємо одне чи інше визначення підсвідомо.