Розуміння випадкового.

Успіхи в розумінні випадкових процесів дозволили провести визначену переоцінку співвідношення динамічних та статистич­них законів. Виявилося, що закони класичної механіки, а це динамічні закони, є граничним випадком імовірнісних процесів, характерних для великого числа часток (макротіла складаються з великого числа часток). Так було знайдено зв'язок між мікро-та макроявищами у фізиці.

Якщо звернутися до складних систем, у тому числі до біоло­гічних та соціальних явищ, то з'ясовується, що наближення до динамічного типу поводження об'єктів досягається з появою так званих параметрів порядку. Складні системи виступають як хаос, у якому завжди є упорядкованість. Чім ґрунтовніші параметри порядку та чим менше їхнє число, тим однозначніше поводжен­ня об'єктів. Образно, якщо протоптана широка дорога до водо­пою, то саме по ній йдуть напитися. Порівняємо як ілюстрацію до сказаного сучасне американське та російське суспільства. Товарно-грошовий механізм — вагомий параметр американсь­кого суспільства, аналога якому немає в російському суспільстві. Управляти американським суспільством легше, ніж російським. З іншого боку, у рамках існуючих параметрів порядку і амери­канець, і росіянин поводяться неоднозначним чином. Людина — свідома та творча істота, яка використовує у своїх цілях як випадковість, так і необхідність. Часом людина прагне виклю­чення випадків (наприклад, в автоматичних системах управлін­ня небезпечними для життя людей виробництвами); в інших ситуаціях людина нарощує поле можливостей та випадків, тому що вони відкривають дорогу творчості (наприклад, в освіті).

Відзначимо, що в повсякденних уявленнях випадкове часто розуміють як несуттєве, небажане, побічне явище. На жаль, у філософській літературі [36] донедавна¹³, необхідність часом нагороджують відтінком суттєвого, а випадкове фігурує як несуттєве. Але випадковість суттєва в не меншому ступені, чим необхідність. І необхідність, і випадковість можуть бути як істот­ними, так і несуттєвими. Нарешті, і необхідність, і випадковість мають закономірний характер. Як явища і необхідні, і випад­кові події описуються законами, але і самі закони підкоряються логіці необхідності та випадковості. Закони, адже, є щось інше, а не просто набір параметрів порядку.

Звичайно, детерміністичні та стохастичні закони різні по своїй природі. Але щодо розрахунків безпеки складної системи, на­приклад, АЕС критерієм може служити результат. Результат детерміністичного аналізу, наприклад, з використанням розра­хункового коду "Ке1ар-5" також сильно залежить від прийнятої розрахункової моделі. Невизначеності розрахунків дуже істотні, а в підсумку, результат не однозначний. У розрахунках ІАБ ви­користовуються статистичні дані по відмовах устаткування сис­тем АЕС, що отримані з досвіду експлуатації, і можна домогтися значно менших невизначеностей. Тому, цілком логічно для об­ґрунтувань безпеки використання методології розрахунків ІАБ.

Новизна та особливості філософських принципів ІАБ у відно­шенні "Розуміння випадкового" полягає в тому, що ми зобов'я­зані вірити стохастичним розрахункам так само, як і детермін­істичним. Якщо ми виконуємо розрахунок 2 + 3 = 5, ми можемо перевірити результат за допомогою простого досвіду — перера­хуванням предметів. У випадку детерміністичних розрахунків безпеки АЕС це, звичайно, складніше, але життєвий досвід про стого прикладу та непогрішні формули переконують у їхній пра­вильності. У випадку стохастичних вихідних даних та резуль­татів розрахунків ІАБ, ми також виходимо з досвіду, але більш складного — досвіду експлуатації устаткування протягом ряду років. З цієї причини у ІАБ поняття випадкового виступає як закріплене та захищене юридичним законом [44,48]. Так, усіх фахівців стосується положення основних законів по ядерній без­пеці значення імовірності руйнування РУ: Р < 10 ⁵. Закони Ук­раїни [5,7,49] не тільки вводять поняття ризику, але й вимага­ють управління ризиком ПНО. Аналогічна вимога нормативних документів по виконанню ІАБ ставить "Розуміння випадкового" на якісно нову ступінь.

Важливо зрозуміти, що частини цілого впливають один на одного, інакше кажучи, вони мають внутрішню активність, тобто здатність виходити зовні цілого. У результаті такого взаємовп­ливу відбуваються самі різні зміни, виникає нове. Усе у світі знаходиться в стані зміні. Механізм взаємовпливу та активності у фізичних явищ інший, ніж у біологічних, а в останніх — інший, ніж у соціальних процесах.